ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Порядок призначення і проведення експертиз.

123 4

Порядок призначення судових експертиз, обов’язки, права та відповідальність експертів, суб’єкти експертної діяльності, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним кодексом України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України на відміну від чинного КПК України не містить чіткого переліку дій (алгоритму) слідчого щодо призначення експертиз. В той же час , новий КПК містить ряд норм, в яких визначено підстави проведення експертизи, порядок залучення експерта та спеціаліста, отримання зразків для проведення експертизи, порядок вирішення питання про відвід експерта, спеціаліста та ін.

Згідно із положеннями КПК України до числа співробітників СБУ, які наділені повноваженнями щодо призначення експертизи відносяться слідчі підрозділів органу безпеки, які відповідно до ст. 38 КПК України являються стороною обвинувачення; керівник органу досудового розслідування, який відповідно до п.6 ч.2 ст. 39 КПК уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

Таким чином, головним суб’єктом із числа співробітників СБУ щодо призначення експертиз є слідчий. При призначенні експертизи (зверненні до експерта) слідчий керується положеннями ст.ст. 242 (підстави проведення експертизи), 243 (порядок залучення експерта), 245 (отримання зразків для експертизи) КПК України.

До перших відносяться експертні установи МЮ України, МВС України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, співробітники яких іменуються державними судовими експертами. Відповідно співробітники недержавних установ - це інші експерти із числа осіб, що володіють спеціальними знаннями. Відповідно до закону слідчий (прокурор, суд), призначаючи експертизу, вступає у відносини не з експертом, а з експертними установами.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КПК України, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, слідчий, керівник органу досудового розслідування ( в тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого або за дорученням слідчого судді чи суду) звертаються до експерта про проведення експертизи. У цій статті не вказано щодо форми звернення слідчого про проведення експертизи.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, суду. Відповідно, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, виготовляється на офіційному бланку й підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов’язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Постанова слідчого, прокурора складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частини. Таким чином, формою звернення слідчого про проведення експертизи слід вважати винесення відповідної постанови згідно з вимогами ст.110 КПК України.

Частиною 2 ст. 242 КПК передбачені випадки коли слідчий (прокурор) обов’язково має звернутися до експерта для проведення експертизи, а саме для встановлення :

1) причин смерті ;

2) тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України.

Слід зазначити, що примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Порядок залучення експерта передбачений ст. 243 КПК України, відповідно до якої слідчий (сторона обвинувачення ) залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи (у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого). Перелік типових питань, які ставляться перед експертом для дослідження під час проведення експертизи, а також завдання та порядок подачі зразків необхідних матеріалів для дослідження визначено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затвердженні наказом Міністерства юстиції України від 8.10.1998 року № 53/5.

КПК України передбачає можливість слідчого відмовити у задоволенні клопотання особи (сторони захисту) про призначення експертизи. У зв’язку з чим, відповідно до ст. 244 КПК особа (сторона захисту) може звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.

Порядок отримання зразків для проведення експертизи визначений ст. 245 КПК та передбачає, що :

- у випадку необхідності зразки для проведення експертизи відбираються стороною, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею;

- якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом;

- відібрання зразків з речей і документів здійснюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 160-166). Перелік речей і документів до яких заборонено доступ, а також речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю визначені в ст. ст. 161-162 КПК. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчим суддею, судом та зміст і порядок винесення ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, наслідки невиконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів, порядок виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів, наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів визначені в ст.ст. 163-166 КПК;

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом вилучити (здійснити їх виїмку, ст.159 КПК) .Слідчий звертається з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, погодженим з прокурором, до слідчого судді під час досудового розслідування. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (ст.160 КПК). У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього КПК з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (ст.166 КПК).

- відібрання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони, що розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160-166 КПК, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Про вилучення та відібрання зразків складається відповідні протоколи, в яких, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші суттєві обставини. Для відбору зразків слідчий може запросити спеціаліста. Протокол мають підписати всі особи, які брали участь у відборі.

Зразки в експертних дослідженнях – це матеріальні об’єкти, які надаються експертові для порівняння з об’єктами, що підлягають ідентифікації, діагностуванню. Зразки не пов’язані з досліджуваною подією не є доказами. Одержання зразків - процесуальна дія. Для її проведення слідчий може використати допомогу спеціаліста. У випадках, коли відібрання зразків потребує професійних навичок, участь спеціаліста обов’язкова.

