ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

III. 4. Матеріали для самоконтролю

1 2 34

А. Питання для самоконтролю

1. Розкрийте і поясніть основні відмінності у світогляду античності і європейського Середньовіччя.

2. Поясніть роль апологетики і патристики у формуванні середньовічної духовної культури.

3. Розкрийте основні особливості розвитку західної та східної патристики.

4. Зробіть порівняння вихідних ідей схоластики та містики

5. Окресліть основні зміни змістових акцентів у християнському світобаченні в епоху європейського відродження.

6. Окресліть провідні ідеї ренесансного гуманізму.

7. Розкрийте, у чому полягають особливості ренесансного платонізму.

8. Розкрийте і поясніть історичні здобутки ренесансної натурфілософії.

Б. Тести для самоконтролю

1. В античному світосприйнятті провідне місце належало космоцентризму, а в середньовічному – антропоцентризму

Так Ні

2. В епоху європейського середньовіччя природне, тілесне, матеріальне розглядалось

a) як вороже духовному;

b) як єдино можливе виявлення духовного;

c) як необхідна складова створеного світу та людини;

d) як таке створене, що мало власну внутрішню необхідність;

e) як продукт дії диявола.

3. Оберіть правильний варіант визначення, що вказує на місце філософії в духовному житті середньовіччя:

a) теологія є прислужницею філософії;

b) філософія є прислужницею релігії;

c) філософія є проводирем теології;

d) теологія є всебічним виправданням філософії;

e) філософія є прислужницею теології.

4. Кого із зазначених середньовічних філософів називають “батьком середньовічної схоластики”?

a) Августина Блаженного;

b) Псевдо-Діонісія Ареопагіта;

c) Флавія Кассіодора;

d) Василія Великого;

e) Северина Боеція.

5. Оберіть варіант правильної відповіді:

a) патристика – це є пізній, зрілий етап християнської апологетики;

b) апологетика – це є ранній етап розвитку патристики.

6. Виберіть правильний варіант формулювання змісту так званої “теорії подвійної істини”:

a) існує два роди істини – істини людського розуму та істини божественного одкровення: ці істини існують автономно, тобто самостійно, лише деінде вступаючи у взаємодію;

b) існує два роди істин, що подані у Святому письмі – істини відкриті, прямі, доступні, та істини приховані, утаємничені.

7.Найпершими світоглядними орієнтирами епоха європейського Відродження була:

a) епохою християнського світобачення;

b) епохою світського, атеїстичного світобачення;

c) епохою наукового, емпіричного світосприйняття;

d) епохою панування релігії у усіх сферах суспільного життя;

e) епохою панування мислення “здорового глузду”

8. Із наведених нижче варіантів оберіть правильні: “Характерними ознаками гуманізму слід вважати”:

a) опори на факти та ясну логіку;

b) піднесення значущості земного життя людини та її самовдосконалення як особистості;

c) висування на перший план освіти та моральних засад людського життя;

d) наголос на тому, що людина є перш за все творчою істотою;

e) сповідування принципу співвідношення макрокосму та мікрокосму.

9. Розвиток концепції єдиної світової душі, загальної світової симпатії та гармонії було на першому плані в концепціях:

a) гуманізму;

b) натурфілософії;

c) ренесансного неоплатонізму;

d) неосхоластики;

e) неотомізму.

10. Тезу про те, що книга природи написана перш за все мовою математики, висував та розвивав:

a) Джордано Бруно;

b) Марсіліо Фічіно;

c) Бернардіно Телезіо;

d) Галілео Галілей;

e) Йоган Кеплер.

В. Задачі для самоконтролю:

1.Чому, на ваш погляд, середньовічна епоха – епоха суспільно релігійна – не відкидала розум?

“Взагалі те, що породжується міркуваннями діалектики (філософів) та риторів, не можна прямо поширювати на божественні тайні. І не так обстоять справи, що вигадане у якості доведень чи силогізмів… жорстоко підпорядковувало собі священні закони протиставляло необхідність своїх висновків божественній могутності. Зовсім ні; ця досвідченість шкільної науки, якщо вона використовується задля пояснення священних висновків, не повинна зухвало привласнювати собі право головування, але, подібно прислужниці виконувати розпорядження володарки (тобто теології). (Петро Даміані).

2. Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмета філософії та її функцій. Аргументуйте свої твердження.

Ознайомтесь із наведеними полемічними випадами представників християнської патристики, спрямованими проти античної філософії. Якою мірою вони, на ваш погляд, є виправданими?

“Чому ти ,о, філософія, наповнюєш життя привидами, роблячи із вітру, повітря, вогню, дерева, заліза богів? Я ж прагну дістатися до Господаря вітрів, Володаря вогню, Творця всесвіту, до Того, хто дає сонцю світло. Шукаю. Бога, а не творіння. (Климент Олександрійський)

“То я безсмертний і я радію, то – смертний і плачу. То я розпадаюсь на складові і стаю водою, повітрям, вогнем, а трохи пізніше я вже не повітря і не вогонь… Із мене роблять дикого звіра, рибу, а брати мої – дельфіни. Бо завдяки філософії я плаваю, літаю, повзаю та бігаю…” (Єрмій Філософ).

IV. Рекомендована література

Основна література:

Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих учбових закладів I-IV рівнів акредитації. –К., 2001. С. 73-107.

Допоміжна література:

1) Блинников Л.В. Великие философы: Учебный словарь – справочник: 2-е изд. М., 1997.

2) Горбачев В.Г. История философии. Брянск, 2000

3) Горфункель А.Х. Философия єэпохи Возрождения. М., 1997.

4) Гутенберг В.Н. Титані Возрождения. М., 1991. История философии в кратком изложении. М., 1991.

5) Кондзьолка В.В. Істрія середньовічної філософії. Львів, 2001.

6) Татаркевич В. Історія філософії. Т.1. Львів, 1997.

1 2 34