ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Парламентське красномовство.

1 234

Політична мова взагалі й парламентська зокрема – це особлива знакова система, призначена для досягнення консенсусу, прийняття й обґрунтування політичних і соціально-політичних рішень в умовах плюралістичного суспільства, у якому людина виступає суб’єктом політичної дії.

Парламентський виступ – це публічне намагання переконати аудиторію в доцільності певної ідеї, заходів, дій. Для цього використовують оригінальні пропозиції, аргументи, несподівані думки, емоційний виклад, швидку реакцію, «рамку» мовного етикету.

Дипломатичне красномовстворозвивається в тих країнах, які проводять активну державотворчу політику. Серед найпоширеніших його видів дослідники виокремлюють такі:

o промова під час дипломатичних актів (угод, комюніке);

o промови на міжнародних і міждержавних конференціях, зборах, засіданнях, зустрічах;

o промови під час візитів прийомів, прощань, нагород;

o дипломатичне листування.

Воно потребує від промовця бездоганного володіння рідною літературною й іноземними мовами, гарної дикції, уміння підтримати необхідні теми, думки, цікаво вести розмову, потребує такту й коректності. До характерних ознак промовця-дипломата належить інтелект, воля, сила, обережність й обачливість.

потрібно бути гарним промовцем, уміти знайти контакт зі співбесідником, володіти майстерністю спілкування

Дипломатичний протокол передбачає правила реакцій, дій, поведінки, однак основну його частину складають етичні правила поведінки й мовний етикет у різних ситуаціях дипломатичного спілкування.

Дипломатична промова – це офіційний виступ особи, котра є представником певної держави. Мета такої промови – досягти максимального взаєморозуміння між державами, утілити в життя плани про активне співробітництво на вигідних умовах.

Українське дипломатичне красномовство зазнавало розквіту в різні періоди державного будівництва, зокрема за часів Богдана Хмельницького, Запорізької Січі, а також у період розбудови незалежної України в 90-ті роки XX ст.

Суспільно-побутове красномовство. Суспільно-побутові промови– це влучне, гостре або урочисте слово з нагоди важливої події в приватному житті або в певній гострій чи цікавій ситуації.

за античними класифікаціями Цей вид слід розглядати як частину побуту повсякденного життя з його святами, ювілеями, іменинами, похованнями тощо.

Соціально-побутове красномовство має виразно окреслений національний характер, воно зберігає та продовжує традиції й звичаї народу. Родини, хрестини, сватання, заручини, одруження, ювілеї, віншування та привітання зі святами й пам’ятними подіями та датами завжди супроводжуються красномовними звертаннями, вітальними промовами, тостами й побажаннями, примовками тощо. На жаль, українське суспільно-побутове красномовство недостатньо досліджене, оскільки воно народжується й зникає в усному мовленні. Проте окремі перлини можна зібрати з фольклорних записів, спогадів письменників, літературних текстів. Красномовними оповідачами були Остап Вишня, Максим Рильський, Олександр Довженко, Василь Сухомлинський, Юрій Смолич та багато інших.

Академічне красномовство–це ораторська діяльність науковця, викладача, котрий доповідає про результати дослідження, популяризує досягнення науки. Сфера застосування – шкільна (різних рівнів) та наукова аудиторія.

Назва «академічне» походить від грецького Ακαδήμεια і позначає сади, що начебто належали міфічному героєві Академу.

В Україні зародження академічного красномовства пов’язане з функціонуванням Острозької школи й Києво-Могилянської академії, Творцями українського академічного красномовства були відомі науковці й письменники Феофан Прокопович, Іоаникій Галятовський, Григорій Сковорода, Петро Могила.

. Академічне красномовство поділяють на три різновиди:

o власне академічне (наукова доповідь, реферат, огляд);

o вузівське красномовство (лекція);

o шкільне красномовство (розповідь, бесіда, опис тощо).

Основні риси академічного красномовства такі: доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка, позбавлена будь-якої двозначності, термінологія.