Зразки мають бути належної якості та отримані в кількості, що необхідна для проведення даної експертизи. Умови отримання зразків повинні максимально відповідати умовам утворення досліджуваного об’єкта. Бажано, щоб зразок був отриманим на такому ж матеріалі, що й досліджуваний об’єкт, аналогічним знаряддям та засобами тощо. Якщо зразки виробляються експертом у ході експертного експерименту, то процес їх отримання не є самостійною дією і фіксується в дослідницькій частині висновку експерта. Зразки є носіями відображених в них ознак іншого об’єкту. Вилучаються зразки, існуючі до провадження розглянутої слідчої дії, наприклад, вільні зразки почерку, основні зразки машинописного тексту, друкарських форм. Відбираються зразки, спеціально створювані для даної судової експертизи. Зразки можуть відбиратися у підозрюваного, а також у свідка і потерпілого, якщо необхідно перевірити, чи не залишені останніми сліди на місці події або на речових доказах.

Відповідно до ст.274 КПК на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором в порядку, передбаченому ст.ст. 248, 249 КПК може бути здійснене негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.

Відповідно до ч.1 ст.248 КПК слідчий суддя за участю особи, яка подала клопотання, зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Відповідно до ч. 3 цієї статті слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що :

1. вчинений тяжкий або особливо тяжкий злочин;

2. під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або у сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

Згідно зі ст.40 КПК слідчий може сам або доручати оперативним підрозділам проводити негласні слідчі (розшукові) дії. Стаття 41 КПК повноваженнями здійснення негласних слідчих (розшукових) дій наділені співробітники оперативних підрозділів.

Таким чином, при призначенні експертизи слідчий, як сторона, яка звернулася за проведенням експертизи має право :

- самостійно відбирати зразки для проведення експертизи;

- отримувати такі зразки від сторони, за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею;

- звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про відібрання біологічних зразків примусово;

- звертатися до слідчого судді з клопотанням, попередньо погодженим з прокурором, про негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження, обґрунтовуючи таке своє рішення відповідно до ст. 248 КПК;

- залучати для відбору зразків для проведення експертизи спеціаліста (спеціалістів).

Аналіз діяльності слідчого з проведення експертизи дозволяє виділити наступні її елементи: 1) вибір судово-експертної установи або відповідного судового експерта; 2) вибір часу призначення судової експертизи; 3) складання постанови.

З'ясування слідчим даних про експерта. Перш ніж доручити експертизу особі, що не працює в експертній установі, слідчий збирає відомості про спеціальність і компетентність експерта, встановлює відношення його до підозрюваного, потерпілого, а також перевіряє – чи немає підстав до відводу. Наявність таких підстав виключає можливість доручити йому проведення експертизи. Якщо ж експертиза доручається державній або недержавній експертній установі, перевірка обмежується вивченням питання – чи є в ньому експерти належної кваліфікації.

Складання постанови (процесуальне оформлення рішення слідчого) про призначення експертизи. В постанові вказуються: а) підстави для призначення експертизи, тобто дані про те, що наявні у експерта спеціальні пізнання допоможуть виявити і витлумачити “приховану” інформацію про обставини, що підлягають доказуванню; б)найменування державної або недержавної експертної установи, в якій повинна проводитися експертиза; в) питання, поставлені перед експертом; г) матеріали, представлені експертові.

При призначенні психіатричної експертизи (ст. 509 КПК) слідчий зобов’язаний залучити експерта (експертів), якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування – ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку , передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження – ухвалою суду. Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Однак такі особи не можуть бути поміщені у звичайні стаціонари, оскільки в них відсутня охорона. Вони містяться для експертизи в спеціально пристосовані для цього стаціонари.

Якщо експертиза проводиться в державній або недержавній експертній установі, слідчий направляє туди свою постанову і матеріали, необхідні для проведення експертизи. Керівник експертної установи доручає проведення експертизи одному з експертів або декільком експертам, повідомляючи про це слідчого. Керівник недержавної експертної установи (або слідчий особисто) роз’ясняє експертові права і попереджає про відповідальність за завідомо неправдиві висновки і розголошення даних досудового розслідування, відбираючи про це підписку.

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий викликає майбутнього експерта, пересвідчується в його особі, спеціальності і компетентності, встановлює його відносини з учасниками процесу і перевіряє, чи немає підстав для відводу, а при їх відсутності вручає експертові постанову, роз'яснює права, обов'язки і попереджає про відповідальність. Всі ці дії слідчого зазначаються у постанові про призначення експертизи і фіксуються у відповідному протоколі.

