ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Об'єктивні маркетингові ризики

Невизначеность – фактор виникнення ризику

Невизначеність – це фундаментальна характеристика недостатньої забезпеченості процесу прийняття рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації. Це, зокрема, невичерпне чи недостовірне (неточне) знання щодо різноманітних параметрів у майбутньому, породжене різними причинами, передусім – невичерпною й недостовірною інформацією щодо умов реалізації рішення, зокрема пов'язаних із цим рішенням вигод і витрат, відсутністю чітко визначених цілей та критеріїв їх оцінки, а також багатокритеріальністю. В процесі прийняття рішення зіштовхуються з різними видами і типами невизначеності.

Причини виникнення невизначеності можна об'єднати у кілька груп:.

1. Недетермінованість процесів, котрі відбуваються у суспільстві загалом і у економічній діяльності зокрема. Недетермінованість є наслідком відсутності можливості щодо вичерпного передбачення і прогнозування процесів.

2. Відсутність вичерпної інформації при організації та плануванні поведінки конкурента чи суб'єктивний, неякісний аналіз її.

3. Вплив суб'єктивних чинників на результати аналізу (рівень кваліфікації, приховування частини інформації, дезінформація тощо).

Чим вищим є ступінь невизначеності, тим складнішим має бути застосовуваний для прийняття управлінських рішень інструментарій.

Крім того, окремим фактором певної невизначеності вистуває зовнішнє економічне середовище з позиції його нестабільності, зокрема за такими характеристиками:

· ступінь буденності (повторюваності) дій (подій):

1) звичайні (котрі трапляються досить часто);

2) несподівані (але такі, що вже траплялися у минулому);

3) зовсім несподівані (такі, що є принципово несподіваними);

· темпи зміни дії (впливу), тобто залежність між швидкістю протікання події і реакцією на цю подію, згідно з цією ознакою події класифікуються на:

1) такі, що протікають повільніше, ніж субєкт прийняття рішень (СПР) реагує на них;

2) події, швидкість протікання котрих збігається зі швидкістю реагування СПР;

3) події, швидкість протікання котрих більша за швидкість реагування на них з боку СПР.

Невизначеність з погляду якості інформації може виникати на етапі: збирання інформації; аналізу інформації; прийняття управлінського рішення на ґрунті зібраної і проаналізованої інформації.

Отже, чинник невизначеності, який є необхідною умовою виникнення ризику, – невід'ємний атрибут прийняття рішеньНевизначеність характеризується: недостовірністю, неоднозначністю наявної інформації, певною невідомістю.Причини невизначеності різноманітні: випадковий характер науково-технічного прогресу; випадкові помилки при прогнозуванні; динамічні зміни внутрішніх і зовнішніх умов протікання бойових дій; необхідність проектування потужних інформаційних потоків

Інформаційна ситуація – певна ступінь градації невизначеності, якою володіє суб’єкт управління на момент прийняття рішення.

Ризик у маркетингу

Маркетингова діяльність спрямована на визначення, аналіз і врахування факторів, які впливають на процеси виробництва продукції та її просування на ринку. В ході прийняття рішення про вибір стратегії і тактики розвитку, планування виробничо - збутової і фінансової діяльності практично неможливо з повною достовірністю стверджувати, що виконано аналіз всієї необхідної інформації, що враховані всі фактори, які мають вплив на розвиток кон'юнктури конкретних товарних ринків. З іншого боку, реалізація маркетингових заходів здійснюється в ринковому середовищі, стан якого безперервно змінюється під впливом багатьох різноспрямованих факторів, які у своїй більшості не залежать від дій конкретного підприємства. З цих причин важливі маркетингові рішення приймаються на основі неповної, неточної та суперечливої інформації, тобто в умовах ризику.

Зрозуміло, що для раціональної діяльності суб’єкта прийняття рішень важливе значення має запобігання можливих невдалих результатів господарювання в перспективі чи виправлення або компенсація отриманих збитків.

Під ризиком у маркетингуслід розуміти загрозу понесення збитків або недоотримання прибутків у результаті реалізації конкретних рішень чи видів виробничо-збутової діяльності, що спираються на рекомендації маркетингу. Існуючі класифікації в основному виділяють маркетинговий ризик як одну зіскладових господарського (підприємницького) ризику. У складі маркетингових ризиків окремо виділяють:

-конкурентний ризик,

-ризик неприйняття продукції споживачами,

-ризик неадекватної оцінки місткості ринку,

-ризик прийняття неправильних маркетингових рішень,

-ризик. пов'язаний зі змінами ситуації на ринку в період між його аналізом і прийняттям маркетингових рішень, що спираються на результати аналізу, тощо.

Маркетингові ризики проявляються у вигляді нереалізації або зменшення обсягів реалізації продукції та зниженні цін на неї, наслідком чого є недоотримання прибутку або збитки, і загалом спричиняються:

невідповідністю техніко-економічних параметрів продукції запитам споживачів;
завищеними цінами або іншими недоліками цінової стратегії;
неефективною системою збуту, яка не відповідає ринковим реаліям;
неадекватною цільовому ринку системою стимулювання збуту;
низькою конкурентоспроможністю продукції, методів її збуту і підприємства-товаровиробника (продавця) взагалі.

