ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Гіпо-гіпертонусна (змішана) дисфонія

Змістовий модуль 2.

Порушення мелодико-інтонаційної сторони мовлення.

Дисфонія. Афонія. Ринофонія. Фонастенія.

Лекція №5

Тема 3. Класифікація порушень голосу.

План

1. Органічні порушення голосу.

2. Функціональні розлади голосового апарату.

Література:

Основна:

1. Логопедія. Підручник. За ред. М.К. Шеремет. – К. : Видавничий Дім "Слово", 2010. – 376 с: іл.

2. Хрестоматія з логопедії : навчальний посібник / Уклад.: М.К. Шеремет, І.В. Мартиненко. – К. : КНТ, 2006. – С.6-10.

Додаткова:

1. Логопедия / Под ред. Л.С. Волковой, С.Н. Шаховской. –– 3-е изд.. перераб. и доп. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002.— 680 с.

2. Понятийно-терминологический словарь логопеда. / Под ред. В.И. Селиверстова. –– М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 400 с.

3. Хрестоматия по логопеди: В 2 тт. Т.ІІ / Под ред. Л.С. Волковой, В.И. Селиверстова –– М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. –– 560 с., Т. ІІ –– 656с.

Функціональні порушення голосу.

Під функціональними розуміються розлади, що носять тимчасовий характер.

Найпоширенішими і багатоманітними є функціональні порушення голосу. Вони не супроводжуються запальними або якими-небудь анатомічними змінами гортані. Твердження про більш легке усунення функціональних порушень, в порівнянні з органічними, вельми спірні, оскільки перші представляють для фахівців значні труднощі у зв'язку з складністю їх етіології і патогенезу. Розподіл порушень умовний, оскільки функціональні порушення переходять в органічні, і навпаки.

Основним симптомом при захворюваннях гортані у дітей є функціональне порушення голосу — афонія або дисфонія різного ступеня вираженості (від легкої охриплості до різкої зміни тембру голосу).

Під афонією розуміється повна відсутність голосу, дисфонія — розлад голосу, пов'язаний з наявністю різних додаткових призвуків.

Дисфонія може характеризуватися наявністю одного або декількох ознак:

1) різний ступінь охриплості, зумовлений порушенням дихання;

2) гіпер- або гіпоназальність;

3) зміна інтенсивності звучання (дуже тихий або гучний голос);

4) розлад висоти звучання;

5) зміна просодики, пов'язана з порушеннями наголосу, темпу, мелодики.

Частіше за все доводиться стикатися з поєднанням або комбінацією декількох ознак, які виявляються при дизартрії, ринолалії, заїканні.

Психогенна афонія

Причинами психогенної афонії частіше за все є стресовий стан — переляк, конфлікт з батьками, вчителями або однолітками, — яке виступає як пусковий механізм, що приводить до повної втрати голосу. Дитина може спілкуватися тільки шепітним мовленням, при цьому збереженими залишаються безумовні рефлекси: сміх, плач, кашель. Голос у таких дітей може як раптово зникати, так і спонтанно з'являтися.

При ларингоскопії голосові складки під час фонации повністю не стуляються, залишається щілина, частіше всього овальної форми, до 4-6 мм

Гіпотонусна дисфонія

Зумовлена зниженням м'язового тонусу голосових складок. Причинами її виникнення є постійне перенапруження голосового апарату, перенесені раніше гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів. Іноді слабкість горлових м'язів є вродженою. При ларингоскопії голосові складки частіше мають звичайне забарвлення, але тонус їх понижений, під час фонації виявляється неповне стулення.

При ларингостробоскопії переважають ослаблені коливання малої і середньої амплітуди, неповне замикання голосової щілини: від 2 до 4 мм

Гіпертонусна дисфонія

Порушення голосу, викликане підвищенням м'язового тонусу голосових складок. Причина порушення фонації більш всього зв'язана з використанням твердої атаки голосоутворення і надзвичайно гучним голосом.

Під час фонації голосові складки різко стуляються, в результаті з'являється гіперемія і невелика набряклість їх вільного краю. При ларингостробоскопії в 60% випадків голосові складки виглядають нерухомими, знаходяться в напруженому зімкнутому стані.

Гіпо-гіпертонусна (змішана) дисфонія

Характеризується зниженим тонусом голосових і підвищеною активністю вестибулярних складок. Частіше за все ця форма спостерігається після гострого ларингіту, трахеїту, папіломатозу гортані, коли компенсаторний в процес фонації включаються вестибулярні складки, а голосові не функціонують. При огляді гортані вестибулярні складки звичайно збільшені в розмірах, іноді гіпереміровані й під час фонації змикаються, прикриваючи голосові. Стулення вестибулярних складок може бути повним або частковим, що залежить від ступеня гіпертрофії й сили м'язового скорочення під час фонації. При ларингостробоскопії коливання голосових складок ослаблені, рівномірні з неповним закриттям голосової щілини і зсувом слизистої оболонки по вільному краю. В деяких випадках провести ларингостробоскопію неможливо.

