ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Класифікація польських народних танців.

Загальна характеристика польських танців.

Пройшло декілька століть з тієї пори, як польські народні танці стали відомими у багатьох країнах Європи. Популярність прийшла до них відразу, їх гідно оцінили і любителі танцювального мистецтва, і майстри-професіонали.

Їхній славі значною мірою сприяли оперно-балетний театр і бальна хореографія. Однак, у сценічній обробці майстрів минулого і, тим більше, у бальній інтерпретації народний танець не міг бути представлений у всій його красі і різноманітності. Особливо багато він втратив у бальній інтерпретації, набуваючи салонної вишуканості, а інколи й рис манірності. Найкращі його справжні риси зберегло селянство. У глибоку давнину в селянському середовищі виникли майже всі види народного танцю.

Перші танцювальні форми були нерозривно пов'язані з обрядами, з календарними іграми, з початком і кінцем польових робіт, сімейними урочистостями, будучи їхньою невід'ємною частиною.

Покоління за поколінням удосконалювали і передавали одне одному красивий і складний комплекс їх рухів. Поляки дбайливо охороняли чистоту, форми і характер виконання своїх танців, оберігаючи їх від чужоземних впливів.

Польський народний танець переважно парно-масовий, виконується довільною кількістю пар, найчастіше парною. В деяких воєводствах є окремі танці — чоловічі і жіночі.

Польська народна хореографія має великий танцювальний словник, в якому зафіксовано багато різних складних рухів, кружлянь і поз.

У пластиці польського танцю поєднується граціозність і мужність, тонка ліричність і бурхливий темперамент, однак все це разом подається доволі строго і стримано.

Класифікація польських народних танців.

"Полонез" — старовинний урочистий танець — виконується великою кількістю пар. Він є наймасовішим польським танцем. У нього святково-гордовитий характер.

Цей пишний танець став прикрасою балів польських аристократів, а походить від сільського народного танцю "Ходзони".Цей танець у селян перейняла бідна шляхта, а від неї у XVII столітті танець потрапив у дворянські салони і замки магнатів, звідти — в Європу. Французи ж його назвали польським. Від цього й виникла назва "Полонез".

Одним із найулюбленіших танців є "Мазур",його батьківщина—Мазовія."Мазур"— парний танець, а в народі його танцюють під спів чи акомпанемент оркестру. Основна роль у "Мазурі" надається дівчині першої пари, яка веде танець. У танці — багато різних складних фігур, а їх зміна залежить від першої пари.

"Краков'як"— швидкий, темпераментний парно-масовий танець. Батьківщина його — місто Краків, але виконують його всюди. В народі цей танець виконують з приспівками, у яких прославляються краківські хлопці. Танець виконує парна кількість виконавців. У сценічному варіанті балетмейстер може ввести сольну пару. Тут провідна роль надається хлопцеві. Зміна фігур і створення веселої атмосфери залежить від його винахідливості.

У Куявії народився танець, що і дав йому назву "Куяв'як". Цей танець повільний, плавний, вальсоподібний. Бувають "Куяв'яки", в яких фігури виконуються по-різному (швидко, повільно, швидко — чергуються, як куплетна форма).

"Оберек",як і більшість польських танців, — парно-масовий. Цей живий і веселий танець побудований на обертових рухах. Часто його танцюють після "Куяв'яка". Але якщо "Оберек" танцюють самостійно, то у ньому не може бути повільної частини. Пари рухаються по діагоналях чи по прямих лініях. Для "оберека" характерне опускання хлопців на коліно перед дівчиною і стрибки з почерговими викидами ніг назад, так звані "козли". Причому обидві ноги випрямлені в колінах, а корпус сильно нахиляється вперед без перегину в крижах. Дівчина в цей час підтримує партнера.

Гірські райони Польщі — батьківщина багатьох танців. Особливо розповсюджені тут гуральськіта збуйнацькітанці. Гуральські танці може починати одна пара, яка поступово приєднує до танцю інших учасників. Танцюючі пари не поєднуються. В парі виконавці також не тримаються за руки, а рухаються самостійно, один перед одним. Гуральські танці відносяться до числа імпровізаційних. Найскладніші рухи виконують чоловіки. Більшість цих танців виконується на півпальцях. Руки у чоловіків можуть бути опущені, на талії чи з'єднані ззаду. Жінки також тримають руки трохи позаду. Всі рухи виконуються вільно, не напружено. Чоловіки полюбляють тримати у руках топірець (цюпагу).

Танець переважно розпочинає хлопець, йому підтанцьовує дівчина, потім до танцю входять інші, танцюють з вигуками, інколи чоловіки і жінки танцюють окремими групами.

Збуйнацькі танцітанцюють лише чоловіки. Число танцюристів може бути від чотирьох до шістнадцяти осіб. Танець має маршеподібний характер. Для нього типові різкі присідання, притупи, підскоки, а також дзвін топірців, що обов'язкові у цьому танці. Збуй — це народний месник, який захищав бідний люд.

Для збереження достовірних зразків народних танців створені нові форми для популяризації національної хореографії. У цьому велику роль відіграли створені самодіяльні та державні ансамблі. Державний ансамбль пісні і танцю "Мазовше" створений у 1948 році. Його засновниками були Тадеуш Сигетинський і Міра Зиминська-Сигетинська. Танці в ансамблі ставили відомі балетмейстери — Леон Войцехівський, Євген Паплінський та Вітольд Запала. Репертуар ансамблю містив танці всіх регіонів Польщі.

Поруч з уже відомим ансамблем у 1953 році було створено новий Державний ансамбль пісні і танцю "Шльонськ". Він популяризував фольклор Сілезії, промислового регіону Польщі. Створив його письменник і композитор, збирач фольклору професор Станіслав Хадина, а хореографом стала Ельвіра Каменська.

"Шльонськ" демонстрував не тільки фольклорні скарби Сілезії, але й постійно розширював свій репертуар, в який входили танці інших регіонів Польщі.