НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ У СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ На Україні існує мережа спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату І—III ступенів (І ступінь — підготовчий клас, 1-4 класи; II ступінь — 5-10 класи; III ступінь - 11-13 класи). Направленню в ці школи підлягають діти 6 (7) років, які самостійно пересуваються, не по требують індивідуального догляду, з такими захворюваннями: · церебральні паралічі; · наслідки поліомієліту у відновному і резидуальному станах; · артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія, наслідки поліартритів; · інші вроджені і набуті деформації опорно-рухового апарату. Діти, у яких крім рухових розладів, констатується затримка психічного розвитку та розумова відсталість, виокремлюють в окремі класи у складі цієї школи. Не зараховуються у школи цього типу діти, які: 1) страждають на часті епілептичні напади; 2) мають стійкий енурез та/або енкопрез унаслідок органічного ураження центральної нервової системи; 3) страждають на терапевтично-резистентні судомні напади, тяжкі порушення поведінки, небезпечні для дитини та оточення; 4) мають тяжку, глибоку розумову відсталість; 5) яким за станом здоров'я протипоказано перебування у дитячому колективі. Тривалість уроку в школах для дітей з порушеннями опорно-рхового апарату І-III ступенів: у підготовчому класі — 30 хв , 1-2-му класах - 35 хв., у 3-му і наступних - 40 хв. На кожному-уроці після 20 хв. занять проводиться 5-ти хвилинна пауза з використанням лікувально-коригуючих вправ. У навчальних закладах здійснюється низка заходів щодо профілактики посилення основного дефекту: специфічна медикаментозна терапія, спрямована на запобігання декомпенсації стану хворого організму; допомога педагогам і вихователям у дозуванні навантажень;медичний контроль за дотриманням рухового та ортопедичного режиму на уроках і в позаурочний час. КОРЕКЦІЙНІ ПРИЙОМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ В УМОВАХ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ Діти з нерізко виразними порушеннями опорно-рухового апарату, які можуть самостійно пересуватись і себе обслуговувати, мають збережений інтелект, можуть навчатись у загальноосвітній школі Проте їхня успішність та соціальна адаптація багато в чому залежатимуть від індивідуального підходу вчителя. Зупинимось на деяких особливостях роботи педагогів з такою дитиною. Зокрема: - слід визначити оптимальне дозування виконання письмових робіт з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук; - передбачати варіативність письмових робіт не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою; не лише ручка, а магнітна дошка, комп'ютер; - давати більше часу на виконання письмових завдань або заміняти частину з них на усні; - при наявності порушень просторових відносин і несформованості зорово-просторової координації слід використовувати наступні прийоми: · спеціально вказати (ручкою, олівцем) рядок і місце, де потрібно починати писати, малювати; · позначати відстань між рядками чи частинами завдання; · при виконанні арифметичних дій у стовпчик можна розфарбувати клітинки олівцем, наприклад, сотні — зеленим, десятки — синім, одиниці — червоним; · використовувати перфокарти; · при читанні використовувати спеціальні закладки з прорізями для фіксування слова, словосполучення чи речення; · оцінюючи дитину, не знижувати бали за повільну відповідь, недостатню інтонаційну виразність, особливості письма. Навчання і виховання дитини з вадами опорно-рухового апарату має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, логопедичними заняттями, заняттями з психологом, лікувальною фізкультурою, масажем. Контрольні запитання 1. Що таке органічні та функціональні паралічі? 2. Охарактеризуйте ДЦП, його форми та причини виникнення. 3. Дайте характеристику поліомієліту та прогресуючих м'язових атрофій? 4. Охарактеризуйте різні варіанти психічних розладів, які виникають при наявності ДЦП. 5. Назвіть заклади, у яких можуть навчатись діти з порушеннями опорно-рухової системи. 6. Опишіть корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей з порушеннями опорно-рухової системи у процесі їхнього навчання. |