ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Природа ліворукості: теорії, гіпотези

12 3

Вступ

Об’єкт дослідження – особливості психології ліворуких дітей.

Предмет дослідження – рівень психічного розвитку ліворуких дітей.

Мета курсової роботи – визначити основні критерії впливу ліворукості на психічний розвиток дітей.

Завдання:

1. Опрацювати літературу з даної проблеми

2. Розглянути теорії та гіпотези природи виникнення ліворукості;

3. Вивчити вплив переучування на психічний розвиток ліворуких дітей.

Протягом всієї еволюції люди, що відрізнялися від більшості якимись індивідуальними особливостями, наприклад, лівші, визивали інтерес і подив. Проте ставлення до лівшам часто було настороженим, а іноді і різко негативним. Так, наприклад, вважалося, що лівші мають більш низькими інтелектуальними здібностями, схильні до деяких нервово-психічним розладам, мають значні труднощі в плані соціальної адаптації.

Однак у той же самий час існувала абсолютно протилежна точка зору, коли всі ліворукі люди вважалися геніальними. Так, відомо, що серед ліворуких людей була велика кількість вчених, письменників, політичних діячів і діячів мистецтв.

Однією з актуальних на сьогоднішній час є проблема адаптації ліворуких дітей.У літературі зазначається, що ліворука дитина відрізняється тривалою впертістю, для неї характерні труднощі у вимові звуків. Така дитина легко підпадає під вплив ситуативних почуттів та настроїв. Вона плаксива, вередлива та схильна до гніву й люті. Складно опановує письмо та читання, які в першому класі можуть стати непереборюваними перешкодами.

Перевчання означає зміну специфічних якостей мозку (психіки). Це спричинює невротичні реакції у дітей: заїкання, писемний спазм, нервові тики. Змінюючи дитину, ламаючи психіку, комплексуючи, дорослі, батьки тим самим, власне, й організовують необоротні наслідки негативного порядку в особистісному розвитку дитини.

Досліджуючи проблему ліворукості, як теоретичний, так і практичний її аспект, можу сказати, що за останній час було розроблено велику кількість вправ, які можуть допомогти ліворуким дітям краще пристосовуватися як до умов оточуючого середовища, так і до шкільного навчання. Але все ж більшість теоретичних питань (зокрема, фізіологічний аспект) приймаються на основі раніше доведених фактів.

Розділ 1. Ліворука дитина в праворукому світі

Природа ліворукості: теорії, гіпотези

Ліворукість –не патологічне відхилення, це варіант норми типового вираження функціональної асиметрії рук. Функціонування півкуль головного мозку людини має відмінності. Ліва «поділяє» картину світу на складовій аналізує їх, формуючи причинно-наслідкові зв'язки, схеми, класифікуючи всі об'єкти, послідовно досліджуючи все те, що потрапляє в сферу її сприйняття або виринає з пам'яті. Ліву півкулю характеризуютьяк:

§ аналітичну;

§ абстрактну;

§ алгоритмічну;

§ послідовну;

§ індуктивну.

Лівій півкулі властиве раціонально-логічне, знакове мислення. Натомість права півкуля, в якій немає центрів мовлення, «схоплює» картину світу цілісно, водночас розглядаючи конкретну реальність, синтезуючи її цілісний образ у сукупності його конкретних проявів. Праву півкулю характеризуютьяк: цілісну, синтетичну, конкретну, евристичну, дедуктивну. Правій півкулі властиве просторово-образне мислення. Саме тому ліворукі, на відміну від праворуких, швидше запам'ятовують абстрактний вербалізований матеріал, відтворюють його у правильній послідовності, проте їм складно запам'ятовувати невербалізовану інформацію. Також у праворуких і в ліворуких є відмінності у керуванні поведінкою. Права півкуля формулює цілі, тобто перетворює емоції на спонукання до дії, а ліва добирає засоби для досягнення цілей. У результаті порушення спеціалізації півкуль, їх функціонування під час реалізації вищих психічних функцій спостерігається зниження інтелектуально-пізнавальної діяльності людини.

Диференціація понять «ліворукість» та «лівацтво». Вибір людиною провідної правої або лівої руки пов'язаний із розподілом психологічних функцій між півкулями головного мозку. Існують різні чинники (соціокультурні, патологічні, генетичні), які впливають на виникнення ліворукості, і від яких залежить розвиток тих або інших якостей людини.

