 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Системитизація сучасних знань в області загальної теорії підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ
Факультет спорту та менеджменту
Кафедра історії та теорії олімпійського спорту
ЛЕКЦІЯ № 1 Тема: «СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОЛІМПІЙСЬКОГО СПОРТУ» для магістрантів Напрям підготовки: 8.0102010 «Фізичне виховання» Спорт (за видами)» Фізична реабілітація» Фітнес та рекреація»
Київ. 2015 План лекції 1. Системитизація сучасних знань в області загальної теорії підготовки спортсменів в олімпійському спорті. 2. Актуальні напрями удосконалення системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті. 3. Проблеми спортсменів, які пов'язані із системою підготовки в олімпійському спорті.
Рекомендована література: 1. Національний університет фізичного виховання і спорту. Літопис великого шляху / М. Булатова, М. Дутчак, В. Кашуба та ін.; за заг. ред. Є. Імаса. – К.: НУФВСУ, вид-во «Олімп. л-ра», 2015. – 242 с. 2. Олимпийский спорт : в 2 т. / В.Н. Платонов, С.Н. Бубка, М.М. Булатова [и др.]; под общ. ред. В.Н. Платонова.— К.: Олимп. л-ра, 2009. — Т. 1. — 736 с. 3. Олимпийский спорт : в 2 т. / В.Н. Платонов, С.Н. Бубка, М.М. Булатова [и др.]; под общ. ред. В.Н. Платонова.— К.: Олимп. л-ра, 2009. — Т. 2. — 696 с. 4. Павленко Ю.О. Науково-методичне забезпечення підготовки спортсменів в олімпійському спорті / Ю.О. Павленко. – К.: Олімп. л-ра, 2011. – 311 с. 5. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: учебник [для тренеров]: в 2 кн. / В.Н. Платонов. – К.: Олимп. лит., 2015. – Кн. 1. – 680 с. 6. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: учебник [для тренеров]: в 2 кн. / В.Н. Платонов. – К.: Олимп. лит., 2015. – Кн. 2. – 752 с.
Системитизація сучасних знань в області загальної теорії підготовки спортсменів в олімпійському спорті. Розвиток теорії пов'язано з можливістю побудови багаторівневих конструкцій з різних елементів знання, які постійно розбудовуються, конкретизуються, диференціюються nf інтегруються. Таким чином, розвиток теорії являє собою не просто сукупність взаємозалежних знань, але й формування методологічного механізму їх побудови, що не тільки визначає цілісність теорії, але й робить її ефективним засобом подальшого розвитку. У цьому плані, як показав досвід останніх двох десятиліть, особливо ефективними для розвитку теорії підготовки спортсменів з'явилися методологічні можливості, надані системним підходом, теорією функціональних систем, теорією адаптації й інших загальнонаукових дисциплін і теорій. Сучасна теорія підготовки спортсменів, що опирається на методологію інтегративних підходів, а також на можливості суміжних дисциплін, дозволяє забезпечити таку систематизацію знань, яка відрізнялася б функціональною повнотою й внутрішньою несуперечністю. Тепер перейдемо до найбільш загального аналізу конструкцій наукових знань, що становлять зміст сучасної теорії підготовки спортсменів в олімпійському спорті. На першому рівні диференціації таких знань може бути виділено п'ятнадцять розділів/ У першому розділі— «Історія формування nf методологічні основи загальної теорії підготовки спортсменів» — представлені знання по історії формування загальної теорії спортивної підготовки, методологічним основам її побудови, взаємодії із суміжними науковими дисциплінами, приватними теоріями. Представлена сучасна структура знань, охарактеризовані напрямки подальшого вдосконалtння системи підготовки спортсменів. Другий розділ — «Олімпійські види спорту, змагання та змагальна діяльність» — поєднує сукупність знань про олімпійські види спорту, змагання і змагальну діяльність в спорті. Сюди віднесені питання, пов'язані із класифікацією видів спорту, спортивних дисциплін і видів змагань у програмах Ігор Олімпіад і зимових Олімпійських ігор. Розглядаються система спортивних змагань, їх види, регламентація й способи проведення, місце змагань у системі підготовки. Особлива роль приділяється структурі й керуванню змагальною діяльністю спортсменів, стратегії, техніці й тактиці змагальної діяльності, підходам до аналізу її структури, характеристиці умов змагань, що впливають на спортивний результат тощо. Слід враховувати, що в сучасній теорії підготовки спортсменів, на відміну від існуючих раніше підходів, теорія спортивних змагань і змагальної діяльності спортсменів є