 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим.
ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ Загальні поняття про травму, травматизм і принципи надання невідкладної допомоги потерпілим 1. Термінологічні особливості травми і травматизму: • Травма (гостра) - одномоментна, раптова дія на організм травмуючого зовнішнього агента • Травма (хронічна) - постійна дія на тканини й організм хворого слабких, одноманітних • Травматизм - повторювані травми, які за певних обставин вражають групи населення, що • Травматологія - наука про причини, діагностику та лікування ушкоджень людського тіла. 2. Актуальність проблеми: А)Будь-яка травма є загрозою для життя або безпосередньо під час впливу травмуючого агента або після розвитку ускладнень, пов'язаних із травмою. Б) Смертність від травм конкурує зі смертністю від серцево-судинних та онкологічних захворювань, а серед причин смерті у віці до 38 років посідає перше місце. В) Серед померлих від травм до 50% гине на місці в перші години, 30% - у медичних установах і 20% - від пізніх ускладнень. Г) Тяжкість травми залежить не лише від характеру травмуючого агента, але й від обставин травми і стану організму потерпілого. Д) Видимі місцеві зміни при травмі не завжди відповідають загальним змінам в організм потерпілого. Е) Труднощі діагностики ушкоджень при травмі зумовлені шоком і найчастіше алкогольним сп'янінням потерпілого. 3. Механізм виникнення травм: - удари, різке прискорення або зупинка тіла при безпосередньому контакті з травмуючою - вплив агресивних хімічних середовищ і високих температур (опіки), низьких температ\ - стискання частин тіла; - вогнепальні поранення: дробові, низькошвидкісні кульові, високошвидкісні осколкові, ефекти 4. Класифікація травми: а) За характером травмуючого фактора: - механічні ушкодження тупими або гострими предметами; - фізичні ушкодження - вплив високих або низьких температур, електричного струк - хімічні ушкодження - вплив на тканини хімічних агентів (кислот, лугів), отруйних речовин, - психічні ушкодження - вплив зовнішнього фактора на центральну нервову систему при - б) Відносно зовнішнього середовища: - відкриті травми - це пошкодження цілісності шкірних покривів або слизових оболонок - закриті травми - пошкодження зовнішніх покривів відсутні (забиті місця, розтягнення, в) Відносно порожнин тіла: - непроникаючі ушкодження, при яких відсутнє сполучення рани із порожнинами організму; - проникаючі ушкодження, при яких порожнини організму (грудна, черевна та ін.) г) За локалізацією ушкодження: - пряме ушкодження - травма виникає в місці дії ушкоджуючого фактора; - непряме ушкодження - травма виникає осторонь від місця дії травмуючого агента д) За клінічним перебігом: - неускладнена травма; - ускладнена травма:
♦ безпосередньо в момент виникнення (шок, ушкодження плечової артерії при переломі ♦ найближчим часом - від доби до тижня після травми (жирова емболія при множинних ♦ у віддаленому періоді (післяопікові контрактури, несправжній суглоб, остеомієліт та є) Політравма: - поняття "політравма" - це узагальнююча категорія, що поєднує пацієнтів з різними - при політравмі виникають істотні розлади життєво важливих функцій організму, що У поняття політравми входять наступні ушкодження: - ізольована травма - кілька ушкоджень в межах одного органа або однієї анатомічної - множинна травма - ушкодження двох або кількох органів у межах однієї з порожнин або - сполучена травма - ушкодження двох або кількох органів різних порожнин або одночасне - комбінована травма - поєднання механічних ушкоджень внутрішніх органів або кісток з Класифікація травматизму. А)Травматизм виробничого характеру: а) промисловий - зумовлений порушенням техніки безпеки, антисанітарними умовами праці, б) сільськогосподарський - пов'язаний із санітарно-технічними особливостями праці (робота Б) Травматизм невиробничого характеру: а) побутовий - зумовлений недотриманням правил безпеки при виконанні побутових робіт б) спортивний - зумовлений несправним станом спортивного інвентаря або місць занять, г) дитячий - зумовлений психологічними особливостями поведінки дітей, допитливістю, д) навмисні травми. 6. Загальні принципи обстеження потерпілих. - можна з'ясувати тільки при свідомому стані потерпілого. - у хворого або очевидців з'ясовують характер ушкоджуючого агента, обставини травми; - стан потерпілого під час травми (алкогольне, наркотичне сп'яніння, захворювання); - обсяг (введення анальгетиків, у тому числі і наркотичних) і місце надання першої допомоги. а) огляд - звертають увагу на: - положення постраждалого; - ступінь зміни свідомості; - стан шкірних покривів; - наявність видимих ушкоджень і кровотечі; - зміну форми і конфігурації кінцівок; - у стаціонарі потерпілого оглядають після зняття одягу; б) оцінка основних параметрів організму: - частота і характеристика пульсу; - величина артеріального тиску; - частота і характеристика дихання; в) пальпація дозволяє визначити: - зони болючості в місці травми; - ознаки перелому або вивиху кісток, розриву м'язів і сухожилків; - ушкодження судин (відсутність пульсації на периферичних судинах); г) перкусія: дозволяє встановити наявність вільної рідини в черевній чи плевральній порожниі д) аускультація: дозволяє оцінити функцію серця, легенів, наявність перистальтики кишечника. 