ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Підходи до навчання техніки читання.

Суть читання та його психофізіологічні механізми.

Читання – це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння того, що читається, і відно- ситься до писемної форми мовлення.

Психофізіологічну основу читання складають операції зорово- го сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація поступає через зоровий канал. Зорові відчуття спричиняють дію внутрішнього мовленнєворухового аналізатора. Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім проговорюванням. При цьо- му людина чує те, що вона читає.

Акт читання відбувається тоді, коли очі читця рухаються уздовж рядка. Цей рух відбувається стрибкоподібно: зупинка для фік- сації сприйнятого – стрибок – зупинка – стрибок. Досвідчений чи- тач робить на рядку 4-6 зупинок тривалістю кожної 0,2 сек. Одночасно з поступальним рухом очей відбуваються і регресивні рухи, кількість яких залежить від рівня сформованості навичок чи- тання, морфолого-синтаксичних труднощів тексту та ін. У процесі навчання читання слід домагатися, щоб кількість фіксацій та регре- сивних рухів очей була мінімальною, а їх тривалість короткочасною.

Одночасно сприйнятий текст зазнає смислової переробки на різних рівнях у такій послідовності: значення слова співвідноситься зі значеннями інших слів, встановлюється контекстуальне значення, слова об’єднуються в синтагми, синтагми – в речення, речення – в більші смислові утворення, а останні – в цілісний мовленнєвий твір. Мінімальною смисловою одиницею тексту вважають синтагму.

Процес осмислення включає роботу пам’яті та такі розумові операції: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизацію, антиципацію.

Мотивом читання є спілкування, а метою – отримання необхідної інформації.

Труднощі навчання читання іноземною мовою.

Об’єктивні труднощі.

а) об’єктивні труднощі орфографічної системи.

– кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові;

– різночитання однакових букв та буквосполучень;

– кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють (англ. 26 букв дають 104 графеми, німецькі 26 букв – більше 80 графем);

– наявність «німих» букв у словах;

– передача одного й того ж звука різними буквами й буквосполученнями.

б) об’єктивні мовні труднощі.

– наявність багатозначних та конвертованих слів;

– непрямий порядок слів;

– звороти з дієприкметниками та дієприслівниками;

– умовні безсполучникові речення;

– герундіальні звороти;

– складні речення та конструкції.

Суб’єктивні труднощі:

– недостатньо сформовані лексична;

– граматична навички;

– навички техніки читання.

Навчання техніки читання

Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, швидко й точно співвідносити їх зі звуковими образа- ми та значеннями сприйнятих слів.

Навички техніки читання:

1) Графічні навички сприймання, розпізнавчання, дифе- ренціації та ідентифікації графем, а також синтезування гра- фем у слова, слів у словосполучення, речень – у текст.

2) Граматичні навички безпосереднього розпізнавання та адекватного розуміння граматичних форм.

3) Лексичні навички ідентифікації слів та словосполучень, їх семантизації.

Процес оволодіння технікою читання включає розв’язання таких завдань:

1) Засвоєння конфігурації літер іншомовного алфавіту в рецептивному і репродуктивному планах, а саме: зорове сприймання, розпізнавчання та ідентифікація літери, з одного боку, і написання всіх варіантів літери – великої та малої, друкованої/рукописної, з іншого.

2) Оволодіння звуко-буквенними і буквенно-звуковими зв’язками (а не назвою букви, яка не допомагає, а лише ство- рює інтерференцію).

3) Розвиток навички автоматично здійснювати операцію аналіз-синтез на матеріалі ізольованих слів, результатом якої має бути швидке й точне зорове сприймання, правильне озвучування та адекватне розуміння значення сприйнятого слова.

4) Поступове засвоєння основних правил читання голос- них та приголосних літер, їх комбінація.

Підходи до навчання техніки читання.

Синтетичні методи.

Навчання за синтетичними методами відбувається від частини до цілого (від букв до складів і слів). Серед цих методів набули поширення букво-складовий та звуковий методи. У відповідності з першим методом учні засвоюють назви букв, а потім навчаються читати склади й слова.

Аналітичні методи.

При використанні аналітичних методів навчання читання відбувається від цілого до частини, від складного до простого.

Метод цілих слів передбачає одночасне сприйняття всього слова, повторення його за вчителем. Згодом діти читають слова за аналогією і лише на подальших етапах навчаються виділяти в словах окремі букви. Згідно з методом речень учень має починати чи- тання з цілих речень, щоб привчатися схоплювати загальний зміст прочитаного. Метод текстів передбачає читання тексту, який пред’являється учням у вигляді таблиці. Текст читається хором та окремими учнями. Вчитель диригує роботою класу: визначає рухом указки темп читання (сповільнює або прискорює його). За читанням слід проводити аналіз тексту (пошук певного слова, рахування однакових слів тощо), а потім аналіз окремих слів.

Аналітико-синтетичні методи передбачають поєднання, чергування аналізу й синтезу в залежності від етапу навчання техніки читання, від специфіки слова, яке читається.

Метод навчання за ключовим словом. Слова групуються за пев- ними ознаками – буквосполученнями, голосною у відкритому/закритому складі.

Метод навчання техніки читання за правилами. Засвоєння правил читання дозволяє учням впевненіше орієнтуватися в розмаїтті мовного матеріалу. Найдоцільнішим вважається комбінування елементів кількох методів.