Рис.1. Загальна схема маркетингових ризиків

Систематизація маркетингових ризиків і визначення факторів, що їхспричиняють, щодо конкретної ринкової ситуації необхідні для визначення процедур цілеспрямованого їх аналізу з метою розробки заходів, спрямованих на запобігання, зменшення або компенсацію ризику різних видів маркетингової діяльності. Систему маркетингових ризиків наведено на рис. 1.

Детальний аналіз окремих маркетингових ризиків, а також факторів, що їх спричиняють, слід виконувати виходячи із завдань і функцій маркетингу, які, втім, є різними для стратегічного і оперативного маркетингу (перший більшою мірою співвідноситься з аналізом і визначенням стратегічних перспектив розвитку підприємства, другий – із заходами активного впливу на споживачів, посередників, товари, ринки тощо.

Об'єктивні маркетингові ризики

Об'єктивні маркетингові ризики спричиняються діями економічних контрагентів та контактних аудиторій підприємства-товаровиробника або продавця (мікросередовище), діями факторів макросередовища – факторами безпосереднього і опосередкованого впливу.

З впливом макросередовищапов'язані такі види ризику: економічний; політико-правовий; соціально-демографічний; екологічний; технологічний, які , в свою чергу, залежать від

чинників безпосереднього впливу:

· дії економічних контрагентів (постачальників, споживачів, торгових і збутових посередників і т.д.);

· конкуренцію;

· дії криміналітету, рейдерства та ін.;

чинників опосередкованого впливу:

· політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни;

· міжнародні економічні зв'язки і торгівля;

· НТП ;

· законодавчі та нормативно - правові акти, що регулюють господарську і підприємницьку діяльність;

· бюджетна, фінансово-кредитна і податкова системи;

· дії органів влади.

Зменшити дію маркетингових ризиків, пов'язаних із впливом макросередовища, можна шляхом диверсифікації виробництва і збуту, ретельним вибором напрямків і видів діяльності таким чином, щоб максимально використовувати сприятливі можливості і мінімізувати дію деструктивних факторів.

Мікросередовищеспричиняє такі види ризику:

Конкурентний ризик, пов'язаний з діями конкурентів.

Постачальницький ризик, пов'язаний з порушенням умов поставок вихідних сировини і матеріалів.

Ризик, пов'язаний з діями торгових і збутових посередників.

Ризик, пов'язаний зі змінами смаків і уподобань споживачів.

Ризик, пов'язаний із впливом контактних аудиторій (кредитно-фінансових установ, органів державної і місцевої влади, засобів масової інформації, громадських організацій тощо).

Ці види маркетингових ризиків чинять найбільший вплив на підприємства.

Для зниження їх рівня підвищують ступінь обізнаності (поінформованості) про економічних контрагентів і їх можливі дії у конкретних ринкових ситуаціях, проводять диверсифікацію постачальників, посередників і споживачів, розробляють заходи, спрямовані на підвищення конкуренто спроможності, застосовують елементи паблік рилейшнз і пропаганди для формування сприятливого іміджу з огляду на контактні аудиторії та економічних контрагентів тощо.

§4. Суб'єктивні маркетингові ризики

До суб'єктивних маркетингових ризиків відносяться такі види ризиків, які визначаються особливостями діяльності служби маркетингу підприємства: Серед них можна виділити:

1. Ризики отримання недостовірних результатів ринкових досліджень чи неадекватних ситуацій на ринку, які спричиняються:

недоліками при виборі напрямків досліджень ринку;
недоліками методик збору маркетингової інформації, а також неправильним їх застосуванням;

· недоліками методів аналізу маркетингової інформації, їх неправильним застосуванням;

· помилками при інтерпретації отриманих результатів.

2. Ризики прийняття і реалізації неадекватних стратегічних маркетингових рішень:

· пов'язані з визначенням місії і цілей підприємства;

· пов'язані з визначенням основних напрямків його розвитку;

· пов'язані з номенклатурною політикою.

3. Ризики розробки і реалізації комплексу маркетингу, неадекватного ринковим умовам і особливостям підприємства:

· товарної стратегії;

· цінової стратегії;

· збутової стратегії;

· комунікаційної стратегії (стратегії стимулювання).

До основних суб'єктивних факторів ризику слід віднести:

· кваліфікацію і досвід керівників, фахівців і робітників (загальні і у вибраній галузі діяльності відповідно до профілю підприємства);

· освіту і систему перепідготовки кадрів; розподіл кадрів за віком;

· мотивацію праці та ступінь узгодженості інтересів власників, керівників
і робітників;

· структуру управління, її гнучкість;

· систему управління якістю; трудову і технологічну дисципліну;

· стан обладнання; використовувані технології;

· ступінь резервування виробничих потужностей і виробничих площ, їх гнучкість;

· місце розташування підприємства, наближеність до транспортних вузлів і джерел сировини і комплектуючих;

· форму господарювання і форму власності;

· фінансову стійкість;

· забезпеченість ресурсами;

· імідж підприємства в очах економічних контрагентів і широких кіл громадськості тощо.

Суб'єктивні ризики є керованими, їх дію і негативні наслідки можна мінімізувати шляхом підвищення кваліфікації кадрів служби маркетингу, залученням до її роботи досвідчених фахівців, вивченням попереднього досвіду діяльності, ретельним контролем за ходом маркетингової діяльності тощо.

Тема 1. 2:Основні засади управління економічним ризиком