Ліворукість — це термін, яким позначають перевагу, активне використання лівої руки,тобто зовнішній прояв того, що з певних причин права півкуля головного мозку взяла на себе (тимчасово або назавжди) провідну роль у забезпеченні довільних рухів людини. На жаль, ліворукість дитини дуже часто сприймається близькими як хвороба або дефект. Чому? Давайте спробуємо розібратися. Археологічні розкопки, історичні дослідження та дані антропологічного аналізу свідчать про те, що віками переважаюча кількість людей була праворукими: все знаряддя від кам’яного топора до автомата Калашникова, все знаряддя праці, всі ті предмети, що складають основу життя та побуту виготовлені так, щоб їх зручно було брати саме правою рукою. Але завжди знаходились люди, яким зручніше було працювати лівою рукою, а права була допоміжною. Чому ж дитина надає перевагу роботі лівою рукою? Причин може бути багато, більшість з них – з області здогадок та уявлень. Ми бачимо тільки надводну частину айсбергу: дитина пише, їсть та маніпулює лівою рукою з більшим бажання та вправністю, ніж правою. Але чим це може бути викликане? Відомий спеціаліст М.М.Безруких в своїй книзі “Леворукий ребенок в школе и дома” пише: ”Многие гипотезы объясняют, почему человек праворук, рассматривая леворукость как исключение. Согласно одной из них праворукость – следствие ассиметричного расположения внутренних органов. Они смещают центры тяжести вправо, и поэтому необходим упор на левую ногу, чтобы удержать равновесие. Свободнее при этом правая рука, она и тренируется, мышцы ее становятся более развитыми, движения точными. Другая гипотеза, так называемая теория щита и меча, объясняет праворукость необходимостью защищать сердце во время сражений. Воин держал щит левой (пассивной) рукой, а оружие – правой. Многовековая тренировка правой рукой в бесчисленных сражениях и определила ее преимущество. Но почему тогда есть леворукие женщины? Согласно третьей гипотезе “виновницей” леворукости младенца является его мама. Она обычно носит его на левой руке, прижимая к себе. Левая рука ребенка при этом более свободна, что и обеспечивает ей лучшее развитие. Но тогда леворуких должно быть большинство, однако, это не так. Многие исследователи выделяли в качестве причины леворукости условия воспитания, требования среды. Причем влияния среды могут сильно различаться, но традиционное соотношение леворуких и праворуких мало зависит от условий жизни людей. Однако вариант социальных влияний при возникновении леворукости мы не можем исключить полностью”. За роботу правої руки відповідає, як вважається, домінантна ліва півкуля мозку, яка виконує функції аналітичного центру: тут відбувається накопичення та детальний аналіз інформації, яка надходить, та її логічне осмислення. Центр мови також розташований в лівій півкулі, він керує процесами і письма, і читання. Права півкуля – своєрідний “творчий центр ”, зосередження інтуїції і цілісного сприймання. Кінцівками ж півкуля керує перехресно: коли дитина працює лівою рукою, команди йому подає права півкуля, і навпаки. Зараз феномен лівшества багато вивчається, результати цієї роботи дозволяють змінювати стереотипне сприйняття лівш і навіть послідовно виробляти методики їх вивчення. Для реалізації диференційного підходу до ліворуких дітей не достатньо проявляти до їх поведінки та навчання інші, ніж до правшей, вимоги. Необхідно враховувати різноманітні причини ліворукості, а також диференціювати самі поняття “ліворукість” і “лівшество”. Ліворукість визначає тільки ведучу руку, тоді як лівшество – комплексна характеристика. Адже крім руки у людини є ведуче око, ведуча нога, ведуче вухо. Одним із найважливіших питань, обумовлюючих підхід до лівшей, є питання щодо причин ліворукості. Вони можуть бути різними. За походженням ліворукості дітей можна розділити, як мінімум, на три групи.

Перша група– це діти з генетично закріпленою ліворукістю, тобто ті, де має місце спадковий чинник. Причому закон спадкоємства нам поки не відомий, хоча вірогідність народження дитини-лівші у двох ліворуких батьків надзвичайно висока. У разі генетично закріпленої ліворукості, так само як і у праворуких дітей, можуть бути всілякі індивідуальні варіанти розвитку: від безумовної талановитості до середніх здібностей.

Друга група– діти з компенсаційною ліворукістю. Тут ситуація набагато складніша, тому що компенсації виникають при дисфункції в розвитку мозку. В цьому випадку бувають найрізноманітніші ситуації. Все залежить від того, яка частка мозку уражена або яка зона кори не сформована. Якщо говорити про відсоткове співвідношення цих двох груп, то воно виглядає так: з 20-25 % лівші приблизно 9-11 % генетично закріплених, а друга половина має компенсаційну ліворукість.

