ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Інвестиційні ризики, їх види, методи оцінки

Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування

Інвестиційна стратегія: суть, види та форми

Інвестиційні ризики, їх види, методи оцінки

Оцінка ліквідності інвестицій

Методи оцінки та основні показники ефективності інвестиційних рішень

Інвестиційна стратегія: суть, види та форми

Інвестиційна діяльність підприємства представляє собою досить тривалий час і має здійснюватись з врахуванням певної перспективи. Формування напряму діяльності з врахуванням перспективи представляє процес розробки інвестиційної стратегії.

Інвестиційна стратегія – це процес формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення на базі прогнозування умов здійснення цієї діяльності, конюктури ринку як в цілому так і на окремих його сегментах.

Ринкові умови, що швидко змінюються, недосконалість та змінність законодавчої бази, інфляційні процеси та криза неплатежів вимагає гнучкого підходу до формування інвестиційної стратегії.

Стратегія дає змогу за будь-яких обставин знаходити відповіді на основні питання, що постійно виникають перед керівництвом підприємства:

Ø продовжувати чи коригувати діяльність;

Ø якщо коригувати, то в яких напрямах;

Ø в яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність;

Ø які це дасть результати через рік, два, три;

Ø які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела.

Вихідною передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку підприємства. По відношенню до неї інвестиційна стратегія носить підлеглий характер і має узгоджуватися з нею за цілями та етапами розвитку. Таким чином, інвестиційна стратегія має розглядатися як найважливіший фактор забезпечення ефективності розвитку підприємства у відповідності з вибраною до неї загальною економічною стратегією.

Процес формування проходить певні етапи:

1). Визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії – це передбачуваність розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку зокрема; тривалість періоду прийнятного для відповідної базової стратегії підприємства; галузева незалежність підприємства; потужність та темпи розвитку підприємства.

2). Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності – завдання забезпечення приросту капіталу; підвищення рівня прибутковості інвестицій; суми доходу від їх вкладення; удосконалення технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень; удосконалення галузевої і регіональної спрямованості інвестиційних програм.

3). Розробка найбільш доцільних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності.

4). Конкретизація інвестиційної стратегії за періодами їх впровадження.

5). Оцінювання інвестиційної розробленої стратегії.

Інвестиційну стратегію слід розглядати і як процес стратегічного управління інвестиційної діяльності що включає в себе:

а) тактичне управління інвестиційною діяльністю шляхом формування інвестиційного портфелю підприємства;

б) оперативне управління інвестиційною діяльністю через оперативне керування окремими інвестиційними програмами або проектами.

Інвестиційні ризики, їх види, методи оцінки

Діяльність підприємства, як і кожного суб’єкта інвестування, постійно супроводжує ризик. Від впливу ризиків на інвестиційну діяльність залежить ймовірність невиконання інвестиційних проектів, неодержання запланованих доходів, а у критичній ситуації часткової або навіть повної втрати інвестицій.

Під інвестиційним ризиком розуміють ймовірність виникнення непередбачуваних фінансових втрат в ситуації не визначення умов інвестиційної діяльності. Тобто, під ризиком розуміється відхилення величини фактичного інвестиційного доходу від очікуваної величини. Чим мінливіша і ширша шкала доходів, тим вищий ризик.

За сферами прояву:

Ø економічні, що пов’язані зі зміною економічних чинників;

Ø політичні, що пов’язані зі змінами політичного курсу держави;

Ø соціальні, що пов’язані зі змінами соціальної ситуації;

Ø екологічні, що пов’язані з екологічними катастрофами і лихом;

Ø законодавчі, що пов’язані зі змінами нормативної та законодавчої бази.

За формами інвестування:

Ø ризики реального інвестування – ризики пов’язані із невдалим вибором місця розташування об’єкту; несвоєчасною доставкою будівельних матеріалів; існуючим зростанням цін на інвестиційні товари; вибором некваліфікованого підрядчика.

Ø ризики фінансового інвестування – ризики пов’язані з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування, банкрутством окремих емітентів з непередбаченими змінами умов інвестування.

За джерелами виникнення:

Ø несистематичний ризик – ризик, що властивий конкретному суб’єкту, залежить від його стану та визначається його специфікою;

Ø систематичний ризик – ризик, пов'язаний з коливаннями ринкової конюктури, не залежить від суб’єктів і не піддається регулюванню з їх боку. Визначається впливом зовнішніх обставин і однаковий для одно типових суб’єктів.

