ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Програма навчальної дисципліни

123 4

Назви тем	Кількість годин
усього	у тому числі
л	пр.	сам.р
1	2	3	4	5
Тема 1. Глобалізація злочинності як загроза світовій безпеці
Тема 2. Транснаціональна злочинність: вітчизняні та зарубіжні концепції
Тема 3. Суб’єкти транснаціональної злочинності: механізм формування та функціонування
Тема 4. Фактори транснаціональної злочинності
Тема 5. Протидія транснаціональній злочинності: глобальний, регіональний та національний рівні
Тема 6. Вивчення та протидія транснаціональній економічній злочинності
Тема 7. Протидія відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом
Тема 8. Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу та проблеми протидії
Тема 9. Торгівля людьми та нелегальна міграція у структурі транснаціональної злочинності: взаємозв’язок та проблеми протидії
Тема 10. Вивчення на протидія контрабанді
Тема 11. Транснаціональна кіберзлочинність та порушення прав інтелектуальної власності		-
Тема 12. Протидія транснаціональній корупції		-
Тема 13. Тероризм як транснаціональна проблема
Усього годин

Структура навчальної дисципліни

За темами лекцій

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	2	3
	Транснаціональна злочинність: вітчизняні та зарубіжні концепції 1. Поняття транснаціональної організованої злочинності, її ознаки. 2. Загальна характеристика Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 2000). Додаткові протоколи. 3. Конвенційне трактування транснаціонального злочину. 4. Відмежування транснаціонального злочину від суміжних понять: «транскордонний злочин», «міжнародний злочин», «злочин міжнародного характеру». 5. Форми та види транснаціональної злочинної діяльності: загальна характеристика.
	Суб’єкти транснаціональної злочинності: механізм формування та функціонування 1. Поняття, види та ознаки суб’єктів транснаціональної злочинності. 2. Соціально-психологічна основа формування і функціонування організованих злочинних груп (корупція та насилля як основні методи діяльності; елементи кримінальної субкультури у механізмі транснаціональної злочинності; економічна основа функціонування злочинних груп тощо). 3. Структура транснаціональних злочинних організацій: особливості владо-підпорядкування та розподілу кримінально-функціональних обов’язків учасників. 4. Регіональні особливості транснаціональних злочинних організацій (японська якудза, китайські тріади, італійська мафія, колумбійські наркокартелі тощо).
	Протидія транснаціональній злочинності: глобальний, регіональний та національний рівні 1. Рівні протидії транснаціональній злочинності: загальна характеристика. 2. Принципи, основні напрямки та форми міжнародного співробітництва в боротьбі з транснаціональною злочинністю. 3. Конвенційний механізм протидії транснаціональній злочинності. Міжнародно-правові стандарти криміналізації транснаціональних злочинів. 4. Національні та міжнародні органи й установи як суб'єкти протидії транснаціональній злочинності. Координація діяльності правоохоронних органів України з міжнародними інституціями у попередженні транснаціональної організованої злочинності. 5. Роль ООН в організації міжнародного співробітництва. Конгреси ООН.
	Вивчення та протидія транснаціональній економічній злочинності 1. Поняття та ознаки транснаціональної економічної злочинності. Транснаціональний кримінальний бізнес та економічна злочинність в структурі тіньової економіки. 2. Види транснаціональних економічних злочинів. Кримінологічні показники економічної злочинності транснаціонального характеру. 3. Особливості злочинності у внутрішньо- та зовнішньоекономічній сфері України. 4. Проблема втечі капіталу. Можливості застосування амністії капіталів. 5. Суб'єкти, заходи і правова регламентація протидії транснаціональній економічній злочинності в Україні. 6. Проблема кримінальної відповідальності юридичних осіб.
	Протидія відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом 1. Економіко-правовий аналіз відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом: національні та міжнародні стандарти. 2. Поняття та особливості предикатних злочинів. 3. Моделі та стадії відмивання брудних коштів. 4. Основні напрямки протидії відмиванню брудних коштів у транснаціональних масштабах. 5. Значення ФАТФ, Егмонтської групи та Базельського комітету для співпраці на міжнародному рівні. 6. Система фінансового моніторингу в Україні.
	Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу та проблеми протидії 1. Поняття та соціально-правова характеристика транснаціонального наркобізнесу. Причини та умови наркоторгівлі. 2. Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу. 3. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні: стан та тенденції. 4. Механізм функціонування транснаціональних наркокартелей (наркосиндикатів). 5. Міжнародні, регіональні та національні правові акти у сфері протидії наркобізнесу. 6. Заходи та суб'єкти боротьби з наркобізнесом в Україні.
	Торгівля людьми та нелегальна міграція у структурі транснаціональної злочинності: взаємозв’язок та проблеми протидії 1. Поняття та форми торгівлі людьми: міжнародний та національний нормативні підходи. 2. Механізм та фактори торгівлі людьми. 3. Кримінологічні показники торгівлі людьми в Україні та світі. 4. Організація незаконної міграції як вид транснаціональної злочинності: кримінологічна характеристика. Взаємозв’язок нелегальної міграції та торгівлі людьми. 5. Правова основа та суб’єкти протидії торгівлі людьми в Україні. Роль недержавних організацій та громадськості у протидії торгівлі людьми. 6. Міжнародне співробітництво у протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми. Додаткові протоколи до Конвенції ООН проти транснаціональної 7. Захист та реабілітація жертв торгівлі людьми.
	Тероризм як транснаціональна проблема 1. Насилля та терор у механізмі транснаціональної злочинності. 2. Поняття, ознаки та види міжнародного тероризму: нормативний та науковий підходи. 3. Види терористичних діянь за законодавством України. 4. Міжнародно-правове та внутрішньодержавне регулювання протидії тероризму. 5. Суб'єкти протидії тероризму.

