ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій

Кожна організація визначає свої цілі, сферу компетенції, функції, організаційну структуру, механізм прийняття рішень та їх виконання.

Звичайно цілі міжнародних організацій поділяються на головну і підпорядковані.

Головна ціль (мета) організації визначає, для чого, власне, її засновники вирішили згуртуватися. Часто головна мета формулюється досить чітко. Підпорядковані цілі конкретизують головну мету, більш чітко визначають сферу діяльності організації.

Цілі організації значною мірою окреслюють рамки її компетенції. Компетенція організації– це об’єкт, сфера предметної діяльності, коло проблем, якими вона планує займатися. Окрім цього, у поняття компетенції входить комплекс повноважень, якими організація наділяється для виконання своїх функцій.

У залежності від кола проблем, якими займаються організації, вони поділяються на організації загальної компетенції та організації спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції відають водночас великою кількістю сфер міжнародної діяльності – економічною, політичною, культурною, екологічною, соціальною тощо.

Організації спеціальної компетенції мають більш обмежений діапазон і більш конкретні напрямки діяльності.

Виходячи із цілей компетенції організації визначаються її функції. Функцієюміжнародної організації вважається зовнішній прояв її діяльності із виконанню своїх завдань.

Організація може виконувати свої функції у межах визначеної компетенції. Функції поділяються на головну, регулюючі, координуючі та оперативні.

Головна функція полягає у визначенні відповідності організації її цілям. Вона тісно по’вязана із змістом компетентності організації.

Регулюючі функції полягають у розробці стандартів поведінки членів організації, методів і форм досягнення цілей, а також у регулюванні відносин з іншими суб’єктами міжнародного права.

Суть координуючої функції полягає в узгодженні інтересів і дій учасників організації. Це особливо важливо для організації універсального характеру, з широкими сферами діяльності, великою кількістю членів й різноманітністю цілей.

Оперативні функції полягають у виконанні конкретної роботи організації відповідно з її цілями й компетенцією.

Контролюючі функції полягають у спостереженні за виконанням рішень організації, а також за розвитком ситуації у сфері її діяльності (моніторинг).

Функціональна структура організації тісно по’вязана з її організаційною структурою. Окремі органи утворюються саме для тих або інших функцій. Кожний структурний підрозділ організації має чітко окреслену компетенцію своєї діяльності. Організаційна структура відрізняється ієрархічністю та субординацією, тобто визначаються органи вищі, виконавчі, допоміжні тощо.

Органи поділяються на вищі, виконавчі, допоміжні, контролюючі та адміністративні.

Вищі (головні) органи відають найважливішими сферами діяльності організації, приймають рішення з найважливіших питань, причому ці рішення остаточні. Вищий орган визначає загальну політику організації, її принципи, розглядає бюджетні та фінансові питання; має право переглянути та доповнити статут, приймає рішення щодо вступу нових членів до організації або виключення із її складу.

Виконавчі органи впроваджують у життя рішення та постанови, що приймаються вищим та деякими іншими органами. Вони здійснюють оперативні функції і (за окремими винятками) не займаються законотворчою діяльністю.

Адміністративні органи також мають справу з виконанням поточних функцій. Але їхній ранг поступається рангові виконавчих органів. Адміністративні органи займаються повсякденною організаційною роботою, яка спрямована переважно на внутрішні справи організації. Найчастіше ці функції виконує секретаріат. До його сфери входить підготування документації до проведення конференцій та нарад; організація та проведення переговорів між організацією та іншими суб’єктами міжнародного права; організація технічної допомоги державам-членам; матеріально-технічне забезпечення організації.

Специфічним контролюючим органом є міжнародні суди. Вони не тільки роз’вязують суперечки між членами організацій, але й слідкують за дотриманням норм і принципів поведінки, що записані у статуті.

Решта органів міжнародних організацій називається допоміжними. Кожний такий орган здійснює якусь одну, чітко визначену функцію.

Крім функціонального, є й інші критерії класифікації органів міжнародних організацій. Виходячи з характеру членства, виокремлюються: міжурядові, міжпарламентські органи; органи, що складаються з осіб в особовій якості; органи, що складаються із національних комітетів та груп.