Третя група– механічна. Права активна рука може бути пошкоджена в найактивніший вік, коли дитина тільки починає використовувати руку для різних маніпуляцій. І якщо у цей момент рука травмована і довго болить, то дитина починає працювати активніше лівою рукою.

Отже, ми ще раз переконалися, що категорія “ліворукі діти ” зовсім не однорідна і будь які стереотипи сприймання можуть відгородити від нас реальну дитину з його індивідуальними особливостями. Таким чином, постає питання про необхідності вивчення лівшей. На теперішній час існує кілька поглядів на природні властивості лівшей в порівнянні з правшами.

Перший заснований на тому, що показники поведінки і нервово-психічної діяльності у лівшей гірші, ніж у правшей. Другий підхід стверджує рівність правшей та лівшей. Згідно третього підходу, лівші володіють більш високими показниками нервово-психічної діяльності та великими адаптаційними можливостями, ніж правші.

1.2Психологічні особливості ліворуких дітей

У ліворуких дітей була виявлена більша, ніж у праворуких, різноманітність психофізіологічних характеристик. Протягом першого року після народження права півкуля інтенсивно розвивається, але потім послідовно ліва його фактично витісняє. Протягом всього дошкільного періоду дитини переважає активність правої півкулі не тільки в образній, але й в словесній діяльності. Приблизно до чотирьох років права та ліва півкуля однаково підключені до формування мови. Кожна дитина в віці до 5 років легко, надійно, без словника засвоює рідну мову. Але вивчення іноземної мови, почате в середній школі, може продовжуватися довгі роки і часто безуспішно. Це пояснюється також і сучасною роботою півкуль при засвоєнні мови в дитинстві. Є один важливий факт – чим більше лівих ознак у дитини, тим повільніше зріють структури, які пов’язують обидві півкулі мозку. В перші 2-3 роки життя формуються зв’язки на рівні стовбура мозку. Це найнижчий рівень взаємодії, який забезпечує сумісну регуляцію руху, дихання, биття серця, сну, травлення. Таким чином, на цьому рівні передається інформація, пов’язана з життєзабезпеченням організму. Пізніше в віці 3-7 років, активно дозріває зв’язок більш складного рівня, через який передається інформація з різних каналів, яка забезпечує роботу пам’яті. В цьому віці закладається асиметрія пізнавальних процесів. Очевидно, що затримка дозрівання зв’язків між півкулями може змінити перерозподіл навантаження між ними, а отже, вплинути на особливості формування пізнавальних процесів у дошкільників. Подібні ж закономірності були виявлені і для інтелекту, оціненого за методикою Векслера. Виявилось, що високі показники інтелекту (більше 130 балів) мали хлопчики, у яких був виражений лівий і правий профіль. Вважається, що інтелект визначається високими швидкісними характеристиками обробки інформації. В такому випадку діти, у яких синтез інформації під час розв’язку задач відбувається в одній півкулі,виявляються в більш виграшній ситуації, ніж діти, яким необхідна взаємодія півкуль, оскільки обробка сенсорних та моторних показників мозаїчно розташована в півкулях. Враховуючи незрілість мозолистого тіла, яке пов’язує півкулі в дошкільному віці, можна уявити, що основна затримка при розв’язувані задач пов’язана з переносом інформації. Однак ми знаємо, що рівень інтелекту не тільки визначається асиметрією, але й залежить від багатьох інших факторів [11]. Під час одного досліду були вивчені стійкість уваги, об’єм пам’яті, швидкість сенсомоторної реакції, розвиток моторики кисті ведучої руки і рівень адаптації у дітей старшої групи дитячого садка перед випуском в школу і через рік, в кінці першого навчального року. Виявилось, що діти з правим типом профіля мали кращі показники пізнавальних здібностей в порівнянні з рештою ( у виборці не виявилось дітей з лівим та симетричним профілями). Але діти зі змішаним профілем були більш адаптовані до школи. Слід пам’ятати, що люди з переважно лівим ознаками більш ефективно адаптуються до природних факторів середи, а не до соціальних умов, де в них більша вірогідність зриву під час стресу в порівнянні з іншими варіантами профіля. Їх не адаптованість може проявлятись в ситуаціях, які сприяють розвитку тривожності та страху. Відомо, що діти з вираженими лівими ознаками більш емоційні.