Систематичний ризиквключає наступні види ризиків:

Ø процентний ризик – ступінь невизначеності рівня курсової вартості цінних паперів, що викликана змінами ринкових процентних ставок; зі зростанням процентних ставок курси цінних паперів, особливо з фіксованим доходом, падають і навпаки.

Ø валютний ризик – це ризик збитків у випадку зміни валютних курсів при інвестуванні капіталу в цінні папери.

Ø законодавчий ризик – це ризик зміни законодавства, наприклад, з питань оподаткування або з питань обігу.

Ø політичний ризик – ризик, викликаний загостренням політичної ситуації в країні, в результаті якого здійснюється проведення гривневих активів у валютні. Це ризик фінансових втрат у зв’язку зі змінами політичної системи, розстановки політичних сил у суспільстві, політичною нестабільністю і т.д.

Ø галузевий ризик – ризик пов’язаний зі специфікою окремих галузей, зокрема, тих що схильні до циклічних коливань (виробництво конструкційних матеріалів, обладнання і т.д.) і тих, що мало схильні до циклічних коливань (виробництво товарів для населення і продуктів харчування). Галузевий ризик проявляється у змінах інвестиційної якості і курсової вартості цінних паперів та відповідно до втрат інвесторів залежно від того чи іншого типу галузі.

Ø регіональний ризик – ризик втрат у зв’язку зі спадом господарства регіону. Особливо властивий районам, які спеціалізуються на одній галузі.

Несистемний ризик включає такі види ризиків:

Ø діловий ризик – ступінь невизначеності, що пов’язана зі створенням доходів від інвестицій, що достатні для покриття витрат авансованого капіталу і одержання запланованого розміру прибутків;

Ø фінансовий ризик – ступінь невизначеності, що пов'язаний з комбінуванням власних і позичкових коштів, що направляються на інвестування заходів; чим вища частка позичкових коштів тим вищий фінансовий ризик. Цей вид ризику відіграє важливу роль, тому що може призвести до банкрутства підприємства.

Ø комерційний ризик– це ризик, джерелом якого служить невизначеність у майбутніх доходах/витратах, пов’язана з цінним папером. Цей ризик спостерігається при виплаті дивідендів по акціях, банкрутстві емітента, чиї папери були придбані.

Ø партнерський – це прямий ризик, пов’язаний з непередбаченими або неправомірними діями партнера по операції, який і став його джерелом.

Ø ризик ліквідності – він пов’язаний із можливістю або неможливістю швидко продати наявні цінні папери з найменшими втратами. Цінні папери, які можна продати у великих кількостях за ціною близькою до котируваної на ринку, розцінюються як високоліквідні. За своїми фінансовими наслідками цей ризик відноситься до числа найбільш небезпечних.

Ø кредитний ризик (ризик невиконання зобов’язань) - полягає у тому, що емітент цінних паперів буде не в змозі виплатити проценти або повернути борг у строк. Корпоративні і муніципальні цінні папери схильні, здебільшого, до ризику невиконання зобов’язань.

Ø селективний ризик– ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування. В цілому цей ризик пов’язаний із неправильною оцінкою інвестиційних якостей конкретного цінного паперу.

Ø часовий ризик – ризик купівлі або продажу цінного паперу в незручний час, що призведе до втрат для інвестора. Він проявляється також у зв’язку із сезонними та циклічними коливаннями курсів цінних паперів на різних фазах макроекономічних відтворювальних циклів, сезонних виробництв.

Ø ризик постачання- ризик невиконання зобов’язань щодо своєчасного постачання цінного паперу при проведенні ф’ючерсних операцій. Цей ризик може реалізуватися і з технічних причин (недосконалість депозитарної і клірингової мережі).

Ø операційний ризик – ризик втрат, які виникають внаслідок порушень у роботі комп’ютерних систем з обробки інформації, пов’язаної з цінними паперами, низької якості роботи технічного персоналу, недотримання технологій операцій з цінними паперами.

Ø ризик неплатоспроможності (ризик незбалансованої ліквідності) підприємства. Цей ризик викликаний зниженням ліквідності оборотних активів, яке призводить до незбалансованості позитивного і негативного грошового потоку за інвестиційним проектом у часі.

