 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Поняття предмету злочину та його місце у системі складу злочину
Київ - 2016 Зміст 1. Вступ...................................................................................................................2
2. Поняття предмету злочину та його місце у складі злочину..........................5
3. Ознаки предмету злочину.................................................................................7
4. Класифікація предметів злочину та їх правовий режим..............................16
5. Взаємозв’язок предмету злочину з об’єктом та об’єктивною стороною...22
6. Висновок...........................................................................................................29
7. Список використаних джерел.........................................................................31
Вступ Питання про місце, значення предмета злочину, його видах - досить дискусійне в науці кримінального права. І хоча в теорії кримінального права при вирішенні цього питання були отримані значні результати, підстав вважати, що проблема предмета злочину вже вирішена, немає. Викладене підтверджується хоча б тим, що в науці поки ще не усунені суттєві протиріччя навіть на основоположних аспектах даної проблеми. Ось чому необхідно проаналізувати основні теоретичні позиції у питанні про предмет злочину. Слід зазначити, що кримінальний кодекс України від 01.09.2001р., значно розширив перелік кримінально карних діянь у порівнянні з КК 1960р., що обумовлено різноманітними політичними, економічними і соціальними факторами. Багато з цих норм містять у своїй структурі предмет, що вказує на визначену специфіку даного складу злочину. Багатоманітність наукових поглядів на дану проблему викликає до неї чималий інтерес і свідчить про актуальність її подальшого дослідження у даній роботі.[9] Мета і завдання дослідження являє собою розгляд змісту предмета злочину та також визначення його ролі у загальній структурі складу злочину, за допомогою аналізу вже наявних нам знань про предмет злочину. Також слід визначитиоб’єкт дослідження – який являє собою вчення про предмет злочину в кримінальному праві України та предмет дослідження, якимє поняття предмета злочину, його співвідношення з поняттями об’єкта й окремих ознак об’єктивної сторони складу злочину, класифікація предметів злочинів і кваліфікація суспільно небезпечного діяння з урахуванням предмета злочину. Склад злочину, як кримінально-правова категорія, передбачає наявність повної сукупності об’єктивних та суб’єктивних ознак. У цьому переліку предмет злочину займає якби проміжкове положення. У різні часи визначенням поняття предмету злочину у кримінальному праві займались такі вчені, як А. Трайвін, А. Піонтковскій, В. Тацій, М. Коржанський, В. Кудрявцев, А. Герцензон, Е. Фесенко, П. Матишевський та інші. Однак єдиного підходу до визначення цього питання до сьогоднішнього часу знайдено не було.
Слід зауважити, що вивчення предмета злочину сприяє більш глибокому і правильному з’ясуванню сутності об’єкта злочину, його конкретизації. Багато які кримінально-правові норми сконструйовані таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подібних випадках його з’ясуванню сприяє вказівка на предмет злочину. Об’єкт посягання в цих складах можна виявити з опису предмета злочину.
Поняття предмету злочину та його місце у системі складу злочину Проблема предмета злочину в кримінальному праві є однією з найбільш суперечливих і маловивчених. Спеціального дослідження предмета злочину до останнього часу не проводилось. Деякі положення про предмет злочину розглядалися, головним чином, у зв’язку з відмежуванням його від об’єкта злочину. Між тим, значення предмета злочину як самостійної ознаки складу злочину та його роль в механізмі заподіяння шкоди у сфері певних суспільних відносин і у виявленні об’єкта посягання і кваліфікації діяння має дуже важливе самостійне теоретичне та практичне значення [4, с. 57-58]. Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину. З цього випливає, що до предмета злочину необхідно відносити лише певні речі, а не будь-які цінності. Таке рішення обумовлено тим, що законодавець, описуючи той чи інший злочин найчастіше вказує саме на певні речі, а точніше, на їх ознаки, властивості. Наприклад, описуючи в законі ознаки самогоноваріння, закон зазначає, що відповідальність за ст. 204 КК настає лише за виготовлення або зберігання самогону, а також інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення. Отже, відповідальність за цією статтею виключається, якщо буде встановлено, що особа виготовила або зберігала інші спиртні напої домашнього вироблення (вина, наливки та ін.) Так само у всіх статтях, які встановлюють відповідальність за крадіжку, грабіж, розбій підкреслюється, що предметом злочину є лише майно (ст.