ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Типи стратегій диверсифікації.

123 4 5

В сучасних корпораціях використовуються різні варіанти стратегії диверсифікації, їх класифікація показана на рис 7.1.

Рис 7.1. Типи стратегій диверсифікації

Профільна диверсифікація - розширення діяльності підприємства шляхом проникнення у споріднені галузі, тобто в галузі, де можна використати стратегічну відповідність з основним бізнесом і перетворити їх у конкурентну перевагу.

Профільна диверсифікація забезпечує досягнення таких цілей підприємства, як: підсилення позицій в галузі шляхом поглинання конкурентів чи встановлення контролю над ними; одержання економії за рахунок масштабу виробництва; розширення асортименту товарів чи послуг; географічне розширення ринків збуту.

Зв’язки, засновані на стратегічній відповідності, можуть проявлятися у таких напрямках:

· використання однакових підходів до маркетингу і збуту продукції;

· використання спільної товарної марки;

· схожі вимоги до професійної підготовки персоналу і менеджерів;

· спільні джерела основних видів ресурсів, постачальники;

· загальні підходи до організації виробничого процесу;

· схожа технологія виробництва продукції та надання послуг;

· спільне проведення науково – дослідних робіт та конструкторських розробок;

· спільне виробництво деталей і комплектуючих;

· одні і ті ж оптові та роздрібні покупці, споживачі, клієнти;

· спільне сервісне обслуговування покупців;

· спільні підходи до організації системи управління.

Із цього переліку видно, що стратегічна відповідність може виникати в будь-якій ланці операційного процесу. Головне – ефективно використати її та перетворити у конкурентну перевагу.

Варіантами профільної диверсифікації є концентрична та горизонтальна диверсифікація.

Стратегія концентричної диверсифікації – перехід до виробництва нової продукції, яка з технологічної та маркетингової точки зору подібна до колишньої продукції підприємства, з метою привернення уваги нових класів споживачів.

Стратегія горизонтальної диверсифікації – перехід до виробництва нової продукції, яка з технологічної та маркетингової точок зору не зв’язана з колишньою продукцією підприємства. При цьому нова продукція повинна бути зорієнтованою на потреби колишніх покупців та клієнтів. Важлива умова реалізації даної стратегії – попередня оцінка підприємством власних можливостей у виробництві нової продукції.

Непрофільна ( конгломератна, бокова, латеральна ) диверсифікація – це охоплення нових напрямків бізнесу, які не мають ніякого зв’язку з основною діяльністю підприємства.

Диверсифікація в зовсім нові ( неспоріднені галузі) повинна проводитись тільки в тому випадку, якщо ні одна із споріднених галузей вже не забезпечує перспектив для зростання. При цьому стратегічна відповідність не вважається важливою конкурентною перевагою для підприємства.

Головне при проведенні непрофільної диверсифікації – знайти і придбати вигідні у фінансовому відношенні підприємства, які забезпечать можливість швидкого одержання прибутку. Непрофільна диверсифікація вважається найскладнішою стратегією розвитку.

Стратегія транснаціональної диверсифікації.Особливістю данної стратегії є значна кількість підприємств в портфелі компанії та велика кількість охоплених національних ринків. В цьому випадку керівництво корпорації повинно розроблювати різні стратегічні підходи для кожного галузевого ринку з можливими варіантами в залежності від конкретної країни. Наступним важливим завданням менеджерів диверсифікованих транснаціональних корпорацій є прийняття обґрунтованих рішень по координації стратегічних дій підприємств, які відносяться до різних галузей і знаходяться в різних країнах.

Розвиток стратегії транснаціональної диверсифікації відбувався в такій послідовності:

· до початку 60-х років ХХ ст. вважалась ефективною стратегія національної відповідальності. Транснаціональні корпорації в різних країнах мали самостійні дочірні підприємства, які несли повну відповідальність за виробництво і збут всього асортименту продукції;

· в 70-ті роки ХХ ст. підприємства транснаціональних корпорацій спеціалізуються на здійсненні окремих виробничих операцій по країнам з одержанням необхідних запасних частин, деталей від підприємств, що знаходяться в інших країнах. Зростання продуктивності від ефекту спеціалізації та кооперації, розміщення заводів в країнах з дешевими ресурсами забезпечило значні конкурентні переваги транснаціональних корпорацій перед національними компаніями;

· в 80-ті роки ХХ ст. починається диверсифікація транснаціональних корпорацій у спорідненій галузі в різних країнах, що забезпечує такі конкурентні переваги, як можливість обміну технологічними розробками, економія від масштабу виробництва ( та інших операцій), використання єдиної товарної марки і спільних каналів збуту, проведення демпінгової політики при проникненні на нові ринки.

123 4 5