ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Бюро перепису населення підвідомче Міністерству торгівлі і проводить в нульовий рік перерахунком населення і обчисленням числа мандатів від кожного штату в Палату представників

Скарги на дію (бездіяльність) суб'єктів виборчого про-процесу розглядаються судовими органами.

Виборча система на рівні штатів, графств, місцевого само-управління має цілий ряд особливостей.

Відносно виборчих органів на рівні штатів слід зазначити, що на регіональному рівні існують такі варіанти адміністрування виборів, де головним виборчим органом може бути:

1.Секретар штату - виборний посадовець штату, термін повноважень якого складає 4 року. Це найбільш поширена схема. У його компетенцію зазвичай входить інформаційна і технічна підтримка процесу організації і проведення виборів виборчим органам місцевого рівня в мірі, що варіюється, від штату до штату, навчання співробітників виборчих органів місцевого рівня, наглядова функція, реєстрація кандидатів і політичних партій на федеральних і регіональних (штатних) виборах.

2.Рада штату з виборів, існуючий лише в десятці штатів, складається з представників обох основних політичних партій, До числа повноважень вище вказаної Ради входить: забезпечення вимог законодавства про фінансування виборчих кампаній і звітності в штатів, визначення форм, процедур і призначення відповідальних осіб на виборах місцевого рівня, інформаційна і технічна підтримка процесу організації і проведення виборів виборчим органам місцевого рівня в мірі, що варіюється, від штату до штату, реєстрація кандидатів і політичних партій на федеральних і регіональних (штатних) виборах.

3. Виборчі органи на місцевому рівні внаслідок своєї значної різноманітності можуть бути однією уповноваженою особою, колегіальним органом, що носить часто назву раду, або їх комбінацію. У обов'язки виборчих органів на місцевому рівні включаються: надання інформаційної підтримки виборів (місце, час, характер і порядок проведення реєстрації виборців і голосування),встановлення виборчих дільниць, призначення співробітників дільничних виборчих комісій на основі списків, представлених партіями, навчання співробітників виборчих дільниць, придбання і установка устаткування для голосування,, виготовлення виборчих бюлетенів і підготовка машин для голосування і підрахунку,, обробка підсумків голосування, що поступили з виборчих дільниць і деякі інші.

4.Виборчі органи на самому низовому рівні виборчих дільниць – дільничні ради, здійснюютьпідготовка місця для голосування, перевірка, що виборчі урни порожні, а лічильники машин скинуті на нульові показники, видача виборцеві бюлетень, заздалегідь упевнившись в наявності його імені в списках виборців і його розписі навпроти свого прізвища, перерахунок поданих голосів і затвердження підсумків голосування.

В Італії система виборчих органів включає в себе дві під-системи: органи, засновані виконавчою владою і місцевим самоврядуванням, а також виборчі органи у складі судової гілки влади. Перша підсистема включає в себе:

• Департамент з виборів в Міністерстві внутрішніх справ Італії, який здійснює реєстрацію емблем політичних партій, контроль за виготовленням бюлетенів та іншої виборчої документації, підготовку практичного керівництва для голів дільничних виборчих комісій;

• 103 адміністративних округи мають підрозділи з виборів в структурі апарату префектури, їх завдання - забезпечувати взаємодію з МВС Італії та його Департаментом з виборів;

• кожна провінція і муніципалітет мають бюро з виборів, кото-рої веде список виборців, організовує муніципальні вибори, забезпечує взаємодію з Департаментом з виборів МВС, а також з окружними підрозділами з виборахМ, призначає членів дільничних виборчих комісій через муніципальні виборчих комісій;

• муніципальні виборчі комісії (МІК) - постійні органи, очолювані мером. Члени виборчої комісії призначаються муніципалітетом з числа користуються повагою депутатів муніципалітету, при цьому не менше одного члена МІК має бути призначено від опозиційної політичної партії в муніципалітеті;

• дільничні виборчі комісії, до компетенції яких входить організація голосування і підрахунок голосів виборців. При призначенні членів дільничних комісій муніципальні комісії використовують такі методи, як жереб, консенсус, голосування по кандидатурах, голосування списком, голосування за список, передставлений політичною партією. Всього на парламентських виборах утворюється близько 60 000 дільничних виборчих комісій.

