Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя. ЛЕКЦІЯ 6. ОСНОВИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ПЛАН - Поняття, предмет і джерела сімейного права України.
- Умови й порядок укладання шлюбу.
- Шлюбний договір.
- Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя.
- Припинення шлюбу.
- Поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.
- Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.
- Підстави позбавлення батьківських прав.
- Опіка, піклування, усиновлення та патронаж.
Поняття, предмет і джерела сімейного права України Сімейне право – це галузь права, норми якої врегульовують шлюбно-сімейні відносини. Предметом сімейного права є особисті та майнові відносини, які виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими членами родини, а також відносини з приводу укладання та розірвання шлюбу, реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), опіки і піклування, усиновлення і удочеріння, патронату. Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України. Так Конституція України (ст. 51, 52) проголошує: „Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”. Сімейний кодекс України врегульовує три групи відносин: 1. Сімейні відносини, що виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими родичами за походженням. Ці відносини за змістом поділяються на майнові та особисті (немайнові). 2. Відносини, які прирівнюються до сімейних (наприклад, питання усиновлення, опіки і піклування та патронату). 3. Відносини з приводу реєстрації актів цивільного стану (наприклад, народження, смерті, укладання і розірвання шлюбу, встановлення батьківства тощо). Згідно з Сімейним кодексом України сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та на інших підставах, що не заборонені законом. У сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї жінка і чоловік мають рівні права й обов’язки. Правила Кодексу встановлюють, що дитиною є особа, яка не досягла повноліття (18 років). Підлітком вважається дитина до 14 років, а неповнолітнім – з 14 до 18 років. Суб’єктами сімейного права є члени сім’ї та родичі – фізичні особи, які наділені дієздатністю. Умови й порядок укладання шлюбу. Шлюб – це добровільний союз чоловіка і жінки, який реєструється в органі реєстрації актів громадянського стану (ОРАГС) з метою утворення сім’ї. Чоловік та жінка повинні подати заяву про укладення шлюбу в ОРАГС. Потім через місяць вони повинні прийти до ОРАГС зареєструвати шлюб та одержати Свідоцтво про реєстрацію шлюбу. Урочиста реєстрація шлюбу не є обов’язковою. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення, цивільна форма шлюбу також не породжує права та обов’язки подружжя. Основними умовами вступу до шлюбу є взаємна згода осіб, що беруть шлюб, та досягнення ними шлюбного віку. В Україні шлюбний вік складає: для чоловіків – 18 років, для жінок – 18 років. Однак місцеві органи влади можуть у виключних випадках знижувати шлюбний вік. Цей вік може бути знижено до 14 років за рішенням суду, коли вона вагітна або він/вона тяжко хворий. Законодавство передбачає також і перепони до вступу в шлюб. Не допускається шлюб між особами, якщо одна з них уже перебуває в іншому шлюбі. Шлюб не можливий також: - між рідними і двоюрідними братами і сестрами; - між рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею; - між усиновителями і усиновленими; - між особами, з яких, принаймні, одну особу визнано недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства. Відповідно до ст. 27 Сімейного кодексу України нареченими є особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Особа, яка відмовилася від подружніх обов’язків повинна відшкодувати іншій стороні витрати, які були зроблені ним/нею, які пов’язані з підготуванням до реєстрації шлюбу. Шлюбний договір. Подружжя мають право укласти шлюбний договірза власною волею, у якому передбачають взаємні майнові права та обов’язки. Цей договір укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Відповідно до статті 10 СК України шлюбний договір може бути укладено: 1) особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу; 2) подружжям. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. В Україні шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає майнові права та обов’язки. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому разі розірвання шлюбу також. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя. Майнові права та обов’язки подружжя як батьків можуть бути визначені шлюбним договором. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Його умови не повинні погіршувати становище одного з подружжя порівняно з чинним законодавством. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Кожна сторона у шлюбному договорі має право на судовий захист у разі недодержання або неналежного додержання умов договору. Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя. Є особисті та майнові права та обов’язки подружжя. Особисті права подружжя не мають майнового змісту.Є такі права: право на вибір подружжям прізвища, на розподіл обов’язків, право спільно вирішувати питання життя сім’ї, на особисту свободу та вибір місця проживання, на фізичний і духовний розвиток, на вибір занять і професії, на материнство і на батьківство. Кожен з подружжя має право припинити подружні відносини. Примушування до припинення або збереження шлюбних відносин, у тому числі інтимних, є порушенням права на особисту свободу. Права на власність подружжя є рівними. Право визначає такі майнові права подружжя: право на користування житлом, рівність прав у розпорядженні майном, право на взаємне утримання, право на спадкування. Згідно з Сімейним кодексом України є майно, яке належить кожному з подружжя на праві особистої власності, і майно, що належить їм на праві спільної власності. Кожен з подружжя має право на роздільне майно, тобто майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. Майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, майно, набуте за час шлюбу, яке призначалося для індивідуальних потреб (одяг, взуття) і доходи від речей, що є особистою приватною власністю одного з подружжя. Подружжя повинно розпоряджається спільним сумісним майном за взаємною згодою на рівних правах. Вони мають право укладати всі дозволені законом угоди між собою. У разі припинення шлюбу, майно, що є спільною власністю подружжя, поділяється за взаємною згодою або в судовому порядку, при цьому кожен має право на рівну його частину. Якщо жінка і чоловік проживають спільно, але не перебувають у законному шлюбі, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними. Згідно сімейного законодавства подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У випадку відмови від такої підтримки, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право звернутися до суду з позовом про призначення на його користь аліментів. Припинення шлюбу. Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя, а також як результат розлучення. Розлучення здійснюється за заявою одного з подружжя або їх обох на підставі постанови органів реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС) або на підставі рішення суду. В ОРАЦС розлучення проводиться з особами, визнаними безвісно відсутніми, недієздатними або засудженими до позбавлення волі на строк більше, ніж 3 роки. Якщо це спірна справа, то суд має вирішувати таку справу. Позов про розірвання шлюбу може бути поданий кожним з подружжя, але він не може бути пред’явлений під час вагітності дружини та протягом 1 року після народження дитини, крім випадків, коди один з подружжя вчинив злочин стосовно другого або дитини. Перед розірванням шлюбу суд з’ясовує причини і мотиви розлучення, вживає всі можливі заходи для примирення подружжя. Якщо не буде примирення між чоловіком та дружиною в строк з 2 до 6 місяців, то суд виносить рішення про розлучення. Суд бере до уваги інтереси дітей. Шлюб припиняється у день винесення постанови ОРАЦС або у день набрання чинності рішення суду. Свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду, яким шлюб розівано, підтверджують розірвання шлюбу. |