Теми семінарських занять

№ з/п	Назва теми	Кіль-кість годин
	Транснаціональна злочинність: вітчизняні та зарубіжні концепції 1. Поняття транснаціональної організованої злочинності, її ознаки. 2. Загальна характеристика Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 2000). Додаткові протоколи. 3. Конвенційне трактування транснаціонального злочину. 4. Відмежування транснаціонального злочину від суміжних понять: «транскордонний злочин», «міжнародний злочин», «злочин міжнародного характеру». 5. Форми та види транснаціональної злочинної діяльності: загальна характеристика.

Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Глобалізація злочинності як загроза світовій безпеці 1. Організована злочинність та організована злочинна діяльність: співвідношення понять. 2. Моделі організованої злочинності (за Дж. Шеллі). 3. Організовані злочинні угруповання з міжнародними зв’язками. 4. Європейський підхід до розуміння організованої злочинності (за законодавством трьох країн на вибір). 5. Закон RICO (США) щодо організованої злочинності. 6. Економічне розуміння організованої злочинності.
	Транснаціональна злочинність: вітчизняні та зарубіжні концепції 1. Концепція транснаціональної злочинності за Неапольською конференцією 1994 р. 2. Європейський підхід до трактування організованої злочинності (11 критеріїв 1995 року). 3. Північно-Американські критерії транснаціональної злочинності. 4. Значення регіональних декларацій у розумінні транснаціональної злочинності (Буенос-Айреська 1995 р., Дакарська 1997 р., Манільська 1998 р.). 5. Історія прийняття та значення Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 2000). 6. Застереження України до Палермської конвенції.
	Суб’єкти транснаціональної злочинності: механізм формування та функціонування 1. Кримінальний професіоналізм і рецидив як фактор стійкості організованої злочинності. 2. Особливості лідерства в організованих злочинних групах. 3. Злочинний синдикат та злочинна мережа. 4. Інфраструктура транснаціональної злочинності.
	Фактори транснаціональної злочинності 1. Методика вивчення факторів транснаціональної злочинності. 2. Взаємозв’язок факторів на національному та міжнародному рівнях. 3. Криміногенна роль Інтернету та ЗМІ. 4. Правовий нігілізм і недоліки правового регулювання як фактори транснаціональної злочинності.
	Протидія транснаціональній злочинності: глобальний, регіональний та національний рівні 1. Європейський підхід до протидії організованій злочинності. 2. Діяльність урядових та неурядових організацій у протидії транснаціональній злочинності. 3. Роль Інтерпола у протидії транснаціональній злочинності. 4. Засади та проблеми діяльності Національного бюро Інтерполу в Україні. 5. Основні напрямки діяльності Європола. 6. Роль та значення Конвенцій ООН та Ради Європи в сфері протидії транснаціональній злочинності. 7. Проблема уніфікації законодавства. Модельні закони. 8. Віктимологічні аспекти профілактики транснаціональної злочинності.
	Вивчення та протидія транснаціональній економічній злочинності 1. Транснаціональні корпорації як суб’єкти злочинної економічної діяльності. 2. Проблема транснаціонального рейдерства. 3. Фактори транснаціональної економічної злочинності. 4. Мотивація транснаціональних економічних злочинів. 5. Методика виявлення латентних транснаціональних економічних злочинів. 6. Міжнародні комерційні операції та розрахунки як об’єкт кримінологічного впливу. 7. Проблема співвідношення репресивних та економічно-позитивних заходів протидії тінізації світовій економіці.