ІІ Підсистема виборчих органів у складі судової гілки влади заснована на базі касаційних та інших судів відповідного рівня:

• Національне центральне виборче бюро являє собою структурний підрозділ суду касаційної інстанцій. У його компетенцію входило встановлення результатів виборів депутатів Палати депутатів, розподіл депутатських мандатів, офіційні-ве оприлюднення результатів виборів;

• обласні виборчі бюро реєструють списки кандидатів, визначають порядок розміщення політичних партій, коаліцій у виборчому бюлетені, виготовляють виборчі бюлетені, визнають виборчі бюлетені недійсними, підводять підсумки голосування на підставі протоколів дільничних комісій, визначають кандидатів, обраних депутатами; а також розподіляють депутатські мандати на виборах в Сенат;

• районні виборчі бюро являють собою структурні підрозділи обласного суду касаційної інстанції або суду загальної юрисдикції, розташованого в центрі виборчого округу;

• тимчасові виборчі органи - суди муніципального рівня, які становлять підсумкові протоколи про результати виборів.

Адмініструванням виборів у Німеччині займаються виборчі органи 4 рівнів:

• федеральний керівник виборів, призначуваний федеральним Міністерством внутрішніх справ, а також федеральний виборчий комітет. Федеральний керівник з проведення виборів і його заступник є, як правило, керівниками Федеральної статистичної служби

• земельна виборчий начальник, який призначається урядом федеральної землі і земельний виборчий комітет;

• окружний виборчий начальник, який призначається урядом землі або визначеними їм органами, а також і окружний виборчий комітет;

• виборчі начальники та виборче правління на виборчих дільницях, які призначаються окружними виборчими начальниками з числа виборців з урахуванням думки політичних партій.

Важливою нормою, що стосується діяльності виборчих органів ФРН, є положення про те, що у своїй діяльності вони зобов'язані «дотримуватися партійної нейтральність», а також зберігати в таємниці все, що вони дізнаються при виконанні своїх функцій (абз. 2 параграфа 10 Федерального закону про вибори ).

Канада. На федеральному рівні формується Федеральна виборча адміністрація (ФВА). Головний адміністратор призначається Палатою громад за погодженням з усіма політ. партіями. На постійній основі у центральному апараті працює близько 100 чол., по одному уповноваженому в кожному з 295 округів. На період виборчої компанії і виборах до центрального апарату додатково набирають порядку 400 співробітників та близько 200 тис. людей залучаються до організації виборчого процесу на місцях як на конкретній основі, так і на громадянських задах. Для проведення виборів у провінційних та муніципальних органах створюються спеціальні виборчі органи, які не входять до ФВА відповідно до законодавства кожної провінції.

4.Виборчі округи: поняття та види.

Як правило, виборчий процес починається зі створення виборчих округів.

Виборчий округ — територія, від якої обирається член парламенту, муніципальної ради (один або декілька) та глава держави. Виборчі округи можуть утворюватися спеціально, а в деяких випадках виборчими округами можуть бути адміністративні одиниці або території суб’єктів федерації.

Теоретично виборчі округи мають бути приблизно рівними за чисельністю населення, тому що депутат повинен представляти приблизно однакову кількість жителів. Однак зарубіжне законодавство допускає відхилення від норми представництва. У певних країнах ця цифра не велика, а наприклад в Англії один округ від іншого може відрізнятися за чисельністю населення на 25 %. У ФРН допускається відхилення до 33 %. Це призводить до того, що один виборчий округ може бути в півтора — два рази більшим від іншого за населенням, площею, економічним і політичним потенціалом. Цим користуються кандидати для того, щоб домогтися своїх цілей. Зловживання і махінації, пов’язані з “нарізкою округів”, одержали назву “виборчої геометрії”. Зараз виборча геометрія, можливо, уже й не така популярна, як раніше, але відхилення від так званої норми представництва в більшості країн розглядаються як серйозне порушення.

Виборчі округи є трьох видів:

1. Одномандатний виборчий округ (уніномінальний, однойменний). За одномандатним округом обирається один депутат, хоча кандидатів може бути скільки завгодно. Одномандатні округи характерні для країн з мажоритарною системою (США, Канада, Індія та ін.).

2. Багатомандатний округ (поліномінальний, багатойменний). Від нього обирається декілька депутатів. Такі округи характерні для країн із пропорційною системою (Фінляндія, Швеція, Норвегія).

3. Єдиний округ. Цей вид округу трапляється найрідше і характеризується тим, що збігається із кордонами країни. За єдиним округом обираються відразу всі депутати. Єдиний округ зручний за пропорційної виборчої системи й у порівняно невеликій країні, наприклад, в Ізраїлі, ПАР та ін.

