Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Щодо організації роботи фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 1. Ці Методичні рекомендації стосуються організації центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі – центри соціальних служб) роботи фахівця із соціальної роботи (далі – фахівець) з метою забезпечення доступності населення до соціальних послуг. Діяльність фахівця повинна бути спрямована на організаціюсоціальної роботи, у тому числі шляхомзабезпечення психологічних, соціально-педагогічних, юридичних, інформаційних, соціально-економічних та соціально-медичних послуг сім’ям з дітьми та особам, які опинилися у складних життєвих обставинах (далі – отримувачі послуг), відповідно до чинного законодавства. 2. Визначення, що вживаються у методичних рекомендаціях: - фахівець із соціальної роботи – працівник районного, міського чи районного у місті центру соціальних служб, що має необхідну фахову підготовку та кваліфікацію, спеціалізується на здійсненні соціальної роботи з сім’ями, дітьми та особами, які опинилися у складних життєвих обставинах, у закріпленій за ним території села, селища або дільниці чи мікрорайоні у місті; - територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; - отримувачі послуг – сім’ї з дітьми, молоді інваліди, особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо, які опинилися у складних життєвих обставинах; - визначення потреб громади у соціальних послугах – збирання, узагальнення та аналіз інформації про стан та життєві обставини окремої особи або цільової соціальної групи з метою визначення потреби у соціальних послугах, видах і обсягах їх надання, оцінювання впливу послуг на подолання складних життєвих обставин. 3. Фахівці повинні забезпечити здійснення соціальної роботи із: - сім’ями з дітьми: у яких батьки або один із них чи діти або одна із них мають інвалідність; у яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; у яких діти залишилися без батьківського піклування; у яких проживають особи, звільненні з установ виконання покарань, засудженні без позбавлення волі, перебувають під слідством чи на обліку, як правопорушники; діти з яких виховуються у інтернатних закладах; у яких проживають особи, в тому числі діти, які постраждали від торгівлі людьми; у яких проживають діти до встановлення ВІЛ-статусу, один із членів сім’ї має позитивний ВІЛ-статус або один із членів сім’ї страждає на хворобу, зумовлену ВІЛ; у яких батьки не виконують або виконують не належним чином свої батьківські обов’язки, що зумовлено проблемами: здоров’я, залежностей тощо, у тому числі сім’ї, діти з яких виховуються в інтернатних закладах, та сім’їз дітьми, де батьки є трудовими мігрантами, у яких вчиняється насильство або існує реальна загроза його вчинення; у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, – сім’ї опікунів/піклувальників, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу; які мають статус багатодітних та малозабезпечених сімей; де батьки хочуть, але не можуть забезпечити належного утримання та догляду за дитиною; де батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків; у яких батьки є безробітними; з яких одна або декілька дітей вилучені за рішенням суду без позбавлення батьків батьківських прав; у яких діти вчасно не приступили до навчання; у яких батьки відносно своїх дітей позбавлені батьківських прав і існують юридичні підстави ініціювати поновлення батьків у правах; у процесі розлучення батьків, вирішення спорів між батьками щодо місця проживання дітей, способів та участі батьків, які розлучилися, у вихованні дітей; у які тимчасово влаштовані діти, які залишилися без піклування батьків або осіб, що їх замінюють; - одинокими матерями, які мають ризик відмовитися забрати дитину з пологового відділення або іншого медичного закладу; - молодими інвалідами; - особами з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема випускниками інтернатних закладів тощо. 4. При розробці посадових інструкцій фахівця повинні враховуватися вимоги до кваліфікаційної характеристики професії „Фахівець із соціальної роботи”, яка міститься у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Мінпраці від 14.10.2005 № 324, відповідно до якого фахівець: визначає потреби громади у соціальних послугах; здійснює соціальне інспектування; планує і визначає форми та методи надання допомоги, соціальних послуг; здійснює соціальний супровід, який включає заходи щодо допомоги в отриманні соціальних виплат та соціальних послуг, у тому числі послуг, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків або подолання складних життєвих обставин сім’ї/особи; сприяє залученню коштів місцевого бюджету та благодійних внесків для вирішення проблем отримувача послуг; представляє інтереси отримувачів послуг у державних установах; сприяє у наданні сім’ї/особі соціальних послуг чи різних видів допомоги іншими закладами, установами та організаціями (різних форм власності та господарювання); сприяє формуванню знань та навичок відповідального батьківства; готує питання на розгляд дорадчого органу (у частині, що стосується допомоги повнолітнім особам) та Комісії з питань захисту прав дітей (у разі порушення прав дитини), які виносить до розгляду відповідний центр соціальних служб; здійснює заходи, розповсюджує інформаційні матеріали з питань пропагування сімейних форм виховання. 