ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

КЛІНІЧНІ ФОРМИ І ДИНАМІКА ПРОЯВУ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

Інфекційні хвороби, порівняно з незаразними, мають ряд характерних відмінностей: специфічність, контагіозність, стадійність перебігу і формування післяінфекційного імунітету. Кожну інфекційну хворобу викликає певний вид мікроба, який надає їй специфічності. Є лише невелика група інфекційних захворювань (наприклад, грип коней, дизентерія свиней), у патогенезі яких бере участь більше одного мікробного виду.

Здатність інфекційних хвороб до поширення, зумовлену передачею збудника від хворих тварин здоровим при безпосередньому контакті або за допомогою інфікованих об’єктів зовнішнього середовища, називають контагіозністю (заразливість). Найбільш контагіозними вважаються гострі інфекційні хвороби, які швидко і досить широко розповсюджуються серед тварин неблагополучного стада (наприклад, ящур, віспа овець, грип коней тощо).

Особливістю перебігу інфекційних хвороб є також стадійність, що проявляється послідовною зміною інкубаційного (прихованого), продромального (передклінічного) і клінічного періодів з благополучним (одужання) або летальним (смерть) наслідком.

Період від моменту проникнення мікроба до появи перших симптомів хвороби або змін, виявлених при латентних інфекціях за допомогою спеціальних діагностичних досліджень, називають інкубаційним. При різних інфекційних хворобах інкубаційний період неоднаковий і коливається від декількох годин та днів (ботулізм, вірусний гастроентерит свиней, грип коней, ящур, сибірка) до кількох тижнів (бруцельоз, туберкульоз), місяців і років (сказ). Для більшості інфекційних захворювань тривалість його в середньому коливається від одного до двох тижнів. Різна тривалість Інкубаційного періоду, навіть при одній і тій же хворобі, визначається різними причинами: кількістю і вірулентністю збудника, видом воріт

інфекції, резистентністю організму та факторами зовнішнього середовища. Під час інкубаційного періоду відбувається розмноження мікробів, а в деяких випадках (класична чума свиней, ящур) і їх виділення у зовнішнє середовище. Ось чому тривалість його слід враховувати при організації заходів боротьби з інфекційною хворобою.

Продромальний (передклінічний, період провісників), який триває від кількох годин до 1-2 днів. Він характеризується розвитком неспецифічних клінічних ознак: гарячки, анорексії, слабкості і пригнічення.

Період повного розвитку клінічної хвороби, коли проявляються основні, типові для даної інфекції, клінічні ознаки. При всій їх специфічності клінічний прояв навіть однієї і тієї ж хвороби досить різнобічний. Тривалість цього періоду також може значно варіювати.

Якщо хворі тварини одужують, то період повного розвитку основних клінічних ознак змінюється періодом одужання (реконвалесценції). При одужанні організм, як правило, звільняється від мікроба-збудника, а в деяких випадках збудник може протягом деякого часу (іноді досить тривалого) зберігатись в організмі. Такий стан називають мікробоносійством реконвалесцентами (тварини які одужують). Його слід відрізняти від мікробоносійства здоровими тваринами як самостійної форми інфекції.

За несприятливих наслідків інфекційної хвороби загибель тварини може наставати дуже швидко (брадзот овець, сибірка) або через тривалий період часу внаслідок поступового ослаблення і виснаження організму.

Залежно від характеру і тривалості клінічного прояву розрізняють надгострий, гострий, підгострий та хронічний перебіг інфекційної хвороби.

Надгострий перебіг триває кілька годин, а типові клінічні ознаки не встигають повністю розвинутись через загибель тварини.

Для гострого перебігу, який триває від одного до кількох днів, характерний розвиток типових клінічних ознак.

Підгострий перебіг більш тривалий (до 2-3 тижнів), клінічні ознаки також типові, але виражені менш чітко.

Коли збудник не має високої вірулентності або організм є високорезистентним, хвороба проявляється ледь помітно і затягується на тижні, місяці і навіть роки. Такий перебіг хвороби називають хронічним Є ряд інфекційних захворювань, що перебігають хронічно (туберкульоз, бруцельоз, інфекційний атрофічний риніт свиней тощо). При цьому можливі рецидиви хвороби.

Окрім перебігу виділяють форму прояву інфекційної хвороби, яка відображає або загальний характер інфекційного процесу, або його переважну локалізацію. Більшість інфекційних захворювань у своєму клінічному прояві характеризуються наявністю приблизно визначеного і явно вираженого симптомокомплексу, що дає підстави називати таку форму типовою Однак, дуже часто можна спостерігати відхилення від типової форми у бік легкого, або, навпаки, тяжкого перебігу.

Такі випадки відхилення називають атиповою формою. Серед атипових форм клінічного прояву виділяють абортивну форму, коли тварина захворіє, а потім хвороба швидко переривається і настає одужання. У деяких випадках хвороба перебігає з слабо вираженими клінічними ознаками. Такий прояв хвороби називають стертою формою.

Якщо інфекційний процес швидко закінчується одужанням тварини, перебіг хвороби називають доброякісним. При пониженій природній резистентності і підвищеній вірулентності збудника хвороба нерідко набуває злоякісного перебігу, характеризується високою летальністю (ящур у телят і поросят, ньюкаслська хвороба у курей).

У деяких випадках присутність патогенних мікробів в організмі тварини не супроводжується появою клінічних ознак, хоча спеціальними лабораторними дослідженнями вдається визначити обидві фази Інфекційного процесу, у тому числі інфекційно-патологічні зміни і захисні імунологічні реакції, властиві даній хворобі. Таку форму хвороби називають безсимптомною (латентною, прихованою, інапарантною). Ось чому поняття "безсимптомна або латентна форма хвороби" нерівнозначне поняттю "мікробоносійство" та "імунізуюча субінфекція" які є самостійними формами інфекції.

За локалізацією патологічного процесу форми інфекційної хвороби також розрізняються. Наприклад, при сибірці розрізняють септичну кишкову, шкірну, карбункульозну, ангінозну і легеневу; при колібактеріозі - септичну, кишкову, ентеротоксемічну форми. Таким чином, форма хвороби відображає локалізацію та інтенсивність інфекційно-патологічного процесу, а перебіг хвороби - його тривалість.