ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Завершальний етап Революції Гідності (18 – 21 лютого 2014 р.)

123 4 5

29 січня, після переговорів між В. Януковичем та лідерами опозиційних фракцій парламенту, було ухвалено закон про амністію та відправлено у відставку уряд М. Азарова.

Але це ще не була перемога Майдану. Янукович намагався виграти час, сподіваючись, що він «видихнеться» або принаймні ослабне у внутрішніх суперечках. Натомість вищі російські чиновники публічно закликали Януковича до негайного силового придушення протестів. До Києва прибули агенти російських спецслужб, які координували плани знищення Майдану, з Росії літаками надходила вибухівка і боєприпаси. За спеціальним планом операції «Бумеранг» понад 22 тис. бійців спецпідрозділів мали знищити Майдан. Як заявив 6 лютого радник президента Росії С. Глазьєв, «єдиним гарантом захисту української державності та української незалежності є чинний президент Янукович... Він повинен застосувати силу і здійснити рішучий розгін Майдану».

На ранок 18 лютого було заплановано «Мирний наступ» — багатотисячну ходу учасників Євромайдану до Верховної Ради України, де мала відкритися чергова сесія, на якій планувався розгляд питань щодо змін до Конституції України (обмеження повноважень Президента). Опозиційні фракції з самого ранку блокували сесійне засідання парламенту, вимагаючи першим питанням порядку дня поставити розгляд акту поновлення Конституції зразка 2004 року. Але за вказівкою голови Верховної ради В. Рибака канцелярія відмовлялася реєструвати цей документ, не згоджуючись на жодні компроміси. До кінця робочого дня сесійне засідання так і не почалося.

Мітингарі ж з майдану Незалежності десятитисячною колоною на чолі з Олегом Тягнибоком, депутатами опозиційних фракцій УДАР, ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина», а також учасниками загонів народної самооборони рушили до будинку Верховної Ради з метою донесення вимог повернутися до Конституції 2004 року та покарати винних у знущаннях з активістів Євромайдану. Між учасниками демонстрації та силовиками відбулися зіткнення. Сутички сталися також у Маріїнському парку з боку станції метро «Арсенальна»: з боку міліції полетіли світло-шумові гранати та «коктейлі Молотова», з боку демонстрантів — «коктейлі Молотова». Близько полудня з боку парку Слави до станції метро «Арсенальна» підійшли «тітушки», які від працівників МВС отримали близько 500 автоматів Калашникова (з набоями), світлошумові гранати, гумові кийки та інші спецзасоби. На вул. Липській мітингарі захопили і закидали камінням та пляшками з запалювальною сумішшю офіс Партії регіонів, внаслідок чого у приміщенні спалахнула пожежа.

Близько 16-ої години міліція відтіснила мітингарів до Жовтневого палацу, де розпочали атаку проти учасників акції протесту. Після успішного захоплення барикади на вулиці Грушевського, в районі Стадіону, «беркутівців» зібралося на Європейській площі та вулиці Трьохсвятительській, оточивши Український дім, зайнятий протестувальниками. Міністерство внутрішніх справ спільно із Службою Безпеки України оприлюднили заяву, у якій висувалася вимога до 18-ої години припинити протистояння, інакше силовики обіцяли «навести порядок всіма засобами, передбаченими законом». Крім того, у міліції повідомили про проведення антитерористичної операції на майдані Незалежності.

І вона справді почалася проти 20 тис. демонстрантів, які перебували на Майдані та прилеглих вулицях. Під час протистояння зі сцени на центральній площі столиці лунали промови опозиційних політиків та громадських діячів, котрі намагалися координувати дії мітингарів.

Штурмом передбачалося витіснити протестувальників на Михайлівську площу, де вже стояли «тітушки» із спезасобами та зброєю. Сформовані МВС з кримінальних елементів, вони контролювали перехрестя вулиць Володимирської та Великої Житомирської. Тут ними пострілами впритул був убитий журналіст В'ячеслав Веремій. На місці вбивства журналіста ще 8 осіб отримали поранення.