5. Посада фахівця передбачає володіння знаннями про: законодавчі, нормативні-правові акти, методичні та інші розпорядчі документи, що регламентують організацію соціальної роботи з сім’ями з дітьми та особами, соціально-правовий захист дітей, надання соціальних послуг; нормативно-правові акти, що регулюють питання надання допомоги інвалідам та іншим уразливим групам населення; сутність, значення, методи та види соціальної роботи, її напрями (психологічний, соціально-педагогічний, юридичний, економічний, медичний); різні види консультувань; дотримання професійної етики. Соціальна робота з сім’ями, у яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, здійснюється фахівцем виключно після проходження відповідного навчання. У разі, якщо у прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу виховуються діти, вражені ВІЛ-інфекцією, фахівець повинен пройти додатково спеціальний курс підготовки щодо роботи з сім’ями, у яких виховується вищевказана категорія дітей. 6. Чисельність фахівців визначається відповідно до нормативу, визначеного наказом Мінсоцполітики від 07.06.2012 № 344 „Про затвердження Типових структури і штатів республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2012 за № 21260. 7. Фахівець повинен бути забезпечений робочим місцем, відповідними меблями, комп’ютерною технікою, телефонним зв’язком та канцелярськими засобами за місцем безпосередньої роботи із сім’ями/особами. У кошторисі витрат центру соціальних служб, у штатному розписі якого передбачена посада фахівця, повинні передбачатися кошти на відрядження та за необхідності для придбання велосипедів, якими можуть користуватися фахівці. 8. Директор центру соціальних служб повинен: організовувати стажування та заходи з підвищення професійної компетенції фахівця, у тому числі шляхом проведення відповідних семінарів та тренінгів; затверджувати посадову інструкцію фахівця; визначати місце роботи фахівця та забезпечувати його облаштування; представляти фахівця відповідно місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування та громаді; здійснювати постійний контроль за роботою фахівця; надавати підтримку у налагоджені взаємодії з іншими суб’єктами соціальної роботи, з представниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, працівниками закладів та установ соціального обслуговування тощо; затверджувати план роботи фахівця; забезпечувати щомісячне інформування міських, районних у містах, сільських та селищних рад про результати роботи фахівця у відповідній територіальній громаді. 9. Для забезпечення ефективної роботи фахівця повинен бути складений його щомісячний план роботи, у якому повинні бути розписані завдання на кожний робочий день. У плані роботи повинні зазначатися години прийому отримувачів послуг на робочому місці, на території громади,зручного часу для здійснення індивідуальної та групової роботи з цільовою групою отримувачів послуг та методичним днем у центрі соціальних служб, не рідше 1 разу на місяць. Якщо фахівець закріплений за декількома населеними пунктами, то у плані роботи повинні бути визначені конкретні дні, у які фахівець працює у тому чи іншому населеному пункті. При підготовці щомісячних планів роботи, фахівець враховує завдання, визначені посадовою інструкцією та загальним планом роботи центру. До плану роботи фахівця повинні включатися: здійснення соціальних інспектувань; здійснення заходів із соціального супроводу; консультування; участь, за необхідності, у міжвідомчих нарадах, судах тощо, де розглядаються справи отримувачів послуг; методичний день; організація та участь у заходах для цільової групи отримувачів послуг; сприяння в організації роботи груп взаємодопомоги, волонтерів; підготовка листів та звернень; документування роботи. План роботи фахівця повинен затверджуватись директором центру соціальних служб. 10. Фахівець повинен вести: - журнали обліку: звернень та інформації щодо сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах; здійснених соціальних інспектувань; індивідуальної роботи та групових послуг; - справи соціального супроводу на кожну сім’ю/особу, у яких повинні зберігатися акти соціального інспектування; - картки отримувачів послуг на кожну сім’ю/особу. Крім того, фахівець повинен зберігати копії звітності про результати роботи та інформаційні матеріали, які складалися за результатами роботи. Директор Департаменту |