До жанрів академічного красномовства належать наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція (вузівська та шкільна), реферат, виступ на семінарському занятті, науково-популярна (публічна) лекція, бесіда.

Військове красномовствозародилося та розвивалося в усі часи та в усіх народів у період відстоювання національно-політичних інтересів, боротьби з численними іноземними ворогами. Слово – це зброя, сила й могутність якої визнавалася та визнається провідними воєначальниками, політиками, державними діячами, а також спеціалістами у сфері ораторського мистецтва від часів античності й до наших днів.

Військова тематика та стиль героїчного епосу мають багату історію: «Іліада» Гомера, «Оповідь про Сигурде», «Пісня про Роланда», «Слово о полку Ігоревім» тощо.

В Афінах прославився військовий оратор Перікл – стратег (головнокомандуючий). Наприклад, мати проводжала сина на війну словами: «Повернися зі щитом, або на щиті». Вислів Лікурга: «Надійніше, коли місто оточене не цеглою, а воїнами (захисниками)», – свідчить про вагомість військового красномовства.

Українське військове красномовство найяскравіше представлене в ораторській спадщині часів Київської Русі, Запорізької Січі, у документах, матеріалах, мемуарних спогадах провідних військових діячів періоду Великої Вітчизняної війни,

Прославленими військовими ораторами в різні історичні періоди вважають імператора Юлія Цезаря, Олександра Македонського, Генріха IV, Петра Великого, Наполеона Бонапарта, Михайла Кутузова, адмірала Нельсона, Олександра Суворова й ін.

Військове красномовство має такірізновиди:

o промова-наказ;

o інструктивна промова;

o виступ на військово-політичну тему;

Військове красномовство – своєрідний жанр, що потребує ясності, лаконічності, сили та чіткості в побудові висловлювань. Яскрава й сильна особистість, стратег, оратор – ось ідеал полководця в усі часи.

Рекламне красномовство– різновид красномовства, що поширений у країнах Західної Європи, Америки й тільки починає свій розвиток в Україні.

Реклама виникла ще за часів зародженя торговельних зв’язків до розпаду Римської імперії (до V ст. н. е.). Спочатку це були вигуки торговців і крамарів,

Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб для прямого або опосередкованого одержання прибутку. Завдання реклами:

o привернути увагу;

o вплинути на емоції споживачів;

o аргументувати необхідність придбання пропонованого товару;

o подати повну інформації про товар;

o «прикувати увагу» до повідомлення.

реклама має відповідати низці вимог:

o бути інформаційно-достовірною;

o мати чіткий виклад;

o забезпечувати інтереси і рекламодавця, і споживача;

o бути емоційно-образною, стислою, конкретною.

Церковно-богословське красномовство–цевид красномовства, який має давні традиції, свою історію, видатних майстрів слова, таких як Іоанн Златоуст, Василій Великий та ін.

Гомілетика– наука богословська; вона пояснює теорію церковної бесіди, пастирського проповідування слова Божого, історію проповідницької літератури, визначає цілі проповіді, надає практичні рекомендації, поради через «уроки віри й благочестя».

Християнство як нове віровчення, що виникло на межі І ст. до н. е. і І ст. н. е., зазнало впливу еллінської культури, зокрема пізньої античної риторики.

Основним жанром церковного красномовства була й залишається проповідь – особливий вид усного монологічного мовлення, спрямований до мирян із метою долучити їх до християнського віровчення, викликати почуття вдячності Богу, розуміння єдності у вірі, терпіння «в ім’я спасіння душі».

Першим проповідником вважають Ісуса Христа

Церковно-богословське красномовство акцетує увагу на змісті й формі промови, проповіді, духовної бесіди, зокрема людину виховують відповідно до християнських догм, канонів поведінки щодо Бога, ближнього, самого себе, за допомогою вишуканості стилю мовлення, його багатства, чіткості, експресивності тощо, а також завдяки зовнішньому вигляду та внутрішньому світу проповідника (священика): благопристойний, благородний у думках, словах, учинках, стриманий у руках тощо.

1 234