ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття, класифікація та структура податково-правових норм

Тема 1.2. Податкові правовідносини та податково-правові норми.

Лекція - 2 години

1. Податкові правовідносини: поняття, класифікація, структура та особливості. Поняття податкових правовідносин, їх особливості. Класифікація податкових правовідносин залежно від функцій права, за характером податково-правових норм, залежно від особливостей об’єкта податкових правовідносин, за етапами застосування податків, залежно від їх учасників. Характеристика змісту податкових правовідносин, їх об’єкт, суб’єкт.

2. Суб’єкти податкових правовідносин: види, статус, права та обов’язки.Види суб’єктів податкових правовідносин: фізична особа (резидент, нерезидент), фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа (резидент, нерезидент) усіх форм власності, податковий агент, представники платника податків, податкові органи. Податкова правосуб’єктність. Права та обов’язки учасників податкових правовідносин.

3. Підстави виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин, юридичні наслідки в залежності від юридичного факту.

Поняття, класифікація та структура податково-правових норм

Поняття норм податкового права, їх специфічні особливості. Види податкових норм. Структура норм податкового права.Дія податкових норм у просторі, часі та за колом осіб.

1. Поняття та особливості податкових правовідносин.

Перш ніж давати визначення податковим правовідносинам, спочатку окреслимо їх особливість для можливості виділення цих відносин з числа інших.

Податкові правовідносини мають свої ознаки та особливості:

1) Обов’язкове врегулювання податкових відносин нормативно-правовими актами. Певні правовідносини можуть існувати або як правовідносини, або як суспільні відносини, які не врегульовані нормами права. Щодо податкових відносин, то такі відносини можуть існувати лише у правовій формі, тобто бути обов’язково закріпленими у нормативно-правовому акті. Оскільки, як вже було зазначено, за рахунок податків доходна частина державного бюджету наповнюється на 80%, а отже, суспільні відносини, що виникають у зв’язку з збиранням та сплатою податків є для держави життєво важливими. Саме цей факт вимагає закріплення податкових відносин у правову форму для можливості забезпечення надходження доходів до публічних централізованих фондів у формі податків у примусовій формі. Отже, незастосування правової форми до таких правовідносин вже є правопорушенням, що тягне за собою певні негативні наслідки. Наприклад, порушення суб’єктами порядку постановки на податковий облік, тягне за собою накладання відповідальності на такого суб’єкта шляхом застосування до нього санкцій у відповідному розмірі.

2) Податкові правовідносини виникають на підставі фінансово – правової норми як форми її реалізації;

Фінансове право, це публічна комплексна галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини, які пов’язані з процесом формування, розподілу, управління, використання, контролем публічних фондів грошових коштів які функціонують для забезпечення виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування.

Отже, податкові правовідносини є частиною фінансових відносин, оскільки пов’язані виключно з процесом формування (мобілізації) публічних грошових коштів у межах публічних фондів коштів (державний бюджет, місцеві бюджети), отже податкові правовідносини входять до предмету фінансового права.

Належність податкових відносин до предмету фінансового права, говорить про використання при врегулюванні податкових правовідносин фінансово-правових методів - (владних приписів, субординації, погодження та рекомендації) методів.

Метод владних приписів – це видання органами державної влади нормативно-правових актів імперативного характеру (тобто загальнообов’язкового характеру, обов’язковість яких забезпечується настанням юридичної відповідальності у розмірі передбаченому законом). До того ж, імперативний характер норми вказує на те, що підконтрольний суб’єкт не вправі встановлювати, змінювати чи припиняти самостійно умови дії правовідносин.

3) Податкові правовідносини є публічними.

За рахунок податкових платежів забезпечується надходження до публічних фондів доходів (грошових коштів) держави з метою виконання завдань і функцій держави тобто задоволення публічного інтересу який виражається у охороні державних кордонів, забезпечення обороноздатності країни, охорону здоров’я населення, забезпечення інтелектуального, культурного та спортивного розвитку населення та функціонування державних органів і т.д.

