Методичні прийоми державного фінансового контролю Методичні прийоми і способи фінансового контролю поділяються на загальнонаукові і специфічні. Загальнонаукові методичні прийоми і способи фінансового контролю включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз. Специфічні методичні прийоми фінансового контролю включають прийоми, вироблені практикою контрольно-ревізійної роботи на основі досягнень економічної науки. Специфічні методичні прийоми і способи фінансового контролю використовують для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій. Їх класифікують за двома групами: а) методичні прийоми фактичного контролю; б) методичні прийоми документального контролю. Інвентаризація — це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату. У процесі контролю виконують, як правило, часткові інвентаризації, але при виявленні фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться повні інвентаризації. Основним нормативним документом, який визначає умови і порядок проведення інвентаризації основних засобів є Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879. Контрольні заміри — прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг. Наприклад, виконання будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо. Спостереження (обстеження) — прийоми фактичного контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик. Наприклад, при контролі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей, умов збереження, порядку видачі матеріальних цінностей у структурні підрозділи підприємства й ін. Експертно-лабораторний аналіз — прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції. Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисловості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим запитом контролера направляють у відповідну лабораторію. Висновок, наданий лабораторією, ураховується при визначенні результатів контролю. Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. В присутності контролера та уповноваженого спеціаліста перевіряється увесь технологічний процес, починаючи із зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов’язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому. Для оцінки здійснених господарських операцій на підприємстві використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки документів, облікових регістрів синтетичного й аналітичного обліку та звітності. Нормативно-правова перевірка належить до основних методичних прийомів здійснення документального контролю під час ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Суть цієї форми контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, установлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів. При виявленні таких порушень робляться розрахунки, складаються аналітичні таблиці, визначаються наслідки та винні особи, обсяги втрат чи збитків, заподіяних неправомірними діями чи бездіяльністю посадових осіб підприємства. Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах. Арифметична перевірка документів передбачає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів. Наприклад, арифметична перевірка застосовується при здійсненні контролю загальної суми до сплати за рахунками-фактурами постачальників матеріальних цінностей, обсягів витрат – за матеріальними звітами, визначення залишків грошових коштів – за касовими звітами касирів і т.п. Експертна перевірка документів – це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа, дозволених способів внесення виправлень. Зустрічна звірка документів — один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових регістрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій контрольованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини. Логічна перевірка документівяк методичний прийом контролю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли у контролера виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу — у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв’язаними показниками інших господарських операцій на предмет того, чи існувала об’єктивна можливість її виникнення. Наприклад, зіставлення даних про обсяги перевезеного вантажу в дорожніх листках водія автомашини і накладних постачальника сировини чи матеріалів; обсяги випуску готової продукції з виробничою потужністю устаткування. Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, що застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, видатки окремих сортів, матеріальних цінностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних цінностей, а також, коли аналітичний облік у запущеному стані. Суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок контрольованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець контрольованого періоду, з іншої сторони (залишок на початок + надходження = залишок на кінець + витрати). Перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у регістрах бухгалтерського обліку. Контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів за здійсненими в облікових регістрах записами на рахунках бухгалтерського обліку. Допущені порушення можуть виражатися в неправильній кореспонденції рахунків, невідповідності сум у регістрах бухгалтерського обліку і доданих до них документах, відсутності бухгалтерських записів за окремими доданими документами, повторі кореспонденції рахунків у однакових сумах за одним і тим самим документом, необґрунтованих документами додаткових чи сторнувальних записах на рахунках бухгалтерського обліку. Тільки досконале володіння методикою здійснення бухгалтерського обліку дозволяє контролеру виявити такі приховані зловживання, як крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей. Аналітичні прийоми контролю, суть яких полягає у дослідженні обґрунтованості показників звітності даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного обліку чи обліку з метою оподаткування, дослідженні фінансового стану підприємства, фінансових результатів діяльності, виявленні взаємозв’язків між показниками різних звітних форм, між певними явищами та фактами у діяльності підконтрольного об’єкта тощо. 1.5. Правові засади здійснення державного фінансового контролю в Україні Система законодавчого і нормативно-правового регулювання ДФК в Україні знаходиться на стадії формування. Становленню єдиної цілісної системи ДФК в Україні сприятиме якнайшвидше прийняття законопроекту про державний фінансовий контроль, який би унормував всі найважливіші її складові, чітко розмежував органи парламентського та урядового фінансового контролю, визначив коло суб’єктів і об’єктів ДФК, ієрархію органів, що його здійснюють, форми їх організації і взаємодії, нормативні та методичні засади щодо оцінки законності, доцільності та ефективності використання державних коштів. Наразі ДФК в Україні регулюється низкою законодавчо-нормативних актів різного рівня (рис. 1.9). Необхідність ДФК, його сутність і значення визначаються державним устроєм України та Конституцією України. Важливість конституційного закріплення засад функціонування системи ДФК полягає в тому, що Конституція України має вищу юридичну силу, є базою правової системи держави, визначає політико-правову ідеологію, організаційні і змістовні основи правового забезпечення громадянського суспільства. Найвагомішою функцією Конституції є безумовне нормативне закріплення єдності правового поля у різних сферах, зокрема, у сфері ДФК.  