ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ СУЧАСНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Початок навчання шестирічних дітей і підготовка до нього пов'язані з необхідністю враховувати важливі психологічні закономірності їхнього розвитку. Як і будь-який перехідний вік, шестирічний багатий на приховані можливості розвитку, які важливо своєчасно виявити і підтримати. Реалізація потенційних можливостей інтелектуального та морально-вольового розвитку молодших школярів потребує особливих умов навчання. Саме тому специфіка змісту програм, вікові та індивідуальні особливості шестирічних першокласників вимагають правильного добору форм, методів і прийомів опрацювання матеріалу.

Діти цього віку мають наочно-образне мислення, тобто сприймають навколишній світ здебільшого зоровими аналізаторами. Саме тому засвоєння матеріалу, а отже, і виховання особистості здійснюється засобами унаочнення — предметними малюнками та сюжетними ілюстраціями. Гортаючи сторінки Букваря, дійшла висновку, що малюнок — основний засіб пізнання, через який діти сприймають і аналізують навколишній світ, адже на кожній сторінці підручника розміщено малюнки. Багато з них передбачають декілька виховних моментів.

Але чи відповідають матеріали підручників усім вимогам, чи враховують автори психологічні, фізіологічні та індивідуальні особливості шестирічок, чи допоможуть вони виробити в кожній дитині відданість універсальним загальнолюдським моральним цінностям, виховати в ній громадянський світогляд і готовність до активної участі в розбудові своєї Батьківщини? На це питання я знайшла відповідь, проаналізувавши перший підручник, з яким діти йдуть до школи.

Так, це Буквар М.С.Вашуленка і Н.Ф.Скрипченко [5] - першооснова набуття знань, підґрунтя для засвоєння нових умінь, це корінь могутнього, сильного, кремезного дерева, за яке тримаються маленькі дитячі ручки.

Розумове виховання нероздільно пов'язане з усіма малюнками (с. 8-9, 18, 33, 43, 106 ...). У цілому кожний малюнок спонукає дитину мислити, оволодівати основними мислительними операціями, формувати науковий світогляд, мовну культуру.

Екологічне виховання помітне вже з перших сторінок і має на меті формувати в учнів екологічну культуру (с. 4—15, 45, 48-49, 68-69 ...), бережливе ставлення до природи, навколишньої дійсності, заохочує брати участь у природоохоронній діяльності.

За малюнками на с. 5, 8—9, 18—19, 27, 37, 41, 51, 91, 95, 106 у поєднанні з текстовим матеріалом автори залучають учнів до активного розвитку, до виконання фізичних вправ, формують свідоме розуміння важливості фізичного вдосконалення, виховують у школярів високі моральні якості, формують поняття про те, що турбота про своє здоров'я є громадянським обов'язком.

Малюнки, які мають естетичний напрям виховання, — багаті за своєю суттю, оскільки до них належать ілюстрації про побут, архітектуру, ремесла, пам'ятки історії, красу і багатство природи, традиції. Відчувається в них і естетика поведінки — акуратність в одязі, красива постава. Усі вони естетизують життя людини, вчать бачити, відчувати, розуміти і творити прекрасне.

Доцільно було б окремі малюнки підпорядкувати економічному вихованню. Адже ті вимоги, які диктує нинішнє суспільство, вимагають його реалізації. Дитина крокує у доросле життя, тому вона має знати, як економно витрачати час, матеріали і гроші.

Ознайомлюючись і працюючи з навчальною книгою, ілюстративний матеріал букваря оцінюють і учні, і вчителі, і батьки. Сформовані в дорослих естетичні стереотипи переплітаються з вузьким професіоналізмом, що нерідко надзвичайно обмежує естетичні уявлення, на основі яких і оцінюються підручники. За умови значної варіативності естетичних запитів і сподівань користувачів масового шкільного підручника треба формувати більш-менш «універсальні» ціннісні орієнтири, прийнятні і для авторів, і для користувачів підручників, хоча, безумовно, орієнтуватися насамперед слід на учня.

Ілюстративний матеріал підручника ми розуміємо як комплекс зображень, безпосередньо спрямованих на реалізацію змісту освіти. Ілюстративний матеріал букваря - це матеріал, який охоплює власне зображення (предметні й сюжетні малюнки), словесний супровід, безпосередньо введений в зображення, а також підписи до ілюстрацій, знаки, схеми, таблиці тощо [9, c. 160-161].