Керівник експертної установи вправі повернути постанову без виконання, якщо в установі немає експерта конкретної спеціальності або спеціальних умов для проведення досліджень, вказавши мотиви, за яких проводиться повернення. В той же час, і сам експерт може повернути постанову без виконання, якщо представлених матеріалів недостатньо для проведення експертизи або він вважає, що не має достатні знання для її провадження.

Здійснення слідчим особистого контролю за ходом експертизи. Слідчий вправі бути присутнім під час проведення експертизи і одержувати роз'яснення експерта із приводу проведених ним дій. Він при цьому, не повинен чинити тиск на експерта.

Закон регламентує порядок проведення експертиз, а процесуальна наука і криміналістика класифікують їх по різних підставах.

Криміналістиці відомий розподіл сучасних експертиз на класи (а всередині класів - на рід і види) по об'єктах дослідження, в сукупності з розв'язуваними експертизою завданнями. Такі криміналістичні експертизи, експертизи речовин і матеріалів, ґрунтознавчі, харчових продуктів і напоїв, судово-біологічні, судово-медичні, психолого-психіатричні, економічні, інженерно-технологічні, інженерно-технічні, екологічні, інженерно-транспортні, мистецтвознавчі.

У процесуальному аспекті всі експертизи класифікуються: а) за часом проведення - на проведені вперше, додаткові і повторні; б) по суб'єкту проведення - на одноособові, комісійні і комплексні.

Додаткова експертиза призначається у випадках, коли висновок експерта визначається слідчим недостатньо ясним або неповним, а також коли у слідчого виникають нові питання відносно раніше досліджених обставин. Недостатня ясність висновку проявляється в тім, що експерт вжив в ньому терміни, що не піддаються однозначному трактуванню (наприклад, нечітко визначена локалізація тілесних ушкоджень, їх вид, розміри і т.п.). Неповнота висновку - це дослідження експертом лише частини представлених йому об'єктів, залишення без відповіді частини питань. Нові питання можуть бути поставлені перед експертом в порядку додаткової експертизи, якщо вони стосуються об'єктів, які експерт вже досліджував у первинній експертизі. Якщо ж мова йде про новий об'єкт - повинна бути призначена самостійна первинна експертиза. Призначення додаткової експертизи не свідчить про помилковість або сумнівність первинної. Тому її проведення може бути доручене як тому ж, так і іншому експертові.

Повторна експертиза призначається у випадках виникнення у слідчого сумнівів в обґрунтованості висновку експерта або наявності протиріч у висновках експерта. Такі сумніви можуть виникнути по різних причинах: а) внаслідок застосування експертом неналежної (застарілої) методики; б) порушення процесуального порядку призначення і проведення експертизи (відсутність постанови про призначення експертизи, проведення досліджень експертом, що підлягав відводу, або не володіє належною кваліфікацією, необґрунтованого відхилення клопотань підозрюваного і т.п.); в) через протиріччя між висновком експерта і іншими доказами, наявними в справі, в тому числі висновками інших експертів. Сумніву в правильності висновку можуть бути породжені і внутрішні суперечливості висновку, коли висновки експерта суперечливі самі по собі, суперечать обставинам, виявленим при дослідженні об'єктів або не підтверджуються ними. Всі ці обставини викликають сумнів в правильності висновку, підривають доказове значення висновків експерта. Тому повторна експертиза доручається іншому експертові. При призначенні повторної експертизи слідчий у своїй постанові повинен вказати на обставини, що викликали сумніви в обґрунтованості і правильності висновку первинної експертизи. Однак наявність двох суперечливих висновків експертів само по собі не зобов’язує слідчого призначати повторну експертизу: він вправі визнати один з них обґрунтованим, мотивовано відкинувши інші.

Комісійна експертиза – це експертиза, проведена не менш чим двома експертами однієї спеціальності. Зміст комісійної експертизи в тому, що об'єднання зусиль декількох однопрофільних експертів підвищить обґрунтованість і аргументованість їх висновку і цим знизить ризик помилки при проведенні експертизи, більше ймовірної при одноособовій експертизі. Судово-психіатричні експертизи живих осіб провадяться судово-психіатричними експертними комісіями у складі не менш трьох психіатрів. Традиційно комісійно проводяться і інші експертизи (наприклад, про злочинну недбалість медичних працівників, про порушення правил польотів на повітряному транспорті, що спричинили аварію і т.п.). Комісійний характер судової експертизи визначається органом або особою, що її призначили, або керівником державної судово-експертної установи. І в тому, і в іншому випадку підставою рішення про створення комісії експертів буде складний і відповідальний характер питань, поставлених перед експертом, великий обсяг експертного завдання.