4) Податкові правовідносини мають владно майновий характер.

Майновий характервідносин, вказує на те, що відносини, виникають з приводу певного майна, яке може існувати у формі грошей або інших матеріальних цінностей. В нашому випадку, це є грошові кошти у формі податків, зборів та обов’язкових платежів.

Владний характер, вказує на :

1. безпосередню зацікавленість держави (інтерес держави або забезпечення задоволення публічного інтересу населення держави) та прийняття участі державних органів у безпосередній реалізації цих відносин.

2. обов’язкову нерівність між суб’єктами податкових правовідносин, з однієї сторони завжди буде держава в особі уповноважених органів.

Проявляється владний характер у специфіки прав і обов’язків суб’єктів. Обов’язок підконтрольного суб’єкта (платника податку, податкового агента) виконувати правові приписи (одностороннє волевиявлення -) контролюючого суб’єкта (уповноваженого органу) щодо умови дії правовідносин, прав й обов’язків суб’єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми, введення, встановлення чи порядку справляння податків, зборів обов’язкових платежів.

Наявність владно майнового характеру у податкових правовідносин, ще раз підкреслює належність цих відносин до предмету фінансового права.

Податкові правовідносини є суспільними відносинами, учасники яких наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов’язки у зв’язку зі сплатою податків і зборів до бюджетів.

5) за своїм змістом податкові правовідносини є економічними та мають грошовий характер.

На наявність грошового характеру вказує об’єкт правового регулювання, це грошові кошти у вигляді податкових надходжень до публічних фонів.

Юридичним змістом податкових правовідносин є права і обов’язки їх суб’єктів. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості і межі поведінки суб’єктів правовідносин, що випливають з конституційної норми, якою закріплено (ст.67) сплачувати податки.

Обов’язковим елементом правовідносин є наявність юридичних фактів, з якими пов’язують виникнення податкових правовідносин (правоутворюючі), їх зміну(право змінні) та припинення(правоприпиняючі). Вони можуть бути (правомірні) власне подання декларації, неправомірні дії (ухилення від сплати) та події (смерть платника).

Отже, податкові правовідносини, це врегульовані нормами фінансового права публічні правовідносини, що мають владномайновий характер та пов’язані із акумуляцією податкових платежів у публічних централізованих фондах коштів.

Види податкових правовідносин:

Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на 3 великі групи :

І. З позиції участі в реалізації функцій права:

1) Загально - регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права їх загального юридичного статусу, принципів, функцій, методів оподаткування);

2) Конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів, прав і обов’язків контролюючого та підконтрольного суб’єкта);

3) Комплексні (що виникають на стику загально – регулятивних і конкретно – регулятивних), тобто ці відносини щодо виникають конкретного платника податку щодо сплати ним конкретного податку і перевірки такої сплати;

4) Охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно – примусового характеру, тобто проведення податкового контролю за своєчасністю та повнотою надходжень податкових платежів до публічних централізованих фондів.).

Перших два – утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків.

ІІ. З позиції реалізації прав та обов’язків суб’єктів:

1) Активні правовідносини - це правовідносини які вимагають від підконтрольного суб’єкта здійснення правомірних дій для запобігання настання відповідальності. Сплатити податок уу встановлений час у визначеному розмірі.

2) Пасивні правовідносини – це правовідносини, які виникають на основі уповноважуючи і заборонних податково-правових норм вимагають від підконтрольного суб’єкта утримуватись від протиправної поведінки.

ІІІ. Від способу індивідуалізації суб’єктів у податкових правовідносинах:

1) Відносні – ті відносини в яких бере участь певне визначене коло суб’єктів чітко визначені як уповноважені та і підпорядковані (підконтрольні ) суб’єкти (певна категорія населення, або платники які мають певні риси які дозволяють їх виділити у певну групу суб’єктів)

2) Абсолютні – це відносини в яких детально визначена сторона, яка виступає носієм суб’єктивного права (орган державної влади), інша сторона носій суб’єктивного обов’язку не визначається, тому вони і є абсолютні, оскільки розповсюджуються на всіх. Наприклад, носії суб’єктивного обов’язку зобов’язані утримуватись від порушення певного суб’єктивного права.

