 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення
Роботи понад встановлену тривалість робочого часу є надурочними. Як правило, надурочні роботи не допускаються. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати такі роботи лише у виняткових випадках, що визначені законодавством. Дозволяється проведення надурочних робіт, що необхідні для оборони країни, а також для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків, при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування, при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих. До виняткових випадків, що вимагають проведення надурочних робіт, належить також виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого состава чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; продовження роботи в разі неявки працівника, який заступає, якщо робота не допускає перерви. В останньому випадку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни працівника іншим працівником. Наведений в ст. 62 КЗпП перелік випадків, коли власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи, є вичерпним. Це означає, що власник або уповноважений ним орган не має права проводити надурочні роботи в інших, навіть поважних, з точки зору власника, випадках. Застосування надурочних робіт як засобу приховання прорахунків, допущених в організації роботи, щоб надолужити час, втрачений через простої, недоліки у матеріально-технічному постачанні, є незаконним. Надурочні роботи можуть проводитись власником або уповноваженим ним органом лише з дозволу профспілкового комітету підприємства. Власник або уповноважений ним орган повинен звернутися до профспілкового комітету з письмовим поданням, в якому зазначаються: кількість надурочних робіт, що необхідні для проведення певної роботи; для якої мети це потрібно; причини, що викликали їх потребу, а також які категорії працівників необхідно залучити до надурочних робіт, перелік цих робіт і час їх проведення. При розгляді таких клопотань на засіданні профспілкового комітету перевіряється дійсна необхідність у надурочних роботах, визначаються причини, що призвели до необхідності проведення надурочних робіт. Дозвіл профспілкового комітету на проведення надурочних робіт повинен бути одержаний власником або уповноваженим ним органом до початку їх проведення. Тільки у надзвичайних випадках, коли неможливо одержати попередню згоду профспілкового комітету, надурочні роботи проводяться з наступним повідомленням про них профспілкового комітету. До таких випадків слід віднести стихійне лихо, аварії, термінові вантажно-розвантажувальні роботи, неявку на роботу працівника, який замінює іншого, на безперервних виробництвах. На власників підприємств, або уповноважені ними органи покладається обов'язок вести облік надурочних робіт кожного працівника. Профспілкові комітети повинні здійснювати повсякденний контроль за додержанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про тривалість робочого часу і часу відпочинку, виявляти причини, що породжують надурочні роботи, і добиватися від власника або уповноваженого ним органу вжиття заходів щодо їх усунення. Забороняється залучати до надурочних робіт вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. За згодою інвалідів може здійснюватись залучення їх до надурочних робіт за умови, що така робота не суперечить медичним рекомендаціям. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Компенсуються надурочні роботи додатковою оплатою у розмірах, що визначені ст. 106 КЗпП. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається. Крім надурочних робіт на підприємствах може проводитись чергування. Чергування -- це перебування працівника на підприємстві чи в установі після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні для вирішення невідкладних організаційних питань, що не входять до кола його службових обов'язків. Тому на працівників, що залучені до чергування, не можуть покладатися обов'язки сторожів, перевірки перепусток при вході і виході з підприємства чи установи, прибирання приміщень, оформлення документації тощо. Надурочним робочим часом вважається час, протягом якого працівник виконує роботу, обумовлену трудовим договором понад встановлену норму робочого часу, а саме: 1) роботи понад встановлену тривалість робочого дня (наприклад, при 8-годинному робочому дні — час понад 8 годин при денному обліку робочого часу). Не є надурочною робота понад встановлену для неї тривалість неповного робочого часу, якщо вона не перевищує загальновстановленої тривалості робочого часу на підприємстві, а також робота, яка виконується працівником поза основним робочим часом на умовах сумісництва. 2) роботи понад встановлену графіком тривалість зміни; 3) роботи понад нормальну кількість робочих годин за обліковий період, якщо на підприємстві застосовується підсумований облік робочого часу. При цьому тривалість роботи в один робочий день може становити менше або більше передбаченої за графіком норми робочого часу, однак ці відхилення в сумі не перевищують норми робочого часу, встановленої для вибраного облікового періоду (крім ненормованого робочого часу). Підставою для залучення працівників до надурочних робіт є видання наказу (розпорядження) відповідного роботодавця. Хоча робота, виконана за усним розпорядженням роботодавця (якщо наказу на підприємстві не було виданого), також вважатиметься надурочною. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. їх проведення можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Стаття 62 КЗпП подає вичерпний перелік випадків залучення працівників до надурочних робіт. Такими є: 1. Проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків. 2. Проведення суспільно необхідних робіт щодо водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування. 3. Необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих. 4. Необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. 5. Продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках роботодавець зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. Для проведення надурочних робіт необхідно отримати згоду профспілкового комітету. Порядок надання такої згоди встановлюється самим органом профспілки. Закон встановлює максимальні норми залучення працівників до надурочних робіт: 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік на кожного працівника. Галузевими колективними угодами, колективними договорами, положеннями про робочий час на підприємствах вказана норма може бути зменшена (але не збільшена). У КЗпП існує пряма заборона залучення до надурочних робіт вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років; неповнолітніх осіб; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять. Жінок, які мають дітей віком від З до 14 років або дитину-інваліда можна залучати до надурочних робіт лише за їх згодою. Оплата праці за роботу в надурочний робочий час здійснюється в підвищеному розмірі (ст. 106 КЗпП). Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. (832)
Агальні положення Як не дивно, загальне трудове законодавство не дає необхідної інформації ні про поняття, ні про порядок організації і здійснення чергувань. Тому звернімося насамперед до Постанови ВЦРПС, в якій у тому числі розглядається питання щодо залучення робітників та службовців до чергувань після закінчення робочого часу та в нічний час. Цим нормативним актом зазначено наступне: • чергування робітників (службовців) на підприємствах (в установах) після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть застосовуватися у виняткових випадках і тільки після узгодження з фабричним (заводським, місцевим) комітетом; • у випадку залучення до чергувань після закінчення робочого дня явка на роботу для працівників з нормованим і ненормованим робочим днем переноситься в день чергування на більш пізній час; • строк чергування (або роботи разом з чергуванням) не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня; • не допускається залучення працівників до чергувань понад один раз на місяць; • чергування у вихідні (святкові) дні компенсуються наданням у найближчі 10 днів відгулу тієї ж самої тривалості, що й чергування. Деякі підприємства і сьогодні тим чи іншим чином оперують вимогами Постанови ВЦРПС. І це незважаючи на те, що відповідно до Постанови ВРУ № 1545 до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. В той же час у чинному КЗпП більшість норм Постанови ВЦРПС відсутні. Разом з тим, потреба в організації чергувань для багатьох підприємств – це об'єктивна реальність. Більш за те – такі відносини фактично виникають під час організації трудової діяльності. Що робити в такому разі підприємствам? Відповідь одна: через відсутність прямих норм керуватися загальними вимогами КЗпП. Але про це далі, а спочатку все ж таки наведемо власний погляд на застосування терміну «чергування». Визначення термінів За загальним правилом під «чергуванням» слід розуміти знаходження працівника на підприємстві (на роботі) за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'язання невідкладних завдань, які не належать до кола його посадових обов'язків за трудовим договором. Звісно, таке чергування може застосовуватися лише за згодою профспілкового комітету. Тепер декілька тез. Перша. На наш погляд, саме це визначення і є класичним. Адже в даному випадку чергування не є основною роботою працівника і здійснюється, в багатьох випадках, понад встановлену тривалість робочого дня. При цьому на так званих відповідальних чергових працівників покладаються завдання оперативного управління підприємством та виконання інших функцій у той період, коли його головні адміністративні органи не функціонують, тобто в нічний час, неробочі, святкові або вихідні дні. Наприклад, при п'ятиденному робочому тижні працівники підприємства, за необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення, можуть чергувати у вихідні дні (субота, неділя), після закінчення робочого дня тощо. Крім того, відповідальні чергові до початку робочої зміни можуть забезпечувати доступ до виробничих та інших приміщень, підготовку виробництва (перевірка обладнання, наявності матеріалів тощо) та контроль за готовністю працівників до роботи, а після її закінчення – виконувати завдання щодо належної зупинки виробництва до наступної зміни з перевіркою місцезнаходження залишків матеріалів та контролем щодо відсутності доступу до виробничих та інших приміщень. Таке чергування можна вважати підвидом вищенаведеного класичного виду чергування. Друга. Ще одним із видів чергування, окрім вищенаведеного «чергування на підприємстві», є «чергування вдома». Воно характеризується готовністю працівника до виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків у випадку необхідності і на вимогу роботодавця. При цьому працівник знаходиться поза місцезнаходженням роботодавця (вдома) і з'являється на місце виконання своєї роботи за викликом. Метою даного виду чергування є оперативне виконання завдань, які виникають у підприємства, забезпечення його безперебійної роботи тощо. Прикладом чергування вдома може бути ситуація, коли працівник упродовж 5 робочих днів тижня з 9 годин ранку до 18 годин вечора (окрім однієї години – з 13.00 до 14.00) має бути готовий відповісти на телефонний дзвінок керівника підприємства з подальшим прибуттям у вказаний йому час для усунення наслідків аварії на об'єктах підприємства, для продовження безперервної роботи при нез'явленні працівника, який її виконує, тощо. Третя. Термін «чергування» використовується й у зв'язку з існуючими правовими традиціями, при виконанні працівниками своїх звичних трудових обов'язків у межах професії, кваліфікації, посади під час установленої для них робочої зміни. Наприклад, традиційно на практиці чергуваннями