Вимоги до особи, яка надає першу медичну допомогу Особа, яка надає ПМД, повинна знати: - ознаки порушень життєво важливих систем організму; - правила, методи, прийоми надання ПМД стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження; - способи транспортування потерпілих. Особа, яка надає ПМД, повинна вміти: - користуватися аптечкою швидкої допомоги та використовувати підручні засоби при наданні ПМД; - оцінити стан потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує; - правильно здійснювати весь комплекс екстреної реанімаційної допомоги: забезпечувати вільну прохідність дихальних шляхів; виконувати штучне дихання („з рота в рот”, „з рота в ніс”), закритий масаж серця; тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладення джгута чи стискуючої пов'язки; оцінювати ефективність і при необхідності коректувати реанімаційні заходи з урахуванням стану потерпілого; - накладати пов’язку при ушкодженні тіла людини (опіках, обмороженні, пораненні); - іммобілізувати ушкодження частини тіла шляхом накладання косинки, пов'язки та транспортної шини при переломах кісток, вивихах, забитих місцях і розтягнення зв’язок; - використовувати підручні засоби при перенесені та транспортуванні потерпілого; - надавати допомогу при ураженні електричним струмом, при утопленнях, тепловому, сонячному ударі, при гострих отруєннях, втрати свідомості; - визначити необхідність виклику швидкої медичної допомоги, медичного працівника, евакуювати постраждалого випадковим транспортом. Універсальний алгоритм надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим - усунути вплив дії факторів, що загрожують здоров'ю і життю людини: (витягти з води, полум’я , вивільнити з під завалу, припинити дію хімічної речовини, газу, електричного струму, тощо…); - визначити стан потерпілого,: якщо відсутня свідомість і пульс на сонній артерії, то приступити до реанімації; якщо відсутня свідомість , але є пульс на сонній артерії , то потрібно намагатися привести постраждалого до свідомості, але якщо на протязі 3-4 хвилин свідомість не повернулась- перевернути на живіт; викликати швидку допомогу; - надати допомогу на місці: при виявленні зовнішньої зупинити її шляхом перетискання кровоносних судин і накласти кровоспинний джут , або закрутку; якщо виявлені рани , то накласти стерильну повязку на рану; якщо виявлені ознаки переломів опорно-рухового апарату , то після знеболення накласти шини, або інші підручні засоби іммобілізації ; – організувати доставку потерпілого в медичний заклад для чого визначитись із положенням постраждалого при транспортуванні в залежності від виду травми та постійно контролювати стан потерпілого, продовжуючи підтримувати життєві функції його організму. Класифікація травм, їх ознаки та перша допомога Травма – пошкодження в організмі людини, яке виникає в результаті дії зовнішніх факторів. Серед травм, що виникають у вогнищах ураження може бути велика кількість ран - забитих, розтрощених, колотих, рваних тощо. Раною називається будь-яке порушення шкірних і слизових покривів організму, при цьому часто ушкоджуються і глибокі тканини, м'язи, кістки, внутрішні органи тощо. Ознаки. Біль, кровотеча, зяяння рани. Усяка рана - це вхідні шляхи для потрапляння в організм людини мікроорганізмів - збудників інфекції і крім того, постійне джерело подразнень, що справляють шкідливий вплив на пораненого. Під час стихійних лих, аварій, катастроф а також у період ліквідації їх наслідків люди, крім поранень, можуть отримати перелами кісток, опіки і інші каліцтва. У них може виникнути шоковий або непритомний стан. В залежності від травмуючого фактора розрізняють травми: механічні, термічні, хімічні, радіаційні, електротравми та комбіновані. Механічні травми Механічні травми:забите місце, розтягнення і розриви зв'язок, стискання, вивих, ушкодження черепа і мозку, переломи. Перша допомога при пораненнях повинна забезпечувати: зупинення кровотечі; закриття відкритої рани пов'язкою; нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного положення. Забите місце- закрите ушкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури. Звичайно виникає врезультаті удару тупим предметом або при падінні. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла (ноги, руки, голова). Ознаки.На пошкодженому місці з’являється кровопідтікання, біль при дотику. Перша допомога.