Принагідно завважмо, що головна специфіка впливу ілюстрації порівняно з текстовим матеріалом підручника полягає в тому, що вона діє на зорові аналізатори читача і той сприймає її всіма органами чуття, тож ілюстрація має бути зорієнтованою на його індивідуальний життєвий досвід. Таким чином, цілком можливо, що для одного учня вона буде яскравою, наочною, а для іншого ніякою, бо не вплине на жоден орган чуття.

Однією з найважливіших характеристик ілюстративного матеріалу навчальної книги є якість графічної мови зображення. До показників графічної мови ілюстрацій ми зарахували:

а) ступінь реалістичності зображення;

б) відношення зображених об'єктів до зображеного в про-

сторі (композиційна побудова);

в) особливості кольорової побудови, оптичну насиченість

підручника.

Крім зазначених показників, що характеризують графічну мову ілюстративного матеріалу навчальної книги, існують і інші: розміщення малюнка на аркуші, деталізація об'єкта тощо [2, с. 135].

Вибір графічної мови, що відповідала б навчально-виховним завданням і дидактичним принципам її реалізації, вимагає спільної праці психологів, педагогів, художників тощо.

Важливим показником графічної мови навчальної книги треба вважати ступінь реалістичності зображень об'єктів дійсності та частково - зв'язків між ними.

Будь-який малюнок - це інтерпретація зображуваного предмета. Але найвищий ступінь «натуральності» зображення є тоді, коли художник намагається показати предмет точно таким, як його бачить, без намагання виділити в зображенні щось для нього особливо важливе. Такі зображення ми зарахували до першої групи.

Другу групу становлять зображення, в яких художник свідомо інтерпретує зображення з метою виконання навчального завдання, виділення окремої риси в загальному обрисі предмета.

До третьої групи входять зображення, в яких продемонстровано якісь приховані від спостерігача якості об'єкта, проте збережено зовнішню схожість з дійсним об'єктом. Це схеми, таблиці, діаграми тощо. Вони завжди орієнтовані на якесь конкретне завдання й мають спеціальне призначення.

Четверта група зображень демонструє не стільки сам об'єкт, скільки приховані його якості, тому між предметом і його зображенням мало схожості або її зовсім немає. Такі ілюстрації від інших принципово відрізняються своєю однозначністю, якої досягають, передаючи інформацію за допомогою комбінації знаків з чітко визначеним значенням. Зрозуміло, зображення цієї групи не можна оцінювати за мірою схожості з об'єктом зображення, адже вони мають різне функціональне навантаження.

За результатами досліджень професора Б. Карлавари [7], для учнів першого класу основної школи найсприйнятнішою є проста реалістична ілюстрація, зрозуміла й дотепна з ясними й чіткими контурами, незначною деталізацією хіба що найпотрібніших елементів, з незначно розробленими пластичністю й простором, а також структурною поверхнею.

Важливо, щоб ілюстрації в підручниках для початкової школи були наочними й конкретними. Дитина не повинна відгадувати зміст зображеного на них. Зазвичай ступінь «натуральності» зображень у книзі для навчання грамоти визначається дидактичною концепцією її автора, його поглядом на те, чого вчити і як.

Іншою істотною ознакою графічної мови ілюстративного матеріалу підручника можна вважати відношення предмета зображення до простору, особливості композиційної побудови. Будь-яка ілюстрація передає інформацію, показуючи і взаємовідношення частин зображеного в просторі (зверху, знизу, збоку, ближче, далі тощо). Кожен предмет зображення має відповідні просторові характеристики. Крім того, об'єкт зображення переважно існує в якомусь середовищі, в якомусь співвідношенні з ним. Для ілюстрації важливо, які з просторових характеристик показано, а які ні, де її композиційний центр.

Значущими (особливо для учнів 1-х класів) є просторова й композиційна структури зображень. Цю структуру варто враховувати і авторові підручника з навчання грамоти, і вчителеві, коли він, скажімо, самостійно добирає картини для демонстрації на уроці. Недостатньо виходити, як це часто буває, лише з конкретної методичної мети уроку та естетичної цінності картини [8, c. 27-28].