Мутація

Особливий інтерес представляють порушення голосу в період мутації. Причини мутаційних порушень голосу можна підрозділити на місцеві, нервово-психічні, сенсорні і гормональні. До числа місцевих чинників слід віднести прискорене зростання гортані із збільшенням довжини, ширини голосових складок, із збільшенням хрящів гортані і утворенням «адамова яблука» в період статевого дозрівання хлопчиків. Довжина голосових складок збільшується до 1 см, тоді як у дівчаток на 3-4 мм В цей період порушується злагоджена діяльність голосових і перстнещитовидних м'язів. Голос має дуже високу тональність, аж до фальцету. Це свідчить про те, що такі діти не оволоділи здатністю перебудовувати свої кіркові імпульси на функціонування гортані в нових умовах.

Пацієнти з мутаційною дисфонією часто є єдиною дитиною в сім'ї з сильною прихильністю до матері. Часто ці діти виховуються без батька, і вони несвідомо настроюються на материнський голос. Збереженню дитячого голосу високої тональності нерідко сприяє також разом з сімейними конфліктами і реакція упертості, наполегливе бажання підлітків зберегти колишній голос, їх психологічна установка — протистояти змужнінню. В деяких випадках це зумовлено участю в шкільному хорі і виконанням репертуару, що вимагає високого звучання голосу. Сенсорні чинники також можуть підтримувати мутаційні порушення. Мається на увазі не музикальність, при якій у пацієнта відсутнє правильне слухове уявлення про тональність його голосу. Велике значення в період мутації мають психоемоційні чинники для вироблення нових кінестезії. Дитина часто соромиться свого нового низького голосу, прагне зберегти колишній високий, що не приводить до закріплення нового умовного рефлексу, голос залишається дисфонічним. Частіше за все такі відхилення спостерігаються в неповних сім'ях, де дитину виховує одна мати, а також в сім'ях з пізньою дитиною, де батьки надмірно його опікають. Підліток психологічно не підготовлений до появи нового низького голосу. Причинами патологічної мутації можуть виступати гострі респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів, які ускладнюють перебіг мутації і заважають закріпленню нового голосового стереотипу.

Перенапруження голосу в період мутації також негативно позначається на формуванні нового механізму голосоутворення.

Для дослідження зв'язку розвитку мутаційної дисфонії з дисфункцією статевих залоз Ю. Василенко провів вивчення гормонального профілю у 40 підлітків і хлопців, страждаючих мутаційної дисфонією. Гормони, що визначають мутаційну дисфонію — це тестостерон, фолікулостимулюючий гормон, лютеінізуючий і соматотропний гормони. Тестостерон є основним гормоном, який разом з соматотропним сприяє завершенню фізичного і статевого дозрівання хлопчиків до кінця пубертату. Фолікулостимулюючий і лютеінізуючий гормони діють безпосередньо на статеві залози, виробляючих тестостерон. Соматотропний гормон стимулює процеси зростання. Дія соматотропного гормону позначається особливо сильно на розвитку кісткової і хрящової тканини. Цей гормон стимулює зростання і розвиток внутрішніх органів. На підставі проведеного дослідження встановлено, що у переважної більшості підлітків з мутаційною дисфонією зміст гормонів був в межах норми.

Таким чином, на підставі проведених досліджень уточнено, що в етіології мутаційної дисфонії разом з іншими чинниками грають роль гормональні зміни.

Порушення в ендокринній системі приводять до стійких виражених змін голосу. При гіпофізарних розладах у підлітків мутації не наступає, оскільки не відбувається специфічних змін.

Залежно від термінів початку і закінчення і тривалості мутації виділяють:

1) передчасну мутацію;

2) неповну (незавершену) мутацію;

3) пролонгуючу мутацію;

4) вторинну мутацію.

Передчасна мутаціявикликається патологічно раннім статевим дозріванням хлопчиків у віці 8-10 років, супроводжується прискореним зростанням гортані і значним зниженням тональності голосу; зумовлена підвищеною продукцією статевих гормонів в організмі такої дитини.

