ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал
Игровые автоматы с быстрым выводом Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими Целительная привычка Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Тренинг уверенности в себе Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Как слышать голос Бога Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной 
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д. Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу. Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар. | Тема 8. Демографічна політика в епоху депопуляції. Необхідність управління демографічним розвитком потребує проведення відповідної демографічної політики: 1. задоволення суспільних потреб у відтворенні населення та його розміщенні на території в масштабних пропорціях, які б відповідали перспективам соціально-економічного розвитку; 2. демографічні процеси та їх об’єктивні соціально-економічні детермінанти пов’язані безпосередньо через суспільну і індивідуальну свідомість, що виявляється в умовах життєдіяльності, впливає на демографічну поведінку. Роль управління зводиться у цьому випадку до зниження можливих розходжень між метою індивідуальної демографічної поведінки і метою демографічного розвитку загалом; 3. цілеспрямованого впливу потребують ситуаційні вияви тенденцій демографічних процесів, що спричинені загостренням демографічної ситуації як на національному, так і на регіональному рівнях. Мета демографічної політики зумовила конкретні історичні умови життєдіяльності суспільства і співвідношення потенційних і перспективних завдань. Тісний зв’язок демографічних процесів з іншими соціальними процесами означає, що відносно безконфліктний демографічний розвиток можливий лише за умов демографічного розвитку суспільства загалом, тобто всі заходи соціальної політики певною мірою впливають на демографічні процеси, їх розподіл. Таким чином, демографічна політика – система загальноприйнятих на рівні управління ідей і концептуальних об’єктивних заходів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути, дотримуються принципів, адекватних конкретним історичним умовам, передбачають досягнення встановлених кількісних та якісних цілей демографічного розвитку, що відповідає перспективним цілям соціально-економічного розвитку держави загалом. Управління демографічними процесами має забезпечити найбільш повне співпадіння інтересів суспільства з інтересами сім’ї, яка сама приймає рішення про кількість дітей, про зміну місця проживання тощо. Цілеспрямований вплив на демографічні процеси це частина складної системи заходів суспільства, які сприяють розвиткові економіки, зростанню добробуту населення, вирішенню соціальних проблем. Реалізація програми розвитку народонаселення країни передбачає здійснення заходів на всіх рівнях суспільного організму, які в цілому можна визначити як політику народонаселення. На сьогодні значна частина країн світу проводить офіційно вироблену політику народонаселення, що виражається в основному у заходах, що регулюють темп приросту населення, заохочення чи стримування зовнішніх міграцій населення країни. Так, політику раціонального, доцільного приросту населення проводить Швеція, політику сприяння необмеженому приросту населення проводить Бразилія; політику досягнення нульового приросту населення проголосили США, політику обмеження приросту населення командно-адміністративними та економічними методами проводить Китайська Народна Республіка; просвітницько-психологічну політику скорочення темпів приросту населення проводить Індія. На жаль, станом на 1 січня 1998 року Україна ще не виробила і не проводить власної демографічної політики. Завдання демографії тут - аналізувати, які конкретні результати дає конкретна демографічна політика у даній державі, наскільки дана політика дієздатна та ефективна. Політика народонаселення – це діяльність, спрямована на регулювання розвитку головної продуктивної сили суспільства, суб’єкта суспільного виробництва, тобто людини, населення. Вона складається з таких основних елементів: - вплив на умови праці – визначення меж працездатного віку, масштабів зайнятості працездатної частини населення, тривалості робочого дня і робочого тижня, охорона праці, кваліфікаційна та фахова підготовка, професійна орієнтація тощо; - поліпшення життєвих умов – підвищення рівня доходів населення, житлових умов і побутових послуг, доступ до досягнень культури, медичного обслуговування, збільшення вільного часу; - заходи впливу суспільства на процеси природного руху населення, міграційну рухомість, структуру населення (тобто власне демографічна політика). Отже, демографічна політика є частиною політики народонаселення, яка, у свою чергу, є частиною соціально-економічної політики суспільства. Таким чином, управління демографічними процесами – це цілеспрямоване формування бажаного (оптимального) на перспективу типу відтворення населення, або закріплення параметрів існуючого типу, якщо він оптимальний, шляхом здійснення комплексу взаємопов’язаних заходів. Управління будь-якими процесами передбачає кілька основних елементів: 1. визначення існуючого стану об’єкта управління (сучасний стан демографічних процесів, параметри яких характеризуються системою певних показників); 2. розробка методів