Важливою вимогою до композиційної і просторової характеристики сюжетних малюнків букваря є стимулювання прогресивних змін траєкторії, її перебудова на вищий щабель сприйняття зображення молодшими школярами.

Оскільки для першокласників типовою є огинаюча траєкторія огляду зображення, тоді як розкриття суттєвих смислових відношень більш ефективне за скануючої, то, щоб змінити стратегію огляду, треба узгодити розташування композиційного центру зображення та поставити відповідно запитання до учнів. Річ у тім, що першокласники найчастіше переходять до скануючої траєкторії тоді, коли композиційний центр розташовано в лівій частині зображення, але при цьому вони осмислюють зображення через образ предмета, не виділяючи його істотних ознак. Якщо ж розташувати композиційний центр сюжетної ілюстрації праворуч чи посередині, то це призведе до зростання ролі ознак предметів, відтак до переважання огинаючої траєкторії огляду. Тому, аналізуючи малюнок, доцільно в одному випадку (центр розташовано ліворуч) розпочинати з запитань за змістом (що побачив герой, яка мета його дії і т. ін.), і таким чином орієнтувати учнів на осмислення ознак предметів, а в іншому (центр - праворуч чи посередині) - ставити формальні запитання (наприклад, перерахувати зображені предмети), зважаючи на систематичний огляд зображення, який вимагає скануючої траєкторії огляду.

Отже, однією з вимог до ілюстрування букварів (які взагалі до зображень, застосовуваних у 1-му класі з навчальною метою), є їхня відповідність дидактичним функціям. Для цього, добираючи ілюстрації, треба враховувати і характеристики композиційної структури зображення, що є невід'ємною складовою графічної мови ілюстративного матеріалу.

Але, окрім композиційної побудови ілюстрації, існує ще одна важлива категорія ілюстрування навчальної книги - колір. Саме він виконує такі важливі для навчальної діяльності школярів функції, як інформативна, змісторозрізнювальна, емоційна, організуюча, декоративна та ін. Предметом нашої уваги є кольорова та оптична насиченість малюнків букваря як допоміжний засіб зображувальних можливостей ілюстрацій. Це дає підстави розглядати колір як частину графічної мови ілюстративного матеріалу, адже він - активний подразник, один із найсильніших засобів арсеналу книжкового оформлення. Тому застосовувати його потрібно з великою обережністю, враховуючи психофізичні можливості сприйняття кольору молодшими школярами.

Колір ілюстрацій для учнів 1-го класу має бути інтенсивним, переважно без відтінків, підкреслено яскравим. На думку Г. В. Алямовської, підвищена «змістовність», інформативність кольорових ілюстрацій, їхня багатоколірність утруднює роботу молодших школярів з підручником [1, с. 123].

Ілюструючи букварі, важливо враховувати особливості емоційного ставлення дітей до кольору. Давно відомо, що дітям зазвичай подобаються світлі, яскраві кольори-жовтий, світло-зелений, червоний тощо. Відомо також, що дітям не до вподоби темні, складні відтінки - сірий, чорний, коричневий, фіолетовий. Такі кольори в їхній уяві асоціюються зі злими, темними силами.

Створюючи зображення, художник може використати особливості дитячого сприймання для посилення емоційного, і як наслідок, виховного впливу зображення на дитину, звичайно ж, враховуючи при цьому зміст і тип ілюстрацій.

Особливості дитячого сприйняття кольору слід враховувати й вибираючи манеру, техніку виконання ілюстрації. Досвід у цій галузі показує, що дошкільники та першокласники ліпше сприймають однакові за насиченістю й контурно визначені локальні кольори ніби розфарбовані в площині. Складні кольорові ефекти, напівтони, моделювання форми предмета кольором (рефлекс зображення, світлотінь) ще не доступні дітям цього віку і можуть ускладнити сприйняття зображеного предмета.

Зі сказано не варто, звичайно, робити прямолінійний висновок, що всі малюнки букваря повинні бути обов'язково контурно-площинними - є і зміст зображення, і його художні якості. Але варто уникати надзвичайно складних за манерою, мальовничо-імпресіоністських зображень з великою кількістю кольорових деталей, оскільки діти молодшого шкільного віку до них ще не готові [2, с. 178 - 185].

