ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

НЕ 4.4. Особливості складання управлінської(внутрішньої) звітності підприємства.

На відміну від бухгалтерської звітності, яка розробляється на основі даних фінансового обліку й орієнтується на зовнішніх користувачів, управлінська звітність формується для внутрішніх користувачів — керівників різних рівнів управління підприємством.

Управлінська звітність – це комплекс взаємопов’язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб’єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів.

Основна мета управлінської звітності — задоволення інформаційної потреби керівників різних рівнів управління.

Виходячи з цього, по відношенню до управлінської звітності не можуть бути встановлені загальні правила формування та представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської звітності — це внутрішня справа кожної організації.

Принципи формування внутрішньої управлінської звітності: адресність - звітність складається на запити відповідних її користувачів; достовірність - інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відповідними первинними і внутрішніми документами та викликати довіру у її користувача; повного відображення - повинна містити всю необхідну інформацію, але не бути перенавантажена зайвою інформацією; періодичність – використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал, рік); оперативність - складається в міру її необхідності, інформація, відображена в звітності, повинна випереджати будь-які рішення; конкретність - містить лише ту інформацію, яка визначена метою її складання; варіативність - містить кілька варіантів подій, які можуть впливати на рішення, що приймається на її основі, та сприяти вибору найкращого; аналітичність - містить детальну аналітичну інформацію по відповідних її об'єктах; корисність - витрати на складання, звітності не повинні перевищувати ефекту (вигоди), від її використання; психології людини» - повинна враховувати психологічні особливості й рівень підготовки її користувачів.

Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:

- накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

- зведені звіти (поточні) - складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об’єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

- підсумкові звіти - відображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік).

4.5 Вплив облікової політики на формування фінансової, управлінської та податкової звітності.

Згідно з принципом послідовності підприємству слід постійно (з року в рік) застосовувати єдину обрану облікову політику. При цьому зміна облікової

політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», з одного боку, встановив суворі правила організації і ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, з іншого - надав можливість підприємствам самостійно приймати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись принципами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Таким чином, підприємству надано право самостійно визначати облікову

політику і організовувати ведення бухгалтерського обліку. Для складання фінансової звітності керівництво підприємства повинне формувати облікову політику, тобто обирати принципи, методи і процедури обліку так, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства і забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Облікова політика підприємства формується на основі П(С)БО. Принципи і методи, що формують облікову політику підприємства, встановлені нормами розділу 3 НП(С)БО 1. Таким чином, підприємство повинне висвітлювати облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку по окремих статтях звітності.

При цьому більшість принципів, методів і процедур, що використовуються для складання і представлення фінансовій звітності, однозначно визначена П(С)БО і альтернативи їм бути не може. Але є і такі, які в П(С)БО представлені в декількох варіантах, один або декілька з яких обираються підприємством самостійно. Такий вибір і має бути зафіксований в розпорядчому документі, що визначає облікову політику підприємства.

Виходячи з принципу послідовності для ведення бухгалтерського обліку і

складання фінансової звітності підприємства використовують методи обліку, які базуються на певних оцінках.

Методи оцінки встановлені відповідними П(С)БО, в яких розкрито елементи фінансових звітів (активи, зобов'язання, власний капітал, дохід, витрати) і критерії визнання статей фінансових звітів і різних баз оцінки.

Використання підприємством прийнятих оцінок є істотною частиною складання фінансових звітів, оскільки облікова оцінка є невід'ємною складовою облікової політики підприємства і забезпечення достовірності звітності.

При встановленні облікової політики підприємства важливо звернути увагу на суттєвість інформації. Відповідно до НП(С)БО 1 інформація є суттєвою, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. При цьому суттєвість інформації визначається керівництвом підприємства.