 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Образ вогню як символ стану душі ліричного героя 12
ВСТУП Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві, в дрібнопоміщицькій родині. За підрахунком одного з критиків М. Рильського, у цілому це складає більше 25 збірок оригінальних поезій і понад 250 тисяч рядків поетичних перекладів, а до того слід додати ще численні статті і дослідження з історії літератури, народної творчості, театру, багато публіцистичних виступів. М. Рильського справедливо відносять до одних із найвпливовіших майстрів слова української та світової літератури. Близько шістдесяти років тривала діяльність М. Рильського в українській поезії, в якій він посів, за значенням свого художнього внеску, одне з перших місць після І.Франка і Лесі Українки. Колосальною за обсягом була його праця на терені художнього перекладу, головним чином поетичного. Як учений і критик він багато зробив для осмислення історії дітератури та її сучасного досвіду; перу поета належить також раці з фольклористики, мисецтвознаства (лексикографія та стилістика української мови), теорії перекладу1. Творчий шлях Рильського, що тривав понад півстоліття, був справді складним: від співця «лісових ідилій» до поета-трибуна, від аполітизму та нейтральності до активної участі в соціалістичному перетворенні світу, від неокласика до класика. Цей поступ відбувався не сам по собі, а внаслідок напруженої, титанічної роботи. В автобіографічних записах поет згадує про пергий вірш «Прошак», написаний ним у семирічному віці. У судженнях критиків про першу книжку «На білих островах» (1910) здебільшого наголошується, що вона напівдитяча. Але слід зауважити, що для свого часу і для поетового віку вона досить «доросла». Уже на підставі цієї нижки можна говорити про бездоганне чуття ритму, про розмаїтість тем і мотивів, про неабиякий злет творчої фантазії, тобто про всі складники поетичного таланту2. ___________ 1Дончик В.Г. Історія украхнської літератури ХХ століття. К. 1998. – 464 с. – С. 110-111 2Крижанівський С.А. Максим Рилльський. К. 1985. – 126 с. – С. 10-11 За вісім років, які відділяють першу книжку від другої, пред читачем постав уже цілком дорослий, двадцятитрьохрічний поет, в творчості якого відбулася значна еволюція. Удосконалилась його техніка, зросло поетичне вміння, визначились смаки та уподобання. Книжка лірики «Під осінніми зорями», яка охоплювала творчість поета від 1911 до 1918 року і яку, за словами втора, «сласично зле видало видавництво «Грунт», містила 156 віршів. Вона справді відбила й напруженість пошуків ідейного та естетичного ідеалів, й дезперечне зростання майстерності автора. В цілому ж у творчій біографії Рильського немалу роль відіграли саме вірші із другого видання «Під осінніми зорями», але саме вихід цієї книжки став приводом для різких обвинувачень поета цієї в аполітизмі, неокласицизмі, естетизмі. Немало закидів викликала і наступна книжка «Синя далечінь» (1922), у якій справді існувало протиставлення романтичної синьої далечі навколишнй дійсності. Однак ряд творів у книжках «Під осінніми зорями» та в «Синій далечині» збагачували українську лірику мотивами любові до життя й природи, досконалістю форм, образами, зрештою, воєю щирістю та безпосередністю. Поезії «На білу гречку», «Яблука доспіли», «Єсть ім’я жіноче», «Мені снилось», «Червоне вино», «Вже червоніють помідори» з книжки «Під осінніми зорями», «Тиша», «Солодкий світ», «Стародавній роман», «На вулицях вода синіє», «Я знов на драбинчастім возі», «Рибальське посланіє», «У теплі дні збирання винограду» з «Синьої далечіні» входдили в антології як справжні шедеври пожовтревої української лірики1. Початком нового етапу в творчості М. Ртльського став 1923 рік, коли поет після гострої критики збірки «Синя далечінь» за «втечу в минуле» у листі до редакції київської газети «Більшовик» не тільки ________ 1Крижанівський С.