Психолінгвістичні механізми письма. У психології та фізіології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори: – слухомоторні; – рукомоторні; – слухові. Письмо – універсальний закріплювач інформації. Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації. Письмо базується на використанні мовних знаків, закріплених нервовими зв’язками кори головного мозку у вигляді зорових і рукомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовлен- нєворуховими. Процес писемного мовлення починається з мовлення внутрішнього. Увесь процес складається з внутрішнього промовляння та фі сації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматизо- ваного оперування звуко-графічними асоціаціями. Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє ґрунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і ретроспективний аналіз написаного. Пам’ять. Можливість відшукати в пам’яті необхідні мовні за- соби для точного і яснішого вираження думки, можливість використати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості. Поєднання в пам’яті слухо-мовленнєво-рухових образів вну рішнього мовлення та зоро-рукомоторних образів у процесі письма забезпечує комплексне засвоєння знань. Створені у такий спосіб стійкі асоціації сприяють ефективнішому сприйняттю, за- пам’ятовуванню і відтворенню матеріалу. Мислення. В писемному мовленні чіткіше виявляється мов- леннєва природа зв’язного висловлювання, яке звичайно складаєть- ся з декількох логічно і структурно пов’язаних між собою речень. Навчання техніки письма. Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою полягає у формуванні в учнів а) графічних/каліграфічних та б) орфографічних навичок. На першому етапі формування орфографічних навичок ви- користовуються вправи з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію: – звукобуквений аналіз слова; групування слів з однаковими звуками, але різними графемами; – групування слів на основі протиставлення графем; – диференціація подібних, але не тотожних графем; – списування за зразком; – списування з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією орфограмою). З урахуванням тісного зв’язку письма з читанням, оскільки їх основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно з оволодінням технікою читання. Однак у процесі письма, на відміну від читання, графемно-фонемні відповідності, що встановлюються, мають іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних символів. – групування слів з використанням картинок-орфограм; – складання слів із складів з використанням схем; – написання слів за заданими першими літерами. Навчання каліграфії Під каліграфічними навичками розуміють навички написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в писемному мовленні. Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв. З метою полегшення оволодіння читанням і письмом вважається доцільним з самого початку писати друкованими буквами, а пізніше переходити до рукописних букв. З урахуванням складно- сті графемно-фонемних відповідностей англійської мови у навчанні бажано використовувати так званий Print Script, в якому друкований та рукописний шрифти практично співпадають. Для формування графічних/каліграфічних навичок слід використовувати вправи, метою яких є навчити учнів писати букви алфавіту тієї мови, що вивчається. Вправи для навчання каліграфії: – вправи на написання елементів літер та окремих букв; – на ускладнене списування/ виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо). Навчання орфографії Техніка письма, крім каліграфічних, передбачає володіння орфографічними навичками. Під орфографічними навичками розу міють навички написання слів у відповідності до правил використан- ня письмових знаків у кожному конкретному слові. Орфографічні системи іноземних мов, що вивчаються в серед- ніх навчальних закладах, базуються на трьох основних принципах: 1) фонетичному, коли буква повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова (наприклад, англ.: pen); 2) морфологічному, коли написання визначається прави- лами граматики (морфології) незалежно від фонетичних умов, наприклад, у споріднених словах чи формах (наприклад, англ.: nation – nationality) ; 3) традиційному (історичному), коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми ви- мови (наприклад, англ.: daughter); |