ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Вираження негативних почуттів і думок.

ПРИЙОМИ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Відповідальна поведінка – це вміння, завдяки якому люди відкрито виражають свої думки, почуття і переконання, не принижуючи почуттів і поглядів своїх співрозмовників. Вона базується на тому положенні, що кожна людина має певні фундаментальні права.

У конфліктній ситуації така поведінка дозволяє досягти компромісу без зречення власної гідності і вартостей. Люди, що поводяться відповідально, в змозі сказати “Ні!” без докорів сумління, злості чи страху. Це є ключовим умінням в ситуаціях протистояння натиску, пресингу, маніпуляціям.

Відповідальна поведінка тримається на двох стовпах:

• Почуття власної гідності і повага до самого себе.

• Готовність виголосити і захистити власні права з одночасним прийняттям того, що інші теж мають на це право.

Почуття власної гідності і повагу до самого себе варто будувати на пізнанні своїх слабких і сильних сторін та на щирих контактах з доброзичливими до нас людьми.

Кожна людина має право:

• Робити те, що вважає слушним, поки це не травмує когось іншого.

• Захищати свою гідність за допомогою відповідальної поведінки, навіть якщо це ранить іншого, але якщо її наміри не агресивні.

• Висловити іншому свої прохання і потреби, але за умови, що приймає право іншого відмовити.

• Існують такі ситуації між людьми, коли права не очевидні. Завжди є право обговорити це з іншою особою і з`ясувати права обох сторін.

• Скористатися своїм правом.

Головні прийоми відповідальної поведінки.

Відповідальна відмова.

Відповідальна відмова – це відверта відмова, без обговорення, можливе пояснення лише причин такого рішення.

Відповідальна відмова складається з трьох кроків:

Крок перший – сказати слово НІ!

Крок другий – сказати, ЩО ВИ НЕ ЗРОБИТЕ.

Крок третій – пояснити причини такого рішення, виходячи з власних планів, бажання, потреб і прав. Не потрібно обговорювати своє рішення і вживати формулювання типу “мушу” і “не можу”.

Приклад: “Ні, я не піду з тобою на вечірку сьогодні. Я обіцяв сестрі піти з нею в кіно”.

Заміна оцінювання на думку.

Багато людей бояться оцінок, які їм дають інші люди, або надають цим оцінкам великого значення. Ми болісно переносимо, коли нас оцінюють, і зазвичай намагаємось довести свою правоту або розриваємо стосунки.

Оцінка є лише думкою про нас іншої особи, а кожен має право висловлювати свою думку на будь-яку тему. Найчастіше це не треба обговорювати, як ми не обговорюємо смаки. Відповідаючи на чиюсь оцінку, варто зробити це такими трьома етапами:

Етап перший – говоримо, що ми відчуваємо у зв’язку з почутим про себе. Це може бути твердження “Я вражений” або “Мені прикро”.

Етап другий – підтверджуємо розуміння того, що саме такою є думка про нас іншої особи. Наприклад: “Я розумію, що ваша думка про мене є такою”.

Етап третій – самі оцінюємо себе в обговорюваній сфері. Наприклад: “Я вважаю, що я відповідальна людина”. І на цьому кінець. Не сперечатися, не переконувати і т. ін.

Пошук критики.

Якщо критикується те, що ми робимо чи зробили, це для нас також буває болісним і тяжким до прийняття. Досить часто така критика виражається у формі загальної оцінки і не дає достатньо шансів на істотний захист. Тому також складно утриматись від будь-якої дискусії, зрозуміти, що критика стосується певних конкретних речей.

З цією метою варто:

1) Сказати, що відчуваємо.

2) Дати знати, що ми розуміємо, про що говорить інша особа (перефразування).

3) Перепитати: “Що конкретно вам не подобається у моїй праці, справі?”

4) Останній пункт треба повторювати доти, доки ваш партнер не почне перераховувати конкретні елементи поведінки, праці і т. ін. І лише після цього ми зможемо або аргументувати неприйняття критики, або прийняти рішення щодо зміни цього елемента своєї поведінки.

Вираження негативних почуттів і думок.

Відповідальний спосіб вираження злості і негативної думки вимагає зосередження на тому, якою є спроба зміни небажаної поведінки іншої особи. Ми маємо цілковите право на вираження своїх емоцій, але варто це робити, не травмуючи іншого. Цього можна досягти, якщо дотримуватись таких трьох етапів:

Етап перший – якщо чиясь поведінка нам перешкоджає, звертаємо його увагу на це і просимо змінити поведінку. Наприклад: “Ви кричите. Прошу перестати, бо це заважає мені зрозуміти те, що ви кажете”.

Етап другий - якщо хтось і надалі не змінює поведінки, виражаємо своє роздратування і вдруге робимо наголос на проханні змінити поведінку. Наприклад: “Мене нервує те, що ви і далі кричите. Прошу перестати”.

Етап третій – якщо ця особа не реагує, інформуємо її про свій намір, якщо вона і надалі буде поводитись так само. Наприклад: “Якщо ви не перестанете кричати, ми не будемо більше розмовляти”.

Етап четвертий – якщо ситуація не змінюється, робимо те, що пообіцяли.