А. Максим Рилльський. К. 1985. – 126 с. – С. 11-17 відкинув закид, а й стверджував, що працював над своїм ідейним переозброєнням. Протягом 20-х років крім «Синьої далечіні» вийшли «Поеми» (1924), «Тринадцята весна» (1926), «Крізь бурю й сніг» (1925), причому перша з цих двох була створена раніше, а видана пізніше, друге видання книжки «Під осінніми зорями» (1926), «Де сходяться дороги» (1929) та «Гомін і відгомін (1929). Крім того окремим виданням вийшов переклад «Пана Тадеуша» А. Міцкевича1. Чимало місця у творчості Рильського займають ліроепічні етюди, такі як «Буря» та «Перед весною», характерні епічною виразністю картин, легкою іронічною умішкою, або сповнений усміху та парадоксів вірш «Другерибальське посланіє, зовсім не до рибалки адресоване». У часи війни поет явив гідну подиву творчу активність. Протягом 1941-1946 рр. видано книжки «За рідну землю (1941), «Слово про рідну матір», «Світова зоря» та «Світла зброя» (усі – 1942), «Велика година» (1943), «Неоалима купина» (1944), дві поеми – «Жага» (1943) та «Мандрівка в молодість» (1944). А крім того, вийшла книжка публіцистики «Народ безссмертен» (1942), книжки вибраних творів українською та російською мовами. Влітку 1945 створено чудовий цикл любовної лірики «Остання весна». Також вийшли такі книжки ,як: «Віртість» і «Чаша дружби» (1946), «Мости» (1948), «Братерство» (1950), тритомне видання «Поезії» (1946-1949), твори для дітей та юнацтва – «День ясний» (1948), « Урожай» (1950), вибрані твори українською та російськими мовами (1950). Книжки «Наша сила» та «Весняна пісня» (1952), а певною мірою й «Ранок нашої відчизни» (1953) та «Сад над морем» (1955) можна вважати «перехідними». Ці книжки позначились новими поетичними відкриттями, які здобувалися в подорожах по рідній землі, що для Рильського означало й подороді у нові сфери прекрасного2. ________ 1Крижанівський С.А. Максим Рилльський. К. 1985. – 126 с. – С.17 2Там же – С.23, 34, 39, 41 У наступній книжці «Зграя веселиків» (1960), в яку входили й вірші з «Голосівської осені» поет розвиває мотиви невмиручості народного мистецтва, знчення мовия к першоелемента літератури, дружби поетів. Рильський розумів, що мистецтво тільки тоді служить народові, коли воно пройняте оптимізмом і життєстверджуючими комуністичними ідеями.1 В зв’язку з обраною темою, ми більше акцентуватимемо на першій збікці Масима Рильського « На білих островах»1. Цикл «На білиз островах» уже тоді був задуманий як своєрідна лірична поема. Друга частина циклу була надрукована в 1914 році у «Літературно-науковому віснику» під назвою «Лютючий човен», з позначкою «друга частина ліричної поеми «На білих островах». Перед нами твір з досить примхливим ритмічним узором, зі своєрідним внутрішнім сюжетом. Поет опиняється на пливучих островах, тобто на хмарах, але сягаючи під небеса, все ж він змушений визнати: «Це лиш мрії, це лиш мрії… Так… я на землі, Де, хоч сонце сяє й гріє, А весь світ у млі…»3 Вірші пройняті сумом, бажанням утекти «на білі острои», де поет міг би залишитись наодинці зі своїми скорботами, своїм хворим від нещасного кохання серцем. У цих мотивах і настроях відчутні не стільки реальні переживання, скільки літературні ремінісценції2. У всьому – в темах і мотивах, в образах і картинах, а головним чином у тому, що поет за лічені дні й роки проходив курс поетичного уміння, видно неабиякий поетичний талант. У книжці «На білих островах», як гени а клітині, були закладені чи не всі визначальні риси поетичного почерку зрілого Рильського. Творчому формуванню поета сприяли Фет і Тютчев, ________ 1Крижанівський С.