Психокорекційна робота

Психокорекційна робота з ліворукими дітьми набула статусу самостійної науково-практичної проблеми лише в останні роки, хоча необхідність психолого-педагогічного підходу до таких дітей усвідомлена батьками та педагогами давно. Щоб психокорекційна робота з лівшами була ефективною, потрібно створювати атмосферу взаємодовіри та розуміння між ним та психологом. Для цього необхідна постійна увага до дитини, щира зацікавленість її настроєм, самопочуттям та переживаннями. Чудові результати в роботі з лівшами дає метод, який називається“поповнення емоційного резервуару дитини”. Цей метод рекомендується використовувати по відношенню до всіх дітей, тим паче до ліворуких, так як вони в силу своїх психогенетичних особливостей більш схильні до емоційного дисбалансу та зношенню. В основі цього методу є визнання педагогом дитини як рівноцінного партнера (не рівноправного). На практиці цей метод виконується з використанням різних вербальних та невербальних засобів впливу. Перерахую найважливіші з них: контакт очей (теплий погляд вчителя, батька); відкрита поза викладача; пантомімічні та мімічні засоби; спокійний, упевнений голос; плавність, повільність рухів;фізичний контакт (поглажування, “прогрівання” руки). Наступна велика група методів, або психокорекційна система – це ігротерапія. Ігрова терапія – метод психотерапевтичної взаємодії на дітей і дорослих з використання гри. Загальні показники до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, фобічні реакції, надмірна конфорність та слухняність, некомунікабельність, порушення поведінки та шкідливих звичок, неадекватна статева ідентифікація.

Основні психологічні механізми корекційного впливу гри:

1. Моделювання системи соціальних відносин в наочно-дійовій формі в ігрових умовах, дотримання їх дитиною та орієнтація в цих відносинах.

2. Зміна позиції дитини в напрямку подолання особистого егоцентризму, завдяки чому відбувається усвідомлення власного “Я” у грі та зростає міра соціальної компетентності і здібності до розв’язання конфліктних ситуацій.

3. Формування (на рівні з ігровими відносинами) реальних відносин як рівноправної партнерської співпраці та кооперації між дитиною і одноліткам, які забезпечують можливість позитивного особистого розвитку.

4. Організація поетапного відпрацювання у грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях.

5. Формування здібностей дитини до мимовільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, які регулюють виконання конкретної ролі [20, с. 34 -35].

Існує декілька видів ігротерапія: ігротерапія в психоаналізі; ігротерапія, сконцентрована на клієнті; ігротерапія побудови відносин та ін. Для проведенні ігротерапія можуть використовуватися різноманітні ігри, іграшки та матеріали. При роботі з ліворукими дітьми застосовується також артотерапія, музична терапія, бібліотерапія. Артотерапія – спеціалізована форма психотерапії, заснована на творчій діяльності та мистецтві. Музична терапія– використання різноманітних музичних творів в якості засобу психічної корекції. Особливо ефективна дана методика при лікуванні різних нервових станів у дітей раннього дитячого аутизму. Бібліотерапія – корекційний вплив на клієнта за допомогою читання спеціально підібраної літератури, з метою нормалізації або оптимізації його психічного стану. По відношенню до ліворуких дітей бібліографію можна застосовувати, перш за все, для формування позитивної мотиваційної основи, для опосередкованого підвищення самооцінки. Методика “проекційного малюнка” також добре підходить для роботи з лівшею, оскільки сприяє відкриттю його творчого потенціалу. Особливо ефективна ця методика при корекції різноманітних дитячих страхів, в тому числі і шкільних. Психогімнастика – метод невербальної психокорекції, де в якості основного інструмента використовується так звана рухова експресія. Психогімнастика сприяє зменшенню напруження, зняттю страхів та заборон, розвитку уваги і чутливості до власної рухової активності та активності інших людей. Цей метод неначе спеціально створений для корекційної роботи з лівшею, оскільки дозволяє йому активно використовувати обидві руки, розвивати дрібну моторику та підкорення частин тіла. [20, с. 36]. Кожному психологу, який працює з лівшею, необхідно враховувати його психофізіологічні особливості і вище особистих амбіцій ставити проблеми чутливої ліворукої дитини.

Висновок

Таким чином, ми виявили, що праворукі та ліворукі — це не однорідні групи. Серед них є винятково ліворукі й винятково праворукі, але є й ті, хто виконує однією або іншою рукою тільки деякі дії, у тому числі й амбідекстри (обоєрукі) — люди, які однаково добре володіють і правою, і лівою руками.

Цікаво, що сьогодні поняття ліворукості розуміється ширше. Крім руки, важливу роль відіграють також й інші органи: око, вухо, нога. Часто ми самі не підозрюємо, що маємо «лівизну». Для визначення прихованих ознак фахівці використовують різні способи та тести: переплетіння пальців рук, так звану позу Наполеона, аплодування. Поспостерігайте за собою. Якщо більшість рухів, що не потребують розумових зусиль, ви виконуєте правою рукою – ви правша. Проте, не поспішайте з висновками!

12 3