ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Організація роботи слідчого

СБ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

Прим. №___

Спеціальна кафедра № 1

ТЕМА № 2 «Планування розслідування»

Лекція для курсантів (слухачів) Інституту підготовки юридичних кадрів

для СБ України Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого зі спеціального курсу

«Організація досудового слідства у кримінальному провадженні»

Виконавець:

Старший викладач СК № 1,

підполковник Олєйніков Д.О.

м.Харків-2013 р.

ПЛАН

Вступ

1. Організація роботи слідчого

2. Планування розслідування (план у кримінальному провадженні, спільний план проведення слідчих (розшукових) дій)

3. Планування, організація проведення окремих слідчих дій (підготовка, проведення та фіксація результатів окремих слідчих дій)

4. Першочергові та наступні слідчі дії

5. План роботи слідчого на тиждень, місяць

Висновки

Вступ

Криміналістична теорія організації розслідування має на меті шляхом теоретичних напрацювань та аналізу слідчої практики надати конкретні рекомендації з оптимізації процесу розслідування. З цією метою в теорії організації розслідування досліджується цілий ряд криміналістичних проблем, серед яких однією з основних є планування розслідування.

Для слідчого вміння планувати розслідування займає ключове місце в системі теоретичних знань та практичних навичок. Як і будь яка людська діяльність процес розслідування злочину неможливий без передбачення його результатів, без осмислення поставлених завдань, без обміркування й вибору найбільш ефективних методів і засобів досягнення поставленої мети.

Розслідування - це складний процес з пізнання події злочину, захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Ключова роль у цьому процесі належить слідчому, який у визначений законом строк зобов’язаний встановити всі обставини скоєного злочину, осіб, що причетні до нього, характер та ступінь їх винності, забезпечити відшкодування шкоди завданої злочином, виконати інші дії передбачені чинним законодавством та ін. За таких обставин неможливо вирішити завдання, що стоять перед слідчим, без чіткої роботи, без координації діяльності різних служб і підрозділів правоохоронних органів та інших органів державної влади, засобів масової інформації, громадськості, без цілеспрямованого планування цієї складної діяльності.

Саме розгляду цього актуального питання й буде присвячена лекція.

Організація роботи слідчого

Важливість організації розслідування обумовлена складністю самого цього процесу, що відбувається відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, але з урахуванням особливостей вчиненого злочину, умов в яких проводиться розслідування, індивідуальних особливостей учасників розслідування.

Організацію розслідування Р.С. Бєлкін визначає як розумову діяльність слідчого, спрямовану на побудову уявної моделі всього акту розслідування, матеріальним вираженням якої й стає письмовий план у справі.

А.В.Дулов стосовно розслідування злочинів організацію визначає як процес упорядкування й оптимізації розслідування шляхом визначення й конкретизації його цілей, визначення сил, засобів і планування їхнього використання, створення умов для якісного проведення слідчих і інших дій.

Організація розслідування заснована на положеннях наукової організації праці. Щодо слідчого це відноситься до режиму й умов його роботи, вдосконалення нормування праці, оснащення робочих місць, забезпечення оргтехнікою, раціоналізації секретарського обслуговування.

Криміналістична теорія організації розслідування має на меті шляхом аналізу слідчої практики надати конкретні рекомендації з оптимізації процесу розслідування. Так вчені криміналісти в теорії організація розслідування виділяють декілька рівнів:

1. Загальний (найвищій). Забезпечує ефективність функціонування елементів системи і досягнення відповідних цілей. Організація розслідування виступає, як специфічна форма діяльності органів держави, тобто органів досудового слідства та інших органів.

2. Управлінський. Управління певним видом діяльності. Це комплекс заходів, що забезпечують оптимальну структуру органів розслідування, рівень управління ними, ефективність їх діяльності і вдосконалення її засобів і методів. Організація розслідування в цьому випадку виступає як основна функція слідчого апарату одного відомства.

3. Методичний. Організація розслідування конкретного злочину. Це комплекс по створенню оптимальних умов для визначення і застосування найбільш ефективних криміналістичних рекомендацій.

4. Тактичний. Організація проведення слідчих дій або організаційно-технічних заходів на конкретному етапі розслідування.

У лекції ми будемо розглядати ті рівні організації, у яких слідчий виступає суб’єктом. Такими рівнями є:

- організація слідчої (розшукової) дії;

- організація розслідування одного злочину;

- організація розслідування, під час розслідування слідчим одночасно декількох злочинів.

