ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Економічні погляди та теорії А. Сміта.

123 4 5 6

в Великобританії у другій половині XVIII ст. склалися достатні умови для розквіту економічної думки, якою була творчість А. Сміта і Д. Рікардо.

У своїй книжці "Дослідження про природу и причини багатства народів" в якості предмета вивчення політичної економії А. Сміт назвав проблему економічного розвитку суспільства і підвищення його добробуту.

Центральне місце в методології досліджень А. Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої, як і фізіократи, він поклав ідею природного порядку, тобто ринкових економічних відносин. Він виходив з того, що люди, надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею і його продуктами, керуються перш за все прагненням до особистої користі. Але попри особистої користі, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства - зростанню виробничих сил. У зв’язку з цим, він пише про "невидиму руку", яка керує складною взаємодією господарської діяльності індивідів, і "економічну людину".

Економічне життя за А. Смітом, розвивається окремо і незалежно від волі людей‚ і їх свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок про визначеність економічних явищ за об’єктивними законами. Але, керуючись такими міркуваннями, А. Сміт не зміг відобразити історичного перехідного характеру способів виробництва: він розглядав економічні категорії в якості вічних, а не історичних законів.

Як і представники класичної школи, А. Сміт прагнув проникнути у внутрішню фізіологію суспільства‚ і в зв’язку з цим широко користувався методом логічної абстракції. Але не менш важливою задачею економічної науки він вважав за необхідність показати конкретну картину економічного життя, виробити рекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі‚ він зводив у систему поверхневі явища без зв’язку їх з внутрішнім способом дослідження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певного дуалізму його методології.

В результаті економічна система А. Сміта наслідувала всі протиріччя його метода дослідження. І яскравим прикладом того є двостороннє трактування вартості. Свій вплив на економічні погляди Сміта зробило і недостатнє розуміння їм‚ історичних процесів зміни одних економічних відносин - іншими.

Тому в зв’язку з особливостями смітовської методології необхідно звернути увагу на одне із зауважень Й. Шумпетера, який писав: "Якщо ми проаналізуємо хід думок Адама Сміта, то знайдемо в них економічні істини по суті тільки статистичного характеру".

Соціально-економічні теорії А. Сміта

Теорія розподілу праці

Розподіл праці займає ключове місце в економічній системі А. Сміта. Фундаментальне значення цього елементу‚ А. Сміт пояснював, по-перше, тим що розподіл праці являється причиною, що стимулює продуктивність‚ а розвиток виробництва визначає весь добробут країни. Він вважав, що розподіл праці підвищує продуктивність трьома способами:

збільшення вправності кожного окремого робітника;

збереженням часу при переході від одного виду діяльності до іншого;

стимулювання винаходом і виробництвом машин, що полегшують і зменшують людську працю.

По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєю сутністю, і єдиною ланкою, яка поєднує їх в систему, вважав розподіл праці, що виник із-за природної схильності людини до обміну.

В теорії розподілу праці А. Сміт відобразив тенденцію до розвитку машинного виробництва. Він стверджував, що об’єм виробництва і споживання продуктів визначається двома головними факторами: відсотком населення, яке зайняте продуктивною працею, і рівнем продуктивності праці.

Будучи об’єктивним спостерігачем‚ він відобразив процес перетворення робітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його праці. Щоб перервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числа населення, А. Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч і в принципі був проти втручання її в економіку.

Однак А. Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом праці всередині мануфактури і розподілом праці в суспільстві, між підприємствами і галузями. Все суспільство бачилося йому гігантською мануфактурою, а розподіл праці - всезагальною формою співробітництва індивідів.

Теорія грошейТема грошей органічно пов’язана з темою розподілу праці, так як у А. Сміта гроші виступають в якості засобу обміну ("великого колеса обігу".

А. Сміт підкреслював‚ про стихійне виникнення грошей як специфічного товару. Він вилучає гроші і кредит із потреб виробництва, бачить їх підлеглу роль. Але Сміт недооцінював зворотний вплив грошово-кредитних факторів на виробництво. Слабкою ланкою в концепції грошей було і заниження інших їх функцій. Кредит А. Сміт розглядав лише як засіб активізації капіталу.

Підводячи підсумок, можна сказати, що багато чого у А. Сміта, як в теорії розподілу, так і в теорії грошей, вірно і зараз. Однак‚ головною помилкою А. Сміта стало припущення, що розподіл праці виник із-за обміну, а не навпаки. Концепція грошей, його трактовка їх виникнення в результаті дії стихійних сил обміну, розуміння грошей як товару, представляє собою серйозне досягнення економічної науки того часу.

Теорія вартостіВ основу власного дослідження А. Сміт поклав трудову теорію вартості, рахуючи закономірним‚ визначення вартості витраченою працею‚ і обмін товарів‚ відповідно закладеного в цей обмін‚ кількості праці. Їм була здійснена спроба аналізу реальної системи грошово-товарного обміну і ціноутворення‚ в умовах капіталізму вільної конкуренції.

А. Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. "Слово "вартість" - писав він, - має два різні значення: інколи воно означає корисність будь-якого предмета, а інколи, можливість придбання інших предметів, яке дає володіння цим предметом. Першу можна назвати споживчою вартістю, другу - міновою вартістю".

При цьому для А. Сміта характерно визначення вартості тільки кількістю праці, але в аналізі ціни на товар, він коливається між різними визначеннями мінової вартості:

вартістю товару є витрачена на його виробництво праця;

вартістю товару є праця, на яку може бути куплений товар.

Таке положення вірне тільки в умовах простого товарного виробництва. При капіталізмі ж‚ має місце протилежне явище: кількість праці, яка виражена товаром, в результаті операції купівлі-продажу одержує в свою власність‚ ще більшу кількість праці.

А. Сміт вважає, що в обміні, при капіталістичних формах господарства, загальний закон рівноцінності товарів втрачає свою силу. Він приходить до висновку, що в умовах капіталізму робочий час перестає бути постійною мірою, який регулює вартість товару. Тому‚ для умов капіталізму йому прийшлося сконструювати іншу теорію, згідно якої вартість товару утворюється шляхом додавання заробітної платні, прибутку і ренти, що припадають на одиницю товару. Але ця теорія не враховувала постійний капітал.

Раціональним зерном в концепції вартості А. Сміта стало розуміння, що величина вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а тими витратами, які в середньому необхідні для даного стану виробництва. Він також зауважував‚ що кваліфікована і складна праця створює за одиницю часу більше вартості, ніж некваліфікована і проста, і може бути зведена до останньої за допомогою коефіцієнтів.

Про подальший розвиток А. Смітом теорії вартості свідчило‚ розмежування природної і ринкової цін товару, причому перша розумілась спочатку‚ як грошове вираження вартості. А. Сміт писав, що природна ціна товару "як би представляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів". Цим він започаткував дослідження конкретних факторів, що викликали відхилення цін від вартості.

В цілому ж погляди А. Сміта на співвідношення між вартістю і доходами‚ характеризуються подвійністю і протиріччями, що являється наслідком дуалізму його методології

Вчення про заробітну платуВизначаючи заробітну плату, А. Сміт розглядав два стани суспільства: при простому і капіталістичному товарному виробництві. В умовах першого він вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другому способі виробництва‚ він зауважує, що робітник вже не одержує вартість всього продукту своєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу межу заробітної плати‚ А. Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що подальше зниження собівартості робочої сили приведе до вимирання "раси цих робітників".

Однак‚ він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природну (середню, нормальну) зарплату, яка в декілька разів вище фізичного мінімуму. Значне підвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і знову приведе до зменшення заробітної платні.

В протилежному випадку‚ при зменшені зарплатні і відповідно, народжуваності, виникає конкуренція серед підприємців‚ що знову приведе до встановлення середньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А. Сміта‚ про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічної рівноваги.

А. Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата у житті держави, поділяючи країни на три групи:

із прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає і становище працюючих покращується;

із регресивним станом суспільства, коли зарплата падає і становище працюючих стає гірше;

із сталим станом суспільства, коли заробітна плата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишається важким, але постійним.

А. Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вона стимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично не погоджувався з Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорії А. Сміта стало те, що вона сприяла рухові шляхом добробуту суспільства в цілому.

Теорія доходівУ теорії заробітної плати‚ А. Сміт вказував, що із створеної працею і визначеною кількістю цієї праці вартості товару‚ робітнику у вигляді плати за зусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартості представляє собою прибуток підприємця. Деяку суму із цього прибутку він повинен у ряді випадків віддати в якості земельної ренти чи створеного проценту, якщо був використаний заємний капітал.

А. Сміт називав прибутком всю різницю між добавленою працею вартістю і заробітною платою‚ і в цьому варіанті мав на думці додану вартість. В іншій трактовці він розумів під прибутком залишок після сплати ренти, а також проценту, і тоді прибутком називав, по суті‚ підприємницький доход.

Розміри прибутку, за думкою А. Сміта, визначалися розмірами вкладеного у справу капіталу‚ а не складністю і важкістю праці по нагляду і управлінню, як визначали прибуток його попередники. Але він тут же говорив, що прибуток - це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивності капіталу ‚ винагорода капіталістів за їх діяльність, працю, ризик. В цьому випадку подвійне тлумачення викликало явне протиріччя.

В теорії є і інше непорозуміння‚ так‚ якщо прибуток породжується неоплаченою працею, то вона повинна бути пропорційна кількості застосованої праці, а не застосованому капіталу.

Не дивлячись на деякі недоліки в теорії А. Сміта, вона була достатньо прогресивною. Так‚ автор відмічав тенденцію доходу до зниження, і‚ вказував, що він більш низький в розвинутих капіталістичних країнах. Крім того, не слід забувати, що А. Сміт жив більш ніж 200 років тому, і необхідно відноситися до його поглядів з розумінням.

