ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Вимоги до структури й змісту роботи

12 3 4

Методичні рекомендації до написання випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи

Вимоги до структури й змісту роботи

Випускна (кваліфікаційна) робота має містити такі складові:

1) титульний аркуш (див. А);

2) завдання (див. Додаток Б);

3) анотація;

4) зміст (див. Додаток В);

5) перелік умовних позначень (за необхідністю);

6) вступ;

7) розділи основної частини;

8) загальні висновки;

9) бібліографічний список використаної літератури;

10) додатки (таблиці, схеми, покажчики);

11) допоміжні покажчики (за необхідністю).

Рекомендований обсяг пояснювальної записки до дипломного проекту (роботи) освітньо-кваліфікаційного рівня:

«магістр»/«спеціаліст» – (100 – 120) сторінок;

«бакалавр» – (80 – 90) сторінок.

До зазначених обсягів пояснювальних записок до дипломних проектів (робіт) не включають список використаних джерел і додатки.

Допускається відхилення обсягів пояснювальних записок до робіт від рекомендованих – ± 10 %.

Список використаної літератури – 40−50 (для випускної кваліфікаційної роботи) і 55-65 (для дипломної роботи спеціаліста) джерел з обов’язковим посиланням на них у тексті. Оптимальним вважається такий розподіл дослідницького матеріалу: вступ – 2-4 сторінки, основна частина випускної кваліфікаційної роботи бакалавра – 75–80 сторінок, дипломної роботи спеціаліста – 100−110, висновки – 2-3 сторінки.

При написанні анотаціїслід пам’ятати, що її середній обсяг складає 500 друкованих знаків згідно з відповідним стандартом України.

Зміст подають на початку роботи з найменуваннями й номерами усіх складових частин, зокрема вступу, розділів, підрозділів, висновків, додатків, списку використаної літератури та ін. (див. Додаток В).

Перелікумовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідністю). Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, скорочення, позначення й таке інше, то їх перелік розміщують перед вступом окремим списком. Перелік друкують двома колонками, у яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку. Спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення та ін., що повторюються менше трьох разів, у переліку не зазначають, їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми, її значущість, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Він передбачає таку послідовність викладу матеріалу: актуальність теми, мета, завдання, об’єкт, предмет, методи, наукове й практичне значення, структура дослідження.

Актуальність темидослідження розглядається в контексті її доцільності для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, яке обґрунтовують завдяки критичному аналізові й порівнянню з вже відомими розв’язаннями проблеми. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним, кількома реченнями слід висловити головне - сутність проблеми або завдання, наприклад, «…Сучасна соціокультурна ситуація зумовлює необхідність забезпечення якісно нового рівня створення, оброблення, збереження й розповсюдження документної інформації в суспільстві. Це підвищує актуальність дослідження…., що знайшло відбиття на законодавчому рівні [7]….». Актуальність теми містить ще й короткий огляд літератури, який має продемонструвати рівень дослідження теми, що потребує подальшого вирішення. Огляд літератури має продемонструвати вміння студента працювати зі спеціальною літературою, систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані вивчення теми. Наприклад, «…Вагомий внесок у дослідження…належить Н. М. Кушнаренко [11], яка докладно визначає …», або «…Питанням…присвячено дослідження українських учених В. Мартинюка і В. Хомякова [18, 19]…». Матеріали такого огляду треба систематизувати в певному логічному зв’язку й послідовності. Тому перелік праць та їх критичний розгляд не обов’язково подавати в хронологічному порядкові. Перераховуючи авторів наукових робіт слід дотримуватися правил алфавітного порядку прізвищ, наприклад, у працях Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, Г. М. Швецової-Водки. В огляді називають і критично оцінюють публікації, що мають безпосереднє відношення до теми роботи. Мета дослідження, а також зазначення конкретних завдань, які будуть вирішуватися відповідно до визначеної мети є наступною логічною складовою вступу. Завдання перераховують у вигляді перерахування: вивчити..., дослідити…, проаналізувати…, охарактеризувати…, встановити..., виявити..., визначити…. та ін. Завдання мають відображати зміст розділів або підрозділів роботи. Об’єкт дослідження - це процес або явище, яке породжує проблему й обрано для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта й відповідає, головним чином, на питання: яким чином вивчається процес або явище.Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага виконавця, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яку зазначено на титульному аркуші як її назву.

Методи дослідження. Слід перерахувати методи, які використовувалися для досягнення поставленої в роботі мети. Методи поділяються на загальнонаукові й спеціальні. Загальнонауковими методами є аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, дедукції й індукції та ін. До спеціальних методів відносяться: анкетування, бібліометричний, метод експертизи цінності документів, експеримент тощо. Наприклад, для досягнення поставленої мети й розв’язання завдань у роботі використовувалися такі методи: аналіз, порівняння, синтез, дедукції, анкетування. Слід написати яким чином використано зазначені в роботі методи. Наприклад, метод аналізу застосовували при вивченні наукової літератури щодо проблеми дослідження, розгляданні складових поняття «документаційне забезпечення, а також….

Наукове й практичне значення отриманих результатів.