Неповна (незавершена) мутаціяспостерігається часто при сповільненому, пізньому або тривалому мутаційному процесі. Ці форми мутаційних змін звичайно протікають при нормальному вмісті статевих гормонів в крові у пацієнтів. Причинами їх розвитку можуть служити нервові потрясіння, виражене порушення слуху. Хворі скаржаться на охриплість, знижену працездатність голосового апарату, на те, що їх часто при розмові по телефону приймають за жінок. При ларингоскопії голосові складки виглядають гладкими з посиленим судинним малюнком і з розпушуванням слизистої оболонки.

Тривала (пролонгуюча)мутація продовжується протягом 3-7 і більше років. Голос при цьому зберігає звучання фальцету з різним ступенем охриплості.

Вторинна мутація— мутаційні зміни, що виникають після 20 років, коли вже завершилася зміна голосу і пубертатний парез частіше пов'язаний з гормональною перебудовою.

Крім того, розрізняють: збочену мутацію, мутаційний фістульний голос, голос фальцету. Збочена мутація є рідкісним порушенням, яке спостерігається у дівчаток під час пубертату й характеризується значним зниженням тональності голосу, який приймає тенорове, баритонове або навіть басове звучання. Гортань у таких дівчаток за розмірами відповідає чоловічій. Причина цієї форми мутації пов'язана із захворюванням ендокринних залоз.

Мутаційний фістульний голосспостерігається у осіб, у яких гортань має нормальні чоловічі розміри. Голосові складки часто виглядають довгими, з гладкою поверхнею, звичайного забарвлення, іноді з посиленим судинним малюнком. Під час мовлення голос іноді набуває нормальний чоловічий тембр. Найчастішим порушенням голосу в період мутації є персистируючий голос фальцету.Розлад виникає унаслідок непостійної надмірної напруги , що у свою чергу приводить до зайвого натягнення голосових складок. Гортань при цьому займає високе положення, утворюється голос фальцету.

Діагностика мутаційної дисфонії для лікарів, які рідко зустрічаються з даною патологією, може представляти певні труднощі. Це пояснюється тією обставиною, що при ларингоскопії часто спостерігається гіперемія слизистої оболонки голосових складок, їх деяка пастозність, підвищений вміст слизу. Подібний стан деякі лікарі помилково оцінюють як гострий, підгострий або хронічний ларингіт і призначають протизапальне лікування (включаючи антибіотики), яке, зрозуміло, не приводить до лікування. При фонації часто спостерігається неповне стулення голосових складок в задніх відділах у вигляді мутаційного «трикутника», проте ці ларингоскопічні зміни під час мутації зовсім не обов'язкові.

Для правильної діагностики мутаційної дисфонії потрібно надавати значення слуховій оцінці голосу, який є продуктом діяльності голосового апарату і містить вельми цінну інформацію про його функціональний стан. При мутаційній дисфонії мовленнєвий голос не відповідає віку, він має високу тональність, часто зривається або на фальцет, або на басове звучання. Тому частково можна згодитися з висловом, що мутаційна дисфонія не тільки чутна, але і видима. Мутаційні зміни в голосі дівчаток не так помітні, як у хлопчиків, оскільки збільшення гортані у них невелике і відбувається в основному по вертикальній осі.

Залежно від початку мутації виділяють передчаснуі запізнілумутаційні дисфонії. Передчасна мутація, як правило, зумовлена порушеннями в ендокринній системі, раннім статевим дозріванням. Запізніла мутація починається в 18-20 років і може бути викликана розладами гормонального статусу, а також може бути зумовлена психоемоційною непідготовленістю підлітка до зміни голосу. Затримка статевого розвитку, порушення функції статевих залоз є причиною євнуховидного голосу.Гортань у таких хворих не розвинена, надгортанник згорнутий, голосові складки тонкі, голос високий, нагадує жіночий.

При ринолалії і дизартріїразом з порушенням вимови звуків, просодичної сторони мовлення одним з симптомів комплексного дефекту є розлади голосу й у цієї категорії дітей в період мутації мають свої специфічні особливості, так само, як у підлітків з порушеннями слуху.

У обстежених з нормальним слухом і без мовної патології мутаційні зміни в голосі протікають протягом 2-6 місяців у віці 13-14 років, у підлітків з пониженим слухом і мовною патологією мутація починається в 14-15 років і в середньому продовжується 2 роки. Підлітки по-різному реагують на голос, що з'явився у них. Виділено дві групи: байдуже що відносяться і хворобливо реагуючі. Першу групу в основному складають діти з пониженим слухом і мовною патологією, в другій переважають хлопці, що навчаються співу.

2. Органічні порушення голосу:

Патологія голосу, що виникає унаслідок анатомічних змін або хронічних запальних процесів голосового апарату, вважається органічною.