Зупинімося ще на такій стороні дитячого сприйняття ілюстрацій, як відчуття тла зображення. В дітей 7-9 років ще не достатньо розвинута просторова уява, і тому важливо відокремити предмет, фігуру від тла зображення, особливо якщо воно складне, загромаджене деталями, яскраве. Тому предметні малюнки в підручниках ліпше подавати без тла або на однорідному, рівному тлі, що не заважає сприйняттю контура й форми предмета.

Неабияке значення має і колір фону: занадто активний, яскравий, насичений відволікає увагу учнів від зображення предмета на себе, відтак школярі сприймають його як щось більш матеріальне, ніж сам зображуваний предмет.

Взагалі, щоб ілюстрування букваря було по-справжньому якісним, треба на науковій основі визначити завдання й можливості кожного типу зображень, а вже тоді - вимоги до методів та засобів зображення ілюстрацій, зокрема й до кольору.

У багатьох букварях розрізняються предметні, сюжетні й знакові малюнки. Але трапляється й так, що всі ілюстрації - і основні (сюжетні), призначені для поглибленої роботи учнів з зображенням, і допоміжні (предметні), на яких достатньо лише назвати знайомий дітям предмет, - виконано одними й тими самими прийомами, в однакових розмірах, однаковою гамою кольорів, що інформативно перенасичує підручник.

Таким чином, застосування кольору в ілюструванні букварів-важливий засіб розвитку мовно-мислительних процесів школярів, розвитку їхніх естетичних відчуттів, мотиваційної сфери тощо.

Нині в альтернативних книгах з навчання грамоти спостерігається відхід від традиційних способів ілюстрування. Автори часто вдаються до стилізації малюнків, вносять декоративні елементи. Зрозумілим є прагнення видавців прикрасити підручник, зробити його естетично привабливим, сприяти розвитку уяви школярів.

Отже, виховні можливості текстового матеріалу відповідають рівню розвитку учнів, їхнім віковим, індивідуальним, психологічним особливостям. У підручнику дотримано санітарно-гігієнічних норм (великий шрифт, кольорові визначення загадок, прислів'їв, скоромовок), збережено інтервал.

Активне застосування ілюстративного матеріалу сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає встановити зв'язок між практикою і теорією, полегшує процес навчання, розвиває інтерес до знань, допомагає різнобічно сприймати світ.

У Букварі наявна головна передумова для роботи з молодшими школярами — єдність ілюстративного та текстового матеріалу. Адже за їх поєднання збільшується арсенал виховних можливостей, і дитині шестирічного віку легше і цікавіше сприймати все нове [13, c. 4-5].

ВИСНОВКИ

Отже, основи використання ілюстративного матеріалу тісно пов'язані з критеріями оцінювання даного структурного компонента, які включають у себе:

— відповідність ілюстрацій змісту навчального матеріалу (ілюстрація підручника вважається функціональною лише тоді, коли вона відповідає його особливостям і дидактичним принципам навчання);

— інформативність наочного зображення, яка полягає в тому, що ілюстративний матеріал має не тільки поглиблювати знання, представлені в тексті, але й містити додаткові відомості (саме інформативність ілюстрації, її пізнавальна цінність визнані важливим показником якості даного структурного компонента);

— комунікативність (проявляється в умінні учня спостерігати і осмислювати власні спостереження);

— цілісність функцій ілюстрації, її реалістичність;

— функціональність ілюстрації, яка знаходить своє вираження у тісному зв'язку зображення з текстом підручника (сучасна ілюстрація має бути також функціональною щодо змісту підручника, організації процесу навчання, творчості вчителя, активності учня);

— дидактичну цінність ілюстрації, що «дозволяє досягти необхідного поєднання ілюстративних компонентів з їх інформативними і комунікативними якостями»;

— взаємозв'язок художнього і дидактичного в ілюстрації;

— дидактичну взаємопов'язаність ілюстрацій.

Таким чином, ілюстративний матеріал — важливий структурний компонент шкільного підручника, який є наочною опорою мислення учнів (домінантна функція), тісно пов'язаний зі змістом навчального матеріалу, є носієм певної інформації, а також важливим засобом виховного впливу.