ст. 185-187 КК). Оскільки ж предметом злочину може виступати лише певна річ, то він завжди є речевою ( матеріальною) ознакою злочину. [5] Крім того, предмет злочину - це така ознака злочину, яка завжди названа безпосередньо в самому кримінальному законі. У цьому разі він виступає як необхідна ознака складу злочину. Так, в ст. 708 КК зазначено, що предметом цього злочину можуть бути тільки валютні цінності. Відповідно до ст. 246 КК предметом незаконної вирубки лісу може бути лише ліс на корені[5]. Але предмет відсутній у таких злочинах як, наприклад, умисне легке тілесне ушкодження(ст. 125 КК), ухилення від призову за мобілізацією(ст.. 336 КК) [5]. Якщо злочин має свій предмет, його називають предметним злочином. Це однако стосується бандитизму, розкрадань і хуліганства. Без встановлення предмета, на який обвинувачуваним було вчинено злочиний вплив, не може настати кримінальна відповідальність за ці злочини. Тому предмет злочину є не постійною (необхідною), а факультативною ознакою складу злочину. Однак висновок про те, що предмет є факультативною ознакою складу злочину, потребує певного уточнення. Коли ми говоримо, що предмет є факультативним, то йдеться не про конкретний склад, а про так зване загальне поняття складу злочину. Це означає, що він притаманний не будь-якому складу злочину .У конкретному ж складі, коли він вказаний (передбачений) безпосередньо в законі, ця ознака є обов’язковою, і він повинен бути встановлений для правильної кваліфікації злочину. Більш того, в разі, коли предмет є обов’язковою ознакою, саме він найчастіше встановлюється раніше, ніж усі інші, і не рідко за допомогою отриманих про нього даних з'ясовується решта ознак злочину. Наприклад, при вирішенні питання про кваліфікацію дій осіб, які вчинили підроблення грошей, передусім з’ясовують, чи мають підроблені цінні папери ті ознаки, якими повинні володіти предмети злочину, передбаченого ст. 223 КК (ці цінні папери мають знаходитися в обігу, їм притаманна велика ступінь схожості зі справжніми тощо). [5]
У кримінально-правовій доктрині є низка питань, які потребують глибокого дослідження і негайного вирішення, наприклад, немає усталеної відповіді на запитання, чи може бути предметом злочину інформація, електроенергія, право на майно, дії майнового характеру, норми права, послуги тощо. Звідси невирішеним видається питання щодо матеріальності предмета злочину. Спірним вважається також проблема визнання людини, її органів та тканин предметами злочинів та визнання тотожними у посяганнях проти особи понять предмета злочину і потерпілого. У слідчій та судовій практиці викликає складнощі вирішення питання щодо відмежування предмета від знарядь та засобів вчинення злочину, а отже, - про долю речових доказів у кримінальній справі(ст.. 81 КПК України). Всі ці питання потребують найскорішого вирішення і теоретичного та законодавчого закріплення.[10, с. 158-159]
Ознаки предмету злочину Законодавець по-різному описує ознаки предмета злочину в кримінальному законодавстві. Вибір того чи іншого способу (заходу) для законодавчого визначення предмета злочину багато в чому залежить від самого характеру злочину, а також від індивідуальних властивостей його предмета. Так, в багатьох випадках в самому кримінальному законі вказано лише на певний вид предметів, і тому будь-який з предметів даного виду має однакове значення для кримінальної відповідальності. Наприклад, вважається цілком достатньою вказівка в ст.ст. 368-369 КК на хабар для визначення предметів цих злочинів. 3’ясування ж змісту цього поняття дозволяє зробити висновок, що предметами хабарництва можуть бути як будь-які матеріальні цінності (гроші, продукти, предмети побутової техніки та інші речі), так і майнові блага (путівки в санаторій, ремонт квартири та ін.). В цих та інших аналогічних випадках немає необхідності давати в КК вичерпний перелік можливих предметів цього злочину. Цього не слід робити через те, що вказівка законодавця на певні його видові ознаки (визначення на рівні виду) означає, що будь-який предмет цього виду має однакове правове значення. Наприклад, цілком очевидно, що на відповідальність за хабарництво не впливає те, які матеріальні цінності (гроші, товари, та Інше) передавали як предмет хабара. Далі, це могло б призвести до необгрунтованого захаращення кримінального закону переліченням предметів, встановлення яких і без цього не викликає труднощів на практиці. Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу все нових і нових предметів. Вивчення предмета злочину перш за все сприяє більш глибокому і правильному з’ясуванню сутності об’єкта злочину, його конкретизації. Багато які кримінально-правові норми сконструйовані таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подібних випадках його з’ясуванню сприяє вказівка на предмет злочину. Наприклад не згадують про об’єкт посягання статті закону про диверсію, заподіяння тілесних ушкоджень та деякі інші. Об’єкт посягання в цих складах злочину можна виявити з опису предмета злочину. У багатьох випадках без встановлення предмета злочину ускладнюється конкретизація об’єкта злочину. До того, поки невідомо, на кого або на що, на який матеріальний об’єкт було спрямоване злочинне посягання при вчиненні багатьох суспільних діянь, до тих пір неможливо визначити і об’єкт цих посягань. Часто об’єкти одного виду не мають відмінностей (наприклад життя, власність честь, гідність, здоров’я). Предмет злочину, навпаки, має певну сукупність ознак, особливостей, багато з яких мають самостійне кримінально-правове значення і певним чином впливають, на підставі кримінальної відповідальності, на кваліфікацію діяння. Наприклад, життя кожної людини в демократичному суспільстві охороняється однаково - посягання на життя будь-якої особи визнається кримінальним правом вбивством або замахом на нього (крім випадків необхідної оборони та інших особливих обставин, при яких життя не є об’єктом кримінально-правової охорони). Разом з тим, життя вагітної, новонародженого виділяється законодавцем і посягання на їх життя створює самостійний злочин. Вплив на певний предмет, матеріальний об’єкт, спосіб цього впливу, а також фізична зміна предмета поруч з іншими ознаками діяння дає змогу в багатьох випадках судити про характер злочину, його суспільну небезпеку. Такими є викрадення, тілесні ушкодження, знищення або пошкодження майна, глум над державним гербом або прапором та інше. Для багатьох складів злочинів ознаки предмета є обов’язковими. Розслідування кримінальної справи не може вважатися закінченим, якщо ці ознаки не виявлені. Предмет злочину має не аби-яке значення і для правильної кваліфікації діяння. Фізичні чи соціальні властивості предмета злочину у багатьох випадках служать підставою для розрізнення суміжних злочинів, а також для відокремлення злочину від незлочинних дій. Для кваліфікації діяння мають значення багато ознак не тільки об’єкта, але і предмета злочину. Наприклад, за ознаками предмета розрізняють злочини, що передбачені ст.ст. 223, 360 КК. [4, с. 58-59] Соціально значуща дія у відношенні до одного і того ж предмета чи речі може мати різну соціально-політичну оцінку або юридичну кваліфікацію залежно від об’єкта посягань, від тих суспільних відносин, на зміну яких спрямована ця дія, а також від розміру заподіяної їм шкоди. В рівній мірі і заподіяння шкоди у сфері одного і того ж об’єкта кримінально-правової охорони може бути досягнено шляхом впливу на різні предмети. Наприклад, посягання на здоров'я населення вчинюється шляхом виготовлення та розповсюдження різних отруйних, сильнодіючих та наркотичних засобів (ст.ст. 307, 308, 309, 311, 312 та інші статті КК)[5]. Кримінально-правове значення предмета злочину визначається в першу чергу не його фізичними властивостями, а характером і змістом суспільних відносин, які існують стосовно нього. В кримінально-правовому сенсі предмет завжди виступає в зв’язку з конкретними суспільними відносинами. У багатьох випадках в кримінальному законодавстві вказується не на предмет сам по собі, а на ті суспільні відносини, відкриттям яких він є. Наприклад, закон говорить не про майно взагалі, а про державне, колективне чи особисте майно, не про прапор взагалі, а про державний прапор , державний герб тощо. [4, с. 60-61] Розмежування об’єкта та предмета злочину має важливе значення для усвідомлення і розмежування мети і злочинних наслідків. Якщо злочинні наслідки - це небезпечна шкода в сфері суспільних відносин, то злочина мета - це в багатьох випадках ідеальна подоба реальної цінності (речі), якою суб’єкт намагається заволодіти, пошкодити її чи знищити. Характер та ступінь тяжкості злочинних наслідків значною мірою визначається особливостями та ознаками предмету злочину,оскільки позбавити життя можна тільки живу істоту, викрасти можна тільки майно, гроші чи цінні папери. Багато злочинів вчинюється шляхом заподіяння соціально небезпечної шкоди тільки впливом на певні матеріальні об’єкти (наприклад злочини, які передбачені ст.