Ø ризик проектування -генерується недосконалістю підготовки бізнес-плану і проектних робіт і пов’язаний з недостатністю інформації про зовнішнє інвестиційне середовище, невірною оцінкою власного інвестиційного потенціалу, використання застарілих технологій і техніки, що негативно впливає на показники майбутньої доходності.

Ø будівельний ризик. Цей ризик викликаний невірно обраними підрядниками, технологіями та технікою, а також іншими причинами, що призводять до суттєвого перевищення нормативних строків будівництва.

Ø маркетинговий ризик. Він характеризується можливістю суттєвого зниження обсягів реалізації продукції, рівня цін та іншими факторами, що призвели до зменшення обсягу операційного доходу і прибутку на стадії експлуатації проекту.

Ø ризик фінансування проекту. Цей вид ризику пов’язаний із недостатнім обсягом інвестиційних ресурсів, несвоєчасним поступленням коштів для фінансування, недосконалістю структури джерел фінансування.

Ø структурний операційний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат на стадії експлуатації проекту, що призводить до високої питомої ваги постійних видатків у загальній їх сумі.

Інвестиційним ризиком можна управляти, використовуючи різні методи прогнозування ризикової події і зниження можливих втрат. Ефективність управління ризиком залежить від вірної кількісної оцінки його ступеня, прогнозування впливу наслідків.

Для кількісної оцінки ризику існує ряд способів, які можна поділити на дві основні групи:

Ø група апріорних висновків (суб’єктивні методи);

Ø група емпіричних підходів (об’єктивні методи).

Перша група, так званих апріорних (попередніх) висновків, базується в першу чергу на теоретичних засадах, ризик розраховується за допомогою логічних міркувань. Суть суб’єктивних методів визначення інвестиційних ризиків на підставі висновків експертів полягає в наступному:

Ø виявляються всі можливі чинники (джерела) появи інвестиційного ризику;

Ø всі виявлені чинники розподіляються за ступенем впливу на інвестиційний ризик і для кожного з них встановлюються певну оцінку в балах і коефіцієнт зважування.

Група емпіричних підходів розглядає очікуваний ризик на підставі дослідження минулих подій, узагальнення та систематизації масових явищ, обробці іншої інформації. Ймовірність настання більшості подій, можливих сценаріїв їх завершення, які можна очікувати з певною вірогідністю, призводить до того, що господарський результат коливається у широкому діапазоні. При чому до уваги приймається можливість одночасного настання як сприятливого так і несприятливого завершення події.

Величина ризику вимірюється двома критеріями:

1) середнім математичним очікуванням;

2) коливанням (мінливістю) можливого результату (доходу).

Коливанням можливого результату є ступінь відхилення від середньої величини. Для цього на практиці використовують два критерії: дисперсію і середнє квадратичне відхилення. Дисперсія – середнє зважена квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних. Вона визначається за формулою

(1.1)

де s^{2 –} дисперсія;

х очікуване значення для кожного випадку спостереження;

середньо очікуване значення;

n - число випадків спостережень (частота).

Середньоквадратичне відхилення

(1.2)

Дисперсія та середньоквадратичне відхилення визначає абсолютне коливання. Для аналізу використовують коефіцієнт варіації, який визначає коливання показника у відносній величині та визначається за формулою

(1.3)

Чим вищий коефіцієнт варіації, тим сильніша мінливість ризику.

В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації: до 10 % - незначне коливання; до 10 – 25% - помірковане коливання; понад 25% - сильне коливання.

Встановлена така закономірність:

Ø чим вище доходність інвестиційного заходу, тим вище його ризикованість;

Ø чим вище коливання доходів від інвестиційного заходу, тим вище його ризикованість.

Виходячи з цієї закономірності обирається менш ризикований інвестиційний проект.

Інвестор в процесі інвестування повинен враховувати можливість виникнення ризику і передбачати заходи щодо його запобігання або зниження, тобто управляти інвестиційними ризиками.

В загальному управління ризиками зводиться до наступного:

Ø аналіз ризиків за попередні періоди (частота й ймовірність їх прояву, математичне очікування);

Ø аналіз економічних тенденцій, що спостерігаються на інвестиційному ринку та наукове передбачення їх економічних наслідків;

Ø аналіз фінансового стану підприємства-реципієнта інвестицій та прогнозування його поведінки на ринку;

Ø аналіз чутливості проекту до можливих змін чинників ризику та їх вплив на фінансовий стан підприємства.