 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Своєрідність навчання дошкільників. Спільне та відмінне у навчанні молодших школярів і дошкільників.
Види праці дітей. Зміст і виховне значення кожного виду праці У дошкільному віці праця є різноманітною за змістом , передбачає використання різноманітних потенцій дитини. Основними видами дитячої праці є самообслуговування, господарсько-побутова праця , праця в природі, ручна(художня) праця. Всі вони мають певні можливості для вирішення виховних завдань. Самообслуговування .Виховне його значення полягає у спрямованості на задоволення повсякд.особистих потреб дитини(умивання,одягання, роздягання і тд.) У молод.дошк.віці за допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до переборення труднощів,форм.трудові навички, то у старшому дошк.віці воно стає звичним для дітей. Роботу з самообслуговування дитина має викон. як щоденно та обов’язкову. Господарсько-побутова праця.Метою є підтримання чистоти і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини,допомога дорослим в організації режимних процесів тощо. У молод. віці вихователь привчає дітей викон. Прості труд.дії з близьким у часі результатом (допомагати помічникові вихователя накрити на стіл, вихователю- у підготовці до заняття і тд) У серед.віці вихователь продовжує форм. Інтерес та бажання викон. Завдання дорослих якісно,старанно,охоче. Зміст цієї праці ускладнюється за рахунок збільшення кількості,деталізації процесів. У старшому віці діти поч.розуміти працю як потребу і серйозну справу , а інтерес до труд.процесу поєднувати з інтересом до його результатів. Праця в природі.Особливість її полягає в тому,що діти мають справу не з предметом,а з об’єктом живої природи- працюють у куточку природи,на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу,дбайливого ставлення до живої природи,форм.вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці. Ручна(художня)праця. Її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу,картону,тканини. Така праця розв.уяву,спостережливість,жуд.мислення,естетичне чуття,форм.корисні практичні навички,збагачує знаннями про властивості різних предметів.
Характеристика засобів естетичного виховання. Засобами естетичногоо виховання є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навк.дійсності. До них належать: 1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховувати неї прагнення створювати і берегти її. 2. Твори мистецтва. Їх викор. В оформленні побуту,під час навчання, самос.діяльності. 3. Природа. Виростаючи серед природи,дитина вчиться бачити гармонійність,красу,багатство барв кожної пори року,відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках тд. Використ.такі твори(«Пори року»Чайковського,, репродукції картин Шишкіна.тд) 4. Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне,навичок художньо-творчої діяльності,розвитку естетичних оцінок,переживань і смаків сприяє спец.навчання дошкільнят у дит.садку. Для цього викор.різні види занять, худ.-дидактичні ігри, свята,ранки, екскурсії,прогулянки,перегляди кіно і телепередач. 5. Самостійна худ.діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі худ.діяльності вони реалізують свої творчі задуми,задатки,які згодом можуть розвинутися у здібності до худ.творчості. 6. Свята. З ними пов’язані яскраві естетичні переживання, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Своєрідність навчання дошкільників. Спільне та відмінне у навчанні молодших школярів і дошкільників. Так як дошкільні установи тепер ще називаються і освітніми, то і увага до навчання дошкільнят носить позитивний характер. Якщо навчання в школі спрямоване на те, щоб діти, поступово опановуючи суспільно-історичним досвідом поколінь, засвоювали основи наук, то в дошкільному навчальному закладі діти лише включаються в навчальну діяльність, їх вчать вчитися і чути педагогів і вихователів, сприймати завдання і виконувати його, словом, розуміти навчальне завдання.
На заняттях у дошкільнят формуються не тільки знання і вміння здійснювати ту чи іншу діяльність, але і здатність контролювати і оцінювати свої дії.
Особливість навчання дошкільнят проявляється і в тому, що діти цього віку, тим більше малюки, маючи невеликий обсяг уваги і недостатньо розвинену пам'ять, не можуть утримати весь обсяг завдання, в зв'язку, з чим вони не можуть виконувати поставлену педагогом завдання. Щоб цього не відбувалося, необхідно, особливо на перших порах, використовувати поетапне навчання, цілий ряд дидактичних ігор і обов'язково систематично повертатися до пройденого навчального матеріалу. Однак поступово слід переходити до цілісного процесу повідомлення дітям завдання і способам його виконання.
Ще одна особливість навчання пов'язана з тим, що у дошкільнят в силу слабкості нервових процесів - процеси збудження переважають над процесами гальмування. Спільне у шестиліток та семиліток: ¾ вразливість, навіюваність, довірливість; ¾ здатність до співчуття та співпереживання; ¾ товариськість, наслідуваність; ¾ легка збудливість, емоційність; ¾ веселий настрій; ¾ переважають інтереси до світу дорослих; ¾ позитивні стосунки з дорослими; ¾ стійкий вияв у поведінці типологічних особливостей вищої нервової діяльності; ¾ „пластичність” нервової системи; ¾ рухливість, імпульсивність поведінки; ¾ загальна нестійкість волі; ¾ нестійкість та довільність уваги.
|
