ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основні компоненти соціальної сфери

Тема 6. Основні засади публічного адміністрування в соціальній сфері

6.1. Поняття соціальної сфери та її зміст.

6.2. Основні компоненти соціальної сфери.

6.3. Принципи, цілі та функції державного управління соціальною сферою.

6. 4. Основні види соціальної допомоги держави.

Поняття соціальної сфери та її зміст

У будь-якій державі соціальна сфера, сфера соціальної політики слугує інтересам, насамперед, людей як вищої цінності. Сфера соціальної політики - частина політики держави, яка своїми діями пом’якшує негативні наслідки індивідуальної і соціальної нерівності, соціально-економічних потрясінь у суспільстві.

Основними цілями соціальної політики держави на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України є:

· створення кожному дієздатному громадянинові умов, що дозволяють йому працею підтримувати власний добробут;

· посилення адресної соціальної підтримки, у першу чергу слабо захищених груп населення;

· здійснення комплексних заходів і спеціальних програм у сфері оплати праці і пенсійного забезпечення, політики зайнятості;

· формування нової житлової політики; удосконалення базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму;

· реформування системи зайнятості; підвищення державних соціальних гарантій сім’ям з дітьми;

· соціальний захист людей з обмеженими можливостями.

Органи місцевого самоврядування й органи влади суб’єктів соціальної політики України в межах своїх повноважень можуть використовувати та керувати фінансовими ресурсами для проведення соціальних програм.

Зміст поняття “соціальна сфера”, як і будь-якої іншої наукової категорії, багатоаспектний. В науковій літературі як зарубіжних, так і вітчизняних авторів можна виділити кілька підходів щодо визначення сутності соціальної сфери:

- по-перше, соціальна сфера розуміється як сукупність великих соціальних груп: класів, націй, народів;

- по-друге, “соціальна сфера” - невиробнича сфера, галузь народного господарства, тією чи іншою мірою задіяна у процесі задоволення соціальних потреб громадян, працівники яких одержують відповідні доходи із засобів, які виділені суспільством на ці потреби;

- по-третє, соціальна сфера займає свого роду проміжне становище між економічною і політичною системами;

- по-четверте, соціальна сфера трактується як відносно самостійна сфера життєдіяльності суспільства, що охоплює відносини між соціальними спільнотами, всередині цих спільнот, між окремими особами, що мають різне становище в суспільстві і беруть неоднакову участь у його соціальному житті;

- по-п’яте, в останні роки досить часто використовується поняття “соціально-трудова сфера” суспільства.

Основними блоками соціально-трудової сфери є:

· соціальна сфера (освіта, охорона здоров’я, культура);

· ринок праці, служби зайнятості, перепідготовка кадрів;

· сфера мотивацій виробничої праці;

· система соціального захисту населення; система соціального партнерства;

· система соціального страхування; пенсійна система; охорона праці.

Виходячи із вищенаведеного можемо визначити соціальну сферу як цілісну, динамічну залежно від розвитку держави підсистему суспільства, породжену об’єктивною потребою суспільства в безперервному відтворенні суб’єктів соціального процесу.

Основні компоненти соціальної сфери

Соціальна сфера не має (фіксованих) твердих просторових і часових рамок. Вона існує у певному взаємозв’язку і взаємодії з іншими сферами суспільства: матеріально-виробничими, політичними, культурно-духовними, а також системами природного порядку і характеру. Соціальна сфера спрямована на людину, соціальні групи.

До соціальної сфери відносять усі об’єкти і процеси, які беруть безпосередню, особисту участь у формуванні властивостей системи, пов’язаних з відтворенням і удосконаленням особистості (групи), задоволенням їх нагальних, повсякденних і вищих потреб.

Основна функція соціальної сфери - функція соціального відтворення людей як суб’єктів життєдіяльності і відтворення структур, соціальних інститутів, ресурсів життєзабезпечення соціальних суб’єктів.

