ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Грецька колонізація Північного Причорномор'я

З VIII ст. до н. е перенасичена людністю рабовласницька Греція почала виштовхувати надлишки населення за межі метрополії. Спочатку греки колонізували узбережжя Се­редземного моря. Потім настала черга й інших регіонів. Еліни вийшли на південне й західне узбережжя Чорного моря, заснувавши тут міста-колонії Синоп, Трапезунд та ін.

Колонізаційний потік греків у Північне Причорномор'я рухався переважно з Іонії, на яку постійно нападали перси та лідійці. Освоєння греками цієї території можна розділити на чотири етапи.

І етап (сер VII ст. до н. є.) переселенці закладають міста Істрію у пониззі Дунаю та Борисфен на сучасному о. Березань під Очаковом

ІІ етап (перша половина VI ст. до н. є.) розвиваються старі й засновуються нові міста — Ольвія поблизу сучасного с. Парутиного Очаківського р-ну Миколаївської області, Пантікапей (Керч), Феодосія.

ІІІ етап (друга половина VI-початок Vст. до н. є.) з'являються міста Тір (Білгород-Дністровський), Керкінітід (Євпаторія).

ІV етап (Vст до н. є.) виникає Херсонес Таврійський (поблизу нинішньо­го Севастополя).

У V ст. до н. є. Пантікапей підкорив своїй владі міста Фанагорію, Тірітаку, Корокондаму (понад 20 міст-держав і колоній) Керченського й Таманського півостровів та Кубані й утворив Боспорське царство.

За благодатність клімату греки назвали Чорне море Понтом Евксінським (від грецького — гостинне море), а Азовське — за назвою місцевих племен меотів — Меотійським морем або озером.

Утворилися чотири центри античної колонізації Північ­ного Причорномор'я. В мініатюрі вони нагадували собою метрополію Грецію і були схожими між собою. Кожне місто-держава становило окрему рабовласницьку демократич­ну республіку. Верховна влада належала народним зборам, виконавча — колегіям і магістратам, обраним відкритим голосуванням. Управління містом здійснювала колегія ар­хонтів з п'яти осіб. Окремими питаннями життя міст відали інші колегії. За винятком рабів, іноземців та жінок, всі жителі мали широкі політичні права.

У VI-III ст. до м. є. грецькі міста-держави бурхливо розвивалися на засадах рабовласницького способу вироб­ництва. На рубежі IV-III ст. до н. є. розквітає Ольвія (у перекладі з грецької - щаслива). Площа міста розши­рялася до 50 га, з'явилися нові квартали, було перебудо­вано старі частини міста. Карбується власна монета. Ін­тенсивно розвивається сільськогосподарська округа — хора. Освоюються нові землі, відбудовуються занепалі сільські поселення, створюються багатогалузеві помістя. Активізу­ються торговельні відносини із землеробськими племенами на території Правобережної України. Встановлюються торговельні зв'язки з містами Пергамом, Самосом, Косом і на­віть єгипетською Александрією. Ольвія у великій кількості експортує зерно, продукцію тваринництва, хутро, імпортує переважно прянощі, маслини, вина, олію, святковий посуд тощо.

Незважаючи на інонаціональне оточення, швидко розви­вається Херсонес. Активно використовуються землі на Маячному півострові. Вільні херсонесити дістають у приватну власність, в оренду чи на відкуп клери (сільськогос­подарські ділянки приблизно 26,4 га кожна) і в інших міс­цях. Основною галуззю стає виноградарство. Зерна вирощувалося небагато, тільки для власних потреб. Важливого значення набувають морське рибальство,рибозасолювальний, соляний промисли. Місто-держава активно торгувало своєю продукцією в Криму, з племенами Північного Причорномор'я, а також з грецькими містами.

В економіці Боспорського царства важливе місце постій­но займало рибальство. На його основі розвивається рибо­переробний промисел. У Пантікапеї, Тірітаці, Фанагорії та інших приморських містах будуються рибозасолювальні споруди, де перероблялася велика кількість морської живності. Досить розвинутим було суднобудування. Тільки в Пантікапеї діяли доки, де одночасно могли будувати або ремонтувати до 30 суден. Великого значення набуло виробництво гончарного посуду, черепиці, виробів з дерева тощо. Високого рівня розвитку досягла торевтика (художня об­робка металу). Основною статтею торгівлі залишались ри­ба і хліб. У IV ст. до н. є. до Афін щороку вивозилось понад 16 тис. т зерна, одержаного як від власного населення, так і від північнопричорноморських землеробських племен.

