ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Міжнародний торговельний договір – це угода між двома або кількома державами, в якій визначаються їх взаємні права та обов'язки в галузі торгівлі.

1 23

Міжнародні торговельні договори укладаються як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Зокрема, найбільш значимим багатостороннім договором у процесі становлення міжнародного торговельного права була Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), підписана 30 вересня 1947. Її першими учасницями були 23 держави, а до 1995 їх кількість зросла до 139. Відповідно до протоколу Уругвайського раунду 1994 ГАТТ було перетворено на Світову організацію торгівлі (СОТ), що почала діяти з 1995 СОТ об'єднала ГАТТ із рішеннями Уругвайського раунду і містить у собі всі прийняті під патронажем ГАТТ угоди і домовленості.

Заключний акт Уругвайського раунду є досить об'ємним документом (550 стор.). До нього ввійшли:

1. Угода про створення Багатосторонньої торговельної організації.

2. Генеральна угода з тарифів і торгівлі.

3. Протокол Уругвайського раунду ГАТТ 1994 р.

4. Генеральна угода про торгівлю послугами.

5. Меморандум про правила і процедури врегулювання спорів.

6. Рішення про поглиблення узгоджень позицій з питань світової економічної політики.

7. Низка інших угод (про сільське господарство, текстиль та одяг, технічні бар'єри в торгівлі, інвестиції у сфері торгівлі, антидемпінгову політику та інші).

Процедура прийняття до СОТ/ГАТТ досить складна і пов'язується з вимогою надання кандидатом у члени організації даних про становлення у країні ринкової економіки.

У межах ООН існує ряд органів, що сприяють розвиткові права міжнародної торгівлі, а також і самій міжнародній торгівлі. Зокрема, допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН є Комісія ООН з питань прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Вона була створена в 1966 для сприяння розвиткові права міжнародної торгівлі шляхом підготовки проектів міжнародних конвенцій та інших міжнародно-правових актів. Скажімо, ЮНСІТРАЛ підготувала Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974) і Протокол про поправки до неї (1980); Конвенцію про морське перевезення вантажів (1974); Конвенцію про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980).

У межах міжнародних економічних організацій ведеться велика робота з гармонізації та уніфікації національного законодавства, що регулює комерційні, фінансові відносини між підприємцями за допомогою вироблення міжнародно-правових актів факультативної дії. Наприклад, широко застосовуються Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів (ІНКОТЕРМС; 1990), розроблені Міжнародною торговельною палатою.

Міжнародне транспортне право являє собою систему міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють відносини між державами у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного економічного співробітництва.

Міжнародні транспортні перевезення є необхідною умовою успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Маються на увазі перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, а також перевезення пасажирів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим).

Джерелами міжнародного транспортного права є: міжнародні договори, угоди з питань транспорту та акти міжнародних організацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій і т. п.). До багатосторонніх договорів у сфері міжнародного транспорту слід віднести Угоду про Міжнародний союз залізниць (1922); Чиказьку конвенцію з питань цивільної авіації (1944); Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (1956) і Протокол до неї (1978) та ряд інших.

Співробітництву держав у галузі міжнародних транспортних перевезень сприяють такі міжнародні інститути, як Міжнародна асоціація залізничних конгресів (заснована в 1884); Міжнародний союз автомобільного транспорту (утворений у 1948); Європейська конференція з пасажирських тарифів (діє з 1985); Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) (заснована в 1944) та інші. Завданнями таких міжнародних інститутів є підготовка і проведення міжнародних конгресів для обговорення науково-технічних, економічних та адміністративних проблем; запровадження єдиної тарифної політики у сфері міжнародних пасажирських перевезень; сприяння розвиткові економіки міжнародного транспорту і сприяння інтересам міжнародних перевізників; розробка рекомендацій і стандартів щодо правил польотів, експлуатації літаків і т. п.

Новим явищем регіонального характеру стало правове регулювання відносин у сфері транспорту в рамках країн СНД. Так, 14 лютого 1992 у Мінську була підписана Угода про координаційні органи залізничного транспорту СНД (Україною ця угода не підписана); Угода про використання повітряного транспорту (підписана 15 травня 1992) у Ташкенті (Молдовою ця угода не підписана).

Міжнародно-правове регулювання промислового, сільськогосподарського і науково-технічного співробітництва відіграє в останні десятиліття дедалі зростаючу роль. Це пов'язано з міжнародним поділом праці, використанням переваг міжнародного співробітництва і виробництва, діяльністю великих підприємств та об'єднань, забезпеченням продукцією сільського господарства і сільськогосподарської сировини з урахуванням експортного потенціалу країни, інтеграцією зусиль учених усього світу в інтересах виживання людства.