Основним, базовим рівнем є організація розслідування конкретного злочину, під якою слід розуміти комплекс необхідних заходів на різних етапах розслідування, що забезпечують ефективне здійснення слідчим діяльності з розкриття і розслідування злочину.

Одним з прийомів організації розслідування є планування. Воно представляє собою мисленеву (розумову) діяльність слідчого з визначення конкретних завдань розслідування, послідовності, способів організації й проведення процесуальних дій, негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства.

2 Планування розслідування (план у кримінальному провадженні, спільний план проведення слідчих (розшукових) дій)

Поняття планування та плану хоча й схожі між собою та тісно пов’язані одне з одним, але не співпадають ні по логічному об’єму, ні по змісту і потребують розмежування. Планування – це процес розробки плану. План – це результат планування . Поняття планування є значно ширшим поняття плану.

Планування– це складний процес з визначення шляхів, способів, засобів, сил та строків успішного досягнення поставленої мети. Результатом цього багатоетапного процесу є план, тобто перспективна модель майбутніх дій, детальна програма реалізації тактичних завдань у кримінальному провадженні.

Планування складається з наступних етапів:

1) вивчення та аналіз вихідних даних (вивчення матеріалів кримінального провадження; визначення, які дані можуть бути визнані достовірними, чи мають вони відношення до розслідування; визначення ще невідомих обставин події злочину, що потребують з’ясування; визначення загальних завдань розслідування);

2) визначення напрямів розслідування (висунення всіх можливих реальних обґрунтованих версій; конкретизація та уточнення завдань розслідування на даному його етапі; прогнозування можливостей отримання доказів про обставини події злочину при перевірці висунутих версій);

3) визначення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій заходів (визначення переліку слідчих та інших процесуальних дій та рішень, негласних слідчих (розшукових) дій, що необхідні для перевірки версій про обставини події злочину та вирішення визначених законом завдань розслідування; визначення переліку слідчих (розшукових) дій, що повинні бути проведені у першу чергу, та послідовності проведення інших дій);

4) визначення способів та засобів здійснення запланованого (продумування тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій; визначення необхідних учасників слідчої дії, місця та часу її проведення, необхідних науково-технічних засобів).

На всіх етапах планування здійснюється прогнозування можливих результатів, уточнення, корегування прийнятих рішень, погодження між особами, що приймають участь у розслідуванні злочину; контроль за здійсненням наміченого.

Розслідування являє собою організовану та чітко впорядковану нормами кримінального процесуального законодавства діяльність уповноважених на те органів та осіб, яка полягає у виявленні, фіксації та дослідженні доказів з метою розкриття, документування та попередження злочинів. В результаті розслідування повинні бути зроблені обґрунтовані висновки відносно всіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Планування допомагає цілеспрямованій організації і проведенню всіх дій по виявленню і фіксації доказів у кримінальному провадженні. Планування усього процесу розслідування, окремих слідчих дій необхідна умова для успішної роботи. Для того, щоб розробити план необхідно, насамперед, висунути версії, визначити завдання розслідування, продумати, яким чином, в які строки перевірити версії. Розслідування це, по-суті, багатобічне дослідження визначеного явища.

Пізнання слідчим події розслідуваного злочину ґрунтується на інформації, яка є у його розпорядженні. Звичайно, на початку кримінального провадження, а, особливо, на момент внесення даних до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України, слідчий не володіє повним обсягом інформації щодо події злочину та інших обставин, що є предметом доказування. Проте, така інформаціє є вихідною тезою для формування у слідчого певних припущень щодо фактів, явищ або їх груп, які мають значення для успішного розслідування та для висунення слідчих версій. Слідча версія – обґрунтоване припущення щодо факту, явища або групи фактів, явищ, які мають або можуть мати значення для кримінального провадження. Версія вказує на наявність та пояснює походження цих фактів, явищ, їх зміст та зв’язок між собою й слугує меті встановлення істини у кримінальному провадженні.

Фактичні дані, що слугують базою для висунення версії, можуть бути отримані як із процесуальних (докази), так і з непроцесуальних (орієнтуюча інформація) джерел. До числа останніх може бути віднесено будь-яке джерело, за умови що інформація, яка міститься в ньому була правдоподібною.

Спираючись на вихідні дані, версія повинна не просто пояснити їх, але й розкрити всі види зв’язків між ними. Зміст версії завжди ширше змісту вихідних даних, тому що включає також припущення про факти, які ще не встановлені.