не природнім продовженням теорії спортивного тренування, а виступає стосовно неї в якості первинного системоутворюючого фактора, що визначає структуру та зміст усієї системи підготовки спортсменів, включаючи використання позазмагальних і позатренувальних факторів, що підвищують ефективність процесу підготовки й змагальної діяльності. Необхідно також відзначити, що в цьому розділі концентруються не всі знання про види спорту, змагання і змагальну діяльність спортсменів, а лише та їхня частина, яка безпосередньо відбиває зміст системи підготовки й може розглядатися стосовно неї або в якості системоутворюючого фактора, що входить безпосередньо в теорію підготовки спортсменів, або в якості фактора зовнішнього середовища, що визначає структуру й зміст знань, об'єднаних в інших частинах цієї теорії. Тому такі елементи знання, як спеціальні функції спортивних змагань, їх організаційно-управлінські, правові, фінансові основи тощо, природно, не розглядаються в даній дисципліні, а є частиною змісту більш загальної стосовно теорії підготовки спортсменів дисципліни — «Загальної теорії спорту». Третій розділ — «Основи загальної теорії підготовки спортсменів» — включає комплекс знань, які можуть бути представлені у вигляді загальних основ спортивної підготовки. Тут присутні елементи знань із суміжних дисциплін — теорії адаптації, теорії керування, теорії функціональних систем, загальної теорії систем, спеціальних окремих біологічних дисциплін — фізіології, біохімії, морфології, кінезіології, медицини й інших, а також педагогіки й теорії фізичного виховання. Необхідність їх введення передбачена характером і змістом теорії підготовки спортсменів. Особливе значення надається методології відбору й включення знань із суміжних дисциплін у русло загальної теорії підготовки спортсменів. Така методологія передбачає використання й теоретичне осмислення лише тієї частини матеріалу суміжних дисциплін, яка органічно включається в теорію підготовки спортсменів, забезпечуючи загальнонауковий і методологічний фундамент її спеціального змісту. З обліком цього в даний розділ теорії включені основи теорії адаптації й закономірності її формування в спортсменів, різні аспекти адаптації м'язової, кісткової й сполучної тканин, системи енергозабезпечення м'язової діяльності, основи керування рухами, закономірності протікання процесів стомлення й відновлення при м'язовій діяльності, основи застосування навантажень у спорті тощо. Таким чином, зміст третього розділу становить адаптована в структуру загальної теорії спортивної підготовки частина знань із суміжних дисциплін, що є фундаментом для формування спеціального змісту теорії. Четвертий розділ — «Мета, завдання, засоби, методи й принципи спортивної підготовки» — має принципове значення для визначення предметної області теорії й напрямків реалізації її потенціалу. У п'ятому розділі — «Мегаструктура процесу підготовки й поетапна система спортивного відбору й орієнтації» — представлені основні методологічні положення й розкрито зміст багаторічної підготовки спортсменів, визначені й охарактеризовані її стадії й періоди, викладені сучасні уявлення в області спортивного відбору й орієнтації процесу підготовки спортсменів у системі багаторічного вдосконалення. У шостому розділі — «Макроструктура процесу підготовки спортсменів» — докладно викладені основи побудови річної підготовки. Розкриті принципово нові підходи до періодизації й змісту річної підготовки, що відповідає сучасному рівню знань і запитам спортивної практики. Слід зазначити, що багато донедавнього непорушних теоретичних положення, які ставляться до таких розділів теорії, як система періодизації річної підготовки спортсменів, в останні роки зазнають подальшої інтенсивної розробки, яка стимулюється комерціалізацією сучасного спорту, різким розширенням календаря змагань. Сьомий розділ — «Микро- і мезоструктура процесу підготовки спортсменів» — містить найважливіші теоретичні положення, що лежать в основі побудови мезоциклов і мікроциклів, тренувальних занять і їх частин, розминки, безпосередньої підготовки до головних змагань сезону тощо. У восьмому розділі — «Техніко-технічна й психологічна підготовка спортсменів» — розглядаються основи спортивної техніки та тактики, проблеми психологічної підготовленості спортсменів; аналізуються фактори, що обумовлюють високий рівень розвитку цих