ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття “Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби. Антропоцентризм. Гуманізм. Утопія. Провідні напрями ренесансного філософствування. К. Цельс про медицину.

12 3 4

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТIВ З КУРСУ «ОСНОВИ ФІЛОСОФСЬКИХ ЗНАНЬ»

Тема 3. Філософія і медицина Середньовіччя та епохи Відродження

I. Актуальність теми:

Філософія Середньовіччя утворившись у суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, із суспільним пануванням релігії, зайняла специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов‘я. Але водночас середньовічна філософія зробила неоцінений внесок освоєння позачуттєвих сутностей. Сприяла нагромадженню нових знань. Тому вона є особливо плідною для вивчення “внутрішньої людини” (Августин) та духовних процесів сучасного життя.

1I. Навчальна мета самостійної роботи:

Студент повинен знати:

· Основні ідеї та принципи середньовічної філософії.

· Етапи середньовічної філософії.

· Вчення Томи Аквінського.

· Розвиток медицини в епоху Середньовіччя.

· Поняття “Відродження”.

· Провідні напрями ренесансного філософствування.

· К. Цельс про медицину.

Студент повинен розуміти:

· особливості середньовічного світобачення, елементи якого ще й донині є органічною складовою частиною європейської духовності;

· специфічні виявлення духовного світу людини середньовічними філософією та богослов’ям;

· роль середньовічної філософії у становленні сучасної науки;

· нові обрії людського самовиявлення та самоусвідомлення, що були окреслені в епоху середньовіччя.

· Суперечливий характер європейського Відродження, прояви в ньому титанізму та фаустівського духу

· Світоглядне підґрунтування формування вихідних принципів класичної науки.

III. Матеріали самостійної роботи

III.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни

Знати

Культурологія Всесвітня історія Історія медицини

Особливості античного типу культури і середньовічного типа; позитивні та негативні риси у середньовічному світогляді; елементи середньовічних духовних та інтелектуальних надбань у сучасному житті. Особливості трансформації християнського світосприйняття. Періодизацію епохи Середньовіччя та доби Відродження; їх основні історичні факти, аналоги між історичними процесами Відродження та сьогоденням. Розвиток медичних знань у даний період

III.2. Зміст теми

Основні ідеї та принципи середньовічної філософії. Теоцентризм. Проблема пізнання. Вчення про людину. Етапи середньовічної філософії. Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії. Вчення Томи Аквінського. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення К. Галена.

Поняття “Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби. Антропоцентризм. Гуманізм. Утопія. Провідні напрями ренесансного філософствування. К. Цельс про медицину.

1. При переході від античної епохи до Середньовіччя в європейському світогляді відбулися досить радикальні зміни, пов‘язані, перш за все, із тим, що тепер людства спрямовувались на засвоєння внутрішнього, духовного, того, що за своєю суттю постає принципово не спостережуваним та безмежним. Ці зміни зумовлені розповсюдженням в Європі християнства, яке ставило в центр усіх людських задумів питання про спасіння душі та духовну досконалість.

2. Найперші ідейні засади нового, християнського, світобачення були розроблені апологетикою та патристикою, які, активно використовуючи досягнення попередньої філософії, створили цілісну систему поглядів на світ, де провідне місце належало вченню про Бога, людину, їх відношення та значення свідомого людського зусилля у питаннях подолання наслідків гріхопадіння, здійсненного першими людьми.

3. Розвинена середньовічна філософія поділилася на два провідні напрями – схоластику і містику; цій поділ був зумовлений як вихідним дуалізмом середньовічного мислення, так і складнощами вирішення в ту історичну епоху питання про співвідношення знання та віри: схоластика вважала, що людина повинна використовувати розум у богопізнанні, базуючи його на логіці, а містика надавала вирішального значення у відношення людини до Бога почуттям та вірі.

4. Історичний розвиток схоластики та містики сприяв підготовці ідейного ґрунту для розвитку новоєвропейської науки, поглибленню людського самоусвідомлення, цивілізаційному оновленню Європи.

5. Епоха Відродження, зберігаючи вихідні положення християнського світобачення, під впливом розвитку наук, збагачення людських знань та життєвих обріїв, зробила в цьому світобаченні такі нові наголоси, які відповідали бажанню того часу повернути людині (відродити) всю можливу повноту ії життєвих проявів; при тому взірцем такої повноти поставала античність

6. Епоха Відродження набула виразно суперечливих рис, оскільки поєднувала в собі елементи попередньої історичної доби та зародки нової; надаючи людині провідне місце в творчому розвитку процесів природи, ця епоха підносила на небувалу висоту як ії позитивні, так і негативні прояви, тому постала на небувалу висоту як ії позитивні, так негативні прояви, тому постала водночас в окресленнях гуманістичного титанізму та фаустівського духу

7. Філософія відродження історично розвивалася від гуманізму – через ренесансний неоплатонізм – до натурфілософії; філософія пізнього Відродження дещо відійшла від гуманістичного оптимізму; в неї почали проявлятися настрої скепсису, невіри у позитивні творчі можливості людини; у той же час ренесансна натурфілософія впритул наблизилася до провідних принципів експериментальної науки.

ІІІ.3. Теми, які не входять до плану аудиторних занять:

Поняття “Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби. Антропоцентризм. Гуманізм. Утопія. Провідні напрями ренесансного філософствування.

К. Цельс про медицину.

12 3 4