Нами зроблено спробу виділити дидактичні основи ілюстрування шкільного підручника, дидактично обґрунтувати зв'язок ілюстративного матеріалу з іншими структурними компонентами, передусім з текстом; його відповідність віковим особливостям школярів. Вважаємо, що подальшого розв'язання потребує проблема функціонального забезпечення ілюстрацій, яка слугуватиме теоретичною (методологічною) основою інших аспектів, пов'язаних з ілюструванням шкільних підручників.

Звичайно, подолання одноманітності ілюстрування, внесення творчих елементів у зображувальний ряд альтернативних засобів навчання грамоти - явище позитивне. Проте важливою залишається проблема наукової вивіреності, методичної спрямованості, функціональності будь-яких нововведень, їхньої відповідності віковим можливостям сприйняття молодших школярів.

6.Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики.

У підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім того, він містить завдання, вказівки і методичні рекомендації.

Цілі освіти, навчальна програма з предмета, дидактична теорія ставлять певні вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення змісту, його практична спрямованість, міжпредметні зв'язки. Підручник має бути одночасно стабільним (забезпечувати рівновагу між компонентами змісту, відносну сталість основних наукових теорій) і мобільним (передбачати можливість введення нових елементів знань без порушення основи).

Сучасний підручник виконує освітню, розвивальну, виховну і дослідницьку функції. Освітня функція підручника полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань відповідно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь і навичок. Розвивальна функція підручникасприяє розвиткові учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.Виховна функціяполягає в здатності підручника впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра. Управлінська функціяпередбачає програмування певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Дослід' ницькаполягає у спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.

Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності та послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін.

Зміст навчального матеріалу підручника формується за логічним, психологічним і генетичним принципами.Логічний принципвимагає розміщення навчального матеріалу відповідно до сучасної логічної структури певної науки. Психологічнийнаголошує на необхідності викладати матеріал з урахуванням пізнавальних можливостей учнів, а генетичний принцип передбачає його розміщення у такій послідовності, в якій він формувався історично.

Структура підручника містить тексти і позатекстові компоненти. Тексти підручниказа дидактичними функціями поділяють на основний, додатковий і пояснювальний. За характером відображення дійсності та дидактичною метою вони бувають теоретичні (містять теорії, закономірності та методологічні знання) або емпіричні (у них ідеться про факти, явища, події, вправи, правила).

За провідним методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють на:

а) репродуктивні - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням тексти, які відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання;

б) проблемні - тексти підручника у формі монологу, в яких визначено суперечності, розв'язується проблема, аргументується логіка руху думки;

в) програмовані - тексти, зміст яких подається частинами, а засвоєння кожної частини інформації перевіряється контрольними запитаннями;

г) комплексні - тексти підручника, які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння проблеми, що визначається логікою проблемного навчання;

ґ) додаткові - тексти, введені в підручник з метою розширювати, збагачувати знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального матеріалу.

До позатекстових компонентів підручниканалежать:

- апарат організації засвоєння: запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язків задач, прикладів), таблиці, написи-пояснення до ілюстративного матеріалу;

- ілюстративний матеріал: рисунки, малюнки, схеми;

- апарат орієнтування: вступ, зміст, бібліографія.

Усі запитання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів поділяють на репродуктивні (вимагають від учнів відтворення знань без істотних змін) і продуктивні,або творчі (передбачають трансформацію знань, істотні зміни в їх структурі або пошук нового).

Крім підручників, як допоміжний засіб використовують навчальні посібники.

Навчальний посібник- книга, яка розширює межі підручника, містить додаткову, найновішу і довідкову інформацію.

До навчальних посібників належать збірники вправ і задач, хрестоматії, словники, довідники, історичні та географічні карти, книги для позакласного читання, слайди, кінофільми, магнітофонні записи.

Для національної школи характерні інтеграційні процеси, велика варіативність програм і підручників. Особлива увага приділяється комп'ютерній грамотності, оволодінню учнями такими способами діяльності, як алгоритмізація, програмування і розв'язування завдань за допомогою ЕОМ. Водночас автори сучасних підручників і посібників не завжди враховують основні вимоги до організування засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання, висвітлюють у диспропорції теоретичні, емпіричні та практичні компоненти змісту, розкривають його в одній стандартній логіці. Такі навчальні книги не допомагають, а заважають учителю використовувати розроблені дидактикою і методикою різні типи уроків, не забезпечують достатньою мірою розвиток таких психічних процесів, як усвідомлення матеріалу, осмислення зв'язків між його елементами, формування вмінь застосовувати знання в стандартних і змінених умовах. А це покладає на вчителя додаткове завдання - компенсувати всі вади підручника, який мав би допомагати йому без додаткових затрат часу і зусиль планувати й організовувати проведення уроку.