впливу на об’єкт управління (тобто інструментів демографічної політики з врахуванням особливостей кожного виду демографічного процесу); 3. розробка методів контролю змін стану об’єкта управління під впливом заходів управління (вдосконалення методів демографічного аналізу); 4. визначення характеристик того стану об’єкта управління, досягнення яких є метою управління. Отже, управління – це процес переходу під впливом комплексу конкретних заходів від фактичного стану об’єкта управління до найбільш раціонального з позицій вибраних критеріїв управління. Мова йде про максимально можливе наближення реальних характеристик демографічних процесів до оптимальних, тобто найбільш раціональних, параметрів. Тому важливим завданням розробки демографічної політики є визначення параметрів оптимального типу відтворення населення, який відповідає інтересам суспільства. Актуальна, як складова демографічної політики, розробка комплексу ефективних заходів по зниженню захворюваності та збільшенню тривалості активного життя. Демографічна політика лише тоді може бути успішною, якщо її мета відповідає загальній спрямованості соціально-економічного розвитку суспільства і є частиною загальної соціальної стратегії. Демографічна політика повинна мати постійну спрямованість. Суспільство лише протягом тривалого часу може звикнути до психологічних установок, ідеалів, громадської думки, традицій, переконатися в доцільності суспільних зусиль, моральних цінностей. Формування нової демографічної поведінки населення вимагає тривалого часу, зміни поколінь продуктивного віку. Це робота на майбутні покоління. Перед суспільством обов’язково постає питання – знайти оптимальне поєднання трудових і відтворювальних функцій сім’ї, при якому найкраще задовольнялись би демографічні і економічні інтереси і суспільства, і сім’ї. Політика народонаселення та демографічна політика мають бути спрямовані на: ü підвищення якісних характеристик населення (культура, освіта, професійна підготовка); ü оптимальний приріст населення; ü оптимізацію міграційних процесів; ü створення найкращих умов для розвитку сім’ї. Заходи демографічної політики умовно можна поділити на три групи: v економічні v адміністративно-юридичні v соціально-психологічні (виховні) Економічні заходи передбачають грошову допомогу сім’ям, виплати, створення нормальних житлових умов, умов дошкільного виховання дітей. Ці заходи повинні орієнтувати сім’ю на трьох дітей. Адміністративно-юридичні заходи, крім заборонних заходів (наприклад, заборона абортів, пропаганди протизаплідних засобів, регулювання рівня віку взяття шлюбу) мають вдосконалити закони про шлюб і сім’ю, про майнові права матері і дітей після розпаду шлюбу, про роботу матерів, пенсійне законодавство тощо. Виховні заходи передбачають зростання престижу материнства і батьківства, пропаганду бажаної для суспільства кількості дітей у сім’ї, формування свідомої оцінки міграційних процесів тощо. Важлива також розробка методів оцінки демографічної політики. Сутність ідеї світової політики населення. Необхідно зазначити і новий акцент в постановці проблем політики в галузі народонаселення - це необхідність світової політики населення, що доповнює національні та формулює загальні підходи, і узгодження цілей в її проведенні на національному рівні. Виклад ідеї світової політики населення запропоновано, наприклад, в докладі Й.Пажестки, що опубліковане в матеріалах Бухарестської конференції (1974). На думку автора, планета не здатна утримувати необмежену кількість населення через обмежені розміри і вичерпність природних ресурсів. Тенденція покращення матеріального рівня життя неминуче. Воно збільшує витрати природних ресурсів і призводить до того, що подальший ріст населення досягається ціною погіршення умов життя. Нові відкриття в науці і нові технології можуть, звичайно, послабити гостроту цього питання, але не зняти його з переліку основних проблем, якщо продовжуватиметься ріст населення. Зростаюча диференціація економічних стандартів різних прошарків населення, країн і цілих континентів, загроза погіршення оточуючого середовища і т.д. також негативно впливають на якість умов життя людей. Автор закликає до "всесвітньої раціональності", до глобальної відповідальності, строгої оцінки світових можливостей для здійснення цілей світової політики, швидшому визначенню і розгляді на рівні ООН структури світової політики населення. Ідея світової політики або, як мінімум, координації національних політик в галузі народонаселення не так вже й фантастична, як може виявитись на перший погляд. Проблеми народонаселення носять глобальний характер, так само як і екологічні і енергетичні проблеми, тому їх вирішення може і повинно бути знайдене на рівні 00Н у формі компромісу і узгоджених стратегічних дій національних урядів і міжнародних організацій. Але якщо світова політика населення - це все-таки поки що проблема швидше теоретична, ніж практична, і швидше проблема завтрашнього дня, ніж сьогоднішнього, то тісна інтеграція політики населення і соціально-економічної політики - це проблема, вирішення якої шукають і національні уряди, і міжнародні організації. Таким чином, проблеми демографічної політики - це не лише практичні, але перш за все складні теоретичні проблеми, без вирішення яких неможливе її здійснення. |