2. Об’єкти та суб’єкти податкових правовідносин.

Зміст податкових правовідносин пов'язаний з аналізом категорій, що характеризують: об’єкт, суб’єкт, права й обов’язки суб’єктів правовідносин, підстави виникнення правовідносин.

Об’єктом регулювання в податкових правовідносинах виступають кошти платників (податкові платежі), що надходять у доходи бюджетів. У вузькому значенні – це гроші, з приводу яких між суб’єктами податкових правовідносин формується правовий зв'язок.

При характеристиці об'єкта податкових правовідносин важливим є акцент на виділенні діяльності уповноважених органів і зобов'язаних осіб, пов'язаної з надходженням обов'язкових платежів податкового характеру до бюджетів й цільових фондів. Виділення як об'єкта правовідносин тільки речей, матеріальних благ залишає за сферою податково-правового регулювання досить значну частину облікових, звітних відносин, які безпосередньо не регулюють рух матеріальних цінностей. Тому, аналізуючи категорію об'єкта податкових правовідносин, необхідно враховувати й діяльність податкових органів, пов'язану з аналізом і контролем за виконанням податкового обов'язку платниками податків, та й взагалі зі здійсненням завдань і функцій цих органів. Із цих самих позицій об'єктом податкових правовідносин буде визначатися й діяльність платників податків, що відображає реалізацію обліково-звітних обов'язків, а не тільки обов'язку щодо сплати податку.

Аналізуючи зміст об'єкта податкових правовідносин, важливо провести розмежування між ним і об'єктом оподаткування. Мабуть, у даній ситуації доречне порівняння цих понять як загального й часткового. Зміст об'єкта податкових правовідносин необхідно пов'язувати з відносинами з приводу виконання всієї цільної сукупності податкового обов'язку, що становить обов'язки, пов'язані з податковим обліком, особливостями й термінами сплати податку, податковою звітністю. Водночас, об'єкт оподаткування асоціюється з більш вузькою групою відносин. Насамперед це певні різновиди матеріально-речовинних благ, елементів вартості. У цьому плані примітно, що, фактично, ні російське, ні українське податкове законодавство не пішли шляхом формування родового поняття об'єкта оподаткування, а обрали більш прагматичний шлях - закріплення переліку різновидів об'єктів оподаткування (прибуток, дохід, додана вартість тощо), який при цьому навіть не має вичерпного характеру.

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкти податкових правовідносин мають правосуб'єктність, яка передбачена нормами податкового права й характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов'язаних із встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб'єктивні права та обов'язки. Для участі у правовідносинах суб'єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складної юридичної властивості — правосуб'єктності.

Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.

Податкова правоздатність – передбачена нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків.

Податкова дієздатність – передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізувати права і обов’язки.

Податкова правоздатність- передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов'язки з приводу сплати податків. Вона являє собою можливість особи бути учасником податкових правовідносин і виступає як його загальноюридична властивість. Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов'язків, які суб'єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова правоздатність полягає в тому, що суб'єкт права має визначені загальні права та обов'язки, що є невід'ємними від нього й означають можливість мати певне коло конкретних прав і обов'язків, передбачених нормами податкового права для учасників податкових правовідносини.

Таким чином, можна сформулювати блоки податкових прав і обов'язків, що встановлюють певне співвідношення й співпідпорядкованість між ними.

Наприклад, родовий податковий обов'язок платника деталізується в трьох видах: обліковий обов'язок; обов'язок щодо сплати податку; звітний обов'язок. Останні можуть уточнюватися ще більше.

Податкова правоздатність виникає з моменту народження, утворення учасника правовідносин і припиняється з моменту його смерті, ліквідації, перетворення. Стосовно фізичних осіб вона триває з моменту народження й до смерті. Щодо юридичних осіб правоздатність виникає зреєстрацією (переважно це стосується групи зобов'язаних суб'єктів) або утворенням (стосовно органів, що представляють державу в цих відносинах) і закінчується з їх ліквідацією або реорганізацією.

