ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика трансперсональної психології. Основні положення, передумови виникнення.

Трансперсональна психологія – один з найновіших та передових напрямків сучасної психології, який вивчає таку цікаву штуку, як змінені стани свідомості, містичний та релігійний досвіди людини. Кажуть: “все нове – це добре забуте старе”. Ця фраза дуже гарно описує суть трансперсональної психології, яка у своїх дослідженнях людської психеї звертається до релігійно-духовних практик, які були відомі людству вже багато тисячоліть. Сучасна наука (зокрема в обличчі трансперсональної психології) повторно відкриває те, що індійські йоги, чи кельтські друїди, чи давні шамани знають вже багато віків. І цей містичний, незабутній досвід, який має шаман під час входження у транс, чи йог під час глибокої медитації, трансперсональна психологія намагається описати та передати в термінах сучасної психології.

У таких глибоких містичних станах медитації, йоги, різних шаманських ритуалах, людина виходить далеко за межі своєї звичайної свідомості, свого Я, яке ще називають персоною¹. Тому і назвали цей напрямок трансперсональним, себто поза персоною, поза Я, поза Его.

Народилась трансперсональна психологія у 60-х роках минулого століття. То був час великих змін, починався рух хіпі, жителі заходу несподівано відкрили для себе схід, східну філософію та релігію, йогу та медитацію. Звісно, таке культурне бурління не могло не торкнутись психології, багато з психологів та психотерапевтів теж зацікавились східними містичними практиками, вони і стали у фарватері досліджень трансперсональної психології.
Також великий вплив на розвиток трансперсональної психології мав невипадково випадковий винахід швейцарським хіміком Альбертом Хофманом у 1942 році, синтетичного психоделічного наркотику, відомого як ЛСД.

В останні десятиліття в західній психології виник новий напрямок, названий трансперсональною психологією, що спирається на останні відкриття фізики, теорії хаосу, кібернетики, психології та інших наук. Трансперсональна психологія характеризується зовсім новим підходом до психіки людини, показуючи її багатомірність. Традиційна психіатрична і психоаналітична модель психіки строго персоналістична й біографічна, а сучасні дослідження свідомості відкривають у ній нові рівні, сфери й виміри, показують, що людська психіка за своєю сутністю дорівнює всьому Всесвіту і всьому сущому.
Представники трансперсональної психології вважають, що людина одночасно є і матеріальний об'єкт, і велике поле свідомості. Тобто в розумінні психіки можна виокремити дві складові:глобальна категорія «свідомість», яка охоплює всю реальність Всесвіту, та системи конденсованого досвіду (СКД) - це динамічні смислові згустки, які несуть у собі різноманітну інформацію про життя організму, у тому числі й пам'ять про народження, вмирання, відродження і т.д..
Вивчаючи незвичайні стани свідомості в ході психоделічних сеансів, а також викликані немедикаментозними методами (методи експериментальної психотерапії, які використовують дихання, музику, танці чи роботу з тілом), представники трансперсональної психології (Станіслав Гроф, Кен Уїлбер, Джоан Келфакс, Хел Беннет) дійшли висновку, що сучасні наукові теорії свідомості і психіки не враховують важливість добіографічних (пренатальних, перинатальних) і трансперсональних рівнів. Вони запропонували нову розширену картографію психіки, виділивши в ній кілька рівнів, чи сфер, відповідного їм досвіду.

