ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Прокурорський нагляд за додержанням вимог закону щодо участі захисника на досудових стадіях провадження у кримінальних справах

Можливість використати допомогу захисника (адвоката чи іншого фахівця в галузі права )є одним із найважливіших прав підозрюваного і обвинуваченого. Це право закріплено міжнародно-правових актах, у ст. 59 Конституції України, ст.ст.21,44-48 КПК України. Порушення права підозрюваного і обвинуваченого здійснювати захист своїх прав та інтересів з допомогою захисника-адвоката чи іншого фахівця в галузі праварозцінюється як суттєве порушення закону, за умов якого прийняття рішення у справі є незаконним. Зазначені обставини визначають особливе значення обов'язку прокурора здійснювати нагляд за виконанням органом ді­знання і слідчим вимог закону щодо забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права мати захисника в будь-якій стадії досудового розслідування, а саме (ст.ст.44, 45 КПК):

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підоз­рюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй об­винувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судо­чинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй об­винувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи висунення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповноліт­нього або з моменту поміщення його до приймальника-розпо-дільника.

За чинним кримінально-процесуальним законом права обви­нувачених на досудових стадіях можуть захищати і не професійні захисники - їх близькі родичі, опікуни і піклувальники. Але вони до­пускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинува­чення для ознайомлення з матеріалами досудового слідства. У випадках, коли, відповідно до вимог закону, участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни і піклу­вальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка проводить дізнання, слідчий виносять постанову.

Першочергово прокурор слідкує за тим, щоб слідчі (особи, які провадять дізнання) своєчасно роз'яснювали підозрюваним і обви­нуваченим (останнє стосується тільки слідчого) їх право мати захис­ника і забезпечували його залучення до участі в справі. Така мож­ливість з'являється в прокурора у двох випадках: затримання підоз­рюваного і звернення до прокурора за поданням для суду щодо обрання до затриманого або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Перевіряючи законність затримання або вивчаючи матеріали кримінальної справи під час вирішення питання про доцільність ске­рування подання до суду для обрання щодо підозрюваного чи об­винуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, про­курор одночасно з'ясовує, чи бере вже захисник участь у справі, і якщо ні, то чи це викликано небажанням підозрюваного або обви­нуваченого мати захисника, коли участь останнього у розслідуванні не обов'язкова. Прокурор повинен переконатись у тому, що відмова від захисника є невимушеною і необумовленою відсутністю у підозрюваного чи обвинуваченого коштів на оплату адвокатських по­слуг. Якщо ж відмова від захисника обумовлена неплатоспромож­ністю, прокурор вживає заходів для призначення підозрюваному чи обвинуваченому захисника через адвокатське об'єднання, коли цього не зробив, відповідно до вимог ст. 47 КПК України, слідчий чи орган дізнання.

Прокурор з'ясовує також, чи немає обставин, які, відповідно до ст. 61 КПК, виключають участь у справі захисника. Коли такі об­ставини наявні, прокурор пропонує захиснику заявити клієнту про свій самовідвід, коли ж взаєморозуміння не вдається досягнути, про­курор розпочинає судову процедуру усунення захисника від участі у справі, відповідно до вимог ст. 61-1 КПК України.

Прокурор перевіряє додержання слідчим прав захисника (ст. 48 КПК), обґрунтованість повних або часткових відхилень слідчим кло­потань і скарг, заявлених захисником тощо.

Прокурор не здійснює нагляду за виконанням вимог ч. 1 ст. 48 КПК, які зобов'язують захисника використовувати усі наявні законні засоби захисту з метою з'ясування обставин, що спрос­товують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого та; надавати їм необхідну юридичну допомогу. Підозрюваний й об­винувачений мають право відмовитись від послуг захисника, які такого, що вступив у справу на підставі угоди з ним, так і такого,що діє на підставі призначення. Але відмова від захисника за мо- і тивами неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків, як і самовідвід адвоката, внаслідок недостатності у нього знань; для ведення справи чи некомпетентності, не повинні залишатись без уваги прокурора. У таких ситуаціях прокурору доцільно повідомити про відмову підозрюваного або обвинуваченого від захисника або про відмову захисника від виконаня своїх обов'язків із зазначених вище причин керівництву адвокатського об'єднання або кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури з тим, щоб вони могли розглянути питання про фаховий рівень адвоката та його заміну.

