Приорітетні напрями розвитку науки України у сфері наукового розвитку: ¦ фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизня-них наукових колективів, що мають світове визнання; ¦ прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ри-нок; ¦ вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвит-ку; ¦ розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтова-ної ринкової економіки; ¦ наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я люди-ни та екологічної безпеки; ¦ система інформаційного та матеріально-технічного забез-печення наукової діяльності; у сфері технологічного розвитку: ¦ дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; ¦ розроблення засобів збереження і захисту здоров'я люди-ни, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування; ¦ розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій; ¦ розроблення сучасних технологій і техніки для електрое-нергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агро-промислового комплексу, легкої та харчової промисловості; у сфері виробництва: ¦ формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (техно- парків, інкубаторів тощо); ¦ створення конкурентоспроможних переробних вироб-ництв; ¦ технологічне і технічне оновлення базових галузей еконо-міки держави; ¦ впровадження високорентабельних інноваційно-інвести-ційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвид-шу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі вироб-ництва і тенденціях його розвитку. Невід'ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попи-ту, пропозицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво. Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об'єкт, що вивчається і реалізується за допомогою спостереження і експерименту. На рівні емпіричного пізнання відбувається відбір та опис фактів, здійснюється таке їх узагальнення, при якому факти подаються у вигляді системи, показуються їх залежності. Теоретичне дослідження концентрується навколо універсальних законів і гіпотез. Теоретичне пізнання характеризується абстракцією, визначенням і т.п. З їх допомогою встановлюються закономірності, сутність явищ і процесів. Процес емпіричного і теоретичного пізнання - це не тільки логічна проблема, але однаковою мірою методологічна проблема. Проблематика відносин між емпіричним і теоретичним пізнанні особливо актуальна в області методології. Перехід від фактів до теоретичних висновків, процес висвітлення нових фактів і проблем призводять до виникнення наступних чотирьох основних ситуацій: Нові факти можуть бути пояснені в рамках вже існуючої системи понять. Для опису та пояснення нових фактів потрібне введення нових термінів і понять. Нові факти та проблеми вимагають, щоб для їх пояснення. була розроблена спеціальна теорія. Нові факти і нові проблеми вимагають кардинального перегляду вихідних принципів колишньої системи поглядів. Характерні особливості теоретичного дослідження На теоретичному рівні дослідження з’являються особливі відображення об’єкта дослідження – відображення, які не мають безпосереднього аналога в чуттєвому епіричному знанні. При цьому виділяються і формуються нові – ідеальні об’єкти дослідження, які заміщають емпіричні дані. На теоретичному рівні предмет дослідження реконструюється ідеально ( тобто в мисленні) Наукова теорія абстрагується від багатьох властивостей об’єкта і виділяє тільки суттєві з них, створюючи теоретичну модель.. Таким чином на теоретичному рівні дослідження об’єктом його стає весь попередній емпіричний досвід, а предметом дослідження – побудова самих теоретичних об’єктів. Теоретичне дослідження дозволяє на основі зконструйованих ідеальних об’єктів глибше проникнути в сутність явищ, зрозуміти глибинні закономірності змін і зв’язків явищ і поставити іх на службу практиці. На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні загальні педагогічні закономірності, які дозволяють пояснити раніш відкриті факти, а також передбачити майбутні події і факти. Результатом теоретичного дослідження стає установлення структурних зв’язків між ідеальними об’єктами, тобто створюється цілісна теорія. Поняття «науковий метод» можна охарактеризувати як цілеспрямований підхід, за допомогою якого досягається певна мета, щось пізнається або вивчається. Ця категорія охоплює комплекс внутрішніх і зовнішніх дій дослідника. Тому, з одного боку, метод розглядають у процесуальному плані, як загальну модель дослідницьких процедур, а з другого, - як спосіб їх реалізації в інтелектуальних та практичних операціях дослідника. В такий спосіб під методом слід розуміти систему прийомів, що застосовуються для досягнення мети і завдань дослідження. Системне використання методів потребує їх певної класифікації. У науковій літературі, як правило, вирізняють методи теоретичного і експериментально-емпіричного рівнів, та методи кількісної обробки дослідницьких результатів. |