ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Класифікація предметів злочину та їх правовий режим

123

Для з'ясування соціальної сутності і юридичної природи предмета злочину, його місця у системі ознак злочину і впливу на кваліфікацію діяння не аби-яке значення має науково обгрунтована класифікація предметів злочинного посягання. Класифікація предметів злочину може бути проведена за різними підставами і залежно від її мети. Для визначення ролі та місця предмета злочину у загальному механізмі вчинення злочину вона може бути проведена за суспільними критеріями: суспільне призначення предмета, його особливості, цінність та ін. За цими ознаками все різноманіття предметів злочину можна розділити на три великі групи: 1) люди; 2) речі; 3)тварини і рослини. У кожній групі можна виділити ряд загальних характерних соціальних властивостей, ознак (суспільна роль, призначення, цінність та ін.). У свою чергу родова група розпадається на кілька видових. Видовий предмет злочину - це загальне поняття того конкретного предмета, впливом на який скоюються злочини даного виду. Наприклад, при скоєнні злочинів проти власності вплив вчиняється на майно, яке у цьому випадку виступає родовим предметом злочину, а окремі види майна - видовим. Конкретним предметом злочину при скоєнні цих злочинів буде певна річ. Річ в свою чергу також розпадається на видові предмети-майно, гроші, документи, зброю, наркотики та інше.

Класифікація предметів злочину значною мірою полегшує встановлення видового предмету злочину, а він, в свою чергу, вказує на конкретний предмет злочинного впливу. Нічого не змінюється від того, що у багатьох складах злочину немає прямої вказівки на їх предмет. Вона відсутня у тих складах, у яких вплив на будь-який предмет такого виду визнається рівноцінним для підстав кримінальної відповідальності. Наприклад, у статях КК про відповідальність за вбивство називається лише діяння і його наслідки. Називати предмети злочину у даному випадку не має юридичного сенсу. [12, с. 89]

У посягання на особу і у більшості інших злочинів, пов’язаних з посяганням на особу, необхідно розрізняти особу як сукупність суспільних відносин і людину як живу біологічну істоту. Найбільш чітко ця різниця виступає при посяганнях на життя або здоров’я. При скоєнні цих посягань дії звинуваченого характеризуються спрямованістю на порушення функцій чи анатомічної цілісності важливих органів людини (предмет). Ці органа людського тіла і виступають предметом названих посягань.

Спрямованість злочинного впливу на певні предмети виявляє спрямованість посягання на певний, конкретний об'єкт. Наприклад, удар ножем в руку чи ногу може свідчити про посягання не на житя, а на здоров’я. Ця обставина виявляє спрямованість злочинного впливу на певний предмет незалежно від того, названий він у диспозиції кримінально-правової норми чи ні.

Деякі склади злочинів відрізняються тим, що у них називається певний, конкретний предмет злочину. У інших складах злочинів предметом виступають різні речі, які мають подібне чи аналогічне призначення, наприклад документи, штампи, печатки (ст.ст. 357, 358 КК). Є такі склади злочинів, у яких предметом злочину виступають предмети різноманітного виду, що мають відношення до різних родових груп. Наприклад, при розбої злочинний вплив вчинюється на психіку чи на тіло людини і на майно. Аналогічне становище виникає при бандитизмі, хуліганстві і деяких інших злочинах. Інколи одна і та ж річ може бути предметом порушення правил про валютні операції (ст. 208 КК), крадіжка, грабіж, розбій (ст.ст. 185-182 КК) [5].

Наведені приклади показують, що визначення видової належності предмета злочину не має вирішального значення для встановлення об'єкта посягання. Воно має підпорядкований і залежний характер. Разом з тим, уявлення про видовий предмет злочину полегшує визначення тих суспільних відносин, які існують з приводу цього предмета і які виступають об'єктом злочину. Предмет злочину є в цьому випадку свого роду початковим (вихідним) моментом, відправним пунктом, що дає змогу визначити об'єкт злочину. Значення предмета тут полягає в тому , що істотністю предмета значною мірою визначається і коло відносин, існуючих з його приводу. Коло це в деяких випадках буває більш чи менш вузьким, а інколи з приводу предмета можуть існувати тільки певні суспільні відносини (наприклад, дикі тварини, рослини, тіло людини і т.п.). [4, с. 78-79]

Предмети злочину і їх класифікація в цьому розумінні можуть виконати ту роль, яку автори, що визнають речі (предмети, майно) безпосереднім об'єктом злочину, покладають на безпосередній об’єкт: бути конкретним речовим орієнтиром, що полегшує на практиці пошук об'єкта злочину.