Правоздатність може мати різний обсяг, більш-менш обмежений. Можна виділити кілька видів обмеження податкової правоздатності:

а) природні - випливають із природних особливостей, характеристик суб'єкта. Наприклад, тільки при досягненні певного віку виникає обов'язок постановки на податковий облік тощо;

б) організаційні - пов'язані з організацією платника, особливостями реалізації ним податкового обов'язку. Таким чином здійснюються обмеження при переході на спрощену систему оподаткування, обмеження (насамперед кількісні) при застосуванні бюджетного відшкодування;

в) обмеження діяльності - визначаються участю суб'єктів у конкретних правовідносинах .

Податкова дієздатність - передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати й реалізовувати права та обов'язки. Дієздатність виражається у здійсненні особою дій, спрямованих на:

- придбання прав і створення обов'язків;

- здійснення прав і обов'язків;

- здатність відповідати за податкові правопорушення. Податкові право - і дієздатність доповнюють одна одну і фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи тощо), дієздатність - у разі досягнення певної умови (певного віку; статусу підприємця тощо). Іноді поява правоздатності й дієздатності в податкових правовідносинах збігаються (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть при відсутності діяльності, - обов'язок подання звітності й відповідно відповідальності за ухилення від цього).

Як суб'єкти можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

- держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподаткування);

- податкові органи;

- платники податків.

Податкове право, регулюючи відносини з приводу встановлення й сплати податків, визначає коло учасників цих відносин, наділяє їх суб'єктивними правами та обов'язками. Характеризуючи учасників правовідносин, важливо розрізняти:

- суб'єктів податкового права - осіб, які володіють правосуб'єктністю і потенційно здатні бути учасниками податкових правовідносин;

- суб'єктів податкових правовідносин - реальних учасників конкретних податкових правовідносин.

- Розглядаючи правовідносини як відносини, що складаються між учасниками й закріплюють правові форми їх обов'язків і прав, необхідно виходити з того, що в цьому випадку встановлюються зв'язки не між правами й обов'язками, а між їх носіями. Саме через правові обов'язки та права і будуються відносини суб'єктів права.

- Слід зазначити, що в податковому праві необхідно розмежовувати обов'язки владної і зобов'язаної особи. Якщо в другому випадку вони являють собою реалізацію безумовної імперативної вимоги правомочної особи і можуть існувати як відносно самостійна підсистема обов'язків, поза безумовним їх зв'язком із правами, тотрохи інша картина має місце з обов'язками владних суб'єктів. Як уже зазначалося, податкові правовідносини - це публічні відносини, що характеризуються імперативним регулюванням. У цих умовах держава наділяє певною компетенцією органи, що управляють і контролюють оподаткування, закріплює вичерпний перелік обов'язків і прав платників податків.

- Сукупність прав і обов'язків податкових органів визначається тими завданнями, з якими пов'язує законодавець необхідність їх існування Держава уповноважує їх на здійснення певних функцій у сфері управління й контролю за надходженням податків і зборів. Деталізаціяїх правового статусу відбувається через законодавче закріплення праві обов'язків.

- Обов'язки та права платників податків визначаються головнимпосиланням, що випливає з конституційної норми, яка закріпним першочерговим та безумовним обов’язком – сплачувати податок (ст. 67 КУ). Платники податків є зобов’язаними особами. Відповідно до цього податкове право закріплює насамперед обов’язки. Імперативний податковий обов’язок визначає правосуд’ктність платників податків.

Важливим суб'єктом податкових правовідносин виступає держава. Держава, будучи носієм суверенітету, як учасник податкових правовідносин володіє низкою характерних особливостей і займає в правовідносинах чільне місце. Державний суверенітет знаходить своє вираження, зокрема, у тому, що держава встановлює податки, надає право на встановлення податків місцевим органам.

Ст. 15 платники податків.

Ст. 16 обов’язки ст. 17 права ^..платників податків,

Ст. 18 податкові агенти