Первинним елементом соціальної сфери є поняття “потреба соціального суб’єкта”. Важливою детермінантою соціальної діяльності особистості, групи є ціннісні орієнтації. Вони втілюються в ідеалах, інтересах, прагненнях людей і визначають поведінку суб’єктів соціальної сфери. Найважливішим компонентом соціальної сфери є соціальна інфраструктура. Інфраструктура соціальної сфери є системою установ, підприємств і органів управління, які забезпечують ефективність функціонування усіх інститутів соціальної сфери.

Соціальна інфраструктура може характеризуватися кількістю установ, організацій, які забезпечують процеси створення, медичного, побутового і транспортного обслуговування, а також кількістю місць у них, обсягом надання соціальних послуг.

Система індикаторів, які фіксують ці процеси, може бути представлена показниками, що характеризують:

· потенціал галузі (забезпеченість кадрами різних галузей соціальної сфери, кількісні і якісні характеристики результатів освітньої діяльності, стан здоров’я громадян, житлового забезпечення, соціального захисту, соціального обслуговування, пенсійного забезпечення);

· суб’єктивну оцінку ступеня задоволеності потреб індивідів, соціальних груп щодо житлового, медичного і побутового обслуговування, культурно-духовного спілкування, політичної участі;

· співвідношення платності і безоплатності послуг.

Таким чином, найважливішим компонентом соціальної сфери є люди.

Групи факторів соціального розвитку:

1. економічні, пов’язані із рівнем соціально-економічного розвитку держави і кожного конкретного регіону, особливостями розвитку соціальної інфраструктури, характером і типом власності на підприємствах;

2. політичні, які характеризують сутність і вплив соціальної політики на підвищення потенціалу соціальної сфери, реалізацію правових гарантій у сфері соціального відтворення населення, соціальну підтримку і допомогу населенню, а також на розвиток соціально-політичної ситуації;

3. правові - зумовлюють прийняття і реалізацію законодавчих норм і правовідносини у сфері регулювання соціальних відносин, рівня правосвідомості населення;

4. культурний - визначальний вплив системи моральних і культурно-духовних цінностей, норм і традицій, які панують у суспільстві, їх регіональних особливостей на соціальні відносини;

5. природно-кліматичні, які підкреслюють особливості природного середовища існування населення й екологічну ситуацію в регіоні і впливають на стандарти і спосіб життя населення;

6. соціально-демографічні, враховуючи чисельність населення за соціальними групами та їх склад, народжуваність і смертність, міграцію, зайнятість, професійно-кваліфікаційну структуру;

7. національно-етнічний - визначальний вплив на соціальні процеси в суспільстві і в регіонах національного менталітету, інтересів, традицій і звичаїв; соціально-психологічні, які представляють особливості прояву в соціальних відносинах настроїв, переживань, очікувань населення, їхніх прагнень, особистісних і групових установок.

Соціальне управління як атрибут громадянського життя виражається в ознаках, найбільш істотне значення мають такі з них:

·Соціальне управління є тільки там, де функціонує спільна діяльність людей.

·Соціальне управління за своїм головним призначенням упорядковує спільну діяльність учасників (людей) та додає їх взаємодії організованість.

·Соціальне управління головним об’єктом впливу вважає поведінку (дії) учасників спільної діяльності, їх взаємовідносини.

·Соціальне управління, виступаючи в ролі регулятора поведінки людей, досягає цієї мети в рамках суспільних зв’язків, що є, по суті, управлінськими відносинами.

·Соціальне управління базується на визначеній співпідпорядкованості політичної волі людей - учасників управлінських відносин, тому що їхні відносини мають свідомо-вольове опосередкування.

Цілеспрямований механізм державного управління соціальною сферою реалізується через специфічні суспільні інститути - суб’єкти управління, які в сукупності представляють систему управління, яка включає державу, політичні партії, громадські організації та інші елементи. На регіональному і місцевому рівнях управління ці функції виконують відповідні органи місцевого самоврядування та інші установи. Державне управління соціальною сферою є механізмом реалізації цілей соціальної політики, заснованої на законодавчо встановлених імперативах, що визначають реальний рівень життя, соціального благополуччя, зайнятості населення, його соціальної підтримки.