7. Діагностичні дослідження при травмах. - виконують в обсязі, що залежить від тяжкості травми (клінічний аналіз крові і сечі, група Б) Інструментальні дослідження: - вибір методу дослідження залежить від передбачуваного характеру ушкодження {рентг Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим. А) Догоспітальний етап ~ заходи, спрямовані на збереження життя постраждалого і запобігання посиленню наявних ушкоджень при його транспортуванні в медичну установу. Завдання на догоспітальному етапі: - оцінка тяжкості стану потерпілого з визначенням провідного ушкодження; - усунення станів, які безпосередньо загрожують життю потерпілого: зупинка зовнішньої - знеболювання; - іммобілізація ушкодженого сегмента, накладання асептичних пов'язок; - швидке транспортування потерпілого в спеціалізований стаціонар.Б) Госпітальний'етап - заходи, спрямовані на збереження ушкодженого органа, відновлення його функції і запобігання ускладненням у найближчому та віддаленому періодах. Завдання на госпітальному етапі: - кінцева зупинка кровотечі; - боротьба із шоком (знеболювання, поповнення ОЦК); - боротьба з дихальною недостатністю (відновлення прохідності дихальних шляхів, інгаляція - профілактика і лікування можливих ускладнень. В) Реабілітаційний етап - заходи, спрямовані на відновлення функції ушкоджених органів і систем (санаторно-курортне лікування, лікувальна фізкультура, масаж, протезування, відновні операції). Основи транспортної іммобілізації і. Іммобілізація (ІттоЬІІз - нерухомий) - заходи, спрямовані на забезпечення нерухомості ушкодженої ділянки тіла і прилеглих до неї суглобів. А) Іммобілізація, залежно від її мети і строків застосування, підрозділяється на: - транспортну іммобілізацію, що застосовується для створення спокою на час транспортування - лікувальну іммобілізацію, що застосовується в лікувальній установі на більш тривалий термін Б) Для проведення іммобілізації використовуються шини. ^. Шина - це спеціальне пристосування для іммобілізації при ушкодженнях або захворюваннях кісток, суглобів та ін. А) Залежно від мети застосування шини поділяють на транспортні і лікувальні: а)транспортні шини можуть бути: - стандартні - заздалегідь виготовлені, перед застосуванням їх моделюють конкретно для - імпровізовані, які роблять на місці події з підручних матеріалів (дошки, гілки, ціпка тощо); б) стандартні шини за функціональною ознакою підрозділяють на: - фіксаційні, які втримують кінцівку в певному положенні; - екстензійні, які поєднують фіксацію кінцівки з витяганням її по осі; в) фіксаційні шини підрозділяють на: - універсальні, які можуть бути використані для шинування будь-якої частини тіла: фанерні, - спеціальні, які застосовуються для шинування тільки якоїсь певної частини тіла: шина
Найчастіше застосовують універсальні драбинчасті шини Крамера, які виготовлені із дроту різної товщини; вони досить легкі, міцні і гнучкі, що дозволяє надавати їм будь-яку форму. 3. Шини Крамера бувають двох розмірів: 110 х 10 см та 60 х 10 см (рис. 2.5). А) Шина Крамерапопередньо повинна бути підготовлена: її обкладають ватою з усіх боків і фіксують вату бинтом. Драбинчасті шини Крамера перед накладанням моделюють, тобто підганяють під форму і розмір кінцівки потерпілого. Б) Шини з полімерних матеріалів (полі- вік, спінений поліетилен) мають хімічну Рис 2.5. Шини Крамера стійкість, досить високу міцність, малу щільність, низьку собівартість; можуть багаторазово застосовуватись, оскільки легко піддаються обробці. В) Пневматична полімерна шинаявляє собою повітронепроникну прозору двошарову оболонку, яку одягають на ушкоджену кінцівку у вигляді чохла і закріплюють застібкою-блискавкою. Після надування через клапанно-запірний пристрій шина набуває необхідної пружності й іммобілізує ушкоджену кінцівку. Пневматичні шини випускаються трьох типів: - 1-й тип - для кисті і передпліччя; - 2-й тип - для гомілки і стопи; - 3-й тип - для колінного суглоба. При переломах стегна і плеча застосування пневматичних шин недоцільне, тому що при цьому не досягається достатня іммобілізація. Правила транспортної іммобілізації 1. Оскільки будь-які рухи спричинюють посилення болю, до початку іммобілізації необхідно ввести 2. Для досягнення достатньої нерухомості необхідна фіксація не менше двох суглобів: прокси 3. Кінцівці, по можливості, надають фізіологічне положення. 4. При відкритих переломах, ускладнених кровотечею, порядок надання допомоги наступний:
- заходи щодо зупинки кровотечі; - закриття рани асептичною пов'язкою; - транспортна іммобілізація ушкодженої кінцівки.