ст. 277, 223, 185, 360 КК). [4, с. 62] Визначення предмета злочину має важливе практичне значення також для відмежування його від засобів та знаряддя скоєння злочину, бо одна і та ж матеріальна річ може бути, як предметом так і засобом, і знаряддям скоєння злочину (наприклад, зброя, документи, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інше). Знаряддя та засоби скоєння злочину відрізняються від предмета тим, що вони ні в якому зв’язку з тими суспільними відносинами, на які спрямоване посягання, не перебувають. Наприклад, зброя, яка використовується при вбивстві, не в кому зв’язку з відносинами щодо забезпечення життя не знаходиться. Предмет злочину, навпаки, завжди перебуває у зв’язку з об’єктом, на який спрямовано посягання. Таким чином, властивості і ознаки предмета злочину мають наступне значення для багатьох інститутів кримінального права: вони з’ясовують і конкретизують об’єкт посягання, вирішують питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, кваліфікації діяння та призначення покарання. Деякі теоретичні та практичні завдання не можуть бути вирішені, чи їх рішення значно ускладнюється в силу недостатнього дослідження проблеми злочину, його зв’язку з іншими ознаками складу злочину, вагомості предмета злочину для підстав кримінальної відповідальності і кваліфікації діяння. Практичне значення предмета злочину полягає в тому, що для багатьох складів злочину предмет є однією з головних обов'язкових ознак. Якщо не визначений конкретно предмет посягання при скоєнні таких діянь, як спекуляція, розкрадання і деякі інші, то і питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності не може бути вирішено позитивно. Обвинувальний вирок у справі про крадіжку не може бути залишеним в силі, якщо у вироку не вказані викрадені речі і він не містить вказівки їх кількості, вартості та інших. [4, с. 63] Наведені обставини викликають необхідність визначити предмет злочину та всебічно його дослідити. В юридичній літературі він визначається по-різному. Найбільш розповсюдженим є погляд на предмет як на річ, в зв’язку з якою чи з приводу якої скоюється злочин. При цьому прихильники такої точки зору позначають, що злочин завдає шкоди не предмету, а об’єкту злочину. Предмет на відміну від об’єкта не знає шкоди від злочину. Інші автори предметом визнають ті речі матеріального світу, шляхом впливу на які суб’єкт завдає шкоди об’єкту злочину. Деякі автори виступають проти розмежування об’єкта і предмета злочину, мотивуючи свою позицію тотожністю розумінь “об’єкт” і “предмет” та відсутністю практичного значення такого розмежування. Никифоров Б.С., наприклад, вважав, що предмет злочину-це всього лише складова частина об’єкта злочину-суспільного відношення, і приходив до висновку про відсутність необхідності самостійного дослідження предмета злочину. [7, с. 76] Однак не можна погодитись з таким загальним твердженням, тому що объектом злочину є суспільні відносини. Предмет як матеріальна річ не є тотожний суспільним відносинам. Він лише - якість, сторона, або точніше, сукупність якостей сторін об’єкта, через які ці суспільні відносини виявляються, і в цієї якості виступає їх частина. Матеріальні суспільні відносини завжди пов’язані з речами і проявляються як певні матеріальні об’єкти (речі), без них такі відносини неможливі. Матеріальний об’єкт, річ є системою певної кількості якостей, в яких проявляються суспільні відносини і тому він невід’ємний від них, як і суспільні відносини невід’ємні від матеріального об’єкта, в якому вони проявляються. З цього випливає, що відпадає необхідність в відділені і самостійному дослідженні предмета злочину. Пізнання предмета, явища як раз передбачає пізнання цілого по частинах. Визнання суспільних відносин об’єктом злочину передбачає і викликає необхідність виявлення та дослідження всіх їх ознак, якостей та особливостей. Як неможливо з’ясувати суб’єктивну сторону злочину без її ознак (вини, мотиву, цілі), так неможливо з’ясувати і об’єкт, якщо не виявити систему його якостей та їх взаємозв’язок. [4, с. 65] Виділення та дослідження предмета пропонується проводити не замість об’єкта, а поряд з ними і як раз з метою більш глибокого і повного вивчення об’єкта. Предмет злочину немає необхідності створювати. Він існує , як явище, об’єктивно. Його необхідно тільки всебічно дослідити, визначити, виявити його роль і значення для теорії та практики. На думку Піонтковського А.А.