У випускній кваліфікаційній роботі, яка має суто практичне значення й не містить рекомендацій зазвичай зазначають, на якій базі практики виконано роботу, наприклад: Роботу виконано на базі …………….. Зазвичай указують, що: Результати й висновки роботи поглиблюють наукові уявлення про …… або Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні наукових уявлень про……..(зазначають тему роботи) і можуть бути практично використані в їх роботі (зазначають організації, де можуть бути застосовані результати роботи, подібні базі практики), зокрема в роботі (указують базу практики).Далі вказують дані про апробацію результатів дослідження на наукових конференціях, наприклад: Основні теоретичні результати та висновки дипломної роботи оприлюднені у таких публікаціях ……... Вказують усі опубліковані матеріали й тези конференцій.

У дипломній роботі спеціаліста, крім вищезазначеного можуть бути рекомендації щодо вдосконалення роботи на підприємствах подібних базі практики, наприклад: практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо…,, які можуть використовуватися працівниками... під час...»

Структура роботи. Якщо робота має багато розділів, з якими доцільно ознайомитися у певній послідовності наводять структуру роботи в повному вигляді із зазначенням короткого змісту розділів і підрозділів. У скороченому вигляді вона, як правило, має такий вигляд: «Структура роботизумовлена метою й завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – .. сторінок: основний текст – .. сторінок, список використаних джерел – .. найменувань (на .. сторінках) та .. додатків (на .. сторінках)». Випускна кваліфікаційна робота бакалавра, як правило, містить 3 розділи, дипломна робота спеціаліста – 4 розділи.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають із нової сторінки й закінчують словами «Таким чином (або отже)…..».

Заголовки й зміст розділів основної частини мають відповідати темі роботи та стисло, логічно й аргументовано розкривати її. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кількість розділів, як правило, 2-3.

Кожний розділ повинен складатися не менш ніж із двох підрозділів, які починають з нової сторінки зі слова «РОЗДІЛ 1» або 2 (без лапок), яке друкують великими літерами симетрично до тексту по центру, після чого крапку не ставлять. Потім з нового рядка великими літерами друкують назву розділу симетрично до тексту по центру, також не ставлячи в кінці крапку. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Заголовки підрозділів друкують з абзацу маленькими літерами (перша – велика) симетрично до тексту по ширині без крапки в кінці, наприклад «1.1. Книга як вид видання: понятійний апарат, типологічна характеристика, структура». Якщо заголовок складається з 2-х або більше речень, їх розділяють крапкою.

Висновки роботи починають із нової сторінки. Вони мають містити основні результати, що обумовлені логікою проведення дослідження у формі синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації й співвідносяться із загальною метою й конкретними завданнями дослідження, сформульованими у вступі. Як правило, кількість висновків має відповідати кількості поставлених завдань дослідження. Заголовок «ВИСНОВКИ» (без лапок) друкують великими літерами симетрично до тексту по центру й не ставлять крапку в кінці. Після цього починають виклад висновків, наприклад, таким чином: «У результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:.». або: «У результаті проведеного дослідження визначено, що: …»

Список використаної літератури – складова частина роботи, яку також починають із нової сторінки. Заголовок «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТРАТУРИ» друкують (без лапок) великими літерами симетрично до тексту по центру й не ставлять крапку в кінці. До обсягу роботи ця структурна частина не входить. Студент зобов’язаний посилатися на всі джерела, завдяки яким він отримав окремі результати. Список використаної літератури рекомендується розміщувати в алфавітному порядкові або в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією. За умови використання великої кількості законів їх можна виносити на початку списку, починаючі із заголовка Закон України…. Але якщо використано декілька законів їх указують в абетковому порядку використовуючи розширений бібліографічний опис, починаючи з назви законів Про…. Не слід включати до бібліографічного списку праці, які не були використані й на які немає посилання в тексті роботи. Додаткимістять матеріали, які переобтяжують текст основної частини роботи, але необхідні для повноти її сприйняття. До них відносяться: таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації допоміжного характеру тощо.

До роботи обов’язково додаються відгук керівника та рецензія. При цьому зовнішніми рецензентами для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», «магістр» можуть бути провідні спеціалісти, які працюють на підприємствах, у наукових установах, науково-педагогічні працівники інших навчальних закладів; для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» – науково-педагогічні працівники інших споріднених кафедр університету.

Зовнішня рецензія повинна також містити:

– загальний висновок щодо рекомендацій до захисту (рекомендовано або не рекомендовано) у ДЕК;

– оцінку дипломних проектів (робіт) за 100-бальною шкалою з вказівкою можливості присвоєння дипломнику відповідної кваліфікації (формулювання згідно з діючими нормативними документами).

Наприкінці рецензії рецензент повинен зазначити своє прізвище й ініціали, місце роботи і займану посаду, освіту з вказівкою кваліфікації і навчального закладу і підписати її. Підпис рецензента має бути завірена печаткою підприємства (установи), де працює рецензент, або нотаріально.

Рецензент ставить підпис на титульній сторінці роботи.

Рецензія обов’язково додається до комплекту документів з іншими супровідними документами. Рецензія не повинна дублювати відгук керівника. Негативна оцінка проекту (роботи), яка може бути висловлена в рецензії, не є підставою до недопускання його захисту в ДЕК.

12 3 4