	Протидія відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом 1. «Легалізація» та «відмивання» коштів, отриманих злочинним шляхом: термінологічне розмежування. 2. Особливості функціонування офшорних зон та відмивання коштів. 3. Операції, які підлягають фінансовому моніторингу за законодавством України. 4. Повноваження суб’єктів фінансового моніторингу. 5. 40 рекомендацій ФАТФ та їх значення у протидії легалізації брудних коштів. 6. Конфіскація коштів та майна, отриманого злочинним шляхом.
	Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу та проблеми протидії 1. Співвідношення понять «наркотичні засоби», «обіг наркотичних засобів», «наркобізнес». 2. Глобальні огляди наркоситуації у світі. 3. Взаємозв’язок наркобізнесу з іншими видами транснаціональної злочинності. 4. Кримінологічна характеристика учасників злочинних груп у сфері наркобізнесу. 5. Основні стратегії та моделі протидії наркобізнесу. 6. Діяльність Управління по боротьбі з наркотиками та профілактиці злочинності ООН.
	Торгівля людьми та нелегальна міграція у структурі транснаціональної злочинності: взаємозв’язок та проблеми протидії 1. Нормативні трактування термінів «рабство», «звичаї, подібні до рабства», «експлуатація», «експлуатація проституції третіми особами» та суміжних. 2. Способи вербування, перевезення та експлуатації. Методи контролю над жертвами торгівлі людьми. 3. Відповідальність жертв торгівлі людьми за зайняття проституцією: за та проти. 4. Згода жертви на вивезення та продаж: проблемні питання. 5. Торгівля людьми та суміжні злочини: проблема розмежування. 6. Торгівля дітьми в Україні без мети експлуатації (за матеріалами кримінальних справ та ЗМІ). 7. Взаємозв’язок, взаємодетермінація та розмежування торгівлі людьми та нелегальної міграції. 8. «Ла Страда», «Екпат» та їх регіональні представництва у протидії торгівлі людьми. 9. Діяльність спецпідрозділів правоохоронних органів України у протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції.
	Вивчення на протидія контрабанді 1. Контрабанда наркотичних засобів у структурі транснаціональної злочинності. 2. Контрабанда зброї. 3. Контрабанда автомобілів як вид транснаціональної злочинності. 4. Взаємозв’язок «чорної археології» та контрабанди культурних цінностей. 5. Криміногенноактивні ділянки кордону України. 6. Участь жителів прикордонних регіонів України у контрабандній діяльності. 7. Проблема надання Державній митній службі України статусу правоохоронного органу.
	Транснаціональна кіберзлочинність та порушення прав інтелектуальної власності 1. Особливості субкультури кіберзлочинців. 2. Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід криміналізації комп’ютерних злочинів. 3. Взаємозвязок кіберзлочинності з іншими видами транснаціональної злочинної діяльності. 4. Історичне становлення контрафакту. 5. Співвідношення понять «контрафакт» та «фальсифікат».
	Протидія транснаціональній корупції 1. Співвідношення хабарництва, посадових злочинів, підкупу та корупції. 2. Основні види відповідальності за корупцію. 3. Активний та пасивний підкуп. 4. Конфлікт інтересів державного службовця та способи його вирішення. 5. Показники індексу хабародавців та індексу сприйняття корупції за Трансперенсі Інтернешнл. 6. Фінансовий контроль у системі протидії корупції. 7. Антикорупційні можливості підрозділів внутрішніх рослідувань.
	Тероризм як транснаціональна проблема 1. Кримінологічна характеристика найбільш відомих міжнародних терористичних організацій. 2. Оцінка дій терористичного характеру 11 вересня 2001 року у США. 3. Особливості особи терориста. 4. Особливості проведення антитерористичних операцій. 5. Напрямки протидії терористичним актам та морі та у повітрі. 1. Засади діяльності Антитерористичного центру СБ України.

