ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Суть, завдання і функції державного фінансового контролю

12 3 4

Тема 1

Суть і функції державного фінансового контролю

Суть, завдання і функції державного фінансового контролю

Визнання України державою з ринковою економікою та перетворення, що відбуваються в її соціально-економічній сфері, змінюють парадигму розвитку управління державними фінансами і державного фінансового контролю як одної з його важливих функцій. На сучасному етапі модернізації системи управління державними фінансами в Україні державний фінансовий контроль відіграє вагому роль в оздоровленні фінансово-кредитної сфери і забезпеченні збалансованого розвитку бюджетної системи, підвищенні прозорості державних фінансів та результативності управління ними, стає головним засобом забезпечення економічної безпеки держави, рівноваги і доцільності функціонування окремих суб’єктів господарювання і суспільства загалом.

Державний фінансовий контроль (далі – ДФК) – складне поняття і тому до розкриття його сутності слід підходити на підставі системного аналізу і розглядати це поняття як цілісне явище, яке взаємодіє з іншими явищами і процесами, та як систему, що складається з певної сукупності елементів, взаємопов’язаних між собою. Ґрунтуючись на цих позиціях, сутність і зміст ДФК потрібно розглядати у взаємозв’язку з функціями державного управління, яке він обслуговує. Без контролю управління не має сенсу.

У сучасних умовах контроль забезпечує можливість здійснювати управління суспільством та його відокремленими організаціями, а також соціально-економічними відносинами, що створюються в ході цього процесу. Контроль є невід’ємною частиною всього процесу управління і не може існувати без взаємозв’язку з ним.

Зміст контролю в управлінні економікою в літературі тлумачиться у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні контроль пов’язують з якою-небудь окремою функцією управління, що полягає в систематичному спостереженні за об’єктом контролю, виявленні відхилень від заданих параметрів з метою забезпечення ефективної діяльності господарюючого суб’єкта. Контроль у вузькому розумінні тлумачать також як перевірку чи нагляд з метою встановлення відхилень між тим, що є (факт), і тим, що має бути (норма, закон), або як управлінську діяльність, завданням якої є кількісна та якісна оцінка і облік результатів роботи організації.

У широкому розумінні контроль в управлінні економікою можна розглядати як процес, який повинен забезпечити відповідність функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети. У даному випадку на перший план висувається функціональне призначення контролю, його участь на певному етапі управлінського процесу – завершальному. Однією зі сталих точок зору в науковій літературі є така, згідно з якою контроль – це завершальний етап процесу управління, що дозволяє зіставити досягнуті результати із запланованими.

Узагальнюючи думки науковців і практиків можна зазначити, що в літературі контроль розглядається як:

· механізм, за допомогою якого відбувається порівняння результатів із поставленими завданнями;

· спосіб організації зворотного зв’язку, завдяки якому орган управління одержує інформацію про хід виконання його рішень;

· вид діяльності з нагляду та перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта прийнятим управлінським рішенням (законам, планам, нормам, стандартам, правилам, наказам), виявлення результатів впливу суб’єкта на об’єкт, допущених відхилень від вимог управлінських рішень, прийнятих принципів організації і регулювання.

Контроль одночасно є самостійною функцією управління і завершальною стадією управлінського процесу. У процесі управління реалізується низка функцій, які забезпечують замкнутий цикл управління. Як і будь-якій інший процес, управління можна умовно поділити на стадії (рис. 1.1). Як самостійна функція управління контроль має місце на всіх стадіях управлінського процесу.

Рис. 1.1. Контроль як функція управління та його місце в управлінському процесі

Спираючись на управлінську сутність терміну, контроль можна визначити як процес, що забезпечує досягнення системою поставленої мети і складається з трьох основнихелементів:

− встановлення стандартів діяльності системи, що підлягають перевірці;

− вимірювання досягнутих і очікуваних результатів;

− корегування управлінських процесів, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених стандартів.

Функції управління і контролю існують із стародавніх часів.

