ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій

Лекція 2. Механізм функціонування міжнародних організацій

План

1. Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій.

2. Організаційно-функціональна структура міжнародних організацій.

3. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени.

4. Прийняття рішень у міжнародних організаціях.

Правові норми і принципи функціонування міжнародних організацій

Міжнародні організації є суб’єктами міжнародного права. Міжнародне право, зокрема, міжнародне економічне право – це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між його суб’єктами. Нормативна база складається із прав та обов’язків міжнародного права. Норми міжнародного права окреслюють «межі дозволеного» у міжнародних відносинах, встановлюють своєрідні правила поведінки для суб’єктів, у тому числі міжнародних організацій.

Міжнародні правові норми можуть складатися внаслідок рішень міжнародних організацій або конференцій. До таких рішень, наприклад, відноситься Декларація ООН про встановлення Нового міжнародного економічного порядку. Рішення можуть мати обов’язковий або рекомендаційний характер.

Можна узагальнити джерела формування нормативної основи діяльності міжнародних організацій.

До них відносяться:

- міжнародні угоди;

- рішення міжнародних організацій та конференцій;

- міжнародні кодекси поведінки.

Окрім договірних і звичайних норм важливу роль у правовому регулюванні діяльності міжнародних організацій відіграють принципи міжнародного права. Принципи трактуються як норми, що мають обов’язковий характер для всіх учасників міжнародних організацій. Принципи поділяються на загальні та спеціальні.

Загальними є принципи, які втілюють найпоширеніші норми поведінки суб’єктів та охоплюють широкий спектр міжнародних відносин. Загальні принципи базуються на природних законах поведінки, які складалися у суспільних відносинах протягом століть. До загальних принципів відносяться, зокрема: принципи мирного співіснування держав; принцип суверенної рівності держав; принцип співробітництва держав; принцип добровільного виконання міжнародних обов’язків; принцип взаємовигоди у міждержавних стосунках.

Спеціальніпринципи діють у більш обмеженій сфері відносин між суб’єктами міжнародного права і мають більш конкретний характер. Серед спеціальних принципів можна назвати: принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків, принцип суверенітету держав на свої природні ресурси, принцип найбільшого сприяння у зовнішній торгівлі.

Найбільш чіткі загальні принципи:

1) суверенна рівність;

2) незастосування сили або погрози силою;

3) непорушність кордонів;

4) територіальна цілісність держав;

5) мирне урегулювання спорів;

6) невтручання у внутрішні справи інших держав;

7) поважання прав людини і основних свобод, у тому числі свободи думки, совісті, релігії та переконань;

8) рівноправність і право народів на самовизначення;

9) співробітництво між державами;

10) сумлінне виконання міжнародно-правових обов’язків.

Спеціальні принципи є підставою для дії організації у конкретній сфері, часто притаманній тільки цій організації. Так, наприклад, Світова організація торгівлі (СОТ) декларує такі принципи:

- торгівлі без дискримінації (принцип найбільшого сприяння);

- розширений доступ до ринків;

- сприяння справедливій конкуренції;

- захист за допомогою тарифів;

- заохочення розвитку і економічних реформ.

З цих принципів перший і останній застосовуються й деякими іншими організаціями; решта – притаманні тільки для СОТ.

Таким чином, міжнародні організації у своїй діяльності спираються на норми і принципи міжнародного права. Вони набувають певної правоздатності та дієздатності, приймають участь у створенні й застосуванні міжнародних норм. Міжнародна організація має юридичний статус, може брати участь у дипломатичних відносинах.

Міжнародна організація має певні привілеї та імунітети, її посадові особи мають право використовувати свої прямі обов’язки на території будь-якої країни-члена. Майно організації не може бути націоналізовано або конфісковано урядом країни, в якій воно розташовано. Керівні особи та службовці організації у своїх діях несуть відповідальність тільки перед організацією.

Положення про імунітет передбачає, що організація не підлягає оподаткуванню з боку уряду країни, в якій розташовані її офіси. Уряд країни не має права вимагати документацію організації для перегляду або вилучення. Він також не може порушувати судової справи відносно організації, користуючись нормами національного права; якщо якась особа (фізична або юридична) звертаються до суду своєї країни з позовом до організації, то суд відмовляє у прийнятті позова.

У з’вязку з порушенням норм поведінки окремими членами організацій міжнародне право передбачає застосування санкцій проти порушників. У залежності від тяжкості порушення застосовуються такі санкції:

- припинення права голосування в органах організації;

- позбавлення технічної і фінансової допомоги;

- тимчасове припинення членства в організації;

- виключення з організації;

- застосування збройних сил проти порушника.