На етапі закінчення досудового слідства із складенням обви­нувального висновку прокурор слідкує за тим, щоб слідчий ще раз роз'яснив (відповідно до вимог ст.218 КПК) обвинуваченому, який не має захисника, право скористатися його допомогою і ознайомитися з матеріалами кримінальної справи з участю адвоката чи іншого фахівця у галузі права. Прокурор звертає увагу на додержання права обвинуваченого і захисника на ознайомлення з матеріалами справи без обмеження в часі, можливості робити виписки із справи, до­датково подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рі­шення слідчого тощо. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагаються затягнути закінчення справи, прокурор затвер­джує постанову слідчого щодо визначення певного строку для оз­найомлення з матеріалами справи.

Після одержання справи з обвинувальним висновком, прокурор знайомиться і вирішує скарги обвинуваченого і його захисника на відмови слідчого задовольнити заявлені ними після ознайомлення з матеріалами справи клопотання. У разі визнання клопотань обґрун­тованими, прокурор разом із своїми письмовими вказівками повер­тає кримінальну справу для провадження додаткового слідства. Ана­логічні рішення приймає прокурор і тоді, коли встановлює порушен­ня права обвинуваченого на захист (висунення обвинувачення без участі захисника, коли той вже вступив у справу або ще не вступив, але його участь є обов'язковою; коли обвинувачений забажав мати захисника і цього зроблено не було тощо). Якщо характер порушення такий, що усунути його вже неможливо (наприклад, відсутність за­хисника у підозрюваного, котрий вже на момент затримання заявляв клопотання про його участь), тоді прокурор вносить з цього приводу подання і пропонує вирішити питання про дисциплінарну відпові­дальність відповідного працівника органу дізнання чи слідчого МВС, СБУ, податкової міліції. Щодо підлеглих слідчих прокуратури, питан­ня про притягнення їх до відповідальності за порушення закону про участь захисника на досудовому слідстві, вирішується прокурором самостійно.

7) Нагляд прокурора за законністю та обґрунтованістю при­тягнення особи як обвинуваченого.

Забезпечення виконання кримінально-процесуального законо­давства, яке регламентує діяльність органів досудового розсліду­вання щодо пред'явлення обвинувачення, виступає одним із най­важливіших завдань прокурорського нагляду. Закон зобов'язує про­курорів слідкувати за тим, щоб жодного громадянина не було під­дано незаконному і необґрунтованому притягненню до криміналь­ної відповідальності, а пред'явлення обвинувачення здійснювалось тільки в точній відповідності з установленим процесуальним по­рядком.

Наглядаючи за виконанням закону, який регламентує притяг­нення особи як обвинуваченого, прокурор має право:

- вимагати від органів дізнання і досудового слідства криміналь­ні справи для перевірки законності та обґрунтованості пред'яв­леного у їх межах обвинувачення;

- брати участь у пред'явленні обвинувачення та допиті обви­нуваченого;

- давати вказівки про притягнення особи як обвинуваченого у справі, кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення;

- усувати слідчого від подальшого розслідування, якщо він діяв із порушенням закону;

- особисто пред'являти обвинувачення, не приймаючи справи до свого провадження;

- скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови про при­тягнення особи як обвинуваченого;

- закривати кримінальні справи (ст.ст.213, 214 КПК). Прокурорський нагляд повинен бути скерований, як на це неод­норазово наголошувалось у наказах Генерального прокурора, у першу чергу, на недопущення фактів безпідставного притягнення гро­мадян до кримінальної відповідальності.

