ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Українська мова — національна мова українського народу

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СУСПІЛЬНИХ НАУК

Методичні вказівки для студентів

Навчальна дисципліна: «Українська мова за професійним спрямуванням»

Тема 1.Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування

Курс 1-й

Факультет медичні, стоматологічний, фармацевтичний

Обговорено і затверджено на методичній нараді кафедри « » _______20 р.

Протокол № ______

Зав.кафедри,

д.псих.н., проф. ____________ В.О. Лефтеров

Одеса – 2015 р.

Тема № 1.

Сучасна українська мова як засіб професійного спілкування - 2 год.

2. Актуальність теми

Мова належить до унікальних явищ життя людини і суспільства. Вона витворилась одночасно з ними і є не тільки їхньою найприкметнішою ознакою, а й найнеобхіднішою умовою формування їхньої сутності. Мова обслуговує людину і суспільство, але цим не вичерпується її роль. Мова є і формою буття їх.

3. Мета заняття

3.1. Загальна мета

Ознайомити студентів з головними функціями мови. Узагальнити знання про мову і мовлення.

3.2. Виховна мета

Виховувати грамотного фахівця для майбутньої держави.

3.3. Конкретна мета:

— знати:

1. Визначення понять „мова” і „мовлення”.

2. Функції мови.

3. Поняття „літературна мова”, „національна мова”, „державна мова”.

4. Становлення мови в історичному розвитку.

3.4. На основі теоретичних знань з теми

— вміти:

1. Давати визначення „мова” —це...

2. Давати визначення: „мовлення” — це...

3.Виконувати тести з даної теми.

Матеріали до аудиторної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)

№/№	Дисципліни	Знати	Вміти

1.	Попередні дисципліни 1. Історія України	Етапи становлення держави Україна.	Розрізняти історичні періоди в розвитку держави.
2.	Наступні дисципліни 1. Хімія 2. Анатомія 3. Гістологія	Вимоги до мовлення.	Використовувати знання про мову і мовлення в різних галузях медицини.
3.	Внутрішньо- предметна інтеграція 1. Синтаксис 2. Лексика 3. Стилістика	Структуру речення, використання лексики в контексті, побудову речення з прямим порядком слів.	Будувати речення з прямим порядком слів.

Зміст теми (текст або тези структури заняття)

Мова і мовлення

Мова є засобом і матеріалом формування та становлення особистості людини, її інтелекту, волі, почуттів і формою буття. Мова — це безперервний процес пізнання світу, освоєння його людиною. Мова сприяє виявленню й задоволенню матеріальних і духовних потреб людей, об’єднує їх у суспільство для досягнення добробуту та матеріальних цінностей.

Мова — суспільне явище, що виникає, розвивається, живе й функціонує в суспільстві, оскільки є засобом спілкування людей. Мова — це витвір історії суспільства. Поза суспільством немає мови. Разом із загибеллю народу гине і його мова. Мовлення — це форма існування мови, це мовна діяльність, конкретне говоріння, що проходить у часі і виявляється у звуковій (включно з внутрішнім проговорюванням) або письмовій формі.

Отже, мовлення існує у двох формах: усній та письмовій. Передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, вона невтомно долає віки, єднає покоління, збирає й зберігає духовне єство народу, національну картину світу, формує національну свідомість і культуру нації. Мова невмируща, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому і з ним. Саме через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.

Функції мови

З-поміж багатьох функцій мови в житті людини та суспільства основними називають такі: комунікативна, номінативна, мислетворча, пізнавальна, експресивна, естетична, культурологічна, ідентифікаційна, міфологічна.

Комунікативна функціяє найважливішою, адже мовою ми спілкуємося, досягаємо порозуміння, обмінюємося досвідом тощо. Ця функція є життєво необхідною і для суспільства, і для мови.

Номінативна функціяабо функція називання. Усе пізнане людиною (предмети, особи, якості, властивості, явища, процеси тощо) дістає назву і так під цією мовною назвою існує в житті і свідомості мовців. Завдяки цій функції кожну мову можна розглядати як окрему своєрідну картину світу, що відображає національне світобачення і світовідчуття.

Мислетворча функція.Мова є не тільки формою вираження і передавання думки, а й засобом творення самої думки. Людина мислить у мовних формах. Процес цей складний, іде від конкретно-чуттєвого рівня до понятійного.

Пізнавальна функція мови.Вона полягає в тому, що світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.

Експресивна або виражальна функція. Неповторний світ інтелекту, почуттів та емоцій, волі людини є невидимим для інших. І тільки мова надає найбільше можливостей розкрити їх для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.

Естетична функція.Мова фіксує в собі естетичні смаки та уподобання своїх носіїв. Милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання, дотримання норм літературної мови в процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвитку високого естетичного смаку.

Культурологічна функція.Мова є носієм культури народу-мовотворця. Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, казки, легенди, перекази, історію, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації. Пропагуючи мову, ми поширюємо свою культуру, вводимо її у світову.

Ідентифікаційна функціяполягає в тому, що мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти. Цю функцію можна назвати об’єднуючою.

Міфологічна функціямови збереглася з доісторичних часів, коли люди вірили у слово як реальне дійство, здатне зупинити небажаний хід дій, побороти злі сили, підкорити природу своїй волі. Ця міфологічна сила знайшла широке відображення в українському фольклорі: заклинаннях, шептаннях, чаруваннях, виливаннях, ворожіннях, казках, переказах, легендах тощо. В них надзвичайною силою наділяються окремі слова, вирази за певних умов їх виголошення. У словесному світі зміщуються межі реального та уявного. Нині у зв’язку з поширенням теорій біологічного поля людини, позитивної та негативної енергії, екстрасенсорики набуває нових імпульсів міфологічна функція мови.

Українська мова — національна мова українського народу

Українська мова належить до слов’янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Національна мова входить до поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, розвиток суспільної думки, науки, мистецтва знаходять відбиття у мові. Саме це засвідчує історія українського народу, його багата культура.

Національна мова - це загальнонародна українська мова — як літературна, так і діалекти, професійні та соціальні жаргонізми, суто розмовна лексика.

Українська мова проголошена в Україні державною як мова корінного населення на її території. Це записано в ст. 10 Основного Закону — Конституції України.