А. Максим Рилльський. К. 1985. – 126 с. – С.47, 50 2Там же – С.11-13 3Новиченко Л.М. Поетичний світ Максима рильського К.,, 1980, С. 61 Брюсов і Блок, Вяч. Іванов та І. Анненський, а також французькі символісти і парнасці Бодлер, Рембо, Верлен1. Як вважає професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко, стати поетом Максимові воістину було написано на роду. «З малих літ його оточували люди культури — батько Тадей Розеславович був київським шістдесятником XIX століття. Як і мовознавці Павло Житецький і Кость Михальчук, історик Володимир Антонович, композитор Микола Лисенко, драматург і театральний діяч Михайло Старицький»2. Павло Тичина в збірці «На білих островах» згадував, як йому відчувся у тоненькій книжці молодого побратима протест проти нудної і сірої дійсності, як, зачитавшись його віршами під час лекції з богослов'я, він піднісся духом й пройнявся ясними, хоч і невиразними сподіваннями на майбутнє3. Згодом Іван Франко назве Рильського «абсолютним паном форми»4. Взагалі, переважна більшість тогочасних відгуків — схвально-доброзичлива. Микола Зеров напише: «З’явилася невеличка, свіжа, сливе дитяча книжечка його перших поезій, яку однаково прихильно зустріли у всіх тодішніх таборах літературних»5. Актуальність даного наукового дослідження полягає у необхідності глибше дослідити тему, висунуту у заголовку роботи, так як на сучасному етапі в нас є більші можливостей та об’ємніший огляд критичної літератури стосовно збірки М. Рильського «На білих островах» Мета роботи: висвітлення образів вогню та води ранньої збірки М.Рильського «На білих островах». ________ 1Крижанівський С.А. Максим Рилльський. К. 1985. – 126 с. – С.13 2Панченко В. Максим Рильський, poeta Maximus: Спроба життєпису поета напередодні 110-річчя від дня його народження // День. – 2005. – С. 18-19. 3 http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/na_bilih_ostrovah,__abo_sto_rokiv_tomu.html 4http://yandex.ru/sitesearch?text=максим+рильський+&searchid=102134&lr=213&web=0 5Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського. К., 1990. - — С 548.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1. Здійснити аналіз теоретичних праць із проблеми дослідження символу як універсальної категорії, що відбиває специфіку міфопоетичного світопізнання; 2. Описати поетичну та значеннєву парадигми символу вода; 3. Визначити напрямки контекстуальної реалізації образу вогонь. Об‘єктом дослідження є збірка «На білих островах» М.Рильського. Предметом курсової роботи виступаєобраз вогню та води у збірці М.Рильського «На білих островах». Методи використані у даному дослідженні: метод аналізу (на основі вибраної літератури), дескриптивний метод (опис через слова-дескриптори), діахронічний метод (аналіз творчесті впродовж конктертого відрізку часу). Курсова робота має типову структуру: вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел. У вступі подається короткий огляд творчості Максима Рильського, визначено мету, об’єкт, предмет, актуальність та методи наукового досліждення. У розділі І ми поглинаємося в проблематику символу води у першій збірці М. Рильського «На білих островах». Розділ ІІ присвячено образу вогню в поезії названої збірки. Завершують курсову роботу висновки, в яких ми даємо коротку характеристику роботи та висловлюємо власну думку щодо досліджуваної теми. Список використаної літератури містить 27 джерел. При проведенні даного наукового дослідження, були виконані праці таких науковців як: Агеєва В., Білецький О., Білодід І.К., Борщевський В.М, Гальченко С.А, Дончик В.Г., Ільєнко І.І., Крижанівський С.А. Мартич Ю.М., Новиченко Л.М., Панченко В., Садовська Д.О та інші.