Колективний характер експертного дослідження створює певні проблеми, які не виникають при одноособовій експертизі: проблеми організації роботи комісії і проблеми забезпечення незалежності і самостійності кожного експерта. Перша з них вирішується тим, що керівник експертної установи призначає одного з експертів експертом-організатором, не наділеним додатковими експертними функціями, але призначеного здійснювати організаційне керівництво роботою комісії. При згоді експертів між собою (що цілком імовірно, тому що вони мають знання в загальній області), експерти складають і підписують загальний висновок. Відповідно до цього правовідносини слідчого можуть складатися як з експертом-організатором, так і з кожним експертом, що входить в комісію.

Комплексна експертиза являє собою різновид комісійної, але з тією істотною відмінністю, що в ній беруть участь експерти різних спеціальностей. В відмінності від однопрофільної, така експертиза створює можливість шляхом інтеграції різних спеціальних знань розширити поле зору експертів і встановлювати обставини, недоступні експертові (або експертам) одного профілю. В той же час, будучи комісійною, вона більш переконливо вирішує поставлені перед нею складні питання. В практиці затвердилися і довели свою ефективність такі види комплексної експертизи, як медико-криміналістична, медико-психіатрична, педагогіко-психологічна, психолого-психіатрична і інші.

При проведенні комплексної експертизи зберігаються і здобувають більше гострий характер відзначені вище проблеми інтеграції знань різних експертів. У випадку, якщо висновки експерта однієї спеціальності базуються на висновках експерта іншої спеціальності - перший експерт як би довіряється другому, апріорі оцінюючи його висновок як достовірний, хоча він може виявитися помилковим. А це навряд чи відповідає принципу самостійності і особистої відповідальності експерта за даний ним висновок, тим більше що в функції експерта не входить оцінка висновків інших експертів.

Якщо проведення комплексної експертизи доручається співробітникам декількох судово-експертних установ, у постанові про її призначення вказується, яка з них буде провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення судової експертизи, зокрема, координацію роботи експертів і зв'язок з особою або органом, які призначили судову експертизу. Якщо проведення комплексної судової експертизи довіряється співробітникам судово-експертної установи і особі, що не є співробітником даної судово-експертної установи, ведучим призначається судово-експертна установа. У цьому випадку постанови про призначення судової експертизи направляються у кожну установу-співучасник, а також особі, що не є працівником судово-експертної установи із вказівкою, якому з них адресовані ті або інші об'єкти судово-експертного дослідження і інші матеріали, а також питання, що підлягають рішенню. Об'єкти судово-експертного дослідження і матеріали кримінального провадження направляються провідній судово-експертній установі.

У висновку експертів вказується, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і до яких висновків прийшов. Кожний експерт підписує ту частину висновку, що містить опис проведених ним досліджень і несе за неї відповідальність. Неважко помітити, що в такому окресленні висновок комплексної експертизи розпадається на кілька окремих висновків, в ньому відсутня синтезуюча частина, що представляє собою загальний висновок, до якого прийшли експерти різних спеціальностей. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні даного висновку у стані сформулювати обґрунтований загальний висновок з питань, поставлених на рішення комплексної експертизи. Такий вид висновку обґрунтований у більшій мірі і не обмежує самостійності експерта в рішенні поставлених перед ним питань, як в описаному вище варіанті. Організація і проведення комісійної експертизи покладається на керівника державної судової експертної установи або на керівників таких установ. Практика розвивається по більше реальному шляху: організаційну діяльність (у тому числі підбір експертів) і координацію здійснює слідчий, що призначив експертизу. Незважаючи на труднощі проведення, комплексні експертизи знаходять досить широке застосування на практиці і сприяють достовірному встановленню істотних обставин справи.

Новий КПК України не містить норми, яка зобов’язує слідчого знайомити учасників процесу (сторони кримінального провадження) з висновком експерта

Відповідно до ст. 101 КПК України:

- висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза;

- кожна із сторін кримінального провадження має право надати суду висновок експерта;

- висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

123 4