Вибори проводять по виборчих округах. Саме на території округу розгортається виборча кампанія, висуваються кандидати, діють політичні партії та виборчі органи, визначаються результати голосування. Створюються виборчі округи, як правило, на основі закону, інколи - за рішенням органів виконавчої влади.

Наприклад, у Швеції під час виборів до Ригсдагу (парламенту) 28 виборчих округів та їх назви встановлюються Законом про вибори 1972 р. (у редакції 1975 і 1977 pp.). Поділ на виборчі округи і визначення їхніх меж здійснюються Зборами провінції (Ландстинглена). “Рішення Ландстингу оскарженню не підлягає” (§ 7 Закону). У Франції поділ на виборчі округи визначається міністерством внутрішніх справ і затверджується парламентом. Відповідно до ст. 87 Конституції КНДР всі питання, пов'язані з організацією виборів до парламенту країни (Верховні народні збори), у тому числі й утворення виборчих округів, вирішує Постійна рада парламенту.

Кількість виборчих округів залежить, передусім, від типу виборчої системи, яка застосовується у певній країні. Так, у країнах з суто мажоритарною системою виборів кількість виборчих округів зазвичай відповідає кількості депутатських мандатів (Албанія).

Відповідно до п. 33 ст. 2 Виборчого кодексу Республіки Албанія (№ 8609 від 8 травня 2000 р.), поняття «виборчий округ» визначається як «один зі 100 географічних поділів території Республіки Албанія, створений відповідно до Конституції та правил даного Кодексу, у якому відбувається голосування на виборах депутата». Тобто для проведення виборів парламенту територія Албанії поділяється на 100 виборчих округів.
Стаття 71 Виборчого кодексу Албанії розкриває критерії для визначення меж виборчих округів. Округи формуються таким чином, щоб кількість виборців у кожному з них відповідала т. зв. середній кількості виборців, яка встановлюється шляхом ділення загальної кількості голосуючих, які містяться в Національному реєстрі виборців, на кількість одномандатних виборчих округів (тобто на 100). При цьому відхилення щодо кількості виборців в кожному окрузі не може бути більшим або меншим за 5 відсотків від установленої середньої кількості.

Існують певні законодавчі рекомендації щодо входження нижчих ланок адміністративно-територіального поділу країни до складу виборчих округів. Так, муніципалітет чи сільська громада, якщо це можливо, мають повністю увійти до меж виборчого округу. В іншому разі муніципалітет може бути поділений не більше ніж на два виборчих округи.

При встановленні меж виборчих округів Комісія має взяти до уваги також такі моменти, врахувати які було б корисним і для України:
а) традиційні зв’язки та спільні інтереси місцевих громад;
б) природні бар’єри та перешкоди;
в) зв’язок та транспорт;
г) межі районів.

Виборчі округи мають бути компактними і не можуть бути анклавними або розділеними на частини, відокремлені одна від одної. Кількість округів за пропорційної системи виборів визначається специфікою такої системи. Так, територія країни може бути поділена на кілька багатомандатних округів (Естонія, Латвія, Болгарія, Боснія і Герцеговина та ін.) або на один загальнодержавний багатомандатний округ (Словаччина).

Відповідно до § 9 Закону Естонії про вибори до парламенту, для проведення виборів формується одинадцять багатомандатних округів, у межі яких входять відповідні адміністративні одиниці. Місто Таллін поділене на три виборчих округи, міста Пярну й Тарту є окремими виборчими округами.

Відповідно до ст. 7 Закону про вибори до Сейму Латвії від 25.05.95, Латвія розподіляється на п’ять виборчих округів під час виборів до Сейму, які включають відповідні муніципалітети (адміністративно-територіальні округи): 1) Ризький; 2) Відземський; 3) Латгальський; 4) Курземський;
5) Земгальський.

Відповідно до ст. 39 Закону про вибори членів парламенту Болгарії від 13 квітня 2001 р., територія країни поділяється на 31 багатомандатний виборчий округ, у тому числі три виборчих округи в місті Софії і два виборчих округи в місті Пловдиві, як найбільших містах країни. Межі інших виборчих округів збігаються з межами адміністративних районів. Цікаво, що виборці, які проживають в інших країнах, вважаються такими, що належать до числа виборців у Ризькому виборчому окрузі (ст. 8 Закону), а не виводяться в окремі виборчі дільниці, як це передбачено українським законодавством.