5. Шини накладають, не знімаючи одяг і взуття, тому що зняття їх може привести до додаткового 6. Перед накладенням шин на кісткові виступи кладуть м'які прокладки (краще - з вати). 7. Фіксацію шин до кінцівки бинтами або підручними матеріалами (смужками простирадла або Окремі види транспортної іммобілізації А) Транспортна іммобілізація при ушкодженнях щелепно-лицьової ділянки (рис. 2.6): - найчастіше спостерігаються переломи нижньої щелепи, при яких нерідко (через западання - якщо є небезпека западання язика, то його необхідно взяти на лігатуру або проколоти - найкраще для іммобілізації використати спеціальну шину, що складається зі стандартної Методика іммобілізації при ушкодженні щелепно-лицьової ділянки: - на голову потерпілого надягають матер'яну шапочку; - на підборідну ділянку накладають ватно-марлеву подушечку, а потім - шину; - шину фіксують кільцями з гумових трубок (б, в) до шапочки на голові (при відсутності - якщо немає стандартної підборідної шини, то фіксацію нижньої щелепи можна забезпечити
- для іммобілізації можуть бути використані під - найбільш оптимальним варіантом транспортної Методика іммобілізації при ушкодженнях ключиці і лопатки: - - готові кільця надягають на ділянку плечових - позаду кільця фіксують одне до одного за допо - ця пов'язка забезпечує надійну фіксацію ключиць В) Транспортна іммобілізація при ушкодженнях верхньої кінцівки (рис. 2.8): а) при переломі плеча найбільш доцільно використати драбинчасту шину Крамера, попередньо підготовлену і модельовану (довжина шини повинна бути такою, щоб вона починалася від лопатки здорової сторони до середини долоні). Методика іммобілізації при ушкодженнях верхньої кінцівки: - шину моделюють таким чином: на відстані від середини долоні до ліктьового відростка її згинають під прямим кутом (вимірюють по здоровій руці потерпілого); - лікар може моделювати шину по собі, якщо зріст його не дуже відрізняється від - шину прикладають до ушкодженої кінцівки так, щоб кисть перебувала в положенні пронації, - у пахвову западину рекомендується вкласти ватно-марлевий валик, який фіксують би1 том - шматком бинта зв'язують верхній і нижній кінці шини (б, в); - шину фіксують до руки і тулуба, накладаючи спіральну бинтову пов'язку від кисті до - після завершення бинтування накладають підтримуючу косинкову пов'язку; б) при переломі передпліччя використовують драбинчасту шину Крамера або сітчасту шину, Методика іммобілізації при переломі передпліччя: - шину моделюють по здоровій руці: на відстані від п'ясно-фалангових суглобів до - ушкоджену руку укладають на модельовану шину таким чином, щоб передпліччя - шину прибинтовують до руки спіральною бинтовою пов'язкою (а) і руку підвішують за в) при переломах кісток кисті і пальців: - транспортну іммобілізацію здійснюють фанерною або сітчастою шиною довжиною від - у долоню постраждалої руки вкладають ватно-марлеву грудку такого розміру, щоб пальці - шину фіксують до руки спіральною бинтовою пов'язкою і укладають на косинку. Транспортна іммобілізація при ушкодженнях нижньої кінцівки (рис. 2.10): а) При переломі стегна найбільш прийнятна транспортна шина Дітеріхса, за допомогою якої здійснюється іммобілізація і витягання кінцівки. Шина Дітеріхса (а) складається із: - двох милиць (2): зовнішня - довша, внутрішня - коротша з торцевою планкою на кінці; - підстопника (1); - закрутки (3). Милиці складаються із двох пластин: на верхніх пластинах кінці закруглені, нижні пластини ( дставки) мають на верхніх кінцях металеві скоби, за допомогою яких вони з'єднуються з верхніми пластинами. На надставках є отвори під штирі. Підстопник на задній поверхні ближче до п'яти має дротову рамку-скобу, що виступає по обидва боки у вигляді вушок, у які всовують надставки по обидва боки. Методика застосування шини Дітеріхса: 1. Зовнішню і внутрішню милиці підганяють по довжині кінцівки таким чином, щоб упор 2. За допомогою штирів з'єднують надставки з верхніми пластинами через отвори, для