Міжнародно-правове регулювання відносин держав у зазначених сферах здійснюється переважно за допомогою відповідних міжнародно-правових актів, міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів та іншими засобами. Ці міжнародно-правові акти приймаються такими міжнародними організаціями, як Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Економічна і соціальна рада 00Н (ЕКОСОР) та її регіональні і функціональні комісії. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ПСГО), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та іншими.

Одним з важливих міжнародно-правових актів політичного характеру, що регулюють відносини держав у цій сфері, став Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975), підписаний усіма державами Європи, Канадою і США. У ньому є розділ "Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки та навколишнього середовища", в якому держави-учасниці висловили переконання в тому, що дедалі зростаюча економічна взаємозалежність у світі спонукає до дієвих спільних зусиль для розв'язання основних світових господарських проблем. Підкреслено необхідність сприяння розвиткові стійких і справедливих міжнародних економічних відносин[24].

Одним з механізмів реалізації положень Заключного акта НБСЄ розглядалися можливості, надані, зокрема. Європейською економічною комісією ООН: створення багатосторонньої системи повідомлення про закони і регламенти, що стосуються зовнішньої торгівлі; гармонізація статистичних номенклатур; проведення конференцій, симпозіумів і створення проблемних дослідницьких та робочих груп тощо.

Всесвітня продовольча Конференція, проведена в Римі в 1974 Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ПСГО), відзначила наявність гострого дефіциту продовольства у країнах, що розвиваються, підвищення світових цін на продукти харчування, факти голоду в деяких країнах світу. За ухвалою Конференції в 1974 була утворена Всесвітня продовольча Рада (ВПР), яка стала вищим органом ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань. На сесіях ВПР у Пекіні (1987), Нікозії (1988) та Єгипті (1989) були вироблені пропозиції щодо призупинення тенденцій до посилення голоду, створення механізму продовольчих кредитів у Міжнародному валютному фонді (МВФ) та інших питань.

Міждержавна Організація ООН з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) є однією з найавторитетніших у сфері її діяльності. Членами ЮНЕСКО є понад 160 держав світу. Основна мета ЮНЕСКО – сприяння справі миру і безпеки у світі шляхом розширення міжнародного співробітництва у сфері науки та інформації.

Удосконалення правового регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва здійснюється шляхом укладення багатосторонніх міжнародних договорів, у тому числі універсального характеру. Прикладом таких міжнародно-правових актів є Договір про принципи діяльності держав у галузі дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1966) та також інші договори, що стосуються освоєння і використання космічного простору. Міжнародно-правові акти широко використовуються в усіх сферах міжнародного науково-технічного співробітництва держав.

Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) перебуває в процесі свого становлення і на сьогодні ще далеке від досконалості. Це зумовлено і тією обставиною, що ТНК являють собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи[25].

Транснаціональна корпорація – це економічне угруповання підприємств, які управляються з єдиного центру, але належать до різних держав і здійснюють свою діяльність на території кількох держав на основі їх національного законодавства.

Як правило, ТНК являють собою багатогалузеві концерни, що мають великий економічний вплив у багатьох країнах світу. Хоч транснаціональні корпорації і не є суб'єктами міжнародного економічного права, їх "потужний вплив і роль у сучасній світовій економіці вимагають правового регулювання діяльності як об'єктів застосування міжнародного економічного права"[26].

Розглядаючи проблему міжнародно-правового регулювання діяльності ТНК, слід мати на увазі, що вони є структурними ланками виробництва в різних країнах світу і юридичними особами, що діють на основі відповідних національних правових систем. Зрозуміло, що ТНК не можуть бути об'єктом регулювання права якоїсь однієї країни, де, зокрема, розміщується "материнська" компанія. Зважаючи на це, у юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК має здійснюватися як на національному рівні, так і на міжнародному[27].

Розглянемо деякі міжнародно-правові акти, що використовуються для регулювання діяльності ТНК.

У 1974 у рамках ООН було утворено Центр та Міжурядову комісію з транснаціональних корпорацій. Зазначені структури мали на меті розробити кодекс поведінки ТНК, який би міг формалізувати діяльність ТНК і підкорити її певним правилам.

Цьому завданню підпорядковувалася і робота ЮНКТАД, яка підготувала для прийняття Генеральною Асамблеєю ООН у 1980. Комплекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил контролю за обмежувальною діловою практикою. Зазначений документ уже враховував досвід прийнятої в 1975 резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3514 (XXX) "Заходи проти корупції, що практикується ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками та іншими причетними до справи сторонами". Однак ці документи з міжнародно-правової точки зору мають лише рекомендаційну силу. На універсальному рівні проблема підпорядкування ТНК чинній юридичній регламентації залишається поки що нерозв'язаною.