Індивідуальні завдання

Тематика рефератів

Поняття організованої злочинності за законодавством України.
Історичні основи виникнення та розвитку організованої злочинності.
Порівняльно-правовий аналіз організованої злочинності в Україні у радянський та пострадянський період.
Проблема криміналізації організованої злочинної діяльності.
Транснаціоналізація як сучасна тенденція злочинності.
Концепція транснаціональної злочинності у вітчизняній кримінології.
Концепція транснаціональної злочинності в зарубіжній кримінології.
Проблема подвійної криміналізації.
Транснаціональні злочинні корпорації: особливості функціонування.
Соціально-психологічна характеристика учасників організованих злочинних груп.
Участь працівників правоохоронних органів в організованій злочинній діяльності.
Проблема етнічної організованої злочинності.
Проблема зрощування бізнесу, політики та організованої злочинності.
Глобалізація злочинності в механізмі світової глобалізації.
Кримінальна культура як світовий феномен.
Економічна глобалізація як один з факторів транснаціонального злочинного бізнесу.
Проблема глобалізації злочинності у вітчизняній кримінології.
Проблема факторів транснаціональної злочинності у зарубіжній кримінології.
Механізм розширеного відтворення злочинності.
Основні напрямки міжнародного співробітництва у сфері протидії транснаціональній злочинності.
Загальна характеристика міжнародно-правових документів у сфері протидії транснаціональній злочинності.
Значення додаткових протоколів до конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 2000 р.).
Регіональні системи протидії транснаціональній злочинності.
Захист жертв транснаціональних злочинів.
Кримінологічна характеристика економічних транснаціональних злочинів.
Учасники організованої економічної злочинності транснаціонального характеру.
Взаємозв’язок легальної та кримінальної транснаціональної діяльності.
Незаконні реконвертаційні операції в структурі транснаціональної злочинності.
Комерційне шахрайство на міжнародному рівні: проблеми протидії.
Зони вільної торгівлі у механізмі транснаціональних економічних злочинів.
Монополізація кримінальних ринків: проблеми протидії.
Сучасні стратегії протидії економічній злочинності.
Історія виникнення та розвитку відмивання брудних коштів як транснаціональної злочинної діяльності.
Стандарти криміналізації відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом.
Відмивання коштів, отриманих від наркобізнесу: особливості протидії.
Банк (фінансова установа) як суб’єкт первинного фінансового моніторингу: приватний інтерес проти моніторингу та передачі інформації про сумнівні операції.
Регіональні особливості транснаціонального наркобізнесу.
Легалізація наркотичних речовин як засіб протидії транснаціональному наркобізнесу: за і проти. Досвід Нідерландів.
Мережева торгівля наркотичними засобами: особливості протидії.
Транскордонна міграція: фактори та особливості протидії.
Кримінологічна характеристика торгівців людьми.
Жінки та діти як жертви торгівлі людьми.
Гарантії прав жертв торгівлі людьми.
Торгівля людськими органами та тканинами як вид транснаціональної злочинної діяльності.
Соціально-економічні заходи протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції.
Контрабанда як вторинна злочинна діяльність.
Кримінологічна характеристика способів вчинення контрабанди.
Участь працівників митних органів у контрабандній діяльності.
Декриміналізація товарної контрабанди: за та проти.
Застосування технічних засобів у протидії контрабанді (електронне декларування товарів, інформаційно-аналітичні системи контролю осіб, транспортних засобів та вантажів тощо).
Глобалізація інформаційних процесів як фактор кіберзлочинності.
Кримінологічна характеристика інформаційної зочинності.
Порушення прав інтелектуальної власності як об’єкт кримінологічного впливу.
Особливості відповідальності за промислове шпигунство.
Особливості корупції в органах правосуддя.
Особливості корупції в міжнародних комерційних операціях.
Методика оцінки рівня корумпованості країн на міжнародному рівні.
Кримінологічне вивчення особистості корупціонера транснаціонального рівня.
Критерії та гарантії доброчесності державних службовців.
Можливості громадського контролю за корупцією.
Міжнародне співробітництво в боротьбі з тероризмом.
Фактори міжнародного тероризму.
Проблеми протидії фінансуванню тероризму.
Збройні конфлікти та тероризм.
Психологія тероризму.
Кримінологічна характеристика кібертероризму.