- надмірне захоплення в кримінально-правовій літературі проблемою розмежування об’єкта і предмета спричинило послаблення уваги до теоретичної розробки суттєвих питань вчення про об’єкт злочину. [8, с. 48] Насправді можна говорити лише про недостатню увагу до предмета злочину, а не про захоплення ним. Крім того, дослідження проблеми предмета саме і є шляхом до виявлення його зв’язку з об’єктом їх співвідношення. Найбільш загальною об’єктивною ознакою злочинного діяння є його зовнішній прояв, ті зміни в навколишньому світі, які воно викликає. Але викликані вони можуть бути тільки шляхом впливу на реальні матеріальні об’єкти і предмети, речі, живі істоти. Для більш глибокого з'ясування впливу, необхідно достатньо повно виявити той матеріальний об’єкт, котрий піддався впливу при скоєнні злочину. Правильно виразити та пояснити будь-яке явище можливо тільки шляхом розкриття його якостей та зв’язків з іншими явищами. В повній мірі це стосується і предмета злочину. Не можна визнати предметом злочину такі явища реальної дійсності, на які вплив не може бути вчинено прямо та безпосередньо. Наприклад, дії процеси та інші ідеальні речі. Разом з тим необхідно виділити і іншу сторону предмета - його зв’язок з об’єктом злочину (суспільними відносинами). Ця друга соціальна сторона має більш важливе значення для з'ясування його сутності, ролі та місця в кримінально-правовій науці та практиці. У такому розумінні предмет злочину неважко виявити у більшості злочинів проти особи, власності, порядку управління, проти громадської безпеки і деяких інших. Разом з тим існує значна кількість злочинів, які не мають предмета впливу і які умовно можна назвати безпредметними. Безпредметними є, головним чином, ті злочини, які вчинюються шляхом бездіяльності (невиконання покладеного на суб’єкта громадського обов’язку) і деякими іншими видами порушення правил. Ті злочини, які мають предмет посягання (предметні), можуть бути скоєні тільки шляхом впливу на цей предмет. Не можна скоїти предметний злочин, ні на що і ні на кого не впливаючи. Скільки б суб’єкт не бажав настання певної шкоди, ця шкода не настане без відповідного впливу на матеріальний предмет - субстрат суспільних відносин. Для поняття сутності предмета злочину і відмежування його від об’єкта необхідно вказати на відмінності в особливостях і характері шкоди, скоєної в сфері злочину і пошкодження предмета. Суспільні відносини як об’єкт злочинного посягання у своєму індивідуальному прояві можуть бути пошкоджені у його змісті чи ліквідовані зовсім. Тільки у цьому розумінні і можна про скоєння шкоди об’єкту. Оскільки об’єкт злочину - це суспільні відносини, вони можуть бути порушені чи знищені. Не змінює сутності справи той факт, що порушені суспільні відносини в багатьох випадках поновлюється і скоєна злочином майнова шкода відшкодовується. При скоєнні інших злочинів, таких як вбивство, образа і інші злочини проти особи, а також при скоєнні деяких злочинів проти порядку управління порушені суспільні відносини не можуть бути відновлені, І вчинену цими діяннями шкоду відшкодувати неможливо. Особливості предмета злочину, навпаки, полягають в тому, що злочин у більшості випадків шкоди предмету злочину не заподіює. Наприклад, при крадіжці майна викрадена річ не зазнає ніякої шкоди і продовжує виконувати своє суспільне призначення, тобто задовольнити вимоги її нового власника. На відміну від об’єкта предмет злочинного посягання пошкоджується лише як виняток. Такий виняток складають випадки знищення чи пошкодження речей, документів, печаток, будівель, споруд, лісових масивів та інших матеріальних об’єктів. [4, с. 70-71] Найбільш істотна та специфічна ознака об’єкта злочину-вчинення непоправної чи складно поправної соціально-небезпечної шкоди. Завдана предмету злочину шкода характеризується фізичним знищенням чи пошкодженням предмета, речі. Нарівні зі знищенням чи пошкодженням предмета змінюється чи зовсім анулюються відповідні суспільні відносини, бо відносини не можуть існувати зовнішньо і незалежно від речей. При цьому слід розрізняти фізичне пошкодження чи знищення речі, предмета в цілому або у будь-якій його частині, яке ускладнює чи зовсім припиняє її існування (функціонування), вчинення соціальної шкоди шляхом знищення чи пошкодження речі, предмета у вигляді матеріального, майнового збитку або шкоди здоров’ю, життю, господарству, управлінню тощо. Шкода, завдана об’єкту посягання, носить соціальний характер і полягає в зміні чи ліквідації суспільних відносин. Шкода, завдана злочином предмету посягання, носить чисто фізичний характер і полягає у