7. У підручнику, крім основного тексту, наявнийапарат орієнтування- передмова, вступ, зміст, сигнальні символи (геометричні, цифрові, буквені, знакові чи у вигляді рисунків умовні позначення), алфавітний, іменний і тематичний покажчики тощо. Матеріал, викладений у підручнику, організовують для кращого засвоєння за допомогою поділу на розділи, параграфи, висновки тощо.

Підручник має містити апарат організації засвоєння, що охоплює вправи, завдання і запитання для перевірки знань і здійснення зворотного зв'язку, інструктивні та довідкові матеріали (пам'ятки, коментарі, вказівки для самостійного опрацювання матеріалу та практичних завдань, спостережень і дослідів; зразки розв'язання задач, прикладів), таблиці, підписи-по-яснення до ілюстрованого матеріалу. Типи завдань можуть бути різними: контрольні завдання за темами; завдання для відтворення поточного навчального матеріалу; завдання творчого характеру на застосування нових знань, спостереження, проведення практичних і лабораторних робіт; завдання різного рівня складності; завдання та посилання на раніше вивчений матеріал, а також на матеріал інших навчальних предметів.

У підручники необхідно включати певні відомості з історії наукового пізнання, описи наукових гіпотез, спостережень, експериментів. Підручник з історії має містити інформацію про археологічні розкопки, уривки з історичних документів, підручник з географії - описи географічних експедицій і так далі. Доцільно також друкувати портрети діячів науки і мистецтва.

Ілюстрації до підручника повинні доносити необхідну наукову інформацію, бути придатними для підручника за змістом, композицією, розмірами та якістю, відповідати рівню підготовки та віковим особливостям учнів, їх слід використовувати також як самостійні джерела інформації, доповнення текстового матеріалу. Ілюстрації полегшують розуміння невідомих слів, що позначають певні предмети або явища. Ілюстраціями можуть бути сюжетні, наочні і науково-прикладні малюнки, креслення, карти, схеми, діаграми, фотоілюстрації. Робота з ними має бути організована на основі завдань репродуктивного, проблемного і творчого характеру.

Шрифтове оформлення і якість друку узгоджують із загальновизнаними ергономічними вимогами шкільної освіти. Основний і додатковий тексти виділяють шрифтами різної гарнітури та розмірів згідно зі встановленими нормами. На таких самих умовах визначають довжину рядка, відстань між рядками, щільність літер, розміри полів тощо. Забарвлення має бути інтенсивним, рівномірним, шрифт чітким, щоб читався на білому, сірому і кольоровому фонах чи на ділянках різнобарвних ілюстрацій. Формат підручника повинен бути зручним у користуванні та перенесенні у портфелі чи ранці, палітурка - відповідати вимогам міцності і збереження зовнішнього вигляду. Маса підручника не має перевищувати 300 г для 1 -4 класів; 400 г для 5-6 класів; 500 г для 7-9 класів; 600 г для 10-11 класів.

За потреби використовують додатки. Вимоги до них аналогічні вимогам до самого підручника.

Варто наголосити на найголовніших ергономічних вимогах до засобів навчання. Інформація, що передається за їх допомогою, повинна бути науково достовірною та відповідати сучасному стану науки, яку вивчають. При цьому зміст, обсяг і глибина закладеної інформації мають відповідати змісту програми і підручника. Використовуваний засіб навчання повинен бути узгодженим із віковими особливостями і рівнем підготовки школярів. Він має бути наочним, активізувати увагу учнів, викликати інтерес і зосередження на об'єкті, явищі, результаті.

Засіб навчання слід забезпечувати методичними вказівками щодо його використання.

Отже, розглянуті ергономічні вимоги регламентують і забезпечують комфортні та безпечні для здоров'я дітей умови навчання і виховання, сприяють підвищенню їхньої працездатності, активному психофізіологічному розвитку тощо.