Відповідно до Виборчого закону Федерації Боснії і Герцеговини, 21 мандат до Палати представників Парламентської Асамблеї Боснії і Герцеговини виборюється у 5 багатомандатних округах, які розподіляються пропорційно до кількості виборців, зареєстрованих у тому чи іншому кантоні (ст. 9.3., 9.12. Закону) і переглядаються кожних чотири роки. Кожен округ може мати максимум 15 мандатів.

Законодавством Федерації Боснії і Герцеговини чітко встановлюється, які саме муніципалітети входять до складу виборчих округів. Тобто в даному разі ми бачимо інший принцип формування виборчих округів. Не виборчі округи встановлюють залежно від середньої кількості виборців, визначеної на підставі реєстрів громадян, а кількість мандатів розподіляється в чітко зафіксованих законом округах, пропорційно до кількості виборців, зареєстрованих у кожному з багатомандатних округів.

Подібний механізм встановлений при виборах депутатів від Боснії та Герцеговини до складу Національної Асамблеї Республіки Сербія (ст.11.2.). У даному разі передбачене існування щонайменше шести багатомандатних округів, які, у свою чергу, можуть мати від чотирьох до п’ятнадцятьох депутатів. Район Брско (який має особливий статус) включається до складу одного з багатомандатних округів.

Законодавством країни передбачені також вибори дев’ятьох депутатів до Палати представників Парламентської Асамблеї Боснії і Герцеговини від території Республіка Сербська (ст. 9.4 Закону). Ці мандати виборюються в трьох багатомандатних округах.

Єдиний загальнодержавний округ становить територія Словаччини, що передбачено Законом Словацької Національної Ради № 80/1990 Зб. «Про вибори до Словацької Національної Ради» (ст. 9 Закону).

Відповідно, змішаний принцип формування округів застосовується в разі існування в певній країні змішаної (мажоритарно-пропорційної) системи виборів. У цих країнах, для виборів частини депутатів-мажоритарників (Україна) або верхньої палати парламенту (Литва, Македонія, Чехія) створюється така кількість виборчих округів, яка відповідає кількості мандатів, що виборюються за цією системою. Вибори ж тієї частини депутатського корпусу, яка обирається за списками політичних партій, відбуваються в єдиному загальнонаціональному (Литва, Македонія) або кількох багатомандатних округах (Угорщина). Кількість багатомандатних округів, у яких обираються депутати за пропорційною системою, також визначається особливостями цієї пропорційної системи виборів. Кілька багатомандатних округів утворюється в разі використання пропорційної системи з регіональними списками, що ми бачимо на прикладі Угорщини. Законодавством Польщі та Румунії передбачено, що вибори і мажоритарників, і за списками політичних партій (блоків) відбуваються в багатомандатних округах.

Так, змішана (мажоритарно-пропорційна) система виборів передбачена Законом про вибори до Сейму Литви. У мажоритарних округах обирається 71 депутат Сейму, а за пропорційною системою — ще 70 депутатів.

Для організації та проведення виборів до Сейму територія Литовської Республіки поділяється відповідно на 71 одномандатний виборчий округ та єдиний багатомандатний виборчий округ (ст. 9). Поділ на мажоритарні округи здійснюється з урахуванням числа виборців у виборчому окрузі, територіального поділу Литовської Республіки на одномандатні виборчі округи на попередніх виборах до Сейму та адміністративно-територіального поділу.

За законодавством Угорщини, загальна кількість членів парламенту складає 386 осіб, з яких в одномандатних виборчих округах обираються 176 членів парламенту, в окружних та міських (територіальних) округах — 152 особи. Оскільки загальна сума мандатів в одномандатних та територіальних виборчих округах є меншою, ніж передбачена Конституцією Угорщини кількість депутатів, партії можуть отримати додатково 58 компенсаційних мандатів з національного списку (ст. 4 Постанови № XXXIV «Про вибори членів парламенту»).

Кількість одномандатних виборчих округів в округах та столиці, кількість мандатів, доступних у кожному територіальному виборчому окрузі, а також принципи створення виборчих округів визначаються у Додатку до Постанови. Але механізм встановлення виборчих округів та принципи їх формування у самому тексті Постанови не передбачені.

На сьогодні законодавством України також передбачена змішана виборча система у пропорції 50 Х 50. Тобто 225 депутатів обираються за пропорційною системою у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій чи виборчих блоків політичних партій, а ще 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (ст.1 Закону України «Про вибори народних депутатів України»). Відповідно до ст.16 того ж Закону, вибори членів парламенту проводяться в багатомандатному окрузі, який включає всю територію України та у 225 одномандатних округах.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про вибори Президента України», вибори Президента України проводяться у єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України. Але для полегшення роботи ЦВК, територія єдиного загальнодержавного одномандатного виборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів, які загалом відповідають поділу території України на мажоритарні округи при виборах членів парламенту.