Пошкоджене місце охолоджують міхуром чи грілкою з льодом або роблять холодні примочки. Оскільки холод звужує кровоносні судини, то зменшується прилив крові до пошкодженої ділянки та біль. Охолоджують 40-60 хвилин, а потім накладають стискаючу пов'язку. Розтягнення і розриви зв'язок. Виникає при ударах, падінні. Характерною ознакою розриву або розтягання є порушення рухової функції суглоба. Ознаки – біль, припухлість, з’являється гематома. Перша допомога.Забезпечити спокій, накласти тугу пов'язку і для зменшення болю прикладати холодний компрес протягом 2-х годин, потім перейти на тепло і зігрівальні компреси протягом 12 – 24 год. Стискання.Виникає від тиску великої ваги. Ознаки – роздавлювання м’язів, підшкірної жирової клітковини, судин, шоковий стан. Перша допомога.Звільняють потерпілого від впливу діючого фактора. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки, щоб запобігти гангрені та охолодити. Виводять з шоку, дають випити чаю, кави, вина або горілки. Вивих- стійкий зсув суглобних кінців кісток, що викликає порушення функції суглоба. Ознаки – різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження. Перша допомога.Забезпечити спокій ушкодженому суглобові шляхом його іммобілізації, прикласти холод (міхур з льодом або холодною водою). При відкритому вивихові на рану попередньо накладають стерильну пов'язку. Не можна застосовувати зігрівальні компреси, намагатися вправляти вивих, тому що це часто викликає додаткову травму. Вправити вивих повинен лікар. Ушкодження черепа і мозку.Призводить до струсу мозку, набряку. Ознаки – запаморочення, блювання, втрата пам’яті, порушення міміки і мови. Перша допомога.Забезпечити стан спокою в горизонтальному положенню, накласти лід на голову. Переломи - порушення цілісності кісток, яке одночасно може супроводжуватися ушкодженням кісток, порушуванням цілісності навколишніх м'яких тканин, травмуванням м'язів, судин, нервів й ін. Перелами кісток можуть трапитися у результаті сильного удару, падіння тощо. Підрозділяються на закрит –коли кістка зламана, але цілісність шкіри на місці перелому не порушената відкриті – з порушенням цілісності епідермісу та м’яких тканин, кровоносних судин (на тілі у ділянці переламу виникає рана). Перелом кінцівок. Ознаки– різкий біль, деформація суглоба, неможливість рухів або їх обмеження, набряк, кровотеча (відкритий перелом), крововилив (закритий перелом). Перша допомога. При відкритому переломі накласти на рану стерильну пов'язку. У випадку сильної кровотечі необхідно прийняти заходи для її зупинки, наприклад за допомогою джгута, а потім провести іммобілізацію. Не слід намагатися усунути зміну форми кінцівки (скривлення) при закритому переломі або скласти уламки кісток, вправляти кістки, що вийшли назовні при відкритому переломі. Перелом хребта. Ознаки – різкий біль, неможливо поворухнутись, зігнутися. Перша допомога. Потерпілого кладуть обережно на ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей та фіксують за допомогою перев’язи. Важливо утримувати тулуб і кінцівки в горизонтальній площині (мал. 1) Перелом ребер. Ознаки – біль в місці перелому під час дихання (частіше на вдиху), при рухах грудної клітини чути хруст. Перша допомога. Грудну клітину під час видиху туго стягують бинтами, рушником, простирадлом та ін. Надаючи першу допомогу при переламі, необхідно забезпечити нерухомість місця перелому, чим зменшується біль і попереджується подальше зміщення кісткових відламків. Це досягається накладанням на ушкоджену частину тіла іммобілізуючої, тобто створюючої нерухомість, пов'язки. Іммобілізація –забезпеченнянерухомості (спокою) кінцівки або іншої частини тіла при ушкодженнях. Для іммобілізації найчастіше приходиться користуватися спеціальними стандартними шинами або підручними засобами (дошками, гілками, ціпками, лижами палицями, тростинами, парасольками, придатного розміру дошками, шматками фанери, пучками очерету тощо). Якщо цього немає, спокій ушкодженої руки можна забезпечити, притягнувши та прив’язавши її до тулуба, а при травмі ноги – прибинтувавши одну ногу до другої. Шини (підручні засоби) повинні обов’язково захватити два сусідніх здорових суглоби (вище і нижче пошкодження) , а при переламі великих кісток навіть трьох. Їх прив’язують до зламаної кінцівки бинтом, мотузкою, ременем, не дуже туго перетягнути зав’язки, але створити нерухомість. При цьому бажано накласти їх поверх одягу, обернувши ватою або якою-небудь м'якою тканиною, особливо