сторін підготовленості, приводяться завдання, засоби та основні напрямки методики їх удосконалення. Дев'ятий розділ — «Рухові (фізичні) якості й фізична підготовка спортсменів» — поєднує сукупність знань, що опираються на величезний масив емпіричного матеріалу, який явився наслідком багаторічних експериментальних досліджень, проведених у лабораторіях різних країн, а також різноманітного досвіду підготовки спортсменів, що спеціалізуються в різних видах спорту. У цьому розділі характеризуються види рухових якостей — швидкісних можливостей, гнучкості, сили, координації, витривалості — і фактори, що визначають рівень їх розвитку, даються основи методики вдосконалення цих якостей. Десятий розділ — «Контроль та управління в системі підготовки й змагальної діяльності спортсменів» — поєднує сукупність знань, що зазнають в останні десятиліття інтенсивної наукової розробки, що й дозволяє значно оптимізувати процес управління підготовкою спортсменів. Зміст одинадцятого розділу — «Моделювання та прогнозування в системі підготовки й змагальної діяльності спортсменів» — обумовлено проявом загальної тенденції до об'єктивізації системи підготовки спортсменів, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, використанням можливостей загальнонаукових дисциплін — кібернетики, системного підходу, теорії функціональних систем і інших, пошуку резервів удосконалення системи підготовки спортсменів. Якщо в 1950- 1980-х роках дослідження, що відносяться до проблематики, охоплюваної змістом десятого й одинадцятого розділів, носили епізодичний характер і становили незначну частину робіт в області теорії спортивної підготовки, то в наступні роки в розглянутій області накопичений такий масив наукових знань, який дозволяє говорити про досить глибоку наукову розробленість цього розділу теорії підготовки спортсменів і можливості широких теоретичних узагальнень. Дванадцятий розділ — «Екстремальні умови в системі підготовки та змагальної діяльності спортсменів» — піддався особливо серйозній теоретико-експериментальній розробці й практичній перевірці лише в останні десятиліття. Це обумовлено прогресом у суміжних галузях знань і практичної діяльності, прагненням до пошуку додаткових резервів підвищення ефективності системи підготовки спортсменів. Тринадцятий розділ — «Ергогенні засоби в системі підготовки та змагальної діяльності спортсменів» — розкриває можливості використання так званих позатренувальних факторів (засоби стимуляції працездатності й відновлювальних реакцій, дієтологічне й фармакологічне забезпечення, тренажери, діагностико-управлінська апаратура тощо). Зміст чотирнадцятого розділу — «Перетренованість і травматизм спортсменів» — обумовлено не тільки тісним взаємозв'язком і взаємовпливом окремих сторін проблеми перетренованості й травматизму в спорті з найважливішими складовими системи спортивної підготовки, але й тим, що ряд аспектів знань у зазначених областях не вдалося адекватно розробити й представити в рамках традиційних дисциплін (спортивної медицини, гігієни, фізіології тощо). Розгляд їх у руслі проблематики загальної теорії підготовки спортсменів не тільки сприяє збагаченню останньої в плані насичення конкретним змістом принципу «взаємозв'язок процесу підготовки із профілактикою травматизму й захворювань», але й стимулює розвиток суміжних дисциплін в інтересах сучасного спорту. Заключний, п'ятнадцятий, розділ — «Проблеми олімпійського спорту, пов'язані із системою підготовки спортсменів» — своїм змістом відображає динамічну частину знань і практичної діяльності в області олімпійського спорту, яка впливає на підготовку спортсменів, диктує необхідність наукової розробки тих або інших проблем. Насьогодні необхідна додаткова поглиблена розробка проблематики, що випливає з розвитку програми Олімпійських ігор, зміни місця й ролі спортсмена в спорті й соціального життя суспільства, неоднозначних і суперечливих особливостей жіночого спорту, недосконалості антидопінгової політики й боротьби з допінгом. Вимагає вивчення також взаємозв'язок закономірностей становлення вищої спортивної майстерності й організаційно-управлінських, матеріально-технічних і психосоціальних умов підготовки спортсменів і національних команд. Розгорнутий розгляд структури й змісту загальної теорії підготовки спортсменів передбачає диференціацію знань у кожному з розділів на ряд ієрархічних рівнів.
|
