ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Гігієнічне та епідеміологічне значення води.

12 3

ТЕМА: Гігієна води.

ПЛАН:

Гігієнічне та епідеміологічне значення води.

Забруднення і самоочищення водойм.

Санітарна охорона водойм від забруднення.

Система водопостачання населених міст.

Гігієнічне та епідеміологічне значення води.

Здоров'я людини великою мірою залежить від одного із найважливіших чинників навколишнього середовища — води. В нашій країні, як і в усьому світі, постійно зростає об'єм водоспоживання, що зумовлено, зокрема, концентрацією населення в містах. В житлових будинках, які забезпечені санітарно-технічним обладнанням і гарячим водопостачанням, витрата води на одну людину досягає 250—350 л на добу. При цьому вода витрачається на такі потреби: підтримування чистоти тіла, в тому числі гігієнічний душ (120—150 л), прання білизни, приготування їжі і миття посуду (близько 100 л), прибирання житла, вилучення нечистот за допомогою каналізації і т. ін.

Вода потрібна для підтримування чистоти у громадських будівлях (школах, клубах), поливання вулиць І зелених насаджень, проведення масових оздоровчих заходів (плавальні басейни) тощо. Великої кількості води потребує сільське господарство. Для вирощування 1 т пшениці потрібно 1500т, рису — 4000 т, бавовнику — 1000 т води.

Вода необхідна для побудови багатьох структурних елементів організму людини, тварин і рослин. Кількість води у тілі людини становить пересічно 70 % його маси. Основна кількість води знаходиться у клітинах тканин і тільки 18—20 % припадає на частку позаклітинної води. Вміст води у різних тканинах і органах різний. Так, у скелеті міститься 22 %, у печінці, м'язах, мозку, серці та в інших органах — 70—80 %, в плазмі крові — близько 90 %, у поті і слині — 99,5 % води.

Вода потрібна людині для забезпечення нормального функціонального стану організму, оскільки вона є середовищем, в якому чиняться обмінні процеси. З водою кінцеві продукти обміну вилучаються з організму через нирки, легені, кишки, шкіру. Причому вода протягом доби втрачається в таких об'ємах: із сечею виділяється пересічно 1,5 л, шляхом потовиділення — близько 0,5 л, через легені з видихуваним повітрям — 350 мл, з калом — 100—150 мл води.

В осіб, що працюють у гарячих цехах, або в жарку пору року втрата води організмом за рахунок підсиленого потовиділення може досягати 6—10 л. Велика кількість води може виділятися з організму при деяких захворюваннях (діабеті, харчових отруєннях).

Організм людини не може виносити зневоднення. У разі витрати 1—1,5 л води виникає спрага, яка є сигналом для відновлення водного балансу. За звичайних температури і вологості навколишнього середовища водний баланс дорослої людини становить 2,2—2,8 л. Втрата води в об'ємі 20—25 % маси тіла за температури повітря ЗО °С або вищій може призвести до смерті.

Добова потреба у воді покривається за рахунок рідини, яка вводиться в організм (питна вода, чай та інші напої, рідкі страви — 1,5 л), за рахунок води, яка міститься в харчових продуктах (600—900 мл), і тієї, що утворюється в тканинах під час окислення харчових речовин (300—400 мл). Відомо, що під час окислення 100 г білків утворюється 41 г води, внаслідок окислення жирів — 107 г, крохмалю — 55 г.

Отже, потреба у воді визначається не тільки нормальним перебігом фізіологічних процесів, а й витратою її на гігієнічні, господарсько-побутові і виробничі потреби.

Середньодобові норми водоспоживання на одного мешканця використовують, проектуючи централізоване водопостачання населених пунктів з різним ступенем благоустрою. Для неканалізованих районів житлової забудови, в яких населення користується водою з водорозбірних колонок, норма витрати води на одного мешканця становить 30—50 л на добу.

Велике значення має хімічний склад води, оскільки він може впливати на перебіг захворювань, зокрема, викликаних надмірним або недостатнім надходженням в організм людини мікроелементів. Відомо, що разом з водою в організм надходять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, які відіграють велику роль вобміні речовин. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний, тому можлива як нестача, так і надмірна кількість їх в їжі та воді, внаслідок чого у людей можуть розвиватися захворювання — геохімічні ендемії. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де у мінеральному складі ґрунту і води відсутні або, навпаки, присутні у надмірній кількості ті чи інші мікроелементи.

Так, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі порушуються функції щитовидної залози і розвиток організму, виникає ендемічний зоб. Щоб запобігти цьому захворюванню, у районах, ендемічних щодо зоба (захід України), люди повинні споживати сіль з додаванням йодиду калію (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має присутність у воді такого мікроелемента, як фтор, який вимивається водою з ґрунту і гірських порід. Вміст фтору у воді 1 мг/л сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Надходження в організм підвищеної кількості фтору викликає захворювання — флюороз. Воно проявляється в ураженні емалі зубів у вигляді пігментних жовтих або брунатних плям. Якщо вміст фтору у воді перевищує 5 мг/л, то уражається і кістково-суглобовий апарат. Нестача фтору у воді (менше 0,7 мг/л) призводить до розвитку іншого захворювання зубів — карієсу. В зв'язку з тим що у більшості джерел водопостачання міститься мало фтору, водогінну воду в деяких містах збагачують фтором, тобто фторують. Фторування провадять фторидом або кремнефторидом натрію.

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемоглобінемія). Це захворювання розвивається в разі споживання води з підвищеною концентрацією солей азотної кислоти — нітратів. Частіше хворіють діти, якщо молочні суміші для них готують на воді з вмістом нітратів понад 45 мг/л. Нітрати у травному каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються у нітрити, які в крові поєднуються з оксигемоглобіном і утворюють метгемоглобін, неспроможний переносити кисень. Таким чином, знижується рівень кисню в крові. Все це проявляється ціанозом слизової оболонки очей, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на кишки, серцево-судинну систему.

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит та ін. Збудники цих захворювань з'являються у воді в разі попадання в неї виділень хворих і бактеріоносіїв. Це може статися під час масових купань у водоймі, у разі забруднення нечистотами території, яка оточує водойму, або скидання їх у водойму суднами тощо. Збудники інфекційних захворювань можуть потрапляти у підземні води з неправильно влаштованої вигрібної ями, а в колодязну воду — із забрудненими відрами. Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапили у воду, можуть тривалий час зберігати життєздатність.

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть знаходитися яйця гельмінтів. Через воду передаються і зоонозні інфекції. Так, з сечею хворих на лептоспіроз гризунів, свиней, корів у водойму можуть потрапити лептоспіри, які викликають захворювання в людини. В організм людини лептоспіри надходять з питною водою, забрудненою лептоспірами, а також крізь слизову оболонку і ушкоджену шкіру. Збудники туляремії, бруцельозу, сибірки можуть потрапляти у водойму не тільки з виділеннями хворих тварин, а й з їх трупами.

Отже, постачання достатньої кількості доброякісної води є найважливішим оздоровчим заходом і одним із неповних елементів благоустрою населених місць.

12 3