РОЗДІЛ І. Образ вогню як символ стану душі ліричного героя Незважаючи на широкий спектр публікацій, присвячених творчості Максима Тадейовича Рильського (Бандура О., Борщевський В., Жулинський М., Зеров М., Ільєнко І., Килимник О., Крижанівський С., Лавріненко Ю., Маланюк Є., Монастирецький Л., Неділько В., Нитченко Д., Новиченко Л., Павличко Д., Таран Л., Талалай Л., Фасоля А., Филипович П., Цимбалюк В., Шудря М., Якубець М., та ін.), ранній період його творчості, пов’язаний із неокласичними вподобаннями поета та з такими темами як кохання, природа, душевні переживання, сум, які насичені численними образами і не є детально дослідженими. В даному розділі ми акцентуватимемо увагу на образі вогню в збірці Максима Рильського «На білих островах». Як відомо, образ – це будь-яке явище уявного світу, котре завдяки творчій художній діяльності письменника сприймається читачем як щось цілісне, завершене, зриме. Характеризуючи образ як поняття, можна сказати, що через образ у людськiй свiдомостi уявляється специфiчна конкретно-чуттєва форма вiдображення дiйсностi. О. Потебня розглядав символ не лише як стилiстичну категорiю, а i як продукт культурно-iсторичного розвитку людства, пов’язаний iз мовою, свiтоглядом, пiзнанням свiту. «Тiльки з точки зору мови можна привести символи до порядку, що вiдповiдає уявленням народу», – зазначає Олександр Потебня.1 Слово «символ» у сучасної людини викликає не тiльки абстрактнi поняття чи конкретнi уявлення, асоцiацiї, образи, а й вiдчуття таємничого, загадкового, вiдчуття безмежного в пiзнаннi внутрiшнього свiту та свiту навколишнього (мiкро- i макросвiт). У перекладi з грецької мови символ означає «з’єднувати», «зливати», «зв’язувати»; «знак, пiзнавальна ознака». _________________ 1Потебня А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. – Х., 1860. – С. 8. Сучасний український фольклорист Микола Дмитренко подає Вогонь – за народними уявленнями, найвеличніший дар сонця-неба, він святий, Божий, праведний. Предки сприймали вогонь як живу істоту, яка горить у душі кожної людини. Символічний зміст образу вогню – сила почуття, душевний неспокій – закорінений у міфологічних уявленнях про вогонь – творчу космогонічну силу. Вогню приписували активну, дієву роль у світотворенні, освоївши вогонь, наші предки стали володарями світу, через вогонь стрибали, щоб очиститися, уберегтися від злих духів2. Використання образу вогню притаманно великій кількості знаменитих українських письменників таким як Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Максим Рильський, Леся Українка, Іван Драч, Микола Коцюбинський, Павло Тичина, Іван Франко та багато інших. В нашому випадку, метафоричний образ вогню виступає в різноманітних нюансах, він передає почуття кохання, уособлене в символах іскор, полум’я, попелу тощо. Цей образ проймає всю збірку, раз у раз виринаючи в більшості віршів. Джек Тресіддер визначає вогонь як божественну енергію, очищення, одкровення, перетворення, відродження, духовний порив, спокусу, честолюбство, натхнення, сексуальну пристрасть; сильний і активний елемент, який символізує як творчі, так і руйнівні сили. Графічно вогонь в алхімії зображався у вигляді трикутника, тому що вважався субстанцією, що об'єднує три останні: землю, воду та повітря. На буденному рівні вогонь — це захисний, заспокійливий образ (домашнє вогнище). Але він може бути і грізним образом руйнівних сил природи3. ____________ 1Дмитренко М. Українська фольклористика другої половини ХІХ столiття: - К., 2004. – С. 334. 2Войтович В.М. Українська міфологія. – К. : Либідь, 2002. – 664 с. – С.83 3Дончик Г. Історія української літератури XX століття. К. с. 464. – С. 115.