Стосовно ДФК необхідно говорити про контроль як про функцію управління державними фінансами, тобто про специфічну управлінську діяльність, яка здійснюється стосовно розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій, з метою оцінки обґрунтованості прийняття управлінських рішень і результатів їх виконання для досягнення пропорційності і збалансованості розвитку фінансової системи та економіки держави загалом.

Обов’язковість і необхідність контролю як невід’ємної складової управління суспільними фінансовими ресурсами визнається в усіх розвинених країнах і відображена в міжнародних документах. «Контроль державних фінансів[1] – не самоціль, а виступає обов’язковим елементом регуляторної системи, мета якої полягає у своєчасному виявленні відхилень від прийнятих стандартів, порушень принципів законності, ефективності, доцільності і економності управління фінансовими ресурсами, що дозволяло б у кожному випадку внести відповідні корективи, посилити відповідальність уповноважених осіб, отримати відшкодування збитків та перешкодити або, принаймні, ускладнити повторення виявлених порушень у майбутньому», – відмічається в Лімській декларації керівних принципів контролю, яка була прийнята IX Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (ІNТОSАI) у 1977 р. з метою узагальнення досвіду організації і діяльності державних органів фінансового контролю різних країн у сучасних умовах з урахуванням різноманітності систем управління, специфіки господарювання і практики контрольної роботи.

Державний фінансовий контроль представляє собою регламентовану нормами права діяльність органів державної влади та державного управління, що реалізується через систему спостереження і перевірки законності, фінансової дисципліни, доцільності та ефективності процесів формування, розподілу і використання грошових фондів і фінансових ресурсів, що належать державі або залишаються в суб’єкта фінансових правовідносин при виконанні власних функціональних обов’язків у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, отриманням кредитів з державного бюджету чи під гарантії уряду України.

У контексті зазначеного, головною метою контролю як функції управління державними фінансами є сприяння зростанню секторів і галузей національної економіки завдяки здійсненню стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів їх розвитку на мікро- та макроекономічному рівнях.

Відповідно, головними завданнями ДФК на макро- і мікрорівні управління державними фінансами є наступні (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Завдання ДФК на макро- і мікрорівні управління державними фінансами

Роль ДФК в системі державного регулювання економіки виражається через участь у вирішенні двох проблем: 1) підвищення ефективності державного регулювання економіки; 2) дотримання встановлених державою правил формування і використання фінансових ресурсів.

З огляду на особливе місце ДФК в системі державного регулювання економіки, його метоює забезпечення законності та ефективності використання державних фінансових і матеріальних ресурсів та державної власності. У відповідності з цим основними завданнями ДФК є:

1. нагляд за дотриманням органами державної влади і державного управління, іншими суб’єктами фінансових відносин норм у сфері управління державними фінансами і своєчасне інформування органів державної влади, державного управління та громадськості про суттєві відхилення від них;

2. оцінка ефективності, економності та результативності використання грошових фондів та фінансових і матеріальних ресурсів, що належать державі або залишаються в суб’єкта фінансових відносин при виконанні власних функціональних обов’язків у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, отриманням кредитів з державного бюджету чи під урядові гарантії;

3. блокування відхилень від прийнятих норм управління державними фінансами, що перешкоджають законному, ефективному та результативному управлінню ними на рівні державних органів (організацій, установ), підприємств, інших суб’єктів фінансових відносин та/або можуть завдати шкоди інтересам громадян;

4. забезпечення усунення наслідків порушень, помилок чи інших недоліків у діяльності суб’єкта фінансових відносин, розробка і моніторинг виконання рішень за результатами нагляду та оцінки;

5. оцінка якості надання органами державної влади і державного управління, іншими суб’єктами фінансових відносин адміністративних послуг, виконання контрольно-наглядових функцій і стану виконання завдань, визначених законодавством;

6. визначення напрямів удосконалення норм управління державними фінансами та розробка стандартів для системи контролю державних фінансів.

Мета і завдання ДФК визначають його основні функції, які можна розкрити з двох позицій – входячи з загальнонаціонального і соціального значення контролю та змістовного значення його функцій (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Основні функції ДФК

12 3 4