Типова версія – найбільш характерне для даної ситуації з погляду відповідної галузі наукового знання або узагальненої практики судового дослідження (оперативно-розшукової, слідчої, судової, експертної) припущення пояснення окремих фактів або події в цілому. Зміст таких (наприклад, слідчих) версій міститься в поясненні події при мінімальних вихідних даних, що необхідно для визначення спрямованості розслідування при дефіциті інформації. Однак типові версії повинні бути обов’язково конкретизовані вже на початковому етапі розслідування.

Численні класифікації криміналістичних версій можна звести до наступних основних видів:

а) по суб’єкту висування – слідчі (різновид – пошукові), оперативно-розшукові, судові, експертні;

б) по обсягу (колу фактів, що пояснюються,) – загальні і приватні (окремі); Наприклад, мав місце злочин або його не було, злочин вчинено конкретною особою, або за допомогою певного засобу.

в) за ступенем визначеності – типові й конкретні;

г) стосовно предмета доведення – обвинувальні й виправдувальні.

Перевіряється версія в такий спосіб. З неї виводяться всі наслідки, тобто визначається, які факти повинні бути або яких фактів не повинно бути, якщо версія вірна. Перевірка версії і базується на встановленні наявності або відсутності цих фактів. Відсутність будь-якого із цих фактів потребує логічного пояснення, і, якщо це пояснення буде суперечити перевіряємій версії, то її варто визнати невірною й висунути іншу. Наприклад, якщо мав місце постріл, то повинні залишитися певні сліди: куля, гільза, кіптява, звук та ін.

Стосовно слідчої версії можна стверджувати, що вона є організуючим початком розслідування та «ядром» планування дій слідчого.

Письмовий план складається в довільній формі.

У практиці поширена наступна, досить проста форма письмового плану, викладення версій після чого по кожній з них або за всіма одразу складається план заходів, який має наступну форму:

	Обставини, що підлягають встановленню й доведенню	Слідчі дії й інші заходи	Виконавець та строк виконання	Відмітка про виконання

Якщо в справі працює декілька слідчих, додається графа «Виконавець»; якщо виникає необхідність передбачити тактичні прийоми проведення слідчої дії або тактичної комбінації, передбачається графа «Примітка щодо тактики проведення».

План може складатися для роботи за всіма версіями одночасно, або з розподілом на декілька; на певний час (або етап розслідування), наприклад план першочергових дій або план роботи на червень 2013 року на ін.

На додаток до плану розслідування (загального і індивідуального) може складатися допоміжна документація, мета якої – полегшити спостереження яких-небудь процесів або систематизацію доказів, що збираються. Це схеми товаро- і документообігу підприємства, організації, схеми зв’язків осіб, що проходять по справі і т.і. Складаються й так звані «схеми-шахматки», у яких систематизуються докази вини певних осіб по епізодах їх злочинної діяльності. У таких схемах по вертикалі вказуються епізоди злочинної діяльності, а по горизонталі – їх учасники; у місці перетинання цих граф позначається участь або неучасть в епізоді злочину даної особи. Докази вини можуть систематизуватися на окремих для кожного підозрюваного картках або іншим способом.

Єдиний за своїми принципами, цілями та методом процес планування розслідування, в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань, може мати такі основні рівні:

а) складання плану окремої слідчої (розшукової) дії;

б) планування на окремому етапі (первинний, наступний, завершальний) розслідування;

в) планування всього процесу розслідування у кримінальному провадженні.

Планування на завершальному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсійний характер і здійснюється в одному напрямку. Основний зміст планування на завершальному етапі полягає у формуванні організаційних рішень по розрахунку часу і засобів встановлення оптимального порядку проведення обов’язкових процесуальних дій.

В плані розслідування можуть передбачатися слідчі (розшукові) дії чи негласні слідчі (розшукові) дії, які будуть доручатися оперативним підрозділам під час розслідування злочину, або може складатися окремий план спільних дій у конкретному кримінальному провадженні.

Як правило плани спільних дій складаються за складними резонансними провадженнями, вони готуються слідчим, погоджуються керівниками слідчого та оперативних підрозділів.

План розслідування конкретного провадження складається слідчим у якого воно знаходиться, та затверджується керівником слідчого підрозділу (начальником відділу, начальником відділення).

План розслідування не є процесуальним документом і не долучається до його матеріалів.