Теорія продуктивної праціА. Сміт прагнув вияснити, які види праці сприяють зростанню багатства нації. Ця проблема зберегла своє значення і до наших днів. Для її вирішення він поділяв працю на продуктивну і непродуктивну.

Продуктивною А. Сміт вважав працю, яка створює додану вартість, і пояснював це‚ на прикладі робітника мануфактури, праця якого збільшує вартість матеріалів над якими він працює, на вартість утримання робітника і прибутку власника виробництва. Працю, яка сплачена із прибутку, А. Сміт називав непродуктивною. Так відомий його приклад про слугу, якого утримують на доходи хазяїна будинку і праця якого не створює вартості.

Однак А. Сміт паралельно висуває ще один принцип розподілу продуктивної і непродуктивної праці: перша втілюється в продукті, що має якийсь термін життя чи служби, а друга ніде не фіксується. Насправді ця умова не є обов’язкова‚ достатньо взяти види праці, які представляють собою продовження сфери виробництва в сфері обігу (транспорт), і твердження втрачає зміст.

Але така трактовка праці дозволяє А. Сміту зробити сміливі зауваження, що праця монарха, урядовців, юристів, армії тощо‚ непродуктивна. Подальша логіка веде до того, що із зменшенням частки непродуктивних робітників у суспільстві‚ швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще раз підтвердила, що А. Сміт був прихильником прогресивної буржуазії.

Теорія капіталуЕкономічна система А. Сміта базувалася на погляді, що капітал представляє запаси, які призначені для подальшого виробництва.

В своїх поглядах на основний і оборотний капітал‚ А. Сміт виражав думки фізіократів, але переборов обмеження їх розуміння продуктивного капіталу (що дає приріст вартості) як тільки капіталу, що зайнятий в сільському господарстві. Категорії А. Сміта застосовуються не до одного капіталу фермера, але і до всякої іншої форми продуктивного капіталу.

Під оборотним капіталом А. Сміт розумів капітал, що застосовується на одержання прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі. і повертається до нього в іншій.

Теорія відтворенняПогляд А. Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядами фізіократів. В його уяві накопичення капіталу проходить через перетворення доданої вартості в змінний капітал, що споживається робітниками. А суспільний капітал повністю складається із змінного, тобто в руках робітників являється заробітною платою. Тут А. Сміт невірно прирівнює величину продуктивного капіталу з величиною його частини, яка йде на утримання продуктивної праці.

Теорія ж відтворення суспільного капіталу у Сміта базується на теорії його вартості. Вартість у А. Сміта розпадається на три частини: заробітну платню, прибуток з капіталу і ренту за землекористування, тобто складається із доходів.

Отже, постійний капітал там відсутній‚ і його ігнорування обмежувало А. Сміту можливість аналізу процесу відтворення, так як те, що вироблялося на протязі року, щорічно і споживалося. Однак‚ А. Сміт виходить із глухого кута, розрізняючи валовий і чистий доход. Якщо під першим він розуміє увесь річний продукт, вироблений населенням даної країни, то під чистим - ту частину, котру населення може віднести до свого споживчого запасу. В результаті у Сміта виходить, що в ціну товару входить не тільки доход, але і авансований капітал.

Таким чином, помилка А. Сміта в тому, що він ототожнює вартість всього річного виробництва з заново створеною за рік вартістю. Якщо остання представляє собою лише продукт минулого року, то перша включає в себе і вартість засобів виробництва, які були вироблені раніше. А. Сміт припустив і ряд інших прорахунків, які витікають із його розуміння вартості. Наприклад, за А. Смітом, в галузі, що виробляє товари споживання, в доход входить як ціна так і продукт. Або пояснення особистого доходу‚ в якості фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде на розширення виробництва.

Не дивлячись на перераховані недоліки. Для свого часу ця теорія мала дуже прогресивне значення. Випадіння постійного капіталу при аналізі відтворення‚ згодом назвуть "догмою Сміта".

Земельна рента

А. Сміт виділяв ренту як виключний доход землевласника, піддавши сумніву те, що рента - це лише процент на капітал, витрачений землевласником на покращення землі, так як землевласник одержує ренту і за землі, що не зазнавали покращення. Так А. Сміт відділив ренту від орендної плати, довівши, що прибуток на капітал являється тільки надбавкою до первісної ренти. Таким чином, тільки земельна рента у Сміта‚ представляє собою відрахування із продукту, який був витрачений на обробку землі. Однак через дуалізм своєї методології, А. Сміт бачить в ренті також винагороду землевласника за право користування його землею. У поглядах А. Сміта зустрічаються і елементи фізіократичної теорії: рента є "витвір природи, який залишається за вирахуванням і відшкодуванням всього того, що можна вважати творінням людини".

Із сказаного видно, що А. Сміт не дав ренті точного визначення, хоч в його теорії було багато правильних ідей і думок. Наприклад, він зауважував, що відмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утворення диференційованої ренти.

123 4 5 6