У законі немає прямих вказівок на те, щоб кожен акт притяг­нення особи як обвинуваченого негайно перевірявся прокурором. Така перевірка, зазвичай, поєднується із оцінкою правильності інших процесуальних рішень, головно - обрання запобіжного заходу взяття під варту і завершення розслідування складенням обвинувального висновку. Обґрунтованість пред'явленого обвинувачення частіш за все спеціально перевіряється тоді, коли є скарга обвинуваченого, його родичів або захисника.

Правильність рішення слідчого щодо потреби обрання за­побіжного заходу у вигляді взяття під варту перевіряється про­курором у кожному разі, оскільки це рішення повинно бути у формі подання до суду, яке має бути обов'язково узгоджене з наглядаючим прокурором. При вирішенні цього питання, згідно з ст. 165-2 КПК прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, пере­вірити законність одержання доказів, їх достатність для обви­нувачення.

У справах, в яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, законність і обґрунтованість притягнення особи як обвинуваченого перевіряється прокурором, як правило, або під час затвердження обвинувального висновку, або при дачі згоди на ске­рування слідчим до суду постанови про звільнення особи від від­повідальності в порядку ст.ст. 7-1 - 10, 11-1 КПК.

У зміст нагляду входить також скасування прокурором вказівок начальника слідчого підрозділу про притягнення особи як обвину­ваченого, кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, якщо ці вка­зівки суперечать закону. На прокурора покладається обов'язок ви­рішувати спір між начальником слідчого підрозділу і слідчим з цих же питань. Прокурор або погоджується з вказівками начальника слідчого підрозділу, або скасовує їх. У першому випадку прокурор по­винен доручити подальше розслідування іншому слідчому.

Прокурор має право не тільки скасувати вказівки начальника слідчого підрозділу щодо питань, пов'язаних з притягненням особи як обвинуваченого, але й дати йому свої вказівки. Вони можуть стосуватись здійснення процесуального контролю. Якщо прокурор дійде висновку, що обвинувачення необхідно пред'явити за участі начальника слідчого підрозділу у зв'язку з недостатньою досвід­ченістю слідчого, складністю справи, отриманням скарги на нього чи з інших причин, тоді він має право дати таку вказівку, а началь­ник слідства зобов'язаний її виконати. Оскарження цих вказівок вищестоячому прокурору не зупиняє їх виконання (ст. 114-1 КПК). Аналогічним правом прокурор користується і щодо начальника органу дізнання.

З метою попередження вчинення аналогічних порушень закону прокурор вносить подання на ім'я відповідних посадових осіб про усунення умов і причин, що сприяли цим порушенням, про потребу посилення відомчого контролю й вирішення питання про відпові­дальність винних. Для цього важливо, щоб прокурорами вивчалась кожна кримінальна справа, у якій було пред'явлення обвинувачення, але яка завершувалась виправданням підсудного або закриттям, внаслідок відсутності події чи складу злочину, або за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Напрацьована в органах прокуратури практика свідчить, що прокурорами обласних рівнів та прирівняними до них вивчаються, окрім інших випадків, саме ті кримінальні справи, щодо яких судами постановлені виправдальні вироки або вони були закриті в судовому засіданні, а також якщо справа була закрита в стадії досудового розслідування із звільненням обвинуваченого з-під варти.

Необхідно вивчати й ті кримінальні справи, під час провадження котрих обвинуваченого не заарештовували, але існує потреба у з'я­суванні причин необґрунтованого звинувачення і вжиття заходів що­до попередження таких фактів у майбутньому.

Аналіз усіх без винятку кримінальних справ, що закінчувалися реабілітацією обвинуваченого, дозволяє прокурорам виявляти най­більш характерні помилки слідчих, органів дізнання, недоліки як у відомчому контролі, так і в прокурорському нагляді. Цим досягається реальна можливість здійснити ряд конкретних заходів для забез­печення законності в діяльності слідчих і органів дізнання щодо за­стосування кримінально-процесуальних норм, якими регламенту­ється порядок визнання особи обвинуваченим у широкому розумінні цього поняття.