називають діяльність охоронців, медичного персоналу, діяльність тих осіб, які несуть вахту, робітників аварійних бригад підприємств комунальної галузі (станцій техобслуговування) і в інших випадках. Як правило, такі чергування не потребують спеціальної регламентації, є звичайним робочим часом працівника і оплачуються у загальноприйнятому порядку. В багатьох випадках за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для даної категорії працівників (охоронців, медичного персоналу, вахтових працівників, робітників аварійних бригад тощо) щоденної або тижневої тривалості робочого часу, тому запроваджується підсумований облік робочого часу (звісно, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації). При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками змінності, які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені колективним договором. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин, передбаченої ст. 50 та 51 КЗпП1. (1 Детальніше про підсумований облік робочого часу див. № 6/2009, с. 9.) Крім того, слід зважати, що для окремих категорій працівників із зазначених законодавчими актами визначено специфічні умови при організації чергування. Наприклад, в Наказі № 125, яким регламентуються умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту Збройних Сил України, розмежовується чергування медичних працівників в стаціонарі (тобто в організації, на підприємстві) і вдома. Так, за чергування в стаціонарі (тобто на самому підприємстві), яке виконується штатними медичними працівниками згідно з графіком роботи в межах місячної норми робочого часу, додаткова оплата (понад посадовий оклад) не здійснюється. А в тих випадках, коли таке чергування, що виконується в межах місячної норми робочого часу, випадає на вихідний день, воно компенсується наданням іншого дня відпочинку за графіком роботи. Оплата ж чергувань на підприємстві понад місячну норму робочого часу провадиться медичним працівникам в одинарному розмірі, а у святкові та неробочі дні – у подвійному розмірі. За роботу у нічний час медичним працівникам здійснюється доплата в розмірі 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час. Працівникам закладів охорони здоров'я, зайнятим наданням швидкої та невідкладної медичної допомоги, та персоналу виїзних бригад відділень невідкладної медичної допомоги і допомоги вдома, відділень швидкої медичної допомоги здійснюється доплата за роботу в нічний час у розмірі 50 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час (детальніше про доплати йдеться у п. 4.4 Наказу № 125). Чергування ж удома може здійснюватися як у межах місячної норми робочого часу відповідних медичних працівників за обліковий період, так і поза її межами. Причому не важливо, коли воно здійснюється (в денний або в нічний час), оскільки облік робочого часу наступний: кожна година чергування ураховується як півгодини. Оплата чергування здійснюється виходячи з посадового окладу та з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію. В разі ж виклику працівника під час чергування (у заклад, на місце події та додому до хворого) час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу працівника із збереженням діючого порядку оплати праці працівників закладів охорони здоров'я у нічний час. На що зважати При складанні графіків чергування, визначеного нами як класичне (тобто коли працівник за розпорядженням керівника знаходиться до початку або після закінчення робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні на підприємстві, де встановлено щоденну або тижневу тривалість робочого часу), підприємству слід зважати на вимоги чинного законодавства, зокрема КЗпП. По-перше, згідно зі ст. 70 КЗпП тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою за 42 години. Тобто, плануючи чергування на вихідні дні (або ж на один вихідний день при шестиденному робочому тижні), слід врахувати, що працівник, виходячи на роботу наступного робочого дня, має відпочити зазначену кількість годин. Зазначимо також, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП). При цьому тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи й час перерви на обід). А призначати працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється. По-друге, чинним законодавством встановлений винятковий порядок застосування роботи у вихідні дні. За загальним правилом (ст. 71 КЗпП) робота у вихідні дні забороняється. Але винятки, коли робота у вихідні дні допускається, все ж таки є, а саме: • для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; • для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибель або псування майна; • для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства (установи, організації) в цілому або його окремих підрозділів; • для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства та провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. У святкові та неробочі дні допускаються роботи із залученням працівників у наведених у ст. 71 КЗпП випадках та в такому ж порядку. Отже, використавши одне з наведених формулювань (наприклад, робота у вихідні, святкові або неробочі дні для виконання наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства), на підприємстві можна ввести чергування по вихідних, або у святкові та неробочі дні. Що стосується оплати праці у вихідний день, то згідно зі ст. 72 КЗпП робота у цей день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Відповідно ж до ст. 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується наступним чином: 1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі: • одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу; • подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за ті години, які фактично відпрацьовані у святковий (неробочий) день. Причому, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути надано інший день відпочинку.