В той же час план, не є вичерпним та сталим переліком конкретних дій, він повинен враховувати й результати розслідування, відповідно до яких можуть висуватися нові версії, плануватися нові слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії. Отже план повинен бути динамічним, конкретним та спрямованим на вирішення завдань кримінального судочинства.

Планування, організація проведення окремих слідчих дій (підготовка, проведення та фіксація окремих слідчих дій)

Основне місце в плані займає перелік конкретних слідчих і процесуальних дій, які необхідно провести в ході розслідування. В то й же час ефективне проведення кожної слідчої дії залежить від того наскільки вміло слідчий підійшов до її планування та проведення.

Планування окремої слідчої (розшукової) дії складається з трьох стадій:

- визначення безпосередньої мети проведення слідчої дії (наприклад для допиту - це отримання інформації, для обшуку – виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб);

- встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей, що є в розпорядженні у слідчого, і їх співвідношення з раніше визначеною метою (наприклад для проведення обшуку в 2-3 поверховому будинку одного слідчого недостатньо, крім того для проведення такої слідчої дії потрібна присутність понятих, за необхідності експертів, співробітників підрозділу захисту учасників кримінального судочинства та ін.);

- безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-психологічних прийомів, визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів (наприклад способів встановлення психологічного контакту, місця проведення слідчої дії).

Кінцевий результат усього процесу планування – готовий (сформований) план проведення слідчої дії. Основними елементами сформованого плану проведення слідчої дії являються:

- безпосередні цілі, тобто логічні висновки, виведені із прийнятих до перевірки версій або ж конкретизовані у вигляді спеціальних питань, а також позаверсійні обставини, що підлягають встановленню;

- ресурси, що знаходяться в розпорядженні слідчого, це, передусім, виконавці – слідчі, експерти, спеціалісти і т.і. Сюди ж слід віднести матеріальні засоби – транспорт, зв’язок, криміналістична техніка і т.і.;

- слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові), організаційно-підготовчі, процесуальні, інші дії та заходи. При плануванні враховують можливість найбільш оптимального поєднання названих дій і заходів, їх комплексне чи роздільне, послідовне чи паралельне виконання;

- тактичні прийоми, що складають зміст вищевказаних процесуальних чи непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І навпаки, по найбільш детальному варіанту планування, розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану;

- строки проведення намічених дій. Хоча при традиційній формі плану їх тривалість, як правило, не зазначається, однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того, щоб запобігти співвідношенню у часі декількох заходів, доручених одному і тому ж виконавцю, а також невиправдано малих строків виконання певних заходів. Строки повинні визначатись з урахуванням складності слідчої дії і обсягу запланованої роботи, особистих якостей виконавця, можливої протидії та інших факторів;

- результати виконання плану і його корегування. Корегування плану відокремлено від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій і заходів. Аналізуючи досягненні результати, позитивний чи негативний розвиток ситуації слідчий може замінити виконавців, змінити їх кількість, внести зміни в склад, послідовність, зміст дій, строки їх проведення.

Належне проведення слідчої дії передбачає 3 етапи:

1) підготовка до проведення слідчої дії з використанням потрібних тактичних прийомів;

2) безпосереднє проведення слідчої дії із застосуванням відповідних тактичних прийомів;

3) фіксація результатів слідчої дії.

Перший з названих етапів майже повністю охоплюється планом проведення слідчої дії, разом з тим, в окремих випадках для проведення слідчої дії необхідно вжити додаткових заходів, як то: забезпечення охорони місця події, визначення меж огляду, отримання ухвали суду про дозвіл на проведення обшуку, збір учасників проведення обшуку (спеціалістів, понятих, присутніх та ін.), їх інструктаж і т.і.

Безпосереднє проведення слідчої (розшукової) дії передбачає виконання її учасниками та іншими, особами що залучаються до проведення тактичних комбінацій під час розслідування, конкретних дій (заходів), спрямованих на досягнення цілей проведення слідчої дії, та в інтересах вирішення завдань досудового слідства.

Фіксація результатів слідчої дії передбачає складання відповідного протоколу, в тому числі з додатками, з використанням спеціальних технічних засобів, аудіо-, відеозапису та ін. На визначення способу та засобів, що повинні застосовуватися під час проведення слідчої дії, впливають зміст такої дії, тактичні особливості її проведення, умови в яких вона проводиться, особливості предметів та документів, що під час її проведення оглядаються, вилучаються та ін.