в ділянці кісткових виступів. Накладаючи шини, необхідно додержуватись наступних правил: У випадку закритого перелому першу допомогу треба. надавати обережно, щоб не викликати додаткових пошкоджень у результаті зміщення уламків кісток. Шина має прилягати до зламаної кінцівки. При переламі кісток передпліччя руку згинають у ліктьовому суглобі під прямим кутом таким чином, щоб долоня була повернута до грудної клітини, потім накладають шину так, щоб пальці рук охоплювали один кінець, а другий заходив за ліктьовий суглоб. У такому положенні шину закріплюють бинтом або іншим матеріалом, а руку підвішують на хустці. При переломі плечової кістки передпліччя треба зігнути під прямим кутом у ліктьовому суглобі, а на зламану кістку плеча накласти по можливості дві шини: одну - із зовнішньої сторони плеча так, щоб один її кінець був вище за плечовий суглоб, другий - трохи нижче за ліктьовий суглоб, а другу - від пахвової западини до ліктьового суглобу. Після цього обидві шини прибинтовують до плеча і зігнуте передпліччя підвішують на ремінь, хустку тощо. Для накладення шинної пов'язки при переломі стегна необхідно мати, принаймні, дві великі шини. Одну шину накласти по зовнішній поверхні ушкодженої кінцівки, при цьому шина повинна бути такої довжини, щоб один її кінець знаходився під пахвою, а другий трохи виступав за стопу. Другу шину накласти по внутрішній поверхні ноги, з таким розрахунком, щоб один кінець її досягав ділянки проміжності, а другий - дещо виступав за край стопи (підошви). У такому положенні шини прибинтовуються. При цьому широким бинтом, поясним ременем або рушником верхню частину зовнішньої шини прикріпити до тулуба. При переломі тазу, пораненого треба покласти на спину, зігнути ноги в колінах і покласти під ділянку колінних суглобів згорнуте пальто, подушку тощо, з тим, щоб зменшити напруження м'язів живота. При ушкодженні хребта потерпілого слід покласти на тверду підстилку (дошку, фанеру, двері тощо) - на спину або живіт, в залежності від того, у якому положенні він знаходиться. Піднімати потерпілого слід обережно, залучаючи для цього трьох-чотирьох чоловік, уникати при підйомі будь-яких струсів і згинів хребта. При переломах ребер на грудну клітину треба накласти тугу пружну пов'язку. При переломах щелепи треба прикрити рот, потім фіксувати перелом дращевидною пов'язкою. Умови накладання шин: - ушкоджену кінцівку не можна витягувати; - якщо у місці переламу мається відкрита рана і спостерігається сильна кровотеча, то спочатку накладають джгут вище за рану і перелом, потім пов'язку на рану, а після цього -шини з двох сторін кінцівки; -шина перед накладанням повинна бути обгорнута ватою або м'якою тканиною; - при переломі передпліччя шину накладають від основ пальців до ліктя, потім руку підвішують на хустині, ремені; - при переломі плечової кістки її тільки прив’язують до тулуба; - при переломі гомілки накладають дві шини від середини стегна до п’ятки із зовнішньої та внутрішньої поверхонь (мал. 2); - при переломі стегна накладають дві шини, одну від паху до п’ятки, другу – від пахви до п’ятки (мал. 3). При необхідності роздягнути постраждалого: спочатку знімають одяг зі здорової сторони, а потім з ушкодженої, одягають у зворотній послідовності (це можна робити тільки в тих випадках, коли немає небезпеки змістити уламки). Кровотечі. Виникають при ушкодженні тканин, викликані механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіри або слизових оболонок та кровотечею. За видом кровотечі розрізняються на: капілярні; венозні, артеріальні, змішані; паренхіматозні. Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні дрібних кровоносних судин. Ознаки. Кров сочиться у вигляді маленьких крапель, які зливаються і поступово стікають з поверхні рани. Перша допомога. Накладають асептичну пов'язку. Рану промивають розчином перекису водню або обробляють навкруги 2-процентним розчином брильянтового зеленого або 5-процентним спиртовим розчином йоду. Венозна кровотечавиникає при глибоких ранах (колотих, різаних), при пошкодженні вен. Ознаки. Кров темно - червоного кольору (тому що збагачена вуглекислим газом), витікає безперервним струменем. Перша допомога. Накладають стискаючу пов'язку в місці пошкодження або кровоспинний джгут (закрутку) нижче рани. Артеріальна кровотечавиникає при глибоких різаних, рублених, колотих ранах, при пошкодженні артерії. Ознаки. Кров виштовхується пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (насичена киснем). Перша допомога: - максимальне згинання кінцівки в суглобі (мал. 4); - пальцьове притискання артерії до кістки, вище рани на тулубі і кінцівках та нижче рани, якщо вона знаходиться на голові (мал. 5); - накладання стискуючої пов’язки; - накладання кровоспинного джгута (закрутки). | | | Початок джгута розташовують з внутрішньої сторони пошкодженої ділянки. Потім сильно розтягують його та обертають навколо кінцівки, притиснувши під кутом направлений кінець з гачком (кнопками). Поступово зменшуючи натяг джгута, накладають спіральні оберти (половина ширини джгута закривається наступним його обертом). Під останній оберт джгута підкладають записку із вказівкою часу накладання в годинах, хвилинах та підписом, хто надавав допомогу. Для зупинки кровотечі при травмі голови джгут накладається на шию. Для запобігання здавлювання шиї необхідно протилежний від пошкодження бік захистити шиною. Джгут затягують навколо шиї та шини. При відсутності шини можна використати руку потерпілого. З цією метою руку здорової сторони тіла, зігнуту в лікті і промінезап’ястних суглобах, кладуть на голову потерпілого, якби її обхвачуючи. При цьому її необхідно змістити трохи вперед. Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу. Поверхня тіла нижче джгута стає блідною, пульс відсутній. Синя поверхня і посилювання кровотечі свідчить про те, що джгут затягнутий слабо. Надмірне затягування джгута роздавлює м’які тканини і розвиває сильний біль. При відсутності стандартного джгута зупинку кровотечі здійснюють за допомогою закрутки. Вимоги такі само, як і при накладанні джгута. Змішана кровотеча виникає при глибоких ранах з одночасним пошкодженням артерій та вен. Паренхіматознакровотеча спостерігається при пошкодженні внутрішніх органів (легень, печінки, нирок, селезінки). Кров виділяється з всієї поверхні рани. Ознаки. Різко блідне обличчя, запаморочення, слабкість та спрага. Перша допомога. Потерпілому забезпечують напівсидячє положення із зігнутими в колінах ногами. Давати пити суворо заборонено. При будь-якій кровотечі ушкодженій частині тіла забезпечують трохи підняте положення і спокій (транспортна іммобілізація). Остаточна зупинка кровотечі проводиться в лікувальному закладі, у який негайно повинен бути доставлений потерпілий. Обережно! При інтенсивній крововтраті розвивається анемія. Опіки Опіки- ушкодження тканин, що виникає під дією високої температури, електричного струму, кислот, лугів або іонізуючого випромінювання. Відповідно розрізняють термічні (електричні), хімічні і променеві опіки, котрі підрозділяються на 4 ступені. Термічні опіки зустрічаються найчастіше, на них приходиться 90-95% всіх опіків. Вони бувають I-IV ступенів. Ознаки І ступеня. Гіперемія і набряк шкіри, який супроводжується пекучою біллю. Опік розвивається при короткочасній дії і невисокій температурі теплового чинника. Перша допомога. Місце опіку охолоджують холодною водою, протирають спиртом або оцтом. Ознаки ІІ ступеня. Гіперемія і набряк шкіри з відшаруванням епідермісу і утворення пухирів, виникають при тривалій або різкій дії високої температури. Перша допомога. Накладають суху, стерильну пов’язку. При ураженнях більше 30 % тіла місце накривають пропрасованою тканиною. Для знеболювання рекомендовано випити 1-2 пігулки анальгіну, баралгіну. Якщо немає блювоти, постраждалому дають пити розчин води з добавкою кухонної солі і кухонної соди (по одній чайній ложці на 1 літр води). Проколювати пухирі заборонено! Ознаки ІІІ ступеня. Струпи, результат місцевого некрозу (відмирання епідермісу, всіх шарів шкіри, м’язів, тканин), які супроводжується кровотечею. Ознаки IV ступеня. Обвуглювання тканин, кісток. Перша допомога при ІІІ - IV ступенях. На місце ураження накладається суха стерильна пов’язка і проводиться швидка госпіталізація. Опіки гарячим бітумом, смолою, негашеним вапном. Перша допомога. Змити бітум або смолу тампоном, змоченим гасом або бензином, вапно змити олією або тваринним маслом. Потім дають знеболююче (анальгін), а на обпалені поверхні після обробки накладають асептичні пов'язки. Хімічні опіки виникають при необережній поведінці з кислотами або лугами. Ступінь опіку залежить від їхньої концентрації. Ознаки І ступеня. Чітко виражене почервоніння шкіри, набряк, відчуття болю; ІІ – утворення пухирів, набряк; ІІІ – потемніння тканини, шкіра припухає, виникає