Методи навчання

Використовувані методи навчання:

· за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації - словесні, наочні, практичні;

· за характером пізнавальної діяльності - пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослідницький;

· залежно від основної дидактичної мети і завдань - методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи студентів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;

· класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація студента, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні.

Доцільно виділяти чотири великих групи методів навчання.

І група методів: Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

· словесні методи - бесіда, лекція.

· наочні методи- ілюстрація, демонстрація

· практичні методи: аналіз навчальних кримінальних справ, моніторинг ЗМІ, практичні роботи, реферати учнів

· Індуктивні методи. Термін «індукція» походить від латинського inductio - зведення, вид узагальнення, який пов'язаний із передбаченням спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.

· Дедуктивний метод активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

репродуктивні методи
творчі, проблемно-пошукові методи
Проблемний метод
навчальна робота під керівництвом викладача;
самостійна робота учнів поза контролем викладача.

ІІ група методів: Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

· роз'яснення мети навчального предмета;

· вимоги до вивчення предмета (орфографічні, дисциплінарні, організаційно-педагогічні);

· заохочення та покарання в навчанні: оцінка студента за успіхи, усне схвалення та осуд педагога.

· створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу;

· пізнавальні рольові ігри, навчальні дискусії

ІІІ група методів: Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень є:

· контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого студента, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

· навчальна - зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню та систематизації навчального матеріалу, удосконаленню підготовки стента;

· діагностично-коригуюча, що допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків;

· стимулюючо-мотиваційна, що визначає тему, таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність і сприяє змагальності, формує мотиви навчання;

· виховна, що передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, охайності тощо.

Ця система спирається на загальновживаний дидактичний принцип міцності знань, умінь і навичок, який базується на таких вимогах:

· систематичність обліку та контролю;

· всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю;

· диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю);

· об'єктивність оцінювання;

· урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності викладача;

· єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу.

IV група методів: Бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Бінарні - подвійні, коли метод і форма зливаються в єдине ціле або два методи поєднуються в один.

словесні, наочні та практичні, об'єднавши їх за відповідними формами та визначивши чотири рівні їх застосування:

· на інформаційному, або догматичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

· на проблемному, або аналітичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;

· на евристичному, або пошуковому, рівні словесна форма набуває характеру словесно-евристичного методу;

· на дослідному рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

Інтегровані (універсальні) - це поєднання трьох-п'яти методів у єдине ціле під час організації навчання.

Методи контролю

Поточний контрольпроводиться з метою перевірки рівня підготовленості студентів до виконання конкретної роботи, а також отримання оперативної інформації щодо якості засвоєння навчального матеріалу, керування навчальним процесом й вдосконалення методики проведення занять, а також стимулювання самостійної роботи студентів. Він здійснюється під час проведення практичних занять.

Бали за поточний контроль з дисципліни дорівнюють середньо-виведеній оцінці поточної успішності студента (тобто оцінка складається з оцінок, одержаних під час практичних занять, які додаються і діляться на кількісний показник оцінок).

Поточний контроль успішності студента оцінюється за п’ятибальною шкалою. Якщо студент жодного разу не відповідав на практичних заняттях та за відповідний поточний контроль не має ніякої оцінки, то на цій підставі він не може бути допущеним до складання іспитів та заліків.

Підсумковий контрольпотрібен щодо визначення результатів навчання на певному кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах (ступеня досягнення навчальної мети з дисципліни, групи дисциплін, або її розділам). Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студентів.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового іспиту, семестрового диференційованого заліку або семестрового заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою. Результати семестрового контролю фіксуються в екзаменаційній відомості та заліковій книжці студента.

Залікиє формою перевірки засвоєння студентами навчального матеріалу, виконання курсових робіт, програм практик. Заліки можуть встановлюватися з дисципліни в цілому, або за її розділами. Заліки проводяться усно або письмово.

Заліки приймаються викладачем, який проводить заняття в групі, або тим, хто читає лекції з даної дисципліни. Викладач, як правило, виставляє заліки студентам, ще до початку заліку за результатами поточного контролю.