По-третє, чергування може відбуватися в надурочні години, але для цього потрібно врахувати вимоги чинного законодавства. Так, у ст. 62 КЗпП вказано, що надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Зазначимо, що надурочні роботи, як правило, не допускаються (ст. 62 КЗпП). Крім того, власник (або уповноважений ним орган) може застосовувати ці роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Зокрема, згідно з частиною третьою ст. 62 КЗпП, надурочні роботи допускаються в таких випадках: • при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їхніх наслідків; • при проведенні громадсько-корисних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їхнє функціонування; • при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих; • при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; • для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. До надурочних робіт забороняється залучати (ст. 63 КЗпП): • вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років; • осіб, молодших за 18 років; • працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять. При цьому законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт. Наприклад, жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Те саме стосується й інвалідів: їх залучення до надурочних робіт можливе лише за згодою (та ще й за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям).
Надурочні роботи не мають перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів поспіль та 120 годин на рік. Власник (або уповноважений ним орган) повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника (тобто якщо працівник має ненормований робочий день та чергує понаднормово без відповідного наказу керівника, то доплата за таке понаднормове чергування (працю) не нараховується). Здійснення доплат за роботу в надурочний час регулюється ст. 106 КЗпП, а саме: • робота в надурочний час за погодинною системою оплати праці оплачується в подвійному розмірі годинної ставки; • за роботу в надурочний час при відрядній системі оплати праці виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години; • при підсумованому обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді. При цьому компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Нагадаємо, що відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Розрахунок норм робочого часу щорічно наводить Мінпраці України, яким доцільно користуватись при визначенні кількості надурочних годин роботи.
По-четверте, чергування в багатьох випадках здійснюється в нічний час. Відповідно до ст. 54 КЗпП нічним вважається час з 22.00 до 6.00 ранку наступного дня. Порядок проведення доплат за роботу в нічний час регулюється ст. 108 КЗпП, відповідно до якої така робота оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче, ніж 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.Генеральною угодою встановлено доплату за роботу в нічний час, яка дорівнює 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час. Слід мати на увазі, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (ст. 51 КЗпП). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Генеральною угодою також встановлено доплату за роботу у вечірній час (з 18.00 до 22.00) – у розмірі 20 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час. І останнє, на що хотілося б звернути увагу: за чергування на самому підприємстві, яке виконується працівниками згідно з графіком роботи в межах щоденної або тижневої тривалості робочого часу (не понаднормово або в нічний час і не в свята або вихідні дні), КЗпП не вимагає проводити додаткову оплату (понад посадовий оклад тощо). І це логічно, адже в даному випадку чергування – це основна робота працівника. Що стосується оплати праці за чергування вдома, то підприємство, керуючись ст. 97 КЗпП, самостійно може визначати її розмір. При цьому потрібно врахувати, що, чергуючи вдома, працівник, з одного боку, може бути зайнятий безпосередньо своїми обов'язками не весь час, а з іншої – він все ж таки повинен постійно бути готовий до виконання покладеного на нього керівництвом підприємства завдання. Тому вважаємо, що оплата його праці має бути нижча, ніж при чергуванні на підприємстві. Але, все ж таки, обмежена свобода дій працівника при чергуванні вдома має бути належним чином компенсована. Пропонуємо ураховувати при обліку робочого часу кожну годину чергування вдома як півгодини. Розглянемо приклад.
Інший вихід – враховувати всі години чергування як цілі одиниці, при цьому зменшивши ставку вдвічі. За такої умови та враховуючи дані прикладу 4, загальна сума оплати праці Боровика О. П. за липень 2009 р. дорівнюватиме 1380,00 грн. (7,50 х 184). В умовах кризи такій підхід до оплати праці на підприємствах може бути альтернативою наданню неоплачуваних відпусток. Адже працівника можна викликати в будь-який момент, він завжди готовий до праці, оскільки чергує вдома, а оплата його праці протягом місяця є нижчою. Розраховуючи заробітну плату працівника, який чергує вдома, слід врахувати й доплати за роботу в нічний час, у святкові та вихідні дні, за надурочну роботу. В разі ж виклику працівника під час чергування (на підприємство, на місце події тощо) пропонуємо час, витрачений на виклик і на роботу під час нього, оплачувати за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу (тарифної ставки тощо). Насамкінець відзначимо, що вищі розміри доплат за чергування у нічний час або у святкові (вихідні) дні, за чергування надурочно, ніж зазначені вище, можуть бути передбачені галузевими і регіональними угодами (наприклад, Галузевою угодоювстановлено доплату за роботу в нічний час до 40 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час) або встановлені у колективному договорі.
Облік робочого часу Існують два основні види обліку робочого часу:
|