Близько півночі загорівся Будинок профспілок. За повідомленнями очевидців, підпал здійснили «беркутівці», за іншою інформацією, будівля зайнялася від «коктейлю Молотова» провокаторів. Народний депутат Сергій Соболєв заявив про можливі десятки (близько 40-50) загиблих у вогні, серед яких переважно поранені. За його словами, напередодні пожежі у будівлі перебувало близько сотні осіб, які не могли самостійно пересуватися. У своїй заяві депутат звинуватив бійців «Беркуту» у спланованій акції щодо підпалу будинку, які навмисно підпалили перший і останній (9-ий) поверхи будівлі. Точна кількість загиблих унаслідок пожежі в Будинку профспілок невідома до цих пір.

У цей же день з 16-ої години було повністю зупинено рух київського метрополітену, який частково поновив свою роботу лише через добу. Було перекрито рух транспорту, а ДАІ розпочало блокування під’їздів до Києва. По всій території України відключили з ефіру «5 канал». Правда, він почав працювати на частотах телеканалу «ЧП-інфо» («Магнолія-ТВ»).

У ніч на 19 лютого невідомими особами було скоєно ряд вбивств. За свідченням очевидців, у центрі Києва на вулиці Велика Житомирська «тітушки» розстріляли двох протестувальників. На Борщагівці невідомими був розстріляний патруль ДАІ, внаслідок чого загинули два міліціонери і ще один патрульний поранений. Незважаючи на вжиті заход, кияни та приїжджі продовжували йти до центру міста на допомогу протестувальникам. Вчинялися акти мародерства. Так, на проспекті Правди невідомі пошкодили понад 30 автомобілів швидкої допомоги від підприємства «Київмедспецтранс», котрі доставляли поранених активістів в лікарні міста. У Музеї історії Києва було пограбовано і по-вандальськи знищено фонди, які знаходилися на верхніх поверхах: двері вибивалися ногами, зникли картини, особисті речі працівників музею, розгромлені наукові відділи.

Разом з тим продовжувалися пошуки компромісу. Проте переговори лідерів опозиції з В. Януковичем, що тривали до другої години ночі 19 лютого, пройшли безуспішно — В. Янукович вимагав від протестувальників покинути територію Майдану. І ситуація тут протягом доби лишалася напруженою. Вночі осколком був легко поранений О. Турчинов. До ранку продовжувалося гасіння пожежі в будинку профспілок. Припинився активний штурм Майдану, «Беркут» відійшов на вулицю Інститутську, невелика кількість спенцназівців залишилася біля монументу Незалежності, а по периметру Майдану, для контролю захопленої силовиками території, ланцюгом поставили солдатів внутрішніх військ, які не мали зброї.

Тим часом протестувальники, отримавши підкріплення, взяли під контроль увесь Майдан і закріпилися по його периметру. Близько 15-ої години вони зайняли приміщення консерваторії, а до 18-ої заволоділи Головпоштамтом та комітетом держтелерадіо. А влада готувала «антитерористичну операцію», керівник якої В. Януковичем призначений таємно з правом діяти на власний розсуд. Йшла підготовка і до залучення у конфлікт армії. З цією метою 19 лютого з посади начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України звільнено генерал-полковника Володимира Заману і призначено колишнього командувача Військово-Морських Сил України адмірала Юрія Ільїна. На думку колишнього міністра оборони Анатолія Гриценко, Янукович знайшов людину, яка погодилася на перетворення воїнів-десантників на поліцейських. Тим паче, коли вона мала теплі стосунки з наближеним до Януковича мільярдером Володимиром Новінським.

На 20 лютого владою було оголошено перемир'я, табір «тітушушок» у Маріїнському парку з минулого дня стояв пустим, а на майдані Незалежності демонстранти продовжували палити покришки, час від часу застосовувати піротехніку та «коктейлі Молотова» проти правоохоронців, які, у свою чергу, продовжували кидати у протестувальників світло-шумові гранати.

Вранці протестувальники перейшли у наступ. Їм вдалося зайняти приміщення міністерства агрополітики, звільнити Жовтневий палац та Український дім. Силовики на вулиці Інститутській стріляли в наступаючих на них прихильників Майдану. На дахах готелів «Козацький» та «Україна» розташувались снайпери, що відкрили прицільний вогонь по протестувальниках на ураження. До 14-ої години число загиблих досягло 35-ти осіб, а о 17-ій повідомлялося про 60 загиблих.

