 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Способи штучного закріплення ґрунтів.
Лекція № 4-5 Тема: Основи й фундаменти План: 1. Основи: 1.1. Природні і штучні основи. 1.2. Характеристика ґрунтів. 1.3. Способи штучного закріплення ґрунтів. 2. Фундаменти: 2.1. Фундаменти, вимоги до них, класифікація. 2.2. Стрічкові фундаменти. 2.3. Стовпчасті й суцільні фундаменти. 2.4. Пальові фундаменти. 2.5. Техніко-економічна оцінка фундаментів Завдання для перевірки засвоєних знань і самостійної роботи: 1. Вкажіть вимоги до ґрунтів, що використовуються як природні основи. 2. Назвіть способи зміцнення ґрунтів. 3. Як класифікують фундаменти за конструкцією? 4. Назвіть правила конструювання бутових і бутобетонних фундаментів. 5. Накресліть в плані та в перерізі збірний стрічковий фундамент з бетонних і залізобетонних елементів. 6. Вкажіть зону використання стовпчастих і суцільних фундаментів. 7. Накресліть стовпчасті фундаменти в плані та в перерізі під цегляну стіну. 8. Як класифікуються пальові фундаменти? 9. Вкажіть зону використання пальових фундаментів. 10. Накресліть в плані та в перерізі пальовий фундамент із забивних паль, якщо палі розташовують в один ряд. 11. Як виконують гідроізоляцію фундаментів в будівлі без підвалу? 12. Як захищають підвали від ґрунтової вологи та води за системою Ceresit? 13. Як захищають фундаменти і стіни підвалу, що підлягають наступній обробці від ґрунтової води під тиском? Література: 1. Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто,2008 - стор. 20-48 2. Котеньова З.І. Архітектура будівель і споруд: Навчальний посібник - Харків: ХНАМГ, 2007. - стор. 22-35 3. Романенко І.І. Конспект лекцій навчальної дисципліни «Будівлі і споруди»; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2011. – 4. Гетун Г.В. Основи проектування промислових будівель: Навч.посіб. - К.: Кондор, 2009. - стор. 30-39 Основи Природні і штучні основи Основи та фундаменти значною мірою визначають стійкість і міцність будівель. Основою називають масив ґрунту, що розташований під фундаментом і сприймає навантаження від будівлі. Основи бувають природні та штучні. Природною основою називають ґрунт, що залягає під фундаментом і може в природному стані витримати навантаження від зведеної будівлі. Штучною основою називають штучно ущільнений або зміцнений ґрунт, який у природному стані не має достатньої несучої здатності, тобто не може сприймати навантаження від зведеної будівлі. Природні основи повинні: 1 Володіти малою й рівномірною стисливістю. В природному стані між частками ґрунту існують порожнини, які під дією навантаження зменшуються і ґрунти ущільнюються. Це явище викликає рівномірне осідання будівлі, яке не складає для неї небезпеки. Проте, великий і нерівномірний стиск ґрунту може викликати пошкодження й руйнування будівлі; 2 Мати достатню несучу здатність (міцність), яка визначається фізико-механічними властивостями ґрунтів; 3 Не здиматися, тобто не збільшуватись в об’ємі при замерзанні та не зменшуватись при відтаненні. Таке явище, якщо воно не враховане при конструюванні будівлі, викликає нерівномірне осідання будівлі і появу тріщин в ній; 4 Протистояти дії ґрунтових вод і бути нерухомими. Рух води може розчинювати окремі породи або виносити з ґрунту най- дрібніші частини. Це збільшує порожнини основи і зменшує несучу здатність. Деформацію основи, при якій докорінно змінюється структура ґрунту, називають просадкою. Просадка може настати при недостатній потужності шару ґрунту, взятого за основу, якщо під ним лежить ґрунт, який має меншу міцність (більш слабкий ґрунт). При похилому розташуванні пластів ґрунту на косогорах під дією навантаження від будівлі можливий зсув ґрунту, тобто сповзання залягаючого масиву основи, що приводить до руйнування будівлі. Характеристика ґрунтів Ґрунти дуже різноманітні за своїм складом, структурою та характером залягання. Несуча здатність ґрунтів залежить від гранулометричного складу, щільності, вологи та інших властивостей і характеризується величиною нормативного тиску. Різні види ґрунтів можуть використовуватись як основа. Скельні - у вигляді суцільного масиву з граніту, кварцитів, піщаників або у вигляді тріщинуватого шару. Такі ґрунти водостійкі, нестисливі, є найбільш міцними та надійними основами. Великоуламкові - незв’язні уламки скельних порід розміром 2 мм (понад 50%). До них належать гравій, щебінь, галька. Ці ґрунти не здимаються, мало стискуються, водостійкі, є доброю основою. Піщані — в залежності від крупності часток розділяють на гравелисті, крупні, середньої крупності, дрібні та