Для проведення виборів до Сенату територія Чеської Республіки поділяється на вісімдесят один виборчий округ, від кожного з яких обирається один сенатор. Межі виборчих округів визначаються в Додатку 3, який є невід’ємною частиною цього закону (ст. 59).

Виняток із цих загальних правил складають виборчі системи Польщі та Румунії. Так, відповідно до законодавства Польщі, вибори і за мажоритарною і за пропорційною системами відбуваються в багатомандатних округах, у кожному з яких обирається відповідно принаймні сім кандидатів до Сейму та від 2 до 4 сенаторів. Виборчий округ має займати всю територію воєводства чи його частину. При цьому межі виборчих округів не мають порушувати меж повітів і міст на правах повітів, які входять до його складу.

Відповідно до Закону про вибори до Палати представників і Сенату Румунії, члени Палати представників і сенатори обираються по виборчих округах на підставі голосування за списками та за незалежних кандидатів відповідно до принципу пропорційного представництва. Кількість виборчих округів та кількість членів Палати представників та сенаторів, що мають бути обрані в кожному з цих округів, визначаються в Додатку № 1 до Закону.

За загальними положеннями, норма представництва для виборів Палати представників складає один депутат від 70 000 мешканців. Норма представництва для виборів до Сенату — один сенатор від 160 000 мешканців.
Кількість членів Палати представників та сенаторів, що можуть бути обраними, визначається пропорційністю норми представництва (зазначено в пунктах 1, 2 ст. 3 Закону) до кількості мешканців кожного виборчого округу, до чого додається 1 місце члена Палати представників або сенатора, якщо норму представництва перевищено наполовину. При цьому кількість членів Палати представників має бути не менш ніж 4, а Сенаторів — не менш ніж 2.

Законодавство зарубіжних країн установлює певні вимоги, створюючи виборчі округи: необхідно, щоб була однакова кількість виборців або населення на округ, щоб округ знаходився у визначених адміністративних межах тощо. Наприклад, виборчий закон Німеччини містить такі вимоги: а) повинні зберігатися межі земель; б) розбіжність між середньою кількістю населення, яка передбачається по одному округу, та його реальною чисельністю не повинна перевищувати 33 відсотки; в) за можливості необхідно дотримувати межі місцевого територіального поділу. У виборчому законі Куби (ст. 34) зазначено, що “виборчі округи повинні бути по можливості однаковими”.

Механізми формування виборчих округів

Як свідчить аналіз виборчого законодавства, у більшості випадків встановлення меж виборчих округів відбувається спеціальним органом державної влади, відповідальним за проведення виборів (на кшталт Центральної виборчої комісії України), а затвердження — спеціальним актом парламенту (Албанія, Боснія і Герцеговина, Польща) або глави держави (Болгарія). В Албанії набуття чинності парламентським актом про межі виборчих округів пов’язане з виданням декрету президента про оголошення виборів.

Відповідно до ст. 69 Кодексу Албанії, межі виборчих округів встановлює Центральна виборча комісія впродовж трьох місяців з моменту затвердження її складу.

Відповідно до ст. 39 Закону про вибори членів парламенту Болгарії від 13 квітня 2001 р., Президент Болгарії визначає назви, межі й нумерацію виборчих округів не пізніше ніж за 55 днів до дня виборів. На основі акта Президента Болгарії Центральний виборчий комітет визначає кількість місць для кожного виборчого округу за єдиною представницькою схемою для країни залежно від кількості населення не пізніше ніж за 50 днів до дня виборів, застосовуючи при цьому метод найбільшого залишку.

Відповідно до ст.11.2. Виборчого закону Федерації Боснії і Герцеговини, кількість округів та їхні межі встановлюються Національною Асамблеєю Республіки Сербія.

Відповідно до ст. 1 Виборчого кодексу Молдови, «округ» — це адміністративна виборча одиниця, на якій організуються і проводяться вибори та референдуми. Формування виборчих округів здійснюється ЦВК не пізніше ніж за 75 днів до виборів, а окружних виборчих рад — не пізніше ніж за 65 днів до виборів.

В Україні виборчі округи утворюються Центральною виборчою комісією.