Ліричний герой у М.Рильського пригадує своє весняне кохання, може, сам вогонь навіває ці спомини, в цей момент він поувається «смішним», «слабким», «страждаючим», «наївним», «обманутим», якась важкість відчувається завдяки цим епітетам. Важкість триває недовго, на противагу їй автор намагається заспокоїти свого ліричного героя, що все минає, що це хоч і сильні відчуття, але не сильніше за його дух. Читаючи цю збірку можна провести паралелі із збіркою Івана Франка «Зів’яле листя». Там ліричний герой переживає такі самі відчуття, але з зовсім іншої точки зору. В Максима Рильського, вірші сумні, переповнені болем і вогонь асоціюється переважно із чимось болючим. На противагу йому, у Івана Франка сам вогонь навіває ліричному герою спомини, і він відчуває себе «сильним», «свобідним», «веселим», «щирим», «лагідним», відчувається легкість, на противагу якій стають такі метафоричні словосполучення як «жалісна туга», «дрижання нервове», «погляд розпуки», «холодна тривога», «біль німий» та інші. Виходячи з творчості М. Рильського в цілому, можна простежити, що особливе місце в ній належть пейзажній ліриці. Його рання творчість не є винятком. Одрази природи, різних архетпів пронизують всю збірку викликаючи захват у читачів. Одним із домінуючих архетипних образів є образ вогню, за допомогою якого митець зміг детально передати душевний стан ліричного героя. В красі природи, поет маскував переживання: « Весна сіяє і сміється Лиш не сміюся я.. В стражданнях, в муках серце б’ється, Горить душа моя. Гаї, поля, стави і луки Як рвуся я до вас, Бо, може, серед вас про муки Забуду.. хоч на час1.» _________________________ 1Максим Рильський, Собрание сочинений, том І. поезия 1907-1929. 536с. – С.38
Тут простедується образ вогню як стану душі ліричного героя. Так само, і в «Сердечних глибинах» автор чи не на самому початку порівнює образ вогоню із коханням, якому надає сміхитливий відтінок страждання: «Любов моя смішна - я добре й сам це знаю, Але – не гасне все вона, Як іскра огняна, вона в душі палає – Любов моя смішна.1» Одною із творчих рис Максима Рильського є вміння поєднювати різні образи роблячи їх одним цілим. Образ кохання, що виражений через вогонь – незгасний, безсмертний. Автор надає вогню неземної сили і великої могутності. Але в наступних строфах уже відчуваються песимістичні настрої поета стосовно своєї щирості в пориваннях та власного майбутнього: «Без краю я смішний.. Кохання рве на шмаття, Без жалю спалює дух мій, Блакитні зграї мрій.. Яке пала багаття! Ах! Я смішний, смішний!2» Ці рядки чітко передають стан юнацької закоханості, описують якими палючими відчуттями переповненийй ліричний герой, недивлячись на те, що суб’єкт кохання «глузувала, стоптала всю його любов і серце без жалю пошматувала». Це вказує на сильний дух ліричного героя. А ______________________ 1Максим Рильський, Собрание сочинений в двадцати томах, том І. поезия 1907-1929. 536с. – С.43 2 Там же. кільцеве повторення надає поезії специфічного семантичного відтінку. Також тісно пов’язана тема вогню із кохання в ще одному вірші під назвою «Лист»: «.. І пісню я тобі віддав. А ти.. ти з пісні насміялась, Ти не повірила мені, Ти навіть з сміхом розірвала, А потім.. потім показала Мої розірвані пісні. З очей полялися ридання – Але не бачила ти їх… Не погасила ти кохання Своїм жорстоким глузуванням, Не погасила мрій моїх!1» Ніякі глузування нездатні погасити щирі, відверті відчуття. Використовування автором апосіопези, розривів, повторювання передають читачу всю емоційну навантаженість написаного. Автор намагається майстерно донести, що вогонь, який всередені, ця нездоланна любов і відвертість - понад усе і її не порушить навіть найжорстокіша байдужість. Можна простежити, що образ вогню властивий ліричному герою саме в моменти його душеного занепаду, коли руки опускаються надії майже не залишилось, але під кінець він все ж знаходть сили жити далі. В наступному вірші проводиться паралель між зіркою та серцем: «Ніч спустилась. Сяють зорі В темній вишині, В незмірянному просторі Світяться огні. …Та у серці згасла зірка. ______________________ 1Максим Рильський, Собрание сочинений в двадцати томах, том І. поезия 1907-1929. 536с. – С.45 Пісня не дзвенить, А ридає гірко, гірко, Молить і кричить.1» Отже, образ вогню на пряму пов’язаний саме з душевним станом ліричного героя, адже сама душа, яка «молить і кричить» – виражається тут через вогонь. Наступним прикладом, в якому простежується образ вогню, як «Ні, ні… не вірю я… о, як в грудях горить Огонь розпачу! Так це омана лиш? Не плач же, серце, цить! Ні… я спокійний вже… не плачу… Спокійний? Так, пройшло, минулося усе, Все ніч покрила, І я в самотині… розпука серце ссе І розпускає чорні крила.2» У цих рядках спостережуються внутрішні протиріччя ліричного героя. Він сам переконує себе, що «огонь розпачу» в грудях погас, заспокоює себе. Прочитавши лише декілька рядків, можна відчути всю гаму емоцій поета, під час написання цього літературного витвору. Важко не помітити, що в рядках усе сказано лаконічно і водночас розгорнуто, насичено, емоційно. Вже роблячи висновок із прочитаних віршів можна простежити, що образ вогню, асоціюється у Максима Рильського із чимось негативним, болючим, пекучим. Він передає ним саме біль, душевні переживання та пориви.