фізичному знищенні чи пошкодженні предмета, речі, тварини, рослини. З цього можна зробити висновок, що у системі злочинних наслідків вчинення предмету злочину є факультативним наслідком діяння, тоді як вчинення шкоди об’єкту - зміну суспільних відносин - є обов'язковою ознакою злочину. Таким чином, не річ сама по собі, а річ як сукупність сторін, властивостей суспільних відносин охороняється правом і вплив на цю річ вчинює соціально-небезпечну шкоду у сфері цих суспільних відносин. Без конкретизації цих відносин неможливо виявити ні суті посягання, ні його суспільної небезпеки, як і неможливо дати йому правильну соціально-політичну і юридичну оцінку. Поряд з цим необхідно виділити, встановити, конкретизувати предмет злочину, бо одна й та ж річ може бути виявовираженням різноманітних суспільних відносин. Злочинний вплив на один і той же матеріальний об’єкт може вчинити шкоду будь-яким суспільним відносинам і мати різне кримінально-правове значення. Наприклад, вплив на транспортні засоби може бути як їх крадіжкою, і угоном, знищенням чи пошкодженням і самоуправством. Істотною властивістю предмета злочину, його особливістю є конкретність. Предметом певного посягання може бути не всіляке майно і не майно взагалі, а конкретна річ, що має найменування, вагу, колір, розмір, ціну; не людина взагалі, а конкретна особа визначеного віку, статі, національності, яка має прізвище; не абстрактний документ, а паспорт, диплом тощо. [4, с. 72-73] Викладене дозволяє визначити, що предмет злочину - це конкретний матеріальний об’єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об’єкта злочину), шляхом фізичного чи психічного впливу на який вчиняється соціально-небезпечна шкода у сфері суспільних відносин [10, с. 160]. Таким чином предмет злочину характеризують такі ознаки: фізична, юридична і соціальна, які мають свої специфічні особливості та дають більш розширене тлумачення поняття предмета злочину. Соціальна ознака характеризує предмет злочину як цінність – те, що оцінюється, тобто включено у систему відносин між людьми. Речі або інші матеріальні утворення, які не мають цінності, не можуть бути предметом злочину. Критерії оцінки матеріальних речей можуть бути різними: корисність, безпека, соціальне значення тощо. На підставі цього виокремлюють такі види цінностей (матеріальні блага) і негативні цінності (матеріальні анти блага). Юридичну ознаку предмета злочину визначають: - Наявність злочинних діянь, вчинених з приводу відповідних матеріальних цінностей та (або) спрямованих безпосередньо на них; - Підпорядкованість предмета об’єкту злочину; - Суб’єктивне ставлення злочинця до предмета злочину (бажання вплинути на нього певним чином); - Форма визначення(як саме – безпосередньо чи опосередковано предмет визначено у кримінально-правовій нормі) та факультативність (предмет не є обов’язковим для всіх складів злочинів). У філософії предметом називається окрема частина, одиниця існуючого, все те, що може перебувати у відносинах чи мати яку-небудь властивість. Предмети можуть бути матеріальними чи ідеальними (поняття, міркування тощо). Для кримінально-правової практики таке розуміння предмета хибне. Перш за все тому, що на ідеальні предмети може бути вчинений прямий, безпосередній вплив з метою зміни певних суспільних відносин. Крім того, при скоєнні більшості злочинів, соціальна цінність як предмет, заради якої скоюється таке діяння, знаходиться не в сфері об’єкта посягання, а в сфері інших суспільних відносин. Наприклад, злісне ухилення від сплати аліментів посягає на відносини по вихованню дітей, предметом цих відносин у філософському розумінні є ідея виховання як соціальна цінність. Проте неважко побачити, що цей злочин скоюється не з приводу цієї цінності, а з приводу цінностей матеріальних, які перебувають у сфері відносин власності. Ідея виховання в даному випадку не підлягає безпосередньому злочинному впливу, злочин скоюється не з її приводу, а тому вона як предмет не має іншого кримінально-правового значення, крім того, що вона характеризує одну із сторін об’єкта злочину. Внаслідок цього ідеальні предмети не можуть бути предметом злочину. Предмет злочину-це матеріальна сторона об’єкта злочину, на яку вчинюється злочинний вплив, але це не сам об’єкт злочину. Багато суспільно-небезпечних діянь скоюється шляхом певного впливу на предмет злочину. Встановлення в кожному конкретному випадку предмета злочину дає змогу більш повно зрозуміти об’єкт злочину і його суспільну небезпеку, полегшує кваліфікацію діяння, сприяє здійсненню правосуддя [4, с. 73-74].
|