Проте поступово рабовласницька система господарю­вання вичерпувала себе.Продуктивність праці рабів знижу­валася і вже не забезпечувала потреб їхніх власників у найнеобхіднішій продукції. На основі економічних негараз­дів загострились і внутрідержавні суперечності. Поліси втратили можливість відкупатися дарами від навколишніх кочових племен і мусили захищатися від них силою. Це був крах для етнічно ізольованих міст-держав. У ворожому оточенні вони не могли вижити.

Наприкінці III ст до н. е. античний світ Північного Причорномор'я вражає глибока криза. В наступному столітті Ольвія потрапляє під владу скіфів» Херсонес Таврійський — могутнього південночорноморського Понтійського царства. Воно поступово посилю­вало тиск і на Тір. У середині І ст. до н. є. Ольвію і Тір майже повністю знищили фракійські племена гетів. Зго­дом обидва міста-держави відродились, але потрапили в залежність від Римської імперії. В IV ст. не. Ольвія при­пинила своє існування.

Приблизно те ж саме переживало й Боспорське царство. Економічна криза середини II ст. до н. є. послабила міць держави. Посилилися відцентрові устремління серед пле­мінної знаті скіфів, синдів, торетів, дандаріїв та інших племен, що населяли Боспорське царство. Щоб врятувати становище, цар Перісад V почав переговори про передачу влади понтійському царю Мітрідату VI. За таких умов у 107 р. до н. є. вибухнуло повстання рабів та вільного насе­лення на чолі зі скіфом Савмаком. Повстанці оволоділи флотом, завдали кількох поразок урядовим військам і вби­ли царя Перісада V. Незабаром до Боспору морем і сушею прибули понтійські війська й придушили повстання. Савмак потрапив у полон і був страчений. Боспор увійшов до складу Понтійського царства і взяв участь у його боротьбі з Римом. Понтійський цар Мітрідат VI зазнав у ній пораз­ки й після повстання Фанагорії, Німфеї та інших боспорських міст у 63 р. до н. є. заподіяв собі смерть. Боспорське царство підпало під владу Риму. В І-II ст. н. є. воно пе­режило певне політико-економічне піднесення, яке заверши­лося підкоренням кримських скіфів і таврів. Навала готів у середині III ст. послабила, а гунів у 70-х роках IV ст. остаточно доконала Боспорське царство.

Античні міста-держави залишили глибокий слід в істо­рії України та всієї Східної Європи.Греки принесли на причорноморські землі найрозвинутішу на той час культу­ру. Будинки заможних громадян мали по кілька сот квад­ратних метрів житлової площі й були оточені просторими дворами з портиками й скульптурами. Приміщення при­крашалися високохудожніми розписами, фресками, мозаї­кою. На високому рівні перебувала освіта. Діти вільних громадян вчилися читати, писати й рахувати, розуміли ри­торику, філософію, музику, займалися спортом. Випускни­ки шкіл добре знали літературу, багато хто читав Гомера, знав напам'ять «Іліаду». У великій пошані була фізична культура. Влаштовувалися відкриті змагання з бігу, метан­ня диска й списа, м'яча, гімнастики, кулачних боїв тощо.

Високорозвинутими були мистецтво й наука. Кожне міс­то мало своїх поетів, музикантів, художників, артистів, уче­них. У III ст. до н. є. в Північному Причорномор'ї добре знали історика з Херсонеса Сіріска, філософа з Ольвії Біопа Борисфеніта, філософа з Боспору Смікра. Загальне ви­знання в метрополії завоювали вихідці з Північного При­чорномор'я філософи Діфіл і Стратонік.

Переселенці мали спільну з жителями метрополії релі­гію. Вони традиційно поклонялися Зевсу, Аполлону, Артеміді, Деметрі, Діонісію, Афіні та іншим богам. Велике зна­чення в духовному житті окремих міст мали культи Ахілла, Аполлона Дельфінія, Афродіти Апатури тощо.

Водночас дорелігійних уявлень греків проникають елементи культів скіфських богів Папая, Табіті, Арея, таврської богині Діви та інших божеств. З початку нашої ери чимдалі сильніший валив на духовне життя Північного Причорномор'я справляють елементи романізації. В результаті взаємозапозичень і взаємовпливів різноетнічних культурних надбань у Північному Причорномор'ї утворився своєрідний варіант античної культури, який значною мірою вплинув на сусідні, в тому числі й праукраїнські, племена.