3. Фіксують підстопник до підошви стопи (не знімаючи взуття!) бинтовою 8-подібною пов'язкою, 4. Приладжують уздовж тулуба зовнішню милицю, виводячи нижній кінець надставки через 5. Упор милиці фіксують у пахвовій западині шматком бинта, попередньо протягнутим через 6. Приладжують внутрішню милицю, проводячи нижній кінець через бічне вушко підстопника, а
7.Нижні кінці обох милиць з'єднують між собою сполучною планкою, через отвір якої проводять 8. Внутрішню милицю у верхній третині фіксуютз навколо стегна кількома турами бинта, після 9. Між милицями і кістковими виступами розміщують ватно-марлеві прокладки. 10. Шину щільно фіксують за допомогою бинта, накладаючи спіральну пов'язку від щиколоток Примітка: застосування шини Дітеріхса протипоказане при наявності перелому щиколоток і кісток стопи. При відсутності шини Дітеріхса для транспортної іммобілізації при переломах стегна можна Е ристати драбинчасті шини Крамера. 1. Беруть 2-3 шини розміром 110x10 см і зв'язують їх таким чином, щоб вийшла одна шина 2. Другу шину накладають від сідничної складки по задній поверхні ушкодженої кінцівки до 3. Для більшої міцності можна накласти і третю шину Крамера по внутрішній поверхні кінцівки 4. В ділянці суглобів і кісткових виступів слід прокласти ватно-марлеві прокладки, після чого б) При переломі гомілки транспортну іммобілізацію здійснюють за допомогою драбинчастих Методика іммобілізації:
1. Шину Крамера з м'якою ватною а від сідничної складки по задній поверхні кінцівки до п'яти, а потім вигин під прямим кутом до пальців. 2. Шину обережно укладають по 3. В ділянці суглобів і кісткових в) При переломі стопи транспортна іммобілізація здійснюється, як правило, драбинчастою 1. Використовується шина довжиною від верхньої третини гомілки до кінчиків пальців. 2. Шина моделюється по вигинах задньої поверхні кінцівки і згинається в ділянці п'яти під 3. В ділянці щиколоток прокладають ватно-марлеві прокладки і шину фіксують бинтовою При відсутності стандартних транспортних шин іммобілізацію можна провести, використовуючи різноманітні підручні предмети: дошки, ціпки, тростини, лижі, гілки та ін. Також можна ушкоджену іцівку прибинтувати у кількох місцях до здорової ноги. Д) Транспортна іммобілізація при ушкодженнях хребта і таза: а)При ушкодженні шийного відділу хребта: - потерпілому необхідно накласти стандартний комір Шанца,а при його відсутності -ватно-марлевий комір за Шанцем (рис. 2.12);
- ватно-марлевий комір накладають таким чином: навколо - при травмі голови і шийного відділу хребта можна вико - дві шини Крамера моделюють у фронтальній і сагітальній - на ділянку волосяної частини голови і навколо шиї вкла - бинтовими пов'язками шини фіксують до голови, надпліччя б) При ушкодженні грудного відділу хребта: - постраждалого обережно вкладають на носилки в поло - під голову і груди підкладають подушки або згорнутий одяг, в) При ушкодженні поперекового відділу хребта: - потерпілого необхідно вкласти на тверду поверхню: дерев'яний щит, дошки, лист товсто - можна використати спеціальні іммобілізуючі вакуумні носилки, які створюють найбільш