Трансперсональная психологія - це порівняно новий напрям психології, яке, проте, має глибоке коріння у філософській й релігійної думки людства. До теоретичним джереламтрансперсональной психології ставляться вчення середньовічних містиків (особливоИоганаЭкхарта, XIII-XIV ст.), східна філософія (переважно індійська), аналітична психологія До. Юнга. Сучасним представником напрями є Станіслав Гроф.
Сутність теоретичних уявлень тут така: джерела, детермінанти людської поведінки і джерела психологічних проблем межею індивідуального, прижиттєвого досвіду.
Людина, з його прижиттєво сформованої психікою, досвідом, якостями, традиційно позначається як «persona». Крім цього, у людині існує щось, поза нею індивідуального досвіду, поза «персони», тобто.трансперсональное. Цим «щось» є концепцією містиків - нестворена частка людини, єдиносуща Богу; у філософіїведанти -атман; у До. Юнга - архетипи (>первообрази) колективного несвідомого, що є відбитком досвіду колишніх поколінь (центральне місце серед архетипів Юнг відводив архетипу «самості» як потенційному центру особистості). З. Гроф свідчить про перинатальному досвіді людини (досвіді процесу народження), що є котра першою життя людини і закладає основу для певного типу психічного розвитку.
>Терапевтическая робота у рамкахтрансперсональной психології - це роботу з глибокими верствами несвідомого. Шлях досягнення цих глибоких верств - переважно через змінені стану свідомості, саме - трансові медитативні техніки. З. Гроф спочатку використовував у терапевтичних ціляхгаллюциноген ЛСД; пізніше він розробив методику, що дозволить досягати аналогічних ефектів не залучаючи наркотику. Методика отримав назву «холотропне подих»; воно є поєднання особливої техніки дихання зі спеціально підібраною музикою.
Російська психологічна наука дотримується діалектико-матеріалістичного погляду походження психіки. Свого часу вона по-різному розвивалася. У радянський період його дослідження носили неоднозначний характер. Вони активну участьП.П. Блонський,Л.С. Виготський,К.Н. Корнілов,С.Л. Рубінштейн,Д.Н. Узнадзе та інших. Проте з початком масових сталінські репресії у роки XX в. дослідження припинилися на тридцять років. У 60-80-ті багато років розпочалося відродження вітчизняної психології. Значний внесок у розробку її проблем внеслиБ.Г. Ананьєв, А.В.Брушлинский, А.А.Бодалев,Е.С. Кузьмін, О.Н. Леонтьєв,Б.Ф.Ломов, В.М.Мясищев,Б.Д.Небилицин, А.В. Петровський,К.К. Платонов,Б.М.Теплов ідр.[1]
Нині, відповідаючи потребам практики, вітчизняна психологія приділяє особливу увагу сучасним проблемам: діловій спілкуванню, менеджменту, професійної діяльності, консультуванню, різним тренінгам тощо.

2.Трансперсональна психологія С.Гроффа.

Чеський психолог, філософ та психіатр Станіслав Гроф є одним із засновників нового напряму у психології, що виник у західному світі наприкінці ХХ століття. Він ґрунтується на нових відкриттях не лише власне психології, а й фізики, кібернетики, теорії хаосу та ін. наук.
С. Гроф показує багатовимірність психіки людини. Він наголошує на важливості добіографічного (пренатального і перинатального) та трансперсонального рівнів психіки, що не бралися до уваги раніше. Пренатальний (від лат. pre-до,
natalis - те, що стосується народження) розвиток - це дородовий, утробний розвиток індивіда, під час якого відбувається розгортання успадкованого потенціалу. Перинатальний (від. лат. peri - біля) розвиток у період від 28 тижня вагітності, період пологів та перші 7 днів життя новонародженого.Таким чином, згідно з поглядами С. Грофа, психіка складається з таких рівнів:
1. Особисте біографічне несвідоме, з яким працював З. Фрейд.
2. Трансперсональне (надособисте) несвідоме, яке також містить уявлення К. Г. Юнга про архетипічне (колективне) несвідоме.
3. Перинатальне несвідоме, що є мостом між особистісним та надособистісним несвідомим, наповнене символізмом та конкретними переживаннями смерті та відродження. Саме регресія до пренатального рівня є умовою доступу до трансперсонального.

С. Гроф наголошував на важливості пренатального періоду розвитку людини, а також безпосередньо процесу народження для подальшого розвитку особистості. С. Гроф розділив появу людини на світ на чотири етапи, які він назвав базовими перинатальними матрицями (БПМ). На кожному з цих етапів можуть виникнути особливі проблеми. Їх невдале вирішення викликає тяжкі травми психіки, що міцно закріплюються у підсвідомості людини у вигляді матриць та впливають на подальше життя. Ці матриці визначають певний стереотип поведінки людини.
Підгрунтя психології С. Грофа складають трансперсональні переживання, що виникають у зміненому стані свідомості (ЗСС). ЗСС викликаються застосуванням спеціально розробленої техніки холотропного дихання (від грецьк. holos – «цілий», trepein- «рухатися до»). Останнє - це інтенсивне дихання за певними правилами, що супроводжується специфічною музикою та сфокусованою роботою з тілом. У ЗСС активізуються БПМ та у символічній формі відбувається вивільнення придушеної хворобливої енергії. Дана практика має не лише психотерапевтичне значення, а й спрямована на самопізнання, збагачення внутрішнього досвіду, духовний ріст та особистісний розвиток людини.