Рис. 1.9. Система законодавчого і нормативно-правового регулювання ДФК в Україні Закони та інші правові акти розвивають і деталізують конституційні принципи і положення щодо здійснення ДФК в Україні. Вони формують правові засади функціонування системи ДФК в Україні, місце ДФК у системі управління державними фінансами, статус, функції, загальні питання діяльностіі повноваження органів ДФК, котрі є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами господарювання. До основних нормативно-правових актів цього рівня відносяться документи, що затверджені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом міністрів України та іншими органами контролю загальної компетенції: - Бюджетний Кодекс Українивід 08.07.2010 № 2456-VI (із змінами); Податковий кодекс Українивід 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами); - Закони України: «Про Рахункову палату» від 11.07.1996 № 315/96-ВР (із змінами), «Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V; - Укази Президента України: «Про Положення про Державну фінансову інспекцію України» від 23.04.2011 № 499/2011, «Про Положення про Державну казначейську службу України» від 13.04.2011 № 460/2011 (із змінами і доповненнями), «Про Положення про Державну податкову службу України» від 12.05.2011 № 584/2011; - Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року» від 24.05.2005 № 158-р (із змінами); - Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» від 20.04.2006 № 550 (із змінами); «Про затвердження Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання» від 25.03.2006 № 361, «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» від 28.09.2011 № 1001 та інші. Нормативно-правове регулювання ДФК в Україні на третьому рівні здійснюють органи ДФК, уповноважені на його здійснення. На цьому рівні встановлюються загальні правила, процедури і методики проведення контрольних заходів, які є підставою для оцінки ефективності функціонування підрозділів органів та діяльності їх працівників під час виконання контрольних заходів. Більша частина документів, що регулюють ці питання, розробляється і впроваджується Рахунковою палатою України і Державною фінансовою інспекцією України з метою визначення загальних правил і процедур проведення перевірок (аудиту) законності, ефективності та доцільності на підконтрольних об’єктах. Основні документи третього рівня: 1) стандарти органів ДФК: Про затвердження Стандарту Рахункової палати «Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів»: затверджено постановою Колегії Рахункової Палати від 27.12.2004 № 28-6; Стандарти ДФК за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна (із змінами і доповненнями): затверджено наказами Головного контрольно-ревізійного управління від 09.08.2002 № 168, від 11.11.2003 № 267, від 13.07.2004 № 185; Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту: затверджено наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247; 2) методичні рекомендації та інструкції: Методика проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання: затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 04.08.2008 № 300; Методичні рекомендації щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України: затверджено наказом Державної фінансової інспекції України від 14.12.2011 № 90; Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми: затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 15.12.2005 №444; Методичнірекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ: затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 19.12.2005 № 451; Загальні рекомендації з проведення аудиту ефективності використання державних коштів: затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 12.07.2006 № 18-4. Питання для самоперевірки знань 1. Суть контролю з позицій управління економікою. 2. У чому виявляється положення про владність контролю? 3. З яких основнихелементів складається процес контролю, спираючись на управлінську сутність цього терміну? 4. Як визначено термін «контроль державних фінансів» у Лімській декларації керівних принципів контролю? 5. Завдання ДФК на макро- і мікрорівні управління державними фінансами. 6. Роль ДФК в системі державного регулювання економіки? 7. Суть ДФК, його головна мета, основні завдання і функції. 8. Що собою представляє система ДФК, її основні елементи? 9. Назвіть суб’єктів ДФК. 10. Надайте визначення об’єкту і предмету ДФК. 11. Надайте визначення об’єкту і предмету ДФК 12. На які групи поділяють принципи ДФК та які розрізняють у складі принципи організації діяльності органів контролю? 13. Які види ДФК виділяють за такими ознаками, як: суб’єкти контролю, їх компетенція і статус; об’єкти та предмет контролю; рівні управління; обов’язковість здійснення; час проведення; інформаційна база контролю; форми здійснення. 14. Що таке ревізія та яка її основна мета? 15. Сутність і мета аудиту та державного фінансового аудиту. 16. Визначте загальнонаукові методичні прийоми і способи фінансового контролю. 17. Які методичні прийоми фінансового контролю є специфічними, які з них відносяться до фактичного, а які до документального контролю? 18. Аналітичні прийоми контролю, що застосовуються у ході аудиту ефективності. 19. Які питання щодо ДФК регулюються на вищому і нижчому рівнях його законодавчо-нормативного правового регулювання в Україні? 20. Назвіть основні законодавчо-нормативні акти, у яких закладено правові засади здійснення ДФК в Україні. Тест 1. Розробка пропозиції щодо усунення виялення відхилень у процесі формування та виконання державних бюджетних і позабюджетних фондів це функція: а) корекції; б) правоохоронна; в) превенції; г) виявлення відхилень. Тест 2. Дослідження та встановлення фактів, що зумовили відхилення, виявлення посадових осіб, котрі є відповідальними за ці відхилення це функція: а) аналізу причин відхилень; б) функція демократії; в) функція превенції г) правоохоронна Тест 3. Головне завдання ДФК на мікрорівні: а) дотримання правил ведення бухгалтерського обліку и фінансової звітності; б) недопущення діяльності, що мобілізує ринки; в) недопущення діяльності, яка містить соціальну загрозу; г) всі відповіді вірні. Тест 4. Головне завдання ДФК на макрорівні: а) блокування діяльності, що дестабілізує економічну ситуацію; б) недопущення не цільового використання бюджетних коштів; в) недопущення не цільвого використання кредитів і позик отриманих під гарантії Уряду; |