г) При ушкодженнях таза: - потерпілого вкладають на спину на носилки із твердою поверхнею; - ноги необхідно злегка зігнути в кульшових і колінних суглобах і розвести, що сприяє - у підколінні ділянки необхідно підкласти валики (з одягу, ковдр і т.п.) висотою до 25-30 см. Ушкодження голови, обличчя і шиї Усі травми голови об'єднані одним поняттям - черепно-мозкова травма. 1. Визначення:Черепно-мозкова травма (ЧМТ) - це сукупність патологічних процесів, які 2. Актуальність проблеми: А) Черепно-мозкова травма є реальною загрозою для життя постраждалого, а ушкодження середнього ступеня тяжкості і тяжкі приводять до інвалідизації. Б) Найчастіше зустрічається легка ЧМТ, особливо струс головного мозку (від 60 до 82% всіх госпіталізацій через травму голови), тому цю травму називають "прихованою епідемією". 3. Механізм ушкоджень: - насильство, що викликає ротацію голови; - травма типу "прискорення - уповільнення" (імпульсивна травма); - удари по голові або головою. А)Легка черепно-мозкова травма - зсув півкуль головного мозку і коливання рідких середовищ викликає мікродеформації, що приводить до виникнення захисного гальмування і порушення судинного тонусу мозкових структур. Б) Травма середнього ступеня тяжкості - в результаті зсуву по інерції маси головного мозку або спинномозкової рідини виникає гідродинамічний удар по тканинах, що викликає порушення кровообігу та ішемію мозку в місці удару. В) Тяжка черепно-мозкова травма - під час травми зміщуються півкулі головного мозку й ушкоджуються об стінку черепа, протилежну удару, в результаті чого розриваються судини оболонок і мозку. Г) Пряме ушкодження речовини головного мозку при відкритих або втиснених переломах кісток черепа. Д) Універсальною реакцією головного мозку на травму є його набряк. 5. Класифікація черепно-мозкової травми:А) За ступенем тяжкості травми: - легка травма: струс головного мозку (согпосіо сегеЬгі), забій головного мозку легкого ступеня - травма середньої тяжкості: забій головного мозку середньої тяжкості; - важка травма: забій головного мозку тяжкого ступеня, дифузійне аксональне ушкодження Б) За характером травми: - закрита ЧМТ - рани в ділянці голови відсутні; - відкрита ЧМТ - є ушкодження м'яких тканин, відкритий перелом кісток черепа або їх перелом В) Стосовно зовнішнього середовища: - непроникаючі ушкодження - порожнина черепа не сполучається із зовнішнім середовищем; - проникаючі ушкодження - ушкоджені внутрішня кісткова пластинка і прилягаюча до неї При черепно-мозковій травмі виявляють загальномозкові, вогнищеві симптоми (залежать від локалізації патології) і порушення вітальних функцій (дихання, серцево-судинної діяльності, ковтання). А) Скарги: • Загальномозкова симптоматика: - головний біль, біль в очних яблуках у спокої і при їх русі, шум у голові, мерехтіння "мушок" - вестибулярні розлади: запаморочення, розлади координації; - ретроградна амнезія (не пам'ятає обставин травми); - нудота і блювання, судомні епілептичні напади. • Вогнищева симптоматика: - порушення чутливості; - неможливість виконувати активні рухи (парези і паралічі); Наявність вогнищевої симптоматики свідчить про коркові порушення. Б) Анамнез захворювання- є вказівка на травму голови. В) Об'єктивні прояви: а) огляд: - деформація черепа, наявність ран, синців, гематом; - витікання ліквору або крові з носа чи вух. • Загальномозкова симптоматика: - порушення свідомості за стовбурним (сопор, ступор, кома) або корковим типом (делірій, - психомоторне порушення. • Вогнищева симптоматика: - парез погляду, ністагм; - розширення зіниці (мідріаз), звуження зіниці (міоз); б) пальпація: - болючість у місці травми; - вдавлення і дефекти кісток черепа. • Вогнищева симптоматика: - патологічні рефлекси, парези, паралічі, які свідчать про стовбурові порушення; в) перкусія та аускультація- неінформативні. |
в) вуличний - пов'язаний з недотриманням правил вуличного руху, несправністю транспорту
і) Транспортна іммобілізація при ушкодженнях ключиці і лопатки (рис. 2.7):
виготовляють два ватно-марлевих кільця необ