пилуваті. Гравелисті, крупні, середньої крупності піски під навантаженням швидко ущільнюються, при замерзанні не здимаються, тому являють собою міцну та надійну основу. Дрібні та пилуваті піски (частки ґрунту крупністю від 0,05 до 0,005 мм від 15 до 50%) при зволоженні та наступному замерзанні здимаються, їх несуча здатність зменшується. Пилуваті піски у водонасиченому стані не здатні сприймати навантаження. Глинисті - складаються з часток крупністю меншою за 0,005 мм і в сухому або маловологому стані сприймають досить великі навантаження. При зволоженні їх несуча здатність зменшується. Довге осідання під навантаженням, здимання при замерзанні характерне для більшості глинистих ґрунтів. Глинисті ґрунти поділяють на глини (з вмістом глинистих часток більше 30%), суглинки (10-30%) і супіски (3-10%). Лесові (макропористі) - глинисті ґрунти з вмістом великої кількості пилуватих часток і наявністю великих пор у вигляді вертикальних трубочок, які видно неозброєним оком. В сухому стані вони мають достатню несучу здатність (міцність), але при зволоженні їхня структура руйнується і під навантаженням утворюється велике просідання. При будівництві на цих ґрунтах необхідно передбачити спеціальні заходи щодо їх укріплення та захисту від зволоження. Насипні - утворилися при засипанні ярів, ставків, звалищ. Ці ґрунти нерівномірно стискуються, несуча здатність їх залежить від засипання. Як природні основи їх здебільшого не використовують. Намивні — утворюються внаслідок очищення річок і озер. Вони є доброю основою для будівель. Пливуни - утворюються дрібними пісками з мулистими і глинистими домішками, насиченими водою. Вони непридатні як природні основи. Способи штучного закріплення ґрунтів. Щоб визначити фізичні та механічні властивості ґрунтів, роблять геологічні та гідрогеологічні дослідження їх завглибшки від 6 до 15 м. Визначають вид і потужність окремих пластів ґрунтів. Дослідження роблять за допомогою буріння або шурфування (рис. 4.1, а) і лабораторними аналізами зразків пластів ґрунту. Якщо в зоні фундаментів виявлено ґрунтові води, то роблять їх хімічний аналіз, бо ці води можуть бути агресивними й руйнівно впливати на матеріал фундаментів. За результатами геологічних і гідрогеологічних досліджень складають креслення вертикальних розрізів (колонок) бурових свердловин або шурфів і геологічного профілю ґрунтового масиву з зазначенням повних характеристик пластів ґрунту та положення рівня ґрунтових вод, що дає підстави для прийняття потрібних рішень (рис. 4.1, б, в). Якщо ґрунт на ділянці будівництва не відповідає поставленим вимогам, а будівлю треба споруджувати саме в цьому місці, то роблять штучні основи. Існують різні способи штучного закріплення ґрунтів, залежно від їх фізико- механічних властивостей.
Влаштування гравійних або піщаних подушок (рис. 4.2, а). Замінюючи частину слабкого ґрунту, подушки зменшують напругу природного ґрунту при передачі навантаження від фундаменту. Товщина подушки має бути такою, щоби тиск на слабкий шар ґрунту, що лежить нижче, не перевищував його нормативного опору. Поверхневе ущільнення недостатньо щільних і насипних ґрунтів виконується укаткою катками, трамбуванням вібраторами або залізобетонними плитами масою від 2 до 4 тонн, що падають з висоти. Глибинне ущільнення виконують спеціальними вібраторами з одночасним зволоженням (гідровіброущільнення).
 Фізико-хімічні методи закріплення ґрунтів (рис. 4.2, б) основані на нагнітанні по перфорувальних трубах у ґрунт відповідних розчинів, під час твердіння яких ґрунт кам’яніє і має значно більшу несучу здатність. В залежності від виду ґрунту для його закріплення застосовують: цементацію гравелистих, крупних і середньозернистих пісків (за допомогою цементного розчину або цементного молока); бітумізацію дрібних та пилуватих пісків (рідкими бітумними мастиками); силікатизацію пісків, пилуватих пісків (пливунів) і лесових ґрунтів (розчином рідкого скла і хлориду кальцію); термохімічне закріплення ґрунтів, що осідають (рис. 4.2, в), здійснюється шляхом спалювання горючих продуктів в ґрунтовій свердловині. Цей спосіб застосовують для зміцнення лесових ґрунтів. Вибір способу закріплення залежить від характеристики залягаючих ґрунтів і техніко-економічного аналізу, який враховує вартість обладнання, затрати матеріалу, трудові затрати. Фундаменти |
Рис.4. 1 Приклад геологічного розрізу ділянки будівництва будівлі: а-план розташування свердловин; б-колонка бурової свердловини; в - геологічний профіль ґрунтового масиву; РВГВ - рівень верхніх ґрунтових вод; РНГВ - рівень низьких ґрунтових вод