посилений біль; ІV – омертвіння шкіри, жирової клітковини, м’язів, суглобів. Особливості ознак ІІІ та IV ступенів. Під впливом кислоти на шкірі виникають сухі гостро обмежені струпи жовто-коричневого або чорного кольору. Під впливом лугу - утворення необмежених сіруватих мажучих струпів. Перша допомога. Обмити уражену ділянку струменем проточної води протягом 10 -15 хв. якнайшвидше і на уражену поверхню накласти пов'язку з розчином кухонної соди (чайна ложка на склянку води) при опіку кислотою, а при опіках лугом - пов'язку, змочену столовим оцтом, наполовину розведеним водою, борною або лимонною кислотою (0,5 чайної ложки порошку на склянку води). Тепловий (сонячний) удар– перегрівання організму, яке приводить до порушення терморегуляції. Розрізняють теплові удари, викликані переважним впливом високої температури навколишнього середовища, а також теплові удари, що виникають внаслідок інтенсивної фізичної роботи (навіть у комфортних умовах). Ознаки. В’ялість, головній біль, спрага, підвищується пульс до 140 ударів за хвилину, шкіра червоніє, зростає температура тіла до 40 0С, можлива непритомність. Перша допомога. Постраждалого переводять в затінок або в прохолодне приміщення, розслабляють пояс і одяг, кладуть на спину, піднімають голову, бризкають холодною водою, тіло обтирають спиртом, дають нюхати нашатирний спирт і пити прохолодні напої. Отруєння Отруєння виникають при проникненні в організм людини отруйних речовин. Їх можна умовно поділити на: харчові продукти – вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів тваринного походження; хімічні речовини – ядохімікати, кислоти, луги, оцет, нашатирний спирт, каустична сода тощо; гази різного походження, чадний газ; технічні рідини – бензин, розчинники, спирт, нікотин, лікарські засоби; гриби – бліда поганка, червоний мухомор тощо; отрути диких тварин – отруйних змій, комах, тарганів тощо. Ознаки отруєння від кожної з речовини різні. Найбільш характерні ознаки: загальна слабість; нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль у животі, блідість, підвищення температури тіла до 38-40 0С , частий слабкий пульс, судоми і інші. Розглянемо деякі характерні отруєння. Отруєння харчовими продуктамипроявляється, як правило, через 2-3 години після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год. Перша допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити до 3 л води, а потім викликають блювоту подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод, дають випити активоване вугілля або обволікаючі речовини (крохмаль, сире яйце). Потім дають багато чаю, соків, але не їжу. В перший час необхідний постійний нагляд за хворим, щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу. При отруєнні хімічними речовинамипотерпілого треба негайно винести з зараженої зони, звільнити від забрудненого і тісного одягу. Перша допомога. Дати випити кілька склянок води чи слаборожевого розчину марганцю. Після блювання дати випити півсклянки води з 2 - 3 ложками активованого вугілля. Такі ж дії необхідні при отруєннях лікарськими препаратами. У випадку отруєння кислотою потерпілого потрібно напоїти розчином питної соди, молоком або водою. При отруєнні лугом - оцтовою водою, лимонним соком, молоком. При отруєнні газами різного походженняпотерпілого необхідно винести з зони зараження. Перша допомога. Ліквідувати все, що затрудняє дихання, забезпечити тілу зручний стан. При непритомності дати вдихнути нашатирний спирт, намочити груди і обличчя холодною водою і розтерти, протерти скроні. При появі раптової блювоти - голову постраждалого різко повертають набік. Блювота - перша сприятлива ознака в поліпшенні стану потерпілого. Коли дихання не порушене, необхідно негайно зробити інгаляцію киснем; при зупинці дихання інгаляцію киснем вводити разом з штучним диханням. Алкогольне отруєння (смертельна доза 8 грамів спирту на один кілограм маси тіла) Ознаки отруєння. Блювання, самовиділення сечі, неритмічне дихання. Перша допомога. Постраждалого потрібно покласти на живіт або на бік, подати свіже повітря, викликати блювання, дати гарячий чай, міцну каву. Отруєння грибами Ознаки.Посилене слиновиділення, нудота, слабкий пульс. Перша допомога: промити шлунок водою в кількості 10 - 12 л кімнатної температури, дати проносне. Після промивання шлунку необхідно вжити активоване вугілля (2 столові ложки) або обволікаючі речовини (крохмаль, сире яйце). |