ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика російських танців.

Російський народ любить музику, пісню і танець. Танець, як і музика, народжується з життя. Рухи російського танцю відображають риси національного характеру російської людини.

В основі російського національного танцювального мистецтва лежать народні ігри, старовинні обряди, пісні і хороводи. Розвиток російського народного танцю проходив за трьома напрямами: хороводи, пляси імпровізаційного характеру і танці, що мають визначену, точно встановлену послідовність фігур.

Російські народні танці мають велику різновидність. Вони мають назви чи за піснею, під яку виконуються (наприклад "А я по лугу", "Камаринська",

"Сени"), чи за кількістю виконавців ("Шестёра", "Семёра", "Восьмёра", "Парная", "Напарочка"), чи за назвою персонажа, якого показують у танці ("Медведь", "Чиж", "Дергач", "Рыбка").

Дуже часто зміст російського танцю і його основна думка закладені в самій назві. Танці "Лебёдушка", "Петухи", "Заинька", "Журавель", "Гусачок" і т.д. можна було б назвати ігровими, сюжетними танцями, оскільки ігровий початок у них виражений дуже яскраво. В цих танцях проявляється спостережливість і мудрість народу. В своїх рухах виконавці не тільки імітують, наслідують повадки звірів і птахів, а намагаються передати більш глибокий зміст, який висвітлює ті чи інші сторони людського життя.

При одній лише назві танцю "Лебёдушка" можна уявити образ російської дівчини.

У багатьох танцях головну роль відіграє композиційна побудова—малюнок танцю, що і характеризує його назву. Наприклад "Цепочка", "Плетень", "Улитушка", "Корзина", "Воротца" та ін.

Танець "Улитушка" нагадує своїми малюнками раковину равлика. Танцюристи то закручують "улитку", то розкручують її. В танці "Плетень" виконавці з'єднують руки, зображаючи пліт.

Є танці, що отримали назву від характерних рухів, які входять до нього. Це — "Топотуха", "Толкушка", "Дрибушечка". В таких танцях головне — оригінальність того чи іншого руху.

У багатьох російських танцях своєрідно відображається праця людей. "Возьмите пляску народную, — писав в одній із статей М.Калінін, — мы ею все восхищаемся — народ, отбирая лучшее, показывает трудовые процессы в пластической форме".

Майже всі російські танці нерозривно пов'язані з народними піснями, які дуже різноманітні в ритмічному і мелодійному аспекті. Звідси і велика різновидність російських народних танців.

Найпростішою формою російських народних танців були хороводи— невід'ємна складова частина всіх весняних і літніх забав та свят.

Хороводи у російському народному побуті надто різноманітні. їх характерною ознакою є зв'язок рухів великої кількості учасників з піснею, а подекуди - розігруванням змісту цих пісень.

Найчастіше хоровод будується по колу, в якому учасники тримаються за руки або за кінці хусточок, інколи їх руки вільно опущені.

Основні виконавці, які розігрують дійових осіб із пісні, під яку виконується хоровод, переважно виходять на середину. В інших хороводах — заспівувач починає кожен куплет, інші підспівують.

Хороводи майже повсюдно збереглись у народі до наших днів, але в кожній області вони мають певні особливості. У хороводах північної Росії притаманна строгість, навіть подекуди манірність, неприродна вимушеність рухів. Дівчина рухається плавно, „як пава", на хлопця вона може подивитись тільки після закінчення гри.

Хороводи середньої Росії відрізняються великою жвавістю, вільністю різноманітних рухів. У середині хороводу навіть може відбуватись пляс. Ті, що йдуть по колу, рухаються більш весело, інколи пританцьовуючи.

Поруч з хороводами у побуті російського народу широко розповсюджені танці імпровізованого характеру. У них відсутня послідовність фігур і рухів. Вони можуть бути одиночні, парні і масові.

Рухи хлопців відрізняються силою, спритністю і завзятістю. Танцюючи, вони намагаються показати майстерність, чіткість у виконанні різних дрібушок, оплесків і присядок. Дівчина рухається скромно, плавною ходою, інколи махнувши хусточкою, а ще може і позмагатися з хлопцем складними рухами.

Найбільш характерний вид російських танців — перепляс. Як показує сама назва танцю, це є змагання у віртуозності рухів, силі, спритності, виносливості і винахідливості. Переплясу притаманне завзятя, інколи легкий гумор.

На відміну від плясів, російські танці мають суворо встановлену послідовність фігур. У кожній фігурі рухи також заздалегідь фіксовані.

Російська кадриль, що десятиліттями складалася самим народом, у кожній місцевості має відмінні особливості, певний малюнок і характер рухів. Існують кадрилі з чотирьох, п'яти, шести і більше фігур. Виконуються вони під супровід пісні чи гармошки, причому кожній фігурі відповідає певна мелодія.

Із російських танців повсюдно побутують кадрилі з їх різноманітними „ланце", „метелиця". Окрім того, у багатьох областях Росії існують свої танці, які не виконуються в інших краях. Серед них варто назвати „Гусачка" (Смоленщина), ,Нижика" і „Шину" (Архангелыцина), „Тимоню"( Курська обл.), „Толкушу" (Ленінградська обл.), „Подгорку" (Сибір) та ін.

Російські танці мають багато спільного з танцями сусідніх народів України і Білорусії, але поруч з тим танець кожного народу має певні особливі риси і національний колорит.

Після Другої світової війни культура самодіяльних колективів підвищувалась з року в рік. Російський народний танець став широко використовуватись професійними колективами. Серед них найбільш визначною була танцювальна група при державному російському народному хорі ім. М. П'ятницького (балетмейстер Т.Устинова). Вона вела велику роботу з вивчення і дослідження російського народного фольклору.

Великих творчих здобутків досягнули також танцювальні групи інших російських народних хорів. В Уральському народному хорі під керівництвом О.Князевої, у Волзькому народному хорі завдяки балетмейстеру В.Таранову.

Широко використано матеріал російського народного танцю в ансамблі народного танцю СРСР Ігоря Мойсеєва. У 1948 p. створено в Москві хореографічний ансамбль з поетичною назвою „Берізка" під керівництвом Н. Надєждиної. Він прославився виконанням ліричних жіночих хороводів і красою їхніх танцювальних малюнків.

Широко використовується багатство народного танцю і в постановках оперних театрів. Це підтверджується цілим рядом балетних вистав у яких на основі російського фольклору поставлено багато сценічних характерних танців.

Нові виразні засоби, основані на поєднанні класики з характерними рухами російського танцю, використовуються балетмейстерами при створенні балетів на сучасні теми.