Варто зазначити, що протестні настрої поширилися по всій Україні, в першу чергу охопивши обласні центри. Так, у Чернігові 19 - 20 лютого, обурені діями влади, до двох тисяч осіб збиралися на вечірні майдани. Надвечір 19 лютого мітингувальники вишикувалися в колони та пішли до будівлі обласного управління МВС. 20 лютого було захоплено Чернігівську ОДА, де кілька десятків працівників міліції майже не чинили спротиву. Водночас невідомі розгромили офіс обласного осередку Компартії. Враховуючи громадські настрої, голова Чернігівської обласної ради Анатолій Мельник і депутат Верховної Ради від Чернігова Володимир Атрошенко заявили про вихід із Партії регіонів.

Події у Києві та регіонах змусили перейти на бік Євромайдану і ряд посадових осіб у столиці України. Заявили про вихід з Партії регіонів голова КМДА В. Макеєнко та голова Вінницької ОДА Сергій Татусяк. Про перехід на бік Євромайдану заявили силовики Львівської області, СБУ Закарпаття. Активізувалися і депутати Верховної Ради. Близько 17-ої години вони почали збиратися для обговорення ситуації у центрі Києва. Пізнього вечора вищий законодавчий орган прийняв постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Цим правовим актом визнавалося, що дії силових структур були незаконними. Кабінет Міністрів, Служба безпеки, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони та підпорядковані їм військові та воєнізовані формування зобов’язувалися негайно припинити та не допускати надалі застосування сили. Було заборонено використання будь-яких видів зброї та спеціальних засобів проти учасників акцій протесту. За прийняття постанови проголосувало 236 депутатів, в тому числі 35 депутатів від фракції Партії регіонів та 35 позафракційних. Жодного голосу не дала лише фракція Комуністичної партії.

Постанова Верховної Ради від 20 лютого 2014 р. поклала край триденному кровопролиттю. І хоча наступного дня близько 10-ої години ранку силовики (група близько 50-ти осіб з автоматичною зброєю) спробували захопити парламент, але були витіснені народними депутатами України з фракції «Свобода» та журналістами і покинули центральну частину міста, де розташовані урядові установи. Вони залишилися без охорони. З метою недопущення мародерства Штаб Майдану наприкінці дня видав розпорядження про взяття під контроль урядових установ і центральної частини міста, де вони розташовані.

21 лютого на переговорах з опозицією за участі представників Франції, Німеччини та Польщі В. Янукович погодився негайно відновити дію Конституції 2004 р., що обмежувала права президента, та восени провести дострокові президентські вибори. Однак уранці 22 лютого стало відомо, що резиденція Межигір’я, у якій мешкав В. Янукович, спорожніла. Він квапливо утік, прихопивши чималу частку статків, так і не підписавши зміни до Конституції, чим зірвав власноруч підписану угоду. Прибічники Януковича один за одним почали зрікатися його, називаючи тираном і злочинцем. У зв’язку із втечею Януковича Верховна Рада 328-ми голосами прийняла постанову, у якій зазначалося: «Встановити, що Президент України В. Янукович у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки». Була також відновлена дія Конституції в редакції 2004 р.

Небесна сотня

За інформацією Міністерства охорони здоров’я, безпосередньо під час протистояння на Майдані 18-21 лютого загинули 82 особи (71 демонстрант та 11 правоохоронців, без врахування померлих пізніше від отриманих поранень), постраждалими стали 622 людини. Загалом же із початку Революції Гідності було вбито більше ста цивільних громадян, яких назвали «Небесною Сотнею».

10 квітня 2014 р. в українських ЗМІ було поширено інформацію від медиків-волонтерів про те, що список жертв Євромайдану може сягнути 780 осіб. Проте наступного дня міністр охорони здоров'я Олег Мусій, який був керівником медичної служби Майдану, заявив, що інформація про 780 загиблих є провокацією й не відповідає дійсності. Він підтвердив офіційну статистику, за якою на 10 квітня загинуло чи померло 105 активістів Майдану.

Уперше Небесною Сотнею полеглих учасників акцій протесту назвала поетеса Тетяна Домашенко у вірші «Небесна сотня воїнів Майдану», який вона написала 21 лютого 2014 р. У цей же день офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Відбулося прощання із загиблими повстанцями, під час якого лунала жалобна пісня «Пливе кача…».

123 4 5