Ефективнішими виявилися спроби регулювання правових відносин за участю ТНК на субрегіональному рівні, зокрема на Латиноамериканському континенті. Це, з одного боку, пов'язано з активністю ТНК у цьому регіоні, з другого – свідчить про активність країн Латинської Америки у справі обмеження руйнівної для національних економік діяльності ТНК на континенті. Прикладом таких дій є укладення в 1969 Болівією, Колумбією, Перу, Чилі й Еквадором так званого Андського пакту. Він спрямований на здійснення дієвих заходів щодо прискорення економічного розвитку країн-учасниць; на сприяння поетапній трансформації іноземних компаній у національні та змішані; на протистояння засиллю іноземного капіталу у країнах регіону.

У межах цього регіону в 1970 був прийнятий також Кодекс іноземних інвестицій. Він містить у собі деякі уніфіковані правила діяльності іноземних інвесторів, у тому числі ТНК.

Міжнародно-правове регулювання захисту інтелектуальної власності є одним з найстарших правових інститутів у міжнародному праві. Ще 20 березня 1883 була підписана Паризька конвенція про охорону промислової власності, що поклала початок цьому інститутові. А вже в 1886 була прийнята Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Кожна з зазначених конвенцій передбачала створення свого виконавчо-регуляторного механізму – секретаріату, або міжнародного бюро. Ці секретаріати в 1893 були об'єднані в один, відомий під назвою Об'єднані міжнародні бюро з охорони інтелектуальної власності[28].

З метою деталізації регулювання міжнародних відносин щодо охорони прав на промислову власність у 1891 була прийнята Мадридська конвенція про міжнародну реєстрацію, започаткованих у Паризькій конвенції (1883) фабричних і товарних знаків. Усі зазначені конвенції є чинними і забезпечують дієву охорону прав на інтелектуальну власність.

Вже в рамках ООН у 1952 була прийнята Всесвітня конвенція про авторське право. Координація міжнародної діяльності в цій галузі здійснюється спеціалізованою установою ООН – Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ).

Прийняттям Закону України "Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 197, зміненого 02 жовтня 1979 р.)" від 31 травня 1995. Україна також може використовувати міжнародно-правові засоби для охорони прав на інтелектуальну власність. Бернська конвенція опублікована в додатку до зазначеного Закону України 1995[29].

[1] Корецкий В М. Международное хозяйственное право (ориентировка в понятий) //Вестник советской юстиции. – 1928 – № 22. – С 654-671; Його ж: Очерки международного хозяйственного права. – Харьков, 1928.

[2] Корецкий В. М Избр. труди: В 2 кн. – К, 1989. – Кн. 1. – С. 120.

[3] Перетерский ИС Борьба СССР за равноправие двух систем собственности в международных отношениях; Перетерский И.С , Крьілов С.Б Международное частное право. – М., 1959.

[4] Тункин Г.Г Идеологическая борьба и международное право. М., 1967; Международное право /Отв ред. Г.Г Тункин. – М., 1974.

[5] Усенко ЕТ. Международно-правовне проблемsі социалистической интеграции. – СЕМП, 1970. – М., 1972.

[6] Бувайлик Г/Е Правовое регулирование международных экономических отношений. – К., 1977.

[7]

[8]

[9]

[10] Матвеев Г.К. Рецензия на работу: Богуславский М. М. Правовое регулирование международных хозяйственных отношений // СЕМП, 1971. – М., 1973. – С. 353.

[11] Богуславский М. М Международное экономическое право. – М„ 1986. – С. 29-35.

[12] Явич Л. С. Общая теория права. – Л., 1976. – С. 131.

[13] Богуславский М М. Международное экономическое право. – С. 102-118; Бувайлик Г.Е. Правовоеє регулирование международных экономических отношений. – С. 292-334; Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – К , 1995. – С. 1-24.

[14] Богуславский М М Международное экономическое право. – М., 1986. – С. 119.

[15] Молчанов Н В Правовые формы социалистической интеграции (международные межведомственные соглашения). – М , 1977 – С. 68.

[16] Богуславский М. М Иммунитет государства. – М., 1962.

[17] Шреплер Х.-А. Международные экономические организации: Справочник /Пер С.А. Тюпаева, И.Н. Фомичева – М., 1997. – С. 9. 21 Там само. – С. 10-15.

[18] Опришко В Ф Міжнародне економічне право: Підручн. – С.9.

[19] Збке В Международное валютноеє право / Пер. с нем. – М., 1997 – С. 15.

[20] Харрис Л Денежная теория / Пер. с англ. / Общ ред. й вступ, ст. В. М Усоскина – М., 1990. – С. 75-76.

[21] Збке В. Зазнач. праця. – С. 15-16.

[22] Опришко ВФ. Зазнач, праця. – С. 100.

[23] Заключительннй акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе. – М., 1987. – С. 18-47.

[24] Опришко В Ф Зазнач, праця. – С. 54.

[25] Международное право: Учебн. Изд. 2-е, доп. й перераб. / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов – М, 1998. – С. 430-431.

[26] Опришко В. Ф. Зазнач, праця. – С. 55.

[27]

[28]

[29]

1 23