Результати заліків оцінюються: «зараховано», «не зараховано». Згідно навчальних планів в НУ «ОЮА» захист курсової роботи й практики оцінюється заліком з диференційованою оцінкою. Задовільні оцінки заліків заносять у залікову відомість й залікові книжки студентів. Оцінки «не зараховано», «незадовільно» відмічають тільки у заліковій відомості.

Студент, який отримав при складанні заліку оцінку «не зараховано» або «незадовільно», має право повторно скласти залік з дозволу декана факультету (директора інституту) у встановленому порядку.

Якщо студент повторно не склав залік, він втретє складає залік перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача з кафедри, на якій викладається дисципліна, які призначуються завідувачем кафедрою.

У разі неявки студента на залік, у заліковій відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.

Студент, який не з’явився на залік без поважної причини , вважається невстигаючим й підлягає відрахуванню з академії або йому дозволяється скласти залік у порядку ліквідації академічної заборгованості.

Семестровий іспит– це форма підсумкового контролю засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Проведення семестрових іспитівмає мету перевірити й оцінити навчальну роботу студентів, рівень отриманих ними знань та вміння користуватися цими знаннями під час рішення практичних завдань. Іспити проводяться в період екзаменаційних сесій.

Студенти допускаються до семестрових іспитів за умов, що вони склали всі семестрові заліки з дисциплін, передбачених у поточному семестрі й захистили курсову роботу.

На семестровий іспит студент приходить з заліковою книжкою, яку пред’являє викладачу на початку іспиту.

Семестровий іспит приймається, як правило, лектором даного потоку. Форма проведення семестрового іспиту (усна чи письмова) визначається кафедрою й затверджується деканом факультету.

Результати семестрового іспиту оцінюються згідно з чотирибальною системою оцінювання: «відмінно», «добре», «задовільно» та «незадовільно». Задовільна оцінка заноситься у екзаменаційну відомість й в залікову книжку студента, а незадовільна – тільки у відомість. Екзаменаційні відомості складаються в одному екземплярі, підписуються деканом факультету; після складання іспитів остаточно оформлюються, одразу ж здаються до деканату та зберігаються там як документи строгої звітності до закінчення студентами академії, після чого вони здаються на зберігання до архіву як документи постійного зберігання.

Оцінка оголошуется студенту одразу ж після закінчення відповіді.

Студент, який отримав на семестровому іспиті оцінку «незадовільно», має право повторно скласти іспит з дозволу декана факультету у встановленому порядку.

Якщо студент повторно отримав оцінку «незадовільно» при складанні семестрового іспиту, за його бажанням він може бути допущений деканом факультету до складання семестрового іспиту у третій раз. Втретє студент складає семестровий іспит перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача на чолі з завідувачем кафедрою, на якій викладається дисципліна, які призначуються деканом факультету.

У разі неявки студента на семестровий іспит в екзаменаційній відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.

Викладач має право виставити студенту оцінку до початку семестрового іспиту за результатами його участі у практичних занять, конференціях або інших видах навчальних занять з даної дисципліни, але не нижче «добре». Для цього він на початку екзаменаційної сесії доповідає на засіданні кафедри про результати поточного контролю і на підставі цього виноситься рішення кафедри щодо того, хто з студентів може отримати семестровий іспит за результатами поточного контролю.

Державна атестація студентів проводиться після виконання ними всіх вимог навчальних планів й програм навчання. При проведенні державної атестації перевіряється відповідність рівня та якості підготовки студентів кваліфікаційним вимогам, ступінь засвоєння ними програм навчання. При цьому перевіряються як теоретичні знання, так й практичні навички випускників відповідно до отриманої спеціальності й кваліфікації. Державна атестація випускників складається з двох державних іспитів - з теорії держави та права та зі спеціальності й захисту кваліфікаційної (дипломної або магістерської) роботи.

Підсумковий контроль у виді іспиту за наступними питаннями :

1. Види та ознаки організованих злочинних угруповань за законодавством України.

2. Втеча капіталів та проблема протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

3. Міжнародне співробітництво у протидії контрабанді.

4. Визначення та ознаки транснаціонального організованого злочину.

5. Державна служба фінансового моніторингу України: особливості правового статусу.

6. Взаємозв'язок тероризму з іншими видами транснаціональної злочинності.

7. Відмежування транснаціонального злочину від суміжних понять.

8. Заходи та суб'єкти боротьби з наркобізнесом в Україні.

9. Порушення прав інтелектуальної власності у структурі транснаціональної злочинності.

123 4