______________________ 1Максим Рильський, Собрание сочинений в двадцати томах, том І. поезия 1907-1929. 536с. – С.47 2Там же. – С.48 Властивості вогню (палати) автор також присвоює такому відчуттю як «сум»: «Та ні, побачив сльози я… Не згине слава ще твоя – Побачив сльози я. Недаром ти весь вік страждав: Я бачив – сум в очах палав, Недаром ти страждав.1» Із цих рядків виникає відчуття, що людина залишається людиною, лише коли здатна на самопожертву. Саме той сум, що переповнює очі, робить її «Людиною» з великої літери. «Я бачив – сум в очах палав» - із цих рядків випливає, що ліричний герой спотерігач, а не безпосередній учасник подій. В наступному вірші-заклику, Максим Рильський поєднює образ вогню із надією: «Гей удармо в струни, браття, В золотії, Розпалімо знов багаття З іскр надії…1» Спочатку ці слова звучать непереконливо, ніби з ноткою сумніву, але завершується цей вірш трохи видозміниними рядками в яких більше немає сумніву: «Вдармо ж в струни разом, браття, В золотії, Ропалімо знов багаття З іскр надії!2» Також можна підмітити, що початок вірша схожий на заклик, а кінець – уже на прямий наказ діяти, а не просте спонукання. ___________________ 1Максим Рильський, Собрание сочинений в двадцати томах, том І. поезия 1907-1929. 536с. – С.52 2Там же. Цикл «Сердечні глибини» завершує вірш, в якому також яскраво простежується досліджувана тема: «Моя стежка вростає тернами, І погасла мета золота, Я з журбою іду манівцями І співаю з гіркими сльозами: Ох.. погасла мета! В серці розпач розгортує крила, Так, як ворон, що з дуба зліта, І любов там всі квіти спалила, І мета, що так ясно світила – Ох, згоріла мета!1» Очевидно, що ліричний герой переживає важкий період в житті, так як автор використовує такі словосполучення, як «погасла мета»,«мета згоріла». Відчувається розчарування, журба, сум. Ця сама тема властива і останньому, одинадцятому віршу із циклу «На білих островах»: Це лиш мрії, це лиш мрії… Так… я на землі, Де хоч сонце сяє й гріє, А весь світ у млі… Мрії, мрії золотисті, Чом ви лиш мрії, Серця пориви огнисті, Чом ви.. без надії?..2» «Серця пориви огнисті» - це так звані стримління, цілі, бажання, які існують навіт втративши надію. Отже, образ вогню є одним із найбільш використовуваних в ___________________ 1Максим Рильський, Собрание сочинений в двадцати томах, том І. поезия 1907-1929. 536с. – С.54 2Там же. С. 61 літературі як українській, так і світовій. Він може символізувати і найвеличніший дар сонця-неба, сприйматись, як жива істота, яка горить у душі кожної людини. Митець надає вогню силу почуття, душевний неспокій. У своїй ранній творчості Максим Рильський багато уваги приділяв пейзажним образам, бо в тому бурхливому неспокійному житті, у тій круговерті війн та смертей, що супроводжувала перші два десятиліття XX ст., саме природа залишилася єдиною відрадою, чистим, незаплямованим людською ненавистю джерелом натхнення. Архетипний образ вогню пронизує всю збірку, передаючи всі нюанси душевного стану ліричного героя.
РОЗДІЛ ІІ. 12 |
