ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Суперечності розвитку сучасних румунсько-українських відносин

1 2 34

На протязі довгих років зовнішньополітичні інтереси України та Румунії тісно перепліталися та були взаємопов’язаними. Але цей зв'язок не можна назвати сприятливим для обох країн. Між цими країнами було чимало проблем, насамперед територіальних. В даній статті розглядається політичний аспект сучасних українсько-румунських відносин. Основа нормативно-правової бази між Україною на Румунією була закладена в середині 90-х рр. ХХ ст. Базовий договір «Про дружбу і співробітництво» був підписаний 2 червня 1997 р. у румунському місті Констанца. Робота над цим договором продовжувалась тривалий час і підписанню передувало 11 двосторонніх консультацій [1]. Зазначений документ закладав основні принципи співробітництва між державами, а саме: принцип суверенної рівності, незастосування сили та погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів, невтручання у внутрішні справи, поваги до прав людини, рівноправності та права народів розпоряджатися власною долею, співробітництва між державами та сумлінного виконання взятих зобов'язань відповідно до міжнародного права.

Окрім цієї угоди правовий фундамент для розвитку двосторонніх українсько-румунських відносин складають:

· Договір між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань був підписаний 17 червня 2003 р. (ратифікований ВРУ 12 травня 2004 р., Парламентом Румунії – 5 квітня 2004 р.).

· Консульська Конвенція між Україною та Румунією була підписана 3 вересня 1992 р. (набула чинності 14.03.1995 р.)

· Угода між Урядом України та Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах була підписана 29 березня 1996 р. (набула чинності 14.11.1996) [2].

З 1991 по 2013 роки політичні відносини між обома державами розвивалися неоднозначно. Спостерігалися часи піднесення та спаду активності у відносинах, налагодження, порозуміння, застої та відчуження. Загалом, можна виділити кілька етапів розвитку українсько-румунського співробітництва: І етап – 1990-2000-ні рр.; ІІ етап – 2001-2009 рр.; ІІІ етап – сучасність.

В 1990-х та початку 2000-х рр. складності відносин сприяла важка доля обох країн, яка історично склалася між Румунією та Україною. Головне питання із-за якого обидві країни сперечалися на міжнародному рівні – це територіальне питання. Воно загострилося після отримання Україною незалежності та повалення комуністичного режиму в Румунії. Вже від 1990 років Бухарест відкрито налягав на найскорішому розділенні територіальних вод та визначенні о. Зміїного. Але існували й інші території, які спричиняли невдоволення румунської та української сторін. Це проблема з п'ятьма островами в гирлі Дунаю. Також крім цих питань, не менш важливою була зміна природного ландшафту і, як наслідок цьому, проблема кордону між Україною та Румунією. Це території Рахівського та Тячівського районів (Закарпатської області) українсько-румунського державного кордону. З кінця 1990-х рр. Румунія змінює стратегію розвитку відносин з Україною.

Треба зазначити, що Україна і Румунія в ХХІ століття увійшли із значним багажем невирішених проблем та взаємних претензій. Тому початком ІІ етапу можна вважати період з 2000-х рр. по 2009 рр. Насамперед цей період стосувався визначення статусу острова Зміїний і порядку делімітації континентального шельфу, оцінки рівня задоволення прав і свобод своїх земляків відповідно в Румунії та Україні, економічних і екологічних наслідків відновлення Україною судноплавного каналу у гирлі Дунаю.

Румунія звернулася до Міжнародного Суду ООН для вирішення територіальних суперечок із Україною, пов’язаних з делімітацією континентального шельфу та виключних економічних зон в районі Чорного моря [3, c.59]. І 3 лютого 2009 р. Міжнародний Суд виніс рішення у справі «Румунія проти України», розгляд якої тривав з 2004 року. Він своїм рішенням затвердив за Зміїним статус острова, але постановив, що цей острів через невеликі розміри та віддаленість від берега не може вважатись частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони.

Якщо говорити про сучасний стан відносин то вони, знаходиться в замороженому стані і недостатньо досліджені. Конкретно вирішених питань немає і позитивної динаміки в урегулюванні остаточних проблем не спостерігається. Попри певне покращення у взаємному сприйнятті одна одною наших країн протягом 2013 року, компетентні органи влади України та Румунії мають продовжити процес подолання непорозумінь та розвіювання недовіри. У цьому контексті ключовим є необхідність відходу від стереотипного сприйняття одна одної як недружніх країн та відмови від агресивної риторики на адресу сусідньої держави.

Тривалий час основними причинами невирішеності існуючих українсько–румунських проблем були різні підходи сторін до пошуку їх розв’язання, а також темпи реалізації ухвалених рішень.

Тому, для розв’язання існуючих проблем між двома країнами їм потрібно поставити на другий план всі негаразди, які були між ними в минулому. Тільки тоді Україна і Румунія зможуть вирішити всі територіальні питання, які існують на даний час та інші проблеми, які є не менш важливими.

1 2 34