Визначення предмета злочину, таким чином, є першим кроком на шляху до пошуку тих суспільних відносин, які є об'єктом злочину. Предмет злочину значною мірою дає підставі говорити про характер посягання, його способи і спрямованість на певний об’єкт. Нарівні з іншими ознаками складу злочину вірна уява про його предмет створює більш повну картину злочину, допомагає визначити його особливості, полегшує пошук тих суспільних відносин, які були об’єктом посягання і кримінально-правової норми, яке передбачає відповідальність за його скоєння. [2]

Важливе значення для з’ясування (визначення) об’єкта посягання і кваліфікації діяння має і особливий, виділений законом та визначений підзаконними актами правовий режим деяких видів предметів злочину. Підставами для встановлення особливого правового режиму у відношенні тих чи інших предметів злочину служать їх фізичні, хімічні чи інші особливі властивості або їх господарсько-економічне призначення, у зв’язку з якими існують, виникають чи можуть виникати відповідні суспільні відносини. З безліч існуючих предметів, стосовно яких встановлено особливий правовий режим, кримінальний закон виділяє в ст. 204 КК приблизний перелік предметів злочину: в самому є вказівка на те, що ним можуть бути самогон, а також інші міцні спиртні напої домашнього вироблення. Дана диспозиція дозволяє зробити висновок, що до таких предметів можуть бути віднесені аналогічні самогону міцні спиртні напої (своєрідні різновиди самогону), що також містять винний (етиловий )спирт і отримані шляхом перегонки маси, яка перебродила. Тому в теорії кримінального права і на практиці до різновидів самогону, тобто предметів даного злочину, відносять чачу, араку, шовковичну горілку тощо. У ст. 307 зазначається, що предметом цього злочину є опійний мак, індійська, південна маньчжурська, південна чуйська, південна арахонська та південна краснодарська конопля. У цій нормі законодавець прагнув максимально перелічити можливі предмети злочину і тому ним названі фактично усі культури, що вирощуються і зустрічаються у практиці боротьби з цим злочином в Україні. [4, с. 80]

В разі, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин має бланкетний характер, такий перелік наводиться в тих нормативних актах, до яких відсилає сам закон. Так, перелік валютних цінностей, які є предметом злочину, передбаченого ст. 208 КК, встановлено не безпосередньо в самому законі, а в іншому нормативному акті.

Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить, що ті чи інші речі, а також цінності найчастіше за все виділяються законодавцем як предмет з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними або шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення. Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких або шляхом впливу на які вчиняється злочин. До таких предметів необхідно віднести валютні цінності (ст. 208 КК), порнографічні предмети (ст. 301 КК), зброю, бойові припаси та вибухонебезпечні речовини (ст. 262, 265) та ін. З приводу корисних властивостей речей вчинюється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони виділяються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Відзначені, як і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, викликають необхідність надання їй певної правової значущості в конкретному складі злочину. Це, у свою чергу, встановлює й їх нерозривний зв’язок з самим суспільне небезпечним діянням, визначає його як самостійну і необхідну ознаку вчиненого злочину .Якщо в певному суспільне небезпечному діянні відсутній названий предмет, то відсутній і склад цього предметного злочину.

Особливий правовий режим стосовно перелічених предметів встановлюється з метою забезпечення і охорони громадської безпеки, фізичної і морального здоров’я населення й інших важливих суспільних відносин. Перелік таких предметів, рівно як і обмеження і контроль за придбанням, споживанням, і використовуванням чи збутом (режим), не залишаються незмінними. Розвиток соціального життя викликає необхідність постійного його вдосконалення. При цьому зміні підлягає і сам режим, і перелік предметів, стосовно яких він необхідний. Дані зміни в свою чергу тягнуть за собою зміни в кримінальному законодавстві і практиці його застосування. Зокрема чинне кримінальне законодавство України нарівні з нормами про відповідальність за розкраданням майна містить правові норми про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних заходів і деяких інших предметів, щодо яких встановлено особливий правовий режим. [4, с. 81]

Ще раз зауважимо, що об’єкт злочину - це суспільні відносини, які охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими коїться злочин.

Наприклад, при крадіжці особистого майна об’єктом є право власності громадянина, яке охороняється законом, а предметом - безпосередньо майно (речі), що таємно були вилучені у потерпілого.

Або, наприклад, при контрабанді (ст. 201 КК) винний посягає на суспільні відносини, які складаються в галузі зовнішньої торгівлі України. Цей злочин коїться шляхом незаконного перевозу через митний кордон держави товарів, валюти, цінностей, зброї, боєприпасів, наркотиків та інших предметів. Товари, які перевозяться, є предметом злочину. [1, с. 103]

Правильне встановлення, визначення предмета злочину необхідне для правильної кваліфікації і визначення покарання. Наприклад, ст. 263 КК визначає як злочин незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут зброї. Кваліфікація названих злочинних дій та їх покарання залежать від того, що є предметом злочину. Коли предметом злочину виступає вогнепальна зброя, то її дії кваліфікуються по ч. 1 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до п’яти років позбавлення волі. Якщо ж предмету злочину-холодна зброя, то злочин кваліфікується по ч. 2 ст. 263 КК, яка передбачає покарання до трьох років позбавлення волі.

Предметом злочину не можна називати людину. Особа, якій злочином завдається моральна, фізична або майнова шкода, визнається потерпілою. [5]

Слід зауважити, що Є.В. Лащук розробив загальну та спеціальну класифікації. За загальною – предмети злочинів поділяються:

1) за обсягом – на загальні (майно), часткові (приватне майно) і одиничні (гаманець Иванова);

2) за змістом – на конкретні ( зокрема коноплі – ст. 310 КК) і абстрактні ( наркотичні засоби – ст.. 309 КК);

3) залежно від походження: предмети природного походження (створені природою) і предмети соціального походження (створені людиною);

4) за правом власності – на предмети, що перебувають у приватній власності (наприклад, майно, що належить судді, - ст.378 КК), державній власності (зокрема кошти Державного бюджету України – ст. 210 КК), комунальній (комунальне майно – ст.. 233 КК) чи іншій формі власності;

5) за соціально-економічними властивостями – на предмети тваринного і рослинного світу, інформація, предмети-символи, предмети, що мають економічне значення, предмети, що належать до сфери транспорту і зв’язку і т.д.

Спеціальною Є.В. Лащук називає класифікацію предметів злочинів за кримінально-правовими ознаками (такі предмети, як органи, тканини, кров), тому іх треба винести за межі будь-якої класифікації.

За об’єктом кримінально-правової охорони предмети злочинів, поділяються на матеріальні блага(позитивні цінності) і матеріальні анти блага(негативні цінності)

Залежно від класифікації безпосередніх об’єктів злочинів предмети поділяються на основні і додаткові.

Основний предмет злочину - це матеріальні цінності, що визначені у диспозиції кримінально-правової норми і характеризують основний безпосередній об’єкт злочину.

Додатковий предмет злочину – це матеріальні цінності, що визначені у диспозиції кримінально-правової норми і характеризують додатковий безпосередній об’єкт злочину(наприклад основним предметом вимагання(ст. 189 КК є чуже майно, а додатковим – відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці та які погрожує розголосити винуватий)

Поряд з ними Лащук виділяє альтернативний предмет злочину – це матеріальні цінності, що визнаються основним чи додатковим, але не єдиним серед інших предметів